Рішення

від 13.02.2014 по справі 19/24пд/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

13 лютого 2014 року Справа № 19/24пд/2011

Провадження №8пд/913/3233/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-ресурсна компанія "Віктор"", м. Луганськ ,

до Луганської міської ради, м. Луганськ, -

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.03.2006 № 350; про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.03.2006 № 351; про стягнення 56088 грн. 61 коп. орендної плати та стягнення 705650 грн. 49 коп. збитків.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Малишев В.Б. - представник, - довіреність № б/н від 23.01.2014 ;

від відповідача - Полякова О.В. - головний спеціаліст відділу претензійно-позовної роботи, - довіреність № 01/03-31/5298/0/2-13 від 23.08.2013, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: 14.02.2011 позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом (вих. №б/н від 10.02.2011) (том 1, а.с.2-3), у якому заявив вимоги про:

1)визнання недійсними:

договору оренди земельної ділянки, укладеного між Луганською міською радою (далі - міська рада) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-ресурсна компанія "Віктор"" (далі - ТОВ "УПРК "Віктор"") 29.03.2006, за реєстром №350, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 0,2455 га, розташована за адресою: м.Луганськ, Лєсной тупік (біля будинку №1);

договору оренди земельної ділянки, укладеного між Луганською міською радою та ТОВ "УПРК "Віктор"" 29.03.2006, за реєстром № 351, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 0,0261 га, розташована за адресою: м.Луганськ, Лєсной тупік (біля будинку №1);

2)застосування до сторін за вищезгаданими договорами наслідків, передбачених ст.216 Цивільного кодексу України, - тобто про повернення одержаного за договорами оренди;

3)зобов'язання Луганської міської ради повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-ресурсна компанія "Віктор"" грошових коштів у сумі 56088,61 грн., одержаних відповідачем у вигляді орендної плати;

4)зобов'язання Луганської міської ради відшкодувати ТОВ "УПРК "Віктор"" збитки у сумі 183000,00 грн.

У зв'язку з надходженням позовної заяви господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №19/24пд/2011, розгляд якої за результатами розподілу автоматизованою системою документообігу суду (ст.2 1 ГПК України) було доручено судді Косенко Т.В.

Провадження у справі було зупинено на підставі ч.1 ст.79 ГПК України 14.02.2011 (том 1, а.с.1) та поновлено 04.05.2011 (том 1, а.с.50).

11.05.2011 позивач звернувся до суду з заявою від 11.05.2001 за вих. №б/н - про зменшення позовних вимог (том 1, а.с.54), відповідно до якої, посилаючись на те, що на час подання цієї заяви набрали чинності рішення господарського суду Луганської області у справах №1/11пд/2011 та №4/321пд, якими визнано недійсними вищезгадані договори оренди землі від 29.03.2006, за реєстром №№350 та 351, - поставив суд до відома про зменшення своїх позовних вимог у даній частині, - а в якості предмету спору залишив вимоги про:

1)застосування до сторін за вищезгаданими договорами наслідків, передбачених ст.216 Цивільного кодексу України, - тобто про повернення одержаного за договорами оренди;

2)зобов'язання Луганської міської ради повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-ресурсна компанія "Віктор"" грошових коштів у сумі 56088,61 грн., одержаних відповідачем у вигляді орендної плати за землю;

3)зобов'язання Луганської міської ради відшкодувати ТОВ "УПРК "Віктор"" збитки у сумі 183000,00 грн.

Ухвалою від 09.06.2011 суд прийняв цю заяву (том 1, а.с.71).

22.10.2012 позивач подав заяву від 22.10.12012 за вих. №б/н - про збільшення позовних вимог (том 5, а.с.90), відповідно до якої, залишаючи незмінними вимоги, зазначені вище у цій ухвалі під пунктами:

1)про застосування до сторін за вищезгаданими договорами наслідків, передбачених ст.216 Цивільного кодексу України, - тобто про повернення одержаного за договорами оренди;

2)про зобов'язання Луганської міської ради повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-ресурсна компанія "Віктор"" грошових коштів у сумі 56088,61 грн., одержаних відповідачем у вигляді орендної плати, -

змінив вимоги, зазначені у пункті 3), та просить суд стягнути з відповідача збитки у сумі 562235,89 грн.

Ухвалою від 29.10.2012 суд прийняв цю заяву як таку, що відповідає приписам ст. 22 ГПК України (том 5, а.с.106-107).

12.12.2012 позивач подав до суду заяву від 12.12.2012 за вих. №б/н - про збільшення позовних вимог (том 5, а.с.121-122), згідно якій просить суд:

1)застосувати до сторін за вищезгаданими договорами наслідки, передбачені ст.216 Цивільного кодексу України, - тобто повернути сторонам одержане за договорами оренди;

2)зобов'язати Луганську міську раду повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-ресурсна компанія "Віктор"" грошових коштів у сумі 56088,61 грн., одержаних відповідачем у вигляді орендної плати за землю;

3)стягнути з відповідача збитки у сумі 705650,49 грн.

До заяви додано перелік (розрахунок) збитків на загальну суму 705650,49 грн. (том 5, а.с.123-124).

Ухвалою від 12.12.2012 суд прийняв цю заяву як таку, що відповідає приписам ст. 22 ГПК України (том 5, а.с.133-134).

19.12.2012 позивач подав заяву від 19.12.2012 за вих. №б/н - про зменшення позовних вимог (том 5, а.с.135), відповідно до якої просить суд прийняти його відмову від позову в частині стягнення з відповідача орендної плати за користування згадуваними у цьому рішенні земельними ділянками у сумі 56088,61 грн.

У описово-мотивувальній частині рішення від 19.12.2012 у даній справі суд вказав на те, що згадана заява свідчить про часткову відмову позивача від позову, та прийняв її (том 5, а.с.140-145).

Рішенням господарського суду Луганської області від 19.12.2012 у цій справі позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-ресурсна компанія "Віктор"" до Луганської міської ради було задоволено частково, а саме:

1)стягнуто з відповідача на користь позивача збитки у сумі 153617,66 грн. та судові витрати у сумі 3618,61 грн. (судовий збір - 2590,11 грн. та витрати за проведення судової експертизи - 1028,50 грн.);

2)стягнуто з позивача в доход Державного бюджету України судовий збір у сумі 1121,76 грн.;

3)провадження у справі стосовно заявлених позовних вимог:

а)про визнання недійсним укладеного між Луганською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-ресурсна компанія "Віктор"" договору оренди земельної ділянки від 29.03.2006, за реєстром №350, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 0,2455 га, розташована за адресою: м.Луганськ, Лєсной тупік (біля будинку №1);

б)про визнання недійсним укладеного між Луганською міською радою та ТОВ "УПРК "Віктор"" договору оренди земельної ділянки від 29.03.2006, за реєстром №351, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 0,0261 га, розташована за адресою: м.Луганськ, Лєсной тупік (біля будинку №1);

в)про зобов'язання Луганської міської ради повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-ресурсна компанія "Віктор"" грошових коштів у сумі 56088,61 грн., одержаних нею у вигляді орендної плати, -

припинено на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України - у зв'язку з відмовою позивача від зазначених позовних вимог;

4)у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (том 5, а.с.140-145).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2013 у даній справі рішення господарського суду Луганської області від 19.12.2012 скасовано в частині припинення провадження у справі щодо вимог про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 29.03.2006, за реєстром № 350 та № 351, предметом яких є земельні ділянки загальною площею 0,2455 га та 0,0261 га, розташовані за адресою: м. Луганськ, Лєсной тупік (біля будинку № 1); в іншій частині рішення залишено без змін (том 6, а.с.35-40).

Постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2013 у справі №19/24пд/2011 касаційну скаргу відповідача задоволено частково: судові акти попередніх судових інстанцій скасовано, справу №19/24пд/2011 спрямовано на новий розгляд до суду першої інстанції (том 6, а.с.99-105).

Спрямовуючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у своїй постанові вказав, що під час нового розгляду спору суду першої інстанції належить вжити заходів до повного та всебічного дослідження обставин справи, зокрема: встановити, чи мала місце протиправна поведінка відповідача, яка призвела до спричинення збитків; чи отримав позивач перед вчиненням певних дій (виконання підрядних робіт по проведенню електропостачання з повітряної та кабельної ліній; встановлення огорожі, прокладення дорожніх плит) відповідні дозволи; чи отримав позивач відповідно до умов укладених договорів згоду орендодавця на здійснення робіт на земельних ділянках; дослідити, на кого саме згідно умовам договорів оренди землі сторони поклали витрати щодо складення, аналізу (експертизи) документів з землеустрою; долучити до справи примірники рішень господарського суду Луганської області про визнання недійсними обох вищезгаданих договорів; дослідити, чи мають місце у діях відповідача усі чотири елементи цивільного правопорушення; дослідити питання щодо того, чи не вчиняв позивач зазначені у позові дії після того, як був достеменно обізнаним про скасування рішення Луганської міської ради від 13.12.2005 №37/368 "Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-ресурсна компанія "Віктор"" земельних ділянок, про які йдеться у вищезгаданих договорах оренди землі.

За результатами розподілу автоматизованою системою документообігу суду у відповідності до вимог ст. 2 1 Господарського процесуального кодексу України дана справа 29.11.2013 передана на розгляд судді Середі А.П.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 16.12.2013 до 09.01.2014 та з 09.01.2014 до 23.01.2014 - у зв'язку з неявкою позивача та невиконанням ним вимог суду в частині надання витребуваних документів; з 23.01.2014 до 03.02.2014 - за клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи.

23.01.2013 відповідач, посилаючись на ч.3 ст. 69 ГПК України, подав заяву про продовження строку розгляду справи на 15 днів (том 6, а.с.230 ) , яку суд повністю задовольнив (том 6, а.с.236-237).

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 03.02.2014 до 13.02.2014 - з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

У судовому засіданні, яке відбулося 03.02.2013 , позивач подав уточнення до позовної заяви (вих. №б/н від 03.02.1014), відповідно до якого просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, викладені у заяві про збільшення позовних вимог від 12.12.2012 (том 5, а.с.121-122).

Як відомо з матеріалів цієї справи, у заяві від 12.12.2012 позивач просить суд:

1)застосувати до сторін за вищезгаданими договорами наслідки, передбачені ст.216 Цивільного кодексу України, - тобто повернути одержане за договорами оренди;

2)зобов'язати Луганську міську раду повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-ресурсна компанія "Віктор"" грошових коштів у сумі 56088,61 грн., одержаних відповідачем у вигляді орендної плати;

3)стягнути з відповідача збитки у сумі 705650,49 грн.

В той же час 19.12.2012 позивач подав заяву від 19.12.2012 за вих. №б/н - про зменшення позовних вимог (том 5, а.с.135), відповідно до якої просив прийняти його відмову від позову в частині стягнення з відповідача орендної плати за користування згадуваними у цій ухвалі земельними ділянками у сумі 56088,61 грн., - при цьому з рішення суду від 19.12.2012 у цій справі вбачається, що суд прийняв цю заяву та врахував її при його винесенні.

На питання суду до позивача про те, чи врахував він останню обставину, звертаючись до суду з уточненням від 03.02.2014 , позивач пояснив суду, що він зараз, у судовому засіданні, в усній формі, відмовляється від позовної вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 56088,61 грн., одержаних ним у вигляді орендної плати за землю.

Оскільки зазначені дії позивача не відповідають приписам частини 4 ст. 22 та частини 1 ст. 78 ГПК України, якою встановлено, що відмова від позову (повна або часткова) повинна бути викладена у письмовій заяві, адресованій господарському суду, судом було вжито заходів до уточнення предмету позову на стадії нового розгляду спору, про що сказано нижче у цьому рішенні.

До початку судових засідань, призначених на 03.02.2014 та 13.02.2014, від позивача надійшли письмові клопотання від 03.02.2014 та від 13.02.2014 (обидва - за вих. №б/н) - про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, які відповідно до приписів ч.7 ст.81 1 ГПК України судом задоволено.

У судовому засіданні, яке відбулося 13.02.2014, позивач подав заяву за вих. №б/н від 13.02.2014 - про уточнення позовних вимог, у якій просить суд прийняти його відмову від позовної вимоги про покладення на відповідача зобов'язання повернути на користь позивача кошти у сумі 56088,61 грн., отриманих ним в якості орендної плати за вищезгаданими договорами оренди землі.

Судом прийнято цю заяву, долучено до справи та враховано при вирішенні спору по суті.

Відповідач вважає, що позов є незаконним та необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню (заперечення без дати та без вих. номера, - до справи надано 26.05.2011 (том 1, а.с.64-65); відзив на позовну заяву від 16.12.2013 за вих. №б/н) (том 6, а.с.123-126); та ін.).

Судом вжито заходів до чіткого визначення предмету позову у справі на стадії її нового розгляду.

Склад первісно заявлених позовних вимог позивач зазначив у позовній заяві від 10.02.2011 (том 1, а.с.2-3).

З обставин справи відомо, що 11.05.2011 він звернувся до суду з заявою від 11.05.2011 за вих. №б/н - про зменшення позовних вимог (том 1, а.с.54), відповідно до якої, посилаючись на те, що на час її подання набрали чинності рішення господарського суду Луганської області у справах №1/11пд/2011 та №4/321пд, якими визнано недійсними вищезгадані договори оренди землі від 29.03.2006, за реєстром №350 та №351.

Судом на стадії первісного розгляду спору прийнято цю заяву та згідно рішенню у справі від 19.12.2012 припинено провадження у цій частині на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2013 рішення у цій частині скасовано з посиланням на постанову пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Але рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанції скасовані постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2013, - що вимагає повторного вирішення цього питання на стадії нового розгляду спору.

Враховуючи цю обставину, суд керується правовою позицією, викладеною у абзаці четвертому пункту 4.6 вищезгаданої постанови пленуму Вищого господарського суду України, у якому зазначено, що зменшення позивачем суми позову , в тому числі й з підстави необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору стає вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що під зменшенням позовних вимог слід розуміти зменшення позивачем певного кількісного показника цих вимог (суми боргу, вартості товару, наданих послуг, невиконаного грошового зобов'язання та т.і.).

Як сказано у п.17 нині чинного інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 №01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушених у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та у І півріччі 2006 року", відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників , у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

З обставин справи вбачається, що позивач, подавши 11.05.2011 заяву від 11.05.2001 за вих. №б/н - про зменшення позовних вимог (том 1, а.с.54), - фактично не зменшив певний кількісний показник своїх вимог, а відмовився від позову стосовно двох конкретних вимог про визнання недійсними обох договорів оренди землі від 29.03.2006, за реєстром № 350 та №351, які були предметом позову.

З урахуванням викладеного провадження у справі щодо цих договорів підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України; судові витрати у цій частині суд, керуючись ч.2 ст. 49 ГПК України, покладає на позивача.

Як уже сказано вище у цьому рішенні, господарський суд при винесенні рішення від 19.12.2012 за результатами первісного розгляду даної справи безпосередньо у ньому зазначив про прийняття заяви позивача від 19.12.2012 за вих. №б/н, що має назву "про зменшення позовних вимог" (том 5, а.с.135), але у ній він просить прийняти його відмову від позову в частині стягнення з відповідача орендної плати за користування згадуваними у цьому рішенні земельними ділянками у сумі 56088,61 грн.

У описово-мотивувальній частині рішення суду у даній справі від 19.12.2012 суд вказав на те, що згадана заява свідчить про часткову відмову позивача від позову, а тому прийняв її та припинив провадження у справі у даній частині на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України (том 5, а.с.140-145).

Рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанції скасовані постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2013, - що вимагає вирішення питання щодо зазначеної позовної вимоги на стадії нового розгляду спору.

На цій стадії розгляду справи позивач подав заяву від 13.02.2014 за вих. №б/н - про уточнення позовних вимог, у якій просить прийняти його відмову від позовної вимоги про зобов'язання Луганської міської ради повернути на його користь кошти у сумі 56088,61 грн., отримані нею в якості орендної плати за згадуваними у цьому рішенні спірними договорами.

Суд, керуючись ст.ст.22 та 78 ГПК України, приймає відмову позивача від позову у зазначеній частині, з урахуванням чого провадження у справі щодо цієї вимоги підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України , а судові витрати підлягають покладенню на позивача.

При вирішенні питання про розподіл судового збору як у першому, так і другому випадках, описаних вище у цьому рішенні, суд виходить з того, що статтею 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-УІ "Про судовий збір" не передбачено повернення судового збору у разі припинення провадження у справі, - про що також зазначено у п.5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України".

Таким чином, на момент винесення цього рішення предметом спору у справі є наступні вимоги позивача:

1)застосувати до сторін за вищезгаданими договорами наслідки, передбачені ст.216 Цивільного кодексу України, - тобто повернути сторонам одержане за договорами оренди землі;

2)стягнути з відповідача збитки у сумі 705650,49 грн.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

13.12.2005 Луганською міською радою було прийнято рішення №37/368 "Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-ресурсна компанія "Віктор"" згоди на розроблення проекту відведення земельних ділянок, розташованих за адресою: м.Луганськ, Лєсной тупік (біля будинку №1), а саме: площею 0,2455 га під будівництво та розміщення адміністративно-виробничої будівлі та площею 0,0261 га під розміщення відкритого складу (без здійснення будівельних робіт) (том 6, а.с.207).

На виконання вищевказаного рішення Луганської міської ради позивач замовив та оплатив проектні роботи щодо відведення земельної ділянки в сумі 780 грн. 18 коп. (том 1, а.с.78-79).

Рішенням Луганської міської ради від 28.02.2006 №41/204 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-ресурсна компанія "Віктор"" в оренду земельних ділянок під будівництво та розміщення адміністративно-виробничої будівлі та під розміщення відкритого складу (без права здійснення будівельних робіт) за адресою: м.Луганськ, Лєсной тупік (біля будинку №1)" - були затверджені проекти відведення земельних ділянок та надано їх позивачу в оренду (том 1, а.с.9-12).

На виконання цього рішення між Луганською міською радою (орендодавець) та позивачем (орендар) 29.03.2006, у нотаріальній формі, за реєстром №350, було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець на підставі вищезгаданого рішення міської ради надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,2455 га (п.2) нормативною грошовою оцінкою 284679,35 грн. (п.4), цільове призначення якої - землі промисловості, транспорту, зв'язку енергетики, оборони (п.16), від будівництво та розміщення адміністративної будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Луганськ, Лєсной тупік, (біля будинку №1).

Як сказано у абзаці другому п.18 договору, організація розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрати, пов'язані з ним, покладаються на орендаря.

У пункті 21 договору сторони закріпили домовленість, згідно якій здійснені орендарем без згоди орендодавця витрати на поліпшення орендованої земельної ділянки, які не можна відокремити без заподіяння шкоди цій ділянці, не підлягають відшкодуванню.

Згідно пункту 23 договору орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних йому внаслідок невиконання орендодавцем обов'язків, передбачених цим договором, - при цьому розмір фактичних витрат орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних (п.24).

Пунктом 28 договору визначено перелік прав орендаря, до числа яких, зокрема, віднесено право за письмовою згодою орендодавця зводити у встановленому законодавством порядку жилі, виробничі, побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.39).

Усі витрати, пов'язані з нотаріальним оформленням цього договору, несе орендар (п.40).

Державну реєстрацію договору здійснено 17.05.2006 за № 040640200078 (том 1, а.с.13-14;15).

Того ж дня, тобто 29.03.2006, у нотаріальній формі, за реєстром №351, між тими ж сторонами укладено аналогічний за змістом договір оренди землі , предметом якого є земельна ділянка площею 0,0261 га (п.2), що надана в оренду під розміщення відкритого складу (без права здійснення будівельних робіт), яка знаходиться за адресою: м. Луганськ, Лєсной тупік (біля будинку №1); державна реєстрація договору здійснена 17.05.2006 за № 040640200079 (том 1, а.с.16-17;18).

Постановою Ленінського районного суду м.Луганська від 09.11.2007 у справі № 2"а"-738/2007 за адміністративним позовом Луганського транспортного прокурора до Луганської міської ради - про визнання нечинним рішення суб'єкта владних повноважень (том 1, а.с.19-20), - залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2009 , - позов задоволено повністю, а саме: рішення сесії Луганської міської ради №41/204 від 28.02.2006 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-ресурсна компанія "Віктор"" в оренду земельних ділянок під будівництво та розміщення адміністративно-виробничої будівлі та під розміщення відкритого складу (без права здійснення будівельних робіт) за адресою: м.Луганськ, Лєсной тупік (біля будинку №1)" - скасовано.

Як вбачається з зазначеної постанови, судом адміністративної юрисдикції встановлено, що Луганська міська рада, приймаючи спірне рішення від 28.02.2006 №41/204, не отримала від суміжного землекористувача - Державного підприємства "Донецька залізниця" (далі - Залізниця) погодження меж на виділ в натурі вищезгаданих земельних ділянок, що відповідно до вимог чинного законодавства є обов'язковим та призвело до прийняття нею незаконного рішення.

Керуючись частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, - господарський суд вищезазначені обставини, які призвели до скасування рішення міської ради, вважає встановленими та такими, що не потребують повторного встановлення.

Позивач посилається на ці обставини як на один з незаперечних доказів наявності вини відповідача у спричиненні заявлених до стягнення збитків.

З обставин цієї справи господарського суду (№19/24пд/2011) видно, що згадана постанова Луганського окружного адміністративного суду надалі стала підставою для звернення Луганського транспортного прокурора до господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах - Луганської міської ради з позовами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-ресурсна компанія "Віктор"" - про визнання недійсними договорів оренди зазначених земельних ділянок та повернення їх власнику - Луганській міській раді.

За результатами розгляду цих позовів господарський суд Луганської області:

рішенням від 24.02.2011 у справі №4/321пд визнав недійсним на майбутнє договір оренди землі від 29.03.2006, за реєстром №350, державна реєстрація від 17.05.2006 за № 040640200078 (том 1, а.с.13-14;15) (том 6, а.с.115-120);

рішенням від 10.03.2011 у справі №1/11пд/2011, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.2011 (том 6, а.с.138-144), визнав недійсним на майбутнє договір оренди землі від 29.03.2006, за реєстром №351, державна реєстрація від 17.05.2006 за № 040640200079 (том 1, а.с.16-17;18) (том 6, а.с.111-114).

По кожній із справ суд також зобов'язав орендаря повернути обидві спірні земельні на користь Луганської міської ради.

Земельна ділянка площею 0,0261 га (договір оренди землі від 29.03.2006, за реєстром №351) повернута власнику землі 27.11.2013 (том 6, а.с.223), а земельна ділянка площею 0,2455 га (договір від 29.03.2006, за реєстром №350) - 09.01.2014 (том 6, а.с.224).

Отже, станом на день винесення цього рішення господарським судом Луганської області рішення Луганської міської ради від 26.02.2006 №41/204 (том 1, а.с.9-12) та обидва укладені на його підставі договори оренди землі від 29.03.2006,за реєстром №350 (том 1, а.с.13-14;15) та №351 (том 1, а.с.16-17;18) визнані недійсними, а предмет договорів - земельні ділянки - повернуті власнику в особі Луганської міської ради.

Цей спір виник з наступних підстав.

Як стверджує позивач, на виконання рішення Луганської міської ради від 28.02.2006 № 41/204 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-ресурсна компанія "Віктор"" в оренду земельних ділянок під будівництво та розміщення адміністративно-виробничої будівлі та під розміщення відкритого складу (без права здійснення будівельних робіт) за адресою: м.Луганськ, Лєсной тупік (біля будинку №1)" та згідно укладених на його підставі договорів оренди земельних ділянок, - він, використовуючи земельні ділянки за їх цільовим призначенням, з метою створення умов для їх належного утримання, поніс грошові витрати у загальній сумі 705650,49 грн. (розрахунок, - том 5, а.с.123-124), які, на його думку, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Згідно розрахунку суми спричинених збитків, наданої позивачем, до її складу він включив наступні показники:

1)вартість будівельних матеріалів та блоків (пункти 1-5, 8-12, 15-16 розрахунку) - на суму 489632,83 грн.;

2)вартість послуг з укладання дорожніх плит (п.6) та встановлення огорожі (п.7) - на суму 87626,17 грн.;

3)вартість електрообладнання, електропостачання (пункти 13-14), технічні умови на підключення до електричних мереж (п.33) - на суму 107841,48 грн.;

4)проекті роботи щодо будівництва (п.18) - на суму 13000,00 грн.;

5)складення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (пункти 17,19-28;30-31) - на суму 5769,47 грн.;

6)видача технічних умов на газифікацію (п.29) - на суму 361,07 грн.;

7)послуги ОКП "Компанія "Луганськвода" (п.32) - на суму 74,80 грн.;

8)експертиза підприємства (п.34) - на суму 1344,62 грн., - а разом 705650,49 грн.

Крім того, позивач до числа збитків відніс також судові витрати на загальну суму 16105,41 грн. (том 5, а.с.123-124), які не включив до суми 705650,49 грн.

З метою документального підтвердження суми заявлених до стягнення збитків позивач надав до справи документальні докази:

1)укладення та виконання договору на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №05/1395 від 26.12.2005 (том 1, а.с.78-102; та ін.);

2)підстав та факту сплати коштів у сумі 361,07 грн. за видачу технічних умов на газифікацію (том 1, а.с.103-104; та ін.);

3)про проведення експертизи підприємства та сплату її вартості (том 1, а.с.105; та ін.);

4)укладення договору підряду №18 від 11.06.2007 на виконання проектних робіт з електропостачання та про виконання таких робіт і оплату їх вартості (том 1, а.с.109-111;112-114;116-123; 131-136; та ін.);

5)про придбання електрообладнання (том 1, а.с.115; том 4, а.с.28-29; та ін.);

6)при придбання будівельних матеріалів та блоків (том 1, а.с.123-124; 137-140; том 2, а.с.130-133; том 4, а.с.39-41; та ін.);

7)про здачу-приймання будівельних робіт від 03.02.2010 , від 30.06.2010 , від 28.02.2011 (том 1, 125-127; та ін.);

8)про укладення договору на виготовлення документації на підключення до електромереж №У-303-07 від 04.04.2007 (том 1, а.с.128-130; том 5, а.с.61-83; та ін.);

9)про сплату вартості спожитої електричної енергії (том 2, а.с.65-116; та ін.);

10)укладення договору №106-07 від 12.11.2007 на виконання робіт з виготовлення робочого проекту будівництва та розміщення адміністративно-виробничої будівлі та відкритого складу за адресою: Лєсной тупік (біля будинку №1), виготовлення такого проекту на замовлення позивача (том 1, а.с.107-108; том 2, а.с.121; том 3, а.с.44-151; том 4, а.с.1-25; 26-27; 52-135; том 5, а.с.1-45; та ін.);

11)про укладення договору на будівельно-монтажні роботи №У-24 від 05.09.2006 року та його виконання (том 2, а.с.126-129; том 4, а.с.32-33; та ін.).

Крім того, позивач вважає, що одним з доказів спричинення йому заявлених до стягнення збитків є висновок №2323/23 судової будівельно-технічної експертизи від 30.03.2012, проведеної в ході розгляду даної справи (том 3, а.с.17-42), яким підтверджується факт здійснення ним будівельних робіт на спірних земельних ділянках після отримання їх в оренду.

З обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що підставою для звернення позивача з цим позовом до суду стала сукупність вищенаведених обставин.

Відповідач позов не визнав, заявлені до стягнення суми коштів добровільно на користь позивача не сплатив.

Заслухавши сторони, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

1.Поняття збитків надано у статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), відповідно до якої збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

З нею кореспондуються стаття 224 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) встановлює, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як сказано у ч.1 ст. 225 ГКУ, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Конституцією України встановлено, що кожний має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст.56).

З даною нормою Конституції України кореспондується частина 1 ст. 22 ЦКУ, в силу якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, відповідно до яких для покладення на особу відповідальності за її спричинення потрібна сукупність наступних обставин: протиправних дій або бездіяльності особи, спричинення нею збитків внаслідок їх вчинення, наявності причинного зв'язку між цими діями та їх наслідками, а також вини особи.

У законі - ст.1173 Цивільного кодексу України - сказано, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

2.Суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не довів наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення з огляду на таке.

Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Предметом спору є земельна ділянка комунальної форми власності.

Розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад ( п. "а" частини 1 ст.12 ЗКУ).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст, є комунальною власністю (ч. 1 ст.83 ЗКУ), - тобто в даному випадку спірна земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді міста Луганська, а органом, на який законом покладено повноваження по здійсненню відповідних функцій з розпорядження земельними ділянками, є Луганська міська рада.

Правовідносини щодо тимчасового платного користування земельною ділянкою врегульовані Земельним кодексом України та спеціальним Законом України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі".

