Ухвала

від 03.06.2015 по справі 826/18486/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 року м. Київ К/800/61865/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Т.М.,

Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аструм управління активами» на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 року та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року у справі№826/18486/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аструм управління активами» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аструм управління активами» (далі по тексту - позивач, ТОВ «КУА «Аструм управління активами» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26 червня 2013 року №0000712230.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що сума коштів, виведена із статутного капіталу позивача та використана на збільшення резервного фонду і покриття збитків, підлягає оподаткуванню податком на прибуток.

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року і постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року. За результатами перевірки 12 червня 2013 року складений акт № 50/22-3-10/36350837.

Відповідачем виявлено допущення суб'єктом господарювання порушення вимог підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік у сумі 2100000,00 грн.

На підставі висновків Акта перевірки ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 26 червня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000712230, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток фінансових установ на загальну суму 2100000,00 грн.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі по тексту - ПК України).

Порядок визначення доходів та їх склад врегульовані приписами статті 135 ПК України, у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 135.1 названої статті Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

- інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Перелік доходів, наведений у пунктах 135.4 та 135.5 статті 135 ПК України, не є вичерпним.

Натомість статті 136 ПК України містить вичерпний перелік доходів, що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції про правомірність дій податкового органу щодо віднесення до складу оподатковуваного доходу сум коштів, виведених із статного капіталу позивача.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в силу правових норм, закріплених у Господарському кодексі України та Законі України «Про господарські товариства», резервний фонд товариства формується за рахунок чистого прибутку, а тому грошові кошти, виведені зі статутного фонду позивача, за рахунок яких поповнено резервний фонд, підпадають під визначення доходу, який підлягає оподаткуванню податком на прибуток.

Додатково колегія суддів вважає за необхідне зауважити про помилковість позиції суду першої та апеляційної інстанції, що операції із зменшення статутного капіталу на суму сформованого резервного фонду є за своєю суттю безкоштовною передачею корпоративних прав учасників товариства з метою їх анулювання.

Так, відповідно до визначення корпоративних прав, наведеного в статті 167 Господарському кодексі України та підпункті 14.1.90 пункту 14.1 статті 14 Податковому кодексі України, це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Зменшення розміру статутного капіталу не призводить до зміни частки у статному капіталі, а отже і не призводить до зміни обсягу прав власника такої частки.

Однак, помилковість наведеної позиції судів першої та апеляційної інстанції не призвела до неправильного вирішення справи по суті та помилкового застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аструм управління активами» залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року у справі №826/18486/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна