Постанова

від 04.02.2014 по справі 2а-11205/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11205/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Дюмонт-Укр» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дюмонт-Укр» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 листопада 2010 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Дюмонт-Укр» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 листопада 2010 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги позивача задоволено, визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0001042310/0 від 26 травня 2010 року, №0001052310/0 від 26 травня 2010 року, №0001042310/1 від 22 вересня 2010 року, №0001052310/1 від 22 вересня 2010 року, рішення від 26 травня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002142330.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2011 року касаційну скаргу ДПІ у Святошинському районі м.Києва задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 листопада 2010 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року в частині визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Святошинському районі м.Києва від 26 травня 2010 року №0001042310/0, від 26 травня 2010 року №0001052310/0, від 22 вересня 2010 року №0001042310/1, від 22 вересня 2010 року №0001052310/1 скасовано, та справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В частині визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26 травня 2010 року №0002142330 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року залишено без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 червня 2013 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Дюмонт-Укр» до ДПІ у Святошинському районі м.Києва ДПС про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, шляхом визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Деловые решения», ТОВ «Укр Про Сервіс», ТОВ «Сітіфон», ТОВ ТД «Торгмет-2007», ТОВ «Час Лоджик Техно», ТОВ «Сервіс-маркет-06», ТОВ «Старкомтрейд -07». Апелянт вважає, що оскільки спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнано, господарські операції відбулись, сторонами виконані свої обов'язки за договорами, позивачем правомірно віднесено сплачені кошти до складу податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 22 березня 2010 року по 05 травня 2010 року ДПІ у Святошинському районі м.Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Евросеть», правонаступником з усіх прав та обов'язків якого є ТОВ «Дюмонт-Укр», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт від 13 травня 2010 року №70/23-80/33238663, в якому встановлено порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2., п.5.3.9 п. 5.3, п.5.5.1 п. 5.5, п.5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 13811917,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2008 року - 11729064,00 грн., за 4 квартал 2008 року - 18104,00 грн., за 1 квартал 2009 року - 1424158 грн., за 2 квартал 2009 року - 5571,00 грн., за 3 квартал 2009 року - 476967,00 грн., за 4 квартал 2009 року - 158053,00 грн.

Також у вищезазначеному акті перевірки встановлено порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 64168034,00 грн., у тому числі за липень 2007 року -16359138,00 грн.; серпень 2007 року - 13555090,00 грн.; вересень 2007 року - 8836697,00 грн.; жовтень 2007 року - 11082337,00 грн.; листопад 2007 року - 4744573,00 грн.; грудень 2007 року - 7768160,00 грн.; січень 2008 року - 1497841,00 грн.; лютий 2008 року - 324198,00 грн.; порушення п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6, п.п.7.2.8 п.7.2. ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10501257,00 грн., в тому числі за липень 2008 року - 2636872,00 грн., за серпень 2008 року - 4459327,00 грн., за вересень 2008 року - 2630073,00 грн., за жовтень 2008 року - 76129,00 грн., за листопад 2008 року - 88234,00 грн., за грудень 2008 року - 36811,00 грн., за лютий 2009 року - 554021,00 грн., за березень 2009 року - 17287,00 грн., за квітень 2009 року - 2503,00 грн.; порушення п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6, п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 243795,00 грн., у тому числі за січень 2009 року - 62720,00 грн., за травень 2009 року - 116029,00 грн., за червень 2009 року - 59421,00 грн., за липень 2009 року - 781,00 грн., за серпень 2009 року - 704,00 грн., за вересень 2009 року - 585,00 грн., за жовтень 2009 року - 2505,00 грн., за листопад 2009 року - 570,00 грн., за грудень 2009 року - 480,00 грн.

В акті перевірки від 13 травня 2010 року №70/23-80/33238663 також встановлено порушення позивачем п.п.4.2.1. п.4.2. ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п.9.12.1 п.9.12 ст.9, п.п.«а» 17.2 п.17.2 ст.17, п.п.«а».19.2 п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в сумі: 2022,75 грн.; порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п.п.3.4 п.3 «Положення про форму та звіти розрахункових документів».

На підставі акту перевірки №70/23-80/33238663 від 13 травня 2010 року ДПІ у Святошинському районі м.Києва прийнято податкові повідомлення-рішення, які оскаржуються в рамках даної справи, від 26 травня 2010 року №0001042310/0, згідно якого за порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2., п.5.3.1, п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 27623834,00 грн., у тому числі 13811917,00 грн. за основним платежем та 13811917,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, №0001052310/0, згідно якого за порушення п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6, п.п.7.2.8 п. 7.2. ст. 7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість приватних підприємств на суму 112003936,50 грн., у тому числі 74669291,00 грн. за основним платежем та 37334645,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погоджуючись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями подав до ДПІ у Святошинському районі м. Києва скарги, за результатом розгляду яких рішенням податкового органу від 02 серпня 2010 року №12856/10/25-033 скарги позивача залишено без задоволення, та прийнято податкові повідомлення-рішення від 22 вересня 2010 року №0001052310/1, згідно якого за порушення п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6, п.п.7.2.8 п. 7.2. ст. 7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість приватних підприємств на суму 112003936,50 грн., у тому числі 74669291,00 грн. за основним платежем та 37334645,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0001042310/1, згідно якого за порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2., п.5.3.1, п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 27623834,00 грн., у тому числі 13811917,00 грн. за основним платежем та 13811917,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, у зв'язку з чим позивачем до суду першої інстанції подано клопотання про збільшення позовних вимог, в якому він просив, окрім заявлених вимог адміністративного позову, визнати протиправними та скасувати вищезазначені податкові повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки за відсутності факту придбання товару, послуг або в разі якщо придбані товари, послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів дійшла наступних висновків:

Згідно акту перевірки №70/23-80/33238663 від 13 травня 2010 року, ЗАТ «Евросеть» згідно договору від 28 лютого 2007 року №1 надало поворотну фінансову допомогу позивачу у сумі 720000,00 грн., яку було повернуто 30 грудня 2008 року. Згідно розрахунку ТОВ «Евросеть» нараховано умовних відсотків та віднесено до складу валових доходів у розмірі 115,00 грн., у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку, що позивачем в порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не віднесено до складу валових доходів суму умовно нарахованих відсотків у розмірі 21219,50 грн., в тому числі за 3 квартал 2008 року - 10850,50 грн., за 4 квартал 2008 року - 10369 грн. Разом з тим, в акті перевірки відсутні посилання на будь-який документ, на підставі якого здійснювалися операції з отримання (повернення) такої допомоги.

Згідно пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валовий дохід включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді, серед іншого, сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що в силу пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові доходи позивача не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, внаслідок чого позивачем не було занижено валові доходи за вказаною операцією.

З акту перевірки №70/23-80/33238663 від 13 травня 2010 року вбачається, що відповідач дійшов висновку щодо завищення позивачем валових витрат з огляду на нарахування процентів та перерахування валютної заборгованості по договорах, які не були пролонговані НБУ та з позикодавцями-нерезидентами не продовжено строк дії таких кредитних договорів, а тому відповідно дані угоди закрито (не подовжено) та будь-яке нарахування відсотків та перерахування балансової вартості валюти після закінчення терміну дії кредитних договорів не відноситься до фінансово-господарської діяльності підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Торговий дім «Евросеть» (Росія) (позикодавець) та позивачем (позичальник) був укладений договір №03/04 від 05 липня 2006 року, відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику позику на суму не більше 270000000,00 російських рублів. Дата повернення позики - не пізніше 17 липня 2007 року. Мета надання позики - поповнення оборотних коштів, за користування грошовими коштами позичальник виплачує позикодавцю відсотки за ставкою 2% річних; договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, але не раніше дати реєстрації в НБУ та діє до повного виконання сторонами всіх прийнятих ними на себе зобов'язань.

Додатковими угодами №1 від 16 січня 2007 року, №2 від 04 березня 2008 року та №3 від 14 липня 2009 року сторони продовжували строк повернення позики, відповідно, до 17 липня 2008 року, 17 липня 2009 року та до 01 березня 2010 року.

Вищезазначений договір та додаткові угоди №1 від 16 січня 2007 року, №2 від 04 березні 2008 року були зареєстровані в НБУ, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом №5655 та додатками до нього.

07 серпня 2006 року між ТОВ «Торговий дім «Евросеть» (Росія) (позикодавець) та позивачем (позичальник) був укладений договір №04/04, відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику позику на суму не більше 540000000,00 російських рублів. Дата повернення позики - не пізніше 10 серпня 2007 року. Мета надання позики - поповнення оборотних коштів; за користування грошовими коштами позичальник виплачує позикодавцю відсотки за ставкою 2% річних (п.1.5 ст.1); договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, але не раніше дати реєстрації в НБУ та діє до повного виконання сторонами всіх прийнятих ними на себе зобов'язань.

Додатковими угодами №1 від 16 січня 2007 року, №2 від 04 березня 2008 року та №3 від 06 серпня 2009 року сторони продовжували строк повернення позики, відповідно, до 10 серпня 2008 року, 10 серпня 2009 року та до 01 квітня 2010 року.

Зазначений договір та додаткові угоди №1 від 16 січня 2007 року, №2 від 04 березня 2008 року були зареєстровані у НБУ, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом №5827 та додатками до нього.

13 грудня 2006 року між ТОВ «Торговий дім «Евросеть» (Росія) (позикодавець) та позивачем (позичальник) був укладений договір №05, відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику позику на суму не більше 92477354,55 російських рублів. Дата повернення позики - не пізніше 13 червня 2007 року. Мета надання позики - поповнення оборотних коштів; за користування грошовими коштами позичальник виплачує позикодавцю відсотки за ставкою 2% річних; договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, але не раніше дати реєстрації в НБУ та діє до повного виконання сторонами всіх прийнятих ними на себе зобов'язань.

Додатковими угодами №1 від 01 червня 2007 року, №2 від 04 березня 2008 року та №3 від 10 червня 2009 року сторони продовжували строк повернення позики, відповідно, до 13 червня 2008 року, 13 червня 2009 року та до 01 квітня 2010 року.

Зазначений договір та додаткові угоди №1 від 01 червня 2007 року, №2 від 04 березня 2008 року були зареєстровані у НБУ, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом №6385 та додатками до нього.

З матеріалів справи вбачається, що вимоги п.1.7 Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 17 червня 2004 року №270 (у редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), позивачем були виконані.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп.7.3.3 п.7.3 ст.7 вищезазначеного Закону балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

В силу п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Враховуючи, що позики надавались з метою поповнення обігових коштів, витрати позивача, пов'язані із виконанням умов вищезазначених договорів, відносяться до ведення господарської діяльності платника податку; а норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо віднесення витрат до складу валових не пов'язують таке право з реєстрацією платником податку договорів, які передбачають виконання резидентами-позичальниками боргових зобов'язань в іноземній валюті перед нерезидентами за залученими від них кредитами, у Національному банку України, внаслідок чого колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності дій позивача при віднесенні до валових витрат процентів та сум по перерахунку балансової вартості валюти по вищезазначених операціях.

Згідно акту перевірки, відповідач дійшов висновку щодо завищення позивачем валових витрат з огляду на коригування позивачем у 1 кварталі 2009 року валових витрат за 1-й квартал 2008 року у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат суми 3222110,00 грн. амортизації премії по облігаціях, оскільки не надано документи, які підтверджують відношення вказаних облігацій до фінансово-господарської діяльності підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 березня 2007 року між позивачем (емітент) та ЗАТ «Альфа-Банк» (торговець) було укладено договір про надання послуг №4-В, відповідно до умов якого торговець виконує свої обов'язки за цим договором по відношенню до цінних паперів емітента (облігацій), вид, номінальна вартість, початок розміщення, дата погашення, ставка купонного доходу, номінальна вартість випуску, тип розміщення яких визначені цим пунктом; зазначеним договором емітент призначає торговця агентом з виплат по облігаціях та зобов'язується: надати торговцю всі необхідні документи для відкриття рахунку в цінних паперах у ВАТ «Міжрегіональний фондовий союз»; до 12 години ранку дня виплати номінальної вартості облігацій та/або доходу по облігаціям у терміни, що передбачені у рішенні про випуск, після підтвердження агентом з виплат по облігаціям остаточного розрахунку суми виплат згідно п.1.3.1 цього договору, перерахувати відповідні суми у повному обсязі на рахунок агента з виплат.

Відповідно до платіжного доручення №1145 від 11 березня 2008 року позивачем перераховано на користь ЗАТ «Альфа-Банк» кошти в сумі 3740000,00 грн. з призначенням платежу: «Кошти для виплати процентного доходу по облігаціям ТОВ «Евросеть» за 4-й купонний період згідно умов випуску та договору про надання послуг №4-В від 07 березня 2007 без податку на додану вартість».

Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Таким чином, емітент, який емітував облігації, очікує отримати економічні вигоди у вигляді відсоткових доходів, у зв'язку з чим витрати позивача по амортизації премії по облігаціях відносяться до господарської діяльності позивача.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Посилання податкового органу, що коригування позивачем валових витрат було здійснено після проведення перевірки (акт №174/23-209/33238663 від 01 жовтня 2008 року за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2008 року), є необґрунтованими, оскільки завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.2 Декларації «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» у сумі 3222110,00 грн. за 1 квартал 2009 року податковим органом було виявлено при перевірці відображеного показника за 3-4 квартали 2008 року та за 1-4 квартали 2009 року у сумі 21473982,00 грн., тоді як коригування валових витрат було здійснено позивачем у 1 кварталі 2009 року, а тому колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не було завищено валові витрати за вказаною операцією.

Згідно акту перевірки, відповідач дійшов висновку щодо завищення позивачем валових витрат з огляду на віднесення до їх складу вартості отриманих послуг за договорами від 12 квітня 2006 року №111 та від 01 березня 2007 року №3, укладених з ТОВ «УкрПроСервіс», а також по договору від 11 серпня 2008 року №54, укладеному з ТОВ «Ділові рішення» (Росія), оскільки первинні документи, на які ТОВ «Евросеть» посилалося як на підтвердження факту виконання робіт (надання послуг) та їх вартості, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «УкрПроСервіс» (виконавець) було укладено договір про технічне обслуговування та ремонт реєстраторів розрахункових операцій №11 від 12 квітня 2006 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується на власний ризик виконувати роботи (надавати послуги) по технічному обслуговуванню та ремонту реєстраторів розрахункових операцій замовника згідно додатку №1 по всій території України, а замовник зобов'язується в порядку та строки, передбачені цим договором, прийняти та оплатити ці роботи. Роботи виконуються із матеріалів виконавця.

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ «УкрПроСервіс» (виконавець) було укладено договір №3/1 від 01 березня 2007 року, відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по ремонту засобів мобільного зв'язку, DECT, фото, аудіо, МР3-плеєри, КПК, комунікатори, виконувати інші види робіт і надавати замовнику консалтингові та інші послуги на умовах, в об'ємі та строки обумовлені сторонами, як в цьому договорі так і в додатках до нього, які після його підписання є невід'ємною частиною даного договору.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем було надано акти надання послуг.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Деловые решения» (виконавець) було укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №54 від 11 серпня 2008 року, відповідно до умов якого виконавець за дорученням замовника приймає на себе зобов'язання по наданню інформаційно-консультаційних послуг, а саме консультації персоналу замовника у вигляді семінару, відповідно до п.2.1.1 даного договору і у відповідності до затвердженої сторонами програми та умовами проведення, а замовник бере на себе відповідальність оплатити послуги виконавця на умовах даного договору. Місце надання послуг - Україна, м. Київ. На виконання умов вказаного договору сторонами був підписаний акт про надання послуг, який містить відмітку відділу валютного контролю ВАТ «Альфа-банк» про перерахування вказаної суми на рахунок виконавця.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не визначено перелік документів, які є підставою для підтвердження витрат, разом з тим згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, вимоги до реквізитів якого зазначені в ст.9 цього Закону.

Долучені до матеріалів справи документи підтверджують надання послуг контрагентами позивача, які на час договірних правовідносин були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та платниками податку на додану вартість, та відповідають вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Разом з цим, на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України та на письмовий запит суду апеляційної інстанції відповідачем не надано пояснень та доказів, чи перевірялися відповідачем під час перевірки інші первинні документи, крім актів виконаних робіт, які підтверджують факт виконання робіт та їх вартість та відповідають вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Згідно акту перевірки, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем валових витрат у зв'язку з віднесенням останнім до їх складу вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей за угодами постачання від 18 грудня 2007 року та від 01 серпня 2008 року №0108-08, укладених з ТОВ «Сітіфон».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Сітіфон» (постачальник) було укладено угоди постачання від 18 грудня 2007 року, від 01 серпня 2008 року №0108-08, відповідно до умов яких постачальник постачає (продає), а покупець приймає (купує) на умовах цієї угоди переговорні пристрої, мобільні телефони та аксесуари, КЕО на умовах, визначених угодою, в асортименті та за цінами, згідно зі специфікаціями, видатковими накладними, які є невід'ємною частиною угоди.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано видаткові накладні із зазначенням в них асортименту, вартості, кількості та загальної ціни товару.

Придбаний у ТОВ «Сітіфон» товар позивачем, основними видами діяльності якого є оптова торгівля радіотелевізійною апаратурою та засобами звуко- та відеозапису, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших угруповань, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, реалізовано через мережу своїх роздрібних магазинів, що підтверджується належними та допустимими доказами, долученими до матеріалів справи.

Відповідач в акті перевірки посилається на те, що ТОВ «Сітіфон» визнано банкрутом згідно з постановою Господарського суду м.Києва від 27 квітня 2009 року у справі №49/160-Б. Відповідно до бази даних АІС ОР стан ТОВ «Сітіфон» припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті) згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 20 липня 2009 року. Крім того, зазначено, що ТОВ «Сітіфон» придбавало товарно-матеріальні цінності у підприємств з ознаками фіктивності (які перебувають у розшуку та банкрутів).

Однак, в силу положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) до дати визнання банкрутом, 27 квітня 2009 року, ТОВ «Сітіфон» могло вести та вело господарську діяльність, що також підтверджується довідкою ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 09 квітня 2010 року № 2015/7/29-121, згідно якої останній звіт по податку на додану вартість ТОВ «Сітіфон» було подано за лютий 2009 року з такими показниками: усього податкових зобов'язань - 1590220,00 грн., усього податкового кредиту -1585987,00 грн.

Крім того, юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб; а порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов висновку щодо завищення позивачем податкового кредиту, що, в свою чергу, призвело до заниження податку на додану вартість за період з липня 2007 року по лютий 2008 року на загальну суму 64168034,00 грн. по податковим накладним, отриманим від контрагентів - ТОВ «ЧасЛоджикТехно», ТОВ «Торгмед 2007», ТОВ «Старкомтрейд 07», ТОВ «Сервіс Маркет-06», які мають ознаки «фіктивних» підприємств.

Згідно акту перевірки, 28 лютого 2007 року між ТОВ «Торгмед 2007» (постачальник) та позивачем (покупець) була укладена угода постачання №01-04/07, відповідно до умов якої постачальник постачає (продає), а покупець приймає (купує) на умовах цієї угоди переговорні пристрої (товар) на умовах, визначених угодою, в асортименті та за цінами згідно зі специфікаціями, які є невід'ємною частиною угоди; під час передачі товару покупцю постачальник передає також покупцю специфікацію, завірену підписом та печаткою, видаткову (товару) та податкову накладну на товар і документи, які підтверджують його якість.

01 грудня 2006 року між ТОВ «ЧасЛоджикТехно» (постачальник) та позивачем (покупець) був укладений договір поставки №61101, відповідно до умов якого постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує продукцію (товар), загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у накладних, що є невід'ємною частиною даного договору.

08 серпня 2007 року між ТОВ «Сервіс Маркет-06» (постачальник) та позивачем (покупець) була укладена угода постачання №0808-7, відповідно до умов якої постачальник постачає (продає), а покупець приймає (купує) на умовах цієї угоди переговорні пристрої (товар) на умовах, визначених угодою, в асортименті та за цінами згідно зі специфікаціями, які є невід'ємною частиною угоди; під час передачі товару покупцю постачальник передає також покупцю специфікацію, завірену підписом та печаткою, видаткову та податкову накладну на товар і документи, які підтверджують його якість.

14 серпня 2007 року між ТОВ «Старкомтрейд 07» (постачальник) та позивачем (покупець) була укладена угода постачання №0814-7, відповідно до умов якої постачальник постачає (продає), а покупець приймає (купує) на умовах цієї угоди переговорні пристрої (товар) на умовах, визначених угодою, в асортименті та за цінами згідно зі специфікаціями, які є невід'ємною частиною угоди; під час передачі товару покупцю постачальник передає також покупцю специфікацію, завірену підписом та печаткою, видаткову (товару) та податкову накладну на товар і документи, які підтверджують його якість.

Як вбачається з висновків акту перевірки, за вищенаведеними контрагентами відповідачем встановлено порушення податкового законодавства за період липень 2007 року-лютий 2008 року, однак правовідносини з зазначеними контрагентами та первинні документи, що оформлені на підтвердження господарських операцій, не могли бути предметом дослідження під час перевірки, оскільки планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства проводилась за період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

При цьому, в акті перевірки вказано, що ДПІ у Святошинському районі м.Києва були проведені виїзні планові перевірки ТОВ «Евросеть» з питань дотримання вимог податкового законодавства за періоди з 01 квітня 2006 року по 30 червня 2007 року (акт №227/23-209/33238663 від 15 листопада 2007 року) та з 01 липня 2007 року по 30 червня 2008 року (акт № 174/23-209/33238663 від 01 жовтня 2008 року). Перевірками встановлено відповідність показників відображених ТОВ «Евросеть» у деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1-16.3) реєстрам отриманих податкових накладних. Надані до перевірки податкові накладні відповідають реєстрам отриманих податкових накладних. Документи, використані при проведенні виїзних планових перевірок, достовірні, надані в повному обсязі.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту, який був сформований на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «УкрПроСервіс» та ТОВ «Сітіфон», що призвело до заниження податку на додану вартість.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додна вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Визначення терміну «господарська діяльність» міститься в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так згідно п.1.32 ст.1 вищезазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як вбачається з акту перевірки, первинні документи з контрагентами ТОВ «ЧасЛоджикТехно», ТОВ «Торгмед 2007», ТОВ «Старкомтрейд 07», ТОВ «Сервіс Маркет-06» вилучені співробітниками ГСУ МВС України у м.Києві в рамках кримінальної справи №56-1937, порушеної відносно організатора злочинного угрупування ОСОБА_2 за ознаками складу злочинів, передбачених ч.3 ст.28, ч.1 ст.205, ч.2 ст.205; ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.212 КК України, а висновки відповідача грунтуються на постановах про порушення кримінальних справ, про притягнення як обвинувачених, протоколах допиту свідків, висновках судово-почеркознавчих експертиз, які здійснювались в рамках кримінальної справи.

Суд першої інстанції погодився з висновком податкового органу, що вищезазначені підприємства: ТОВ «Час Лоджик Техно», ТОВ «Торгмед 2007», ТОВ «Старкомтрейд 07», ТОВ «Сервіс Маркет» мають ознаки «фіктивних» підприємств, їх було зареєстровано за винагороду на підставних осіб, які не здійснювали фінансово-господарську діяльність вказаних підприємств.

Висновки відповідача щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Сітіфон» грунтуються на даних АРМ «Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань i податкового кредиту в розрiзi контрагентів на piвнi ДПА України», а також на припущеннях щодо неможливості здійснення поставки товару в ланцюгу постачальників (ТОВ «Фармасвіт», ТОВ «ТПК Фанкор», ТОВ «Леора», ТОВ «Сітіфон») та проведення діяльності, яка спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а саме позивачу.

Однак, судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Судом не приймаються посилання податкового органу стосовно перевірок контрагентів позивача та підприємств по ланцюгу постачання та порушення норм податкового законодавства, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «УкрПроСервіс», ТОВ «Сітіфон», ТОВ ТД «Торгмет-2007», ТОВ «Час Лоджик Техно», ТОВ «Сервіс-маркет-06», ТОВ «Старкомтрейд-07» останні було зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Натомість, відповідачем не доведено наявність обвинувального вироку суду в кримінальній справі за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст.205, 212 КК України, які б могли підтвердити фіктивний чи протиправний характер діяльності контрагентів позивача, включаючи безтоварний характер вищезазначених операцій з позивачем, натомість, показання свідків та висновки судово-почеркознавчих експертиз є одними з доказів в кримінальній справі та оцінку їм має дати суд в порядку кримінального судочинства. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ТОВ «Деловые решения», ТОВ «УкрПроСервіс», ТОВ «Сітіфон», ТОВ ТД «Торгмет-2007», ТОВ «Час Лоджик Техно», ТОВ «Сервіс-маркет-06», ТОВ «Старкомтрейд -07» та відсутності реального здійснення договорів, укладених вищезазначеними контрагентами та позивачем.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог пп.пп.7.2.3, 7.2.4, 7.2.6, 7.2.8 п.7.2 ст.7, пп.пп.7.4.1, 7.4.5, 7.4.7 п.7.4 ст.7, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок включення останнім до складу податкового кредиту за період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2009 року податку на додану вартість у сумі 786903,25 грн., оскільки позивач на дату виникнення права на податковий кредит правом включення до складу податкового кредиту не скористався, одночасно з поданням декларацій з податку на додану вартість до ДПІ у Святошинському районі м.Києва не подав скарги стосовно контрагентів-постачальників щодо відмови у наданні податкових накладних або наданні їх із порушенням встановленого Порядку виписування податкової накладної.

Разом з тим, контрагентів-постачальників, за якими встановлено вказані правопорушення та податкових накладних, суми податку на додану вартість за якими не включено до податкового кредиту, у акті перевірки не наведено, на письмовий запит суду відповідачем не надано інформації з приводу врахованих в акті контрагентів-постачальників та податкових накладних, суми податку на додану вартість за якими не включено до податкового кредиту в певні періоди, що унеможливлює встановлення наявності (відсутності) порушення позивачем вказаних вище вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем всупереч ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 26 травня 2010 року №0001042310/0, №0001052310/0, від 22 вересня 2010 року №0001042310/1, №0001052310/1, на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2011 року, суду не надано жодних доказів та обгрунтувань заперечень проти позовних вимог, внаслідок чого колегія суддів дійшла висновку щодо протиправності та необхідності скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 червня 2013 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дюмонт-Укр» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 червня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Дюмонт-Укр» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва від 26 травня 2010 року №0001042310/0, №0001052310/0, від 22 вересня 2010 року №0001042310/1, №0001052310/1.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 10 лютого 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.