Статтею 93 ЗК України (у редакції, чинній на день прийняття рішення міськради та укладення договорів) визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

Порядок надання земельної ділянки в оренду врегульовано статтями 123 та 124 Земельного кодексу .

Відповідно до приписів пункту 34 частини 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях міської ради віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Отже, відповідач - Луганська міська рада відповідно до чинного законодавства наділена правом вирішувати земельні питання.

2.1. Позивач до складу заподіяних йому збитків включив кошти у загальній сумі 5769,47 грн., сплачені ним за складення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Але відповідно до п.18 кожного з вищезгаданих договорів оренди землі організація розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрати, пов'язані з ним, покладаються на орендаря.

Як сказано у ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Сторони у справі, уклавши договори від 29.03.2006, за реєстром №350 та №351, набули низку прав та обов'язків, при цьому позивач зобов'язаний був за власний кошт нести витрати, про які йдеться у п.18 договорів.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певних дій а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦКУ).

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

За таких обставин позивач безпідставно вимагає стягнути з відповідача кошти у загальній сумі 5769,47 грн., сплачені ним за складання проекту землеустрою щодо відведення згадуваних у цьому рішенні земельних ділянок.

2.2. Суд вважає, що з боку позивача має місце неналежне виконання також низки інших умов договорів оренди землі від 29.03.2006, за реєстром №350 та №351.

Так, в силу пункту 28 кожного з них орендар має право лише за письмовою згодою орендодавця зводити у встановленому законодавством порядку житлові, виробничі, побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження, - однак до справи не надано жодного документального підтвердження факту звернення позивача до орендодавця з питань здійснення будівництва на орендованих земельних ділянках, а також доказів отримання ним дозволів на здійснення будівельних робіт, в той час, як наявними у справі документами (у т.ч. висновком судової будівельно-технічної експертизи №2323/23 від 30.03.2012 (том 3, а.с.17-42)) незаперечно доведено факт здійснення ним будівельних робіт.

Відповідно до приписів ст. 29 Закону України від 20.04.2000 №1699-ІІІ "Про планування і забудову територій" (у редакції, чинній на час здійснення згаданих робіт) позивач для здійснення будівельних робіт був зобов'язаний отримати дозвіл на виконання будівельних робіт, але не зробив цього.

Будівельні роботи, як вбачається з наявних у справі доказів, ним здійснювалися не тільки у 2006 році (том 2, а.с.126-129; та ін.), але і у 2010-2011 роках (тобто після 03.11.2009 - дати винесення Вищим адміністративним судом України ухвали про залишення чинною вищезгаданої постанови Ленінського райсуду міста Луганська від 09.11.2007), - що підтверджується наявними у справі документальними доказами, - зокрема, актами про здачу-приймання будівельних робіт від 03.02.2010 , від 30.06.2010 , від 28.02.2011 (том 1, 125-127; та ін.); іншими доказами (том 2, а.с.126-129; том 4, а.с.32-33; та ін.), - той час, як у пунктах 1-му та 2-му договору оренди землі від 29.03.2006, за реєстром №351 (том 1, а.с.16-17) прямо зазначено, що земельна ділянка площею 0,0261 га надана під розміщення відкритого складу (без права здійснення будівельних робіт).

Як уже сказано вище у цьому рішенні, у пункті 21 кожного договору сторони закріпили домовленість, згідно якій здійснені орендарем без згоди орендодавця витрати на поліпшення орендованої земельної ділянки, які не можна відокремити без заподіяння шкоди цій ділянці, не підлягають відшкодуванню.

2.3. Що стосується придбання позивачем будівельних матеріалів та блоків (щебеню, блоків фундаментних; воріт металевих; стовбів металевих; плит залізобетонних та т.і.) на суму 489632,83 грн. та електрообладнання на суму 107841,48 грн., а разом на суму 597474,31 грн. (489632,83 грн. + 107841,48 грн.), то зазначені матеріали, блоки, обладнання придбані позивачем у власність або в оренду для власного користування та не вибували з його володіння, не втрачені, не пошкоджені та не знищені, відносно них не понесені будь-які додаткові витрати, - а інше у справі не доведено, - тобто витрати, понесені позивачем, не підпадають під визначення збитків у розумінні ст.22 Цивільного та ст.225 Господарського кодексів України.

2.4. З обставин справи видно, що позивач для власних потреб у період з 2006 по до 11.12.2012 - дати складення переліку збитків (том 5, а.с.123-124) спожив електричну енергію на суму 45036,00 грн. (том 5, а.с.123-124, - п.14 переліку збитків); скористався послугами ОКП "Компанія "Луганськвода" на суму 74,80 грн. (п.32 переліку збитків); отримав технічні умови для газифікації об'єктів на суму 361,07 грн. (п.29 переліку збитків), - загалом на суму 45471,87 грн., - але згідно фактичним обставинам цієї справи зазначені витрати також не підпадають під визначення збитків у розумінні ст.22 Цивільного та ст.225 Господарського кодексів України.

