Постанова

від 05.09.2019 по справі 2а-11205/11/2670

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2019 року

Київ

справа №2а-11205/11/2670

адміністративне провадження №К/9901/3519/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., секретар судового засідання - Титенко М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 (колегія у складі суддів: В.Е.Мацедонська, Т.М.Грищенко, І.О.Лічевецький) у справі № 2а-11205/11/2670 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Дюмонт-Укр доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві провизнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дюмонт-Укр звернулось до суду звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд: визнати недійсним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС від 26.05.2010 №0001042310/0 на загальну суму 27 623 834 (13 811 917 - основний платіж, 13 811 917 - штрафні санкції), №0001052310/0 на загальну суму 112033936 грн. (74 669 291грн. - основний платіж, 37 334 645,5грн. - штрафні санкції), №0002142330 на суму 8553660,60грн.; від 22 вересня 2010 № 0001042310/1 на загальну суму 27623834 (13 811 917 - основний платіж, 13 811 917 - штрафні санкції), №0001052310/1 на загальну суму 112033936 грн. (74 669 291грн. - основний платіж, 37 334 645,5грн. - штрафні санкції).

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення прийняті відповідачем є неправомірними та такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.07.2011 касаційну скаргу задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2010 та Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011р. в частині визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 26.05.2010р. №0001042310/0, від 26.05.2010р. №0001052310/0, від 22.09.2010р. №0001042310/1, від 22.09.2010р. №0001052310/1 скасовано, та справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В частині визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.05.2010 №0002142330 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року залишено без змін.

При цьому, Вищим адміністративним судом України у названій ухвалі було відзначено про неможливість касаційній інстанції здійснити розмежування визначених податковим органом сум окремо по усіх епізодах та виокремити законні донарахування від неправомірних, внаслідок чого постановлені судові рішення в частині визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 26 травня 2010 року № 0001042310/0, від 26 травня 2010 року № 0001052310/0, від 22 вересня 2010 року № 0001042310/1, від 22 вересня 2010 року № 0001052310/1 були скасовані повністю в цій частині.

Так, Вищий адміністративний суд України погодився з висновками апеляційного суду, викладеними у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року про те, що, по-перше, позивачем не було занижено валові доходи при віднесенні умовно нарахованих відсотків у розмірі 21219,50 грн. По-друге, не були занижені валові витрати при віднесенні до їх складу процентів за договорами про надання позики з урахуванням додаткових угод до них. По-третє, погодився з відсутністю порушень податкового законодавства при коригуванні позивачем валових витрат, оскільки завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 05.2 Декларації самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів у сумі 3222110,00 грн. за 1 квартал 2009 року податковим органом було виявлено при перевірці відображеного показника за 3-4 квартали 2008 року та за 1-4 квартали 2009 року у сумі 21473982,00 грн. (акт № 174/23-209/33238663 від 01 жовтня 2008 року за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2008 року), тоді як коригування валових витрат було здійснено позивачем у 1 кварталі 2009 року.

Між тим, на думку касаційного суду судами не була надана належна правова оцінка господарським операціям позивача з ТОВ УкрПроСервіс , ТОВ Ділові рішення , ТОВ Сітіфон , ТОВ ЧасЛоджикТехно , ТОВ Торгмед 2007 , ТОВ Старкомтрейд 07 . ТОВ Сервіс Маркет-06 .

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог вдруге, виходив з того, що податковим органом доведено правомірність визначення позивачу податкових зобов`язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість, з огляду на встановлені у акті перевірки порушення ТОВ Евросеть податкового, валютного та іншого законодавства. Відзначивши, що за відсутності факту придбання товару, послуг або в разі, якщо придбані товари, послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2013 та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Дюмонт-Укр задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва від 26 травня 2010 року №0001042310/0, №0001052310/0, від 22 вересня 2010 року №0001042310/1, №0001052310/1.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, врахувавши висновки Вищого адміністративного суду України, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкових зобов`язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість та правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки факт виконаних робіт та їх вартість за договорами, укладеними позивачем з ТОВ УкрПроСервіс та ТОВ Ділові рішення підтверджені первинними бухгалтерськими документами у відповідності до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . А взаємовідносини між позивачем та ТОВ Сітіфон , яке на момент вчинення господарських операцій було належним чином зареєстрованою юридичною особою, були належним чином оформлені та носили реальний характер.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 22 березня 2010 року по 05 травня 2010 року ДПІ у Святошинському районі м.Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ Евросеть , правонаступником з усіх прав та обов`язків якого є ТОВ Дюмонт-Укр , з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт від 13 травня 2010 року №70/23-80/33238663, в якому встановлено порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2., п.5.3.9 п. 5.3, п.5.5.1 п. 5.5, п.5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 13811917,00 грн.