2.5. При вирішенні цього спору суд враховує також те, що з обставин справи вбачається, що позивач був достеменно обізнаний з приводу того, що постановою Ленінського районного суду міста Луганська від 09.11.2007 у справі №2"а"-738/2007 за адміністративним позовом Луганського транспортного прокурора до Луганської міської ради - про визнання нечинним рішення суб'єкта владних повноважень (том 1, а.с.19-20), - залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2009 , - позов задоволено повністю, а саме: рішення сесії Луганської міської ради №41/204 від 28.02.2006 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-ресурсна компанія "Віктор"" в оренду земельних ділянок під будівництво та розміщення адміністративно-виробничої будівлі та під розміщення відкритого складу (без права здійснення будівельних робіт) за адресою: м.Луганськ, Лєсной тупік (біля будинку №1)" - скасовано.

Тобто позивач, дізнавшись про скасування цього рішення, мав реальну можливість вжити заходів до захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів, але натомість після вказаної дати (тобто після 09.11.2007) вчинив вищеописані дії, які свідчать про нехтування з його боку цим судовим рішенням.

Факт нехтування з його боку іншими судовими рішеннями, які мають відношення до цього спору, також підтверджується матеріалами справи.

Такий висновок суду підтверджується тим, що позивач, незважаючи на набрання чинності рішеннями господарського суду Луганської області у згаданих вище справах №4/231пд та №1/11пд/2011 - про визнання недійсними обох договорів оренди землі від 29.03.2006, за реєстром №350 та №351, - земельну ділянку площею 0,0261 га повернув власникові землі лише 27.11.2013 (том 6, а.с.223), а земельну ділянку площею 0,2455 га - тільки 09.01.2014 (том 6, а.с.224).

Сукупність вищенаведених доказів та обставин надає суду підстави дійти висновку, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, не довів, що заявлені ним до стягнення збитки мають прямий причинно-наслідковий зв'язок з діями відповідача - Луганської міської ради, у т.ч. - з прийняттям нею спірного рішення від 28.02.2006 №41/204 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-ресурсна компанія "Віктор"" в оренду земельних ділянок під будівництво та розміщення адміністративно-виробничої будівлі та під розміщення відкритого складу (без права здійснення будівельних робіт) за адресою: м.Луганськ, Лєсной тупік (біля будинку №1)" - були затверджені проекти відведення земельних ділянок та надано їх позивачу в оренду (том 1, а.с.9-12).

З урахуванням вищевикладеного позов в частині стягнення збитків у сумі 699881,02 грн. (705650,49 грн. - 5769,47 грн.) не підлягає задоволенню.

3. При вирішенні спору в частині застосування до сторін за вищезгаданими договорами наслідків, передбачених ст.216 Цивільного кодексу України, - тобто повернення сторонам одержаного за договорами оренди землі, - суд дійшов висновку, що позов у цій частині не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В силу частини другої названої статті, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Як сказано вище у цьому рішенні, обидва договори оренди землі від 29.03.2006, за реєстром №350 та №351, на підставі відповідних судових рішень визнані недійсними, - але факт спричинення збитків позивачеві як стороні за цими договорами з вини відповідача у даній справі не доведено, - а тому позову цій частині задоволенню не підлягає.

4. Вирішуючи цей спір, суд керувався приписами чинного господарсько-процесуального законодавства, у тому числі - статтею 4 3 ГПК України, відповідно до якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

В силу ст.33 Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, - при цьому господарський суд, керуючись ст. 34 ГПК України, приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на позивача, у т.ч. - шляхом стягнення з нього на користь відповідача судового збору: у сумі 7056,51 грн., сплаченого відповідачем за подання апеляційної скарги (том 6, а.с.18), та у сумі 7056,51 грн., сплаченого відповідачем за подання касаційної скарги (том 6, а.с.64), а разом у сумі 14113,02 грн. (7056,51 грн. + 7056,51 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4 3 ,4 7 ,22,32-36,43,44,49,п.4 ч.1 ст. 80, ст.ст.82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В :

1.У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-ресурсна компанія "Віктор"" до Луганської міської ради - про стягнення збитків у сумі 705650 грн. 49 коп. - відмовити.

2.Провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-ресурсна компанія "Віктор"" до Луганської міської ради - про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.03.2006 № 350, державна реєстрація від 17.05.2006 №040640200078; про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.03.2006 № 351, державна реєстрація від 17.05.2006 №040640200079, та про стягнення орендної плати за землю у сумі 56088 грн. 61 коп. - припинити у зв'язку з відмовою позивача від позову.

3.Судові витрати покласти на позивача.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислово-ресурсна компанія "Віктор", ідентифікаційний код 33766527, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Комарова, 26/33, - на користь Луганської міської ради, ідентифікаційний код 26070794, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, - витрати по сплаті судового збору у сумі 14113 (чотирнадцять тисяч сто тринадцять) грн. 02 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили .

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 13.02.2014 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 17 лютого 2014 року.

Суддя А.П.Середа