Також у вищезазначеному акті перевірки встановлено порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 64168034,00 грн.; порушення п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6, п.п.7.2.8 п.7.2. ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10501257,00 грн.; порушення п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6, п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 243795,00 грн.

В акті перевірки від 13 травня 2010 року №70/23-80/33238663 також встановлено порушення позивачем п.п.4.2.1. п.4.2. ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п.9.12.1 п.9.12 ст.9, п.п. а 17.2 п.17.2 ст.17, п.п. а .19.2 п.19.2 ст.19 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб , в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в сумі: 2022,75 грн.; порушення п.1 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , п.п.3.4 п.3 Положення про форму та звіти розрахункових документів .

На підставі акта перевірки №70/23-80/33238663 від 13 травня 2010 року ДПІ у Святошинському районі м.Києва прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 26 травня 2010 року №0001042310/0, згідно якого за порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2., п.5.3.1, п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток на суму 27623834,00 грн., у тому числі 13811917,00 грн. за основним платежем та 13811917,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій,

від 26 травня 2010 року №0001052310/0, згідно якого за порушення п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6, п.п.7.2.8 п. 7.2. ст. 7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість приватних підприємств на суму 112003936,50 грн., у тому числі 74669291,00 грн. за основним платежем та 37334645,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погоджуючись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями подав до ДПІ у Святошинському районі м. Києва скарги, за результатом розгляду яких рішенням податкового органу від 02 серпня 2010 року №12856/10/25-033 скарги позивача залишено без задоволення, та прийнято податкові повідомлення-рішення від 22 вересня 2010 року №0001052310/1, згідно якого за порушення п.п.7.2.3, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6, п.п.7.2.8 п. 7.2. ст. 7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість приватних підприємств на суму 112003936,50 грн., у тому числі 74669291,00 грн. за основним платежем та 37334645,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та №0001042310/1, згідно якого за порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2., п.5.3.1, п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток на суму 27623834,00 грн., у тому числі 13811917,00 грн. за основним платежем та 13811917,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, у зв`язку з чим позивачем до суду першої інстанції подано клопотання про збільшення позовних вимог, в якому він просив, окрім заявлених вимог адміністративного позову, визнати протиправними та скасувати вищезазначені податкові повідомлення-рішення.

Зважаючи на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, касаційний суд вважає їх висновки передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, вирішуючи спір по суті та посилаючись на положення Закону України Про податок на додану вартість , Закону України Про податок на додану вартість та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , суди дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Між тим, суд першої інстанції, розглядаючи спір, жодних висновків щодо достовірності чи не достовірності даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, не зробив, а лише, перелічивши їх, обмежився наведенням мотивів дублюючи акт перевірки.

Не виправив цієї помилки і апеляційний суд, надавши іншу юридичну оцінку цим же доказам.

Апеляційний суд також не зробив жодних висновків щодо достовірності чи не достовірності даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, залишаючи поза увагою доводи податкового органу щодо цих даних.

З метою підтвердження реальності спірних господарських операцій, судам попередніх інстанцій необхідно дослідити не лише наявність або відсутність відповідних первинних документів, але й їх форму та зміст, фактичне здійснення оподатковуваних операцій позивача з контрагентами.

Таким чином, судами не надана повна та належна юридична оцінка наявним у справі первинним документам бухгалтерського та податкового обліку з приводу достовірності даних вказаних в них, їх відповідності вимогам чинного податкового законодавства, наявності обов`язкових реквізитів. Відповідно не з`ясовано в повному обсязі належне оформлення первинних документів.

Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили фактичні дані щодо підписання, виданих контрагентами податкових накладних, повноважними особами, враховуючи наявність в матеріалах справи пояснень їх посадових осіб про непричетність до господарської діяльності підприємств-контрагентів.

Окрім того, суди попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не з`ясували результатів порушеного кримінального провадження стосовно посадових осіб позивача та залишили поза увагою необхідність надати правову оцінку результатам його розгляду в сукупності з іншими доказами.

За наведених обставин, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись або спростувати, як висновки податкового органу стосовно суті порушень, так і перевірити висновки судів попередніх інстанцій, оскільки дослідження та відсутність належної оцінки доказів, виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судових актів.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2013 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду