Ухвала

від 13.02.2014 по справі 20/110-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.02.14р. Справа № 20/110-10

За скаргою: приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма"Імпторгсервіс", м. Дніпропетровськ на дії відділу державної виконавчої служби Лохвицького районного управління юстиції

на

У справі:

за позовом Приватна виробничо-комерційна фірма "ІМПТОРГСЕРВІС", м. Дніпропетровськ

до відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібодар СК"

відповідача - 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласуня"

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тат-Агро", м. Київ

про стягнення заборгованості

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від скаржника: Іванчик П.В. - представник, довіреність №81 від 10.08.2013 року

від боржника: не з'явився

третя особа: не з'явився

від ВДВС: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма"Імпторгсервіс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії відділу державної виконавчої служби Лохвицького районного управління юстиції, в якій просить:

- визнати незаконними дії Державної виконавчої служби Лохвицького районного управління юстиції у виконавчому провадженні №40446088 щодо винесення постанови від 11.12.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві та постанови від 11.12.2013 року про звільнення майна з-під арешту;

- скасувати постанови відділу Державної виконавчої служби Лохвицького районного управління юстиції від 11.12.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві та про звільнення майна боржника з-під арешту, що винесені у виконавчому провадженні №40446088 на примусове виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2010 року у справі №20/110-10;

- зобов'язати Державну виконавчу службу Лохвицького районного управління юстиції відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2010 року у справі №20/110-10.

На підставі п.3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, скаргу передано для розгляду судді Мартинюку С.В.

Ухвалою господарського суду від 13.01.2014 року скаргу прийнято до провадження.

В обґрунтування скарги скаржник посилається на те, що при винесенні Постанов про повернення виконавчого документа стягувачеві та про звільнення майна боржника з-під арешту державним виконавцем не проведені належним чином дії щодо виявлення коштів та майна підприємства-боржннка, що є порушенням прав стягувача та норм Закону України «Про виконавче провадження в України».

Від боржника надійшло заперечення на скаргу, в задоволенні якої останній просить відмовити з посиланням на те, що скаржником окрім міркувань та посилань на неофіційну інформацію скаржник не навів жодного доводу який би міг бути підставою для задоволення вимог викладених в скарзі.

Від Лохвицького районного управління юстиції Полтавської області надійшли заперечення на скаргу, в задоволенні скарги просить відмовити з посиланням на те, що стягувану було відомо, що фактичне місцезнаходження боржника -Лубенський район Полавської області, проте жодного повідомлення від стягувача по даному факту до відділу ДВС Лохвицького РУЮ не надходило. Крім того, зазначив, що зазначені в листі Лохвицької ОДПІ розрахункові рахунки в банківських установах були арештовані державним виконавцем, згідно переліку, інші рахунки боржником не відкривалися.

Як вбачається з клопотання до заперечення на скаргу відділ державної виконавчої служби Лохвицького районного управління юстиції Полтавської області просить розглядати скаргу без участі його представника.

Суд вважає можливим розглянути скаргу за відсутності представників Відповідача 1,2, третьої особи, представника ВДВС, оскільки в матеріалах справи наявні документи необхідні для розгляду скарги по суті.

Розглянувши матеріали скарги, заперечення на скаргу, заслухавши пояснення представника Скаржника (Позивача у справі), оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010 року у справі №20/110-10 позовні вимоги ПВКФ «Імпторгсервіс» до ТОВ «Хлібодар СК» та ТОВ «Ласуня», третя особа - ТОВ «Тат-А гро» про стягнення боргу задоволено частково Присуджено до стягнення з ТОВ «Хлібодар СК» на користь ПВКФ «Імпторгсервіс» 264 913,50 грн. основного боргу, 30 283,89 пені, 19 786,34 інфляційних втрат, 4 453,43 грн.- 3%річних, 13 345,67 штрафу, 3 461,26 витрат по сплаті державного мита, 234,03 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню процесу.

На виконання Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010 року, яке набрало законної сили, був виданий наказ №20/110-10 від 26.07.2010 року про примусове стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» (код ЄДРПОУ 36066050) заборгованості на загальну суму 336 476, 12 грн. на користь Приватної виробничо-комерційної фірми «Імпторгсервіс», процесуальним правонаступником якої з грудня 2011 року є Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Імпторгсервіс» (код ЄДРПОУ 21857880).

Київським відділом державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції двічі відкривались виконавчі провадження по примусовому виконанню вказаного судового Наказу : в 2010 році - ВП №20617843 та в 2013 році - ВП №37829633.

Після виявлення зміни боржником юридичної адреси, наказ був переданий до Відділу державної виконавчої службі Лохвицкого«районного управління юстиції (ВДВС Лохвицького РУЮ.

Виконавче провадження №40446088 було відкрито заступником начальника ВДВС Лохвицького РУЮ 30.10.2013 р.

11.12.2013 р. заступником начальника ВДВС Лохвицького РУЮ винесено Постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві та Постанову про звільнення майна боржника з-під арешту (далі -Постанови)

ПП «ВКФ «Імпторгсервіс» (далі - стягувач) стало відомо 19.12.2013 р. про винесення вказаних постанов, які отримані скаржником 25.12.2013 р. поштою.

Постанова мотивована відсутністю у божника майна, на яке може бути звернено стягнення.

В постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві від 11.12.2013 року зазначено, що: «згідно акту державного виконавця, складеного за місцем знаходження юридичної особи-боржника, було встановлено, що майно та кошти, належні боржнику та на які можна звернути стягнення, відсутні, підприємство ніякої господарської діяльності не здійснює. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Лохвицького ВРЕР майно за боржником не зареєстровано. На підставі довідки відділу Держкомзему в Лохвицькому районі встановлено, що земельні ділянки за ТО В «Хлібодар СК» не реєструвалися і будь-яка інформація по відділу Держземагеитства у Лохвицькому районі відсутня. Довідкою Державної Інспекції сільського господарства в Полтавській області повідомлено, що за юридичною особою-боржником відсутня зареєстрована сільськогосподарська (будівельна) техніка. На підставі довідки відділу статистики у Лохвицькому районі встановлено, що ТОВ «Хлібодар СК» у 2012 році по переліку підприємств, які подавали звіт державного статистичного спостереження за ф. № 4-сг (річна) «Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2012 року» до відділу статистики у Лохвицькому районі не входило. Згідно довідки ДП «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» встановлено, що ТОВ «Хлібодар СК» у Єдиному державному реєстрі тварин не зареєстровано» (а.с.130).

Київським ВДВС Полтавського МУЮ при проведенні дій щодо виконання Рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 20/110-10 було накладено арешт на дев'ять виявлених банківських рахунків боржника, яких в 2010 році було тільки два, з яких було здійснене списання коштів: 02.08.2013 року - 1832,69 грн. виконавчого збору та 30,00 грн. витрат на виконавче провадження, а 05.08.2013 року -18 330,55 грн. коштів на виконання рішення суду, що видно з інформації про виконавче провадження № 37829633 з ЄДР виконавчих проваджень.

Скаржник зауважив, що з Постанови про повернення виконавчого документа вбачається, що ВДВС Лохвицького РУЮ не було здійснено заходи щодо виявлення рахунків та перевірки наявності коштів на рахунках підприємства. Крім того, державним виконавцем ВДВС Лохвицького РУЮ не було здійснено запитів до Державних податкових інспекцій: ні Лохвицького району - за юридичною адресою, ні Лубенського району - за фактичною адресою підприємства - боржника, твердження ВДВС Лохвицького РУЮ про відсутність господарської діяльності підприємства-боржника ТОВ «Хлібодар СК» не підтверджуються довідкою відділу статистики у Лохвицькому районі. Ні Київським ВДВС Полтавського МУЮ в ході двох виконавчих проваджень, ні ВДВС Лохвицького РУЮ в ході третього провадження, не було зроблено запиту до органів Державної податкової інспекції про фактичний майновий стан боржника, який змінював свою адресу.

Тобто, вищевказані дії ВДВС Лохвицького РУЮ, на думку скаржника, призвели до передчасних та недостовірних висновків щодо відсутності майна у боржника, та до незаконного повернення виконавчого документу скаржнику та зняття арештів з рахунків боржника.

Як вбачається з заперечень на скаргу, які надійшли від боржника, останній вважає, що викладені в скарзі посилання скаржника є лише його міркуваннями та посиланнями на інформацію яка нічим непідтверджена.

В свою чергу, з заперечень відділу державної виконавчої служби Лохвицького районного управління юстиції (далі-ВДВС Лохвицького РУЮ)вбачається, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Лохвицького районного управління юстиції Полтавської області перебувало виконавче провадження № 40446088 з виконання наказу № 20/110-10 від 26.07.2010 року. Виконавчий документ 28.10.2013 надійшов до відділу ДВС Лохвицького РУЮ разом і постановою про закінчення виконавчого провадження, винесеною державним виконавцем Київського ВДВС Полтавського МУЮ, де були проведені виконавчо-процесуальні дії, залишок суми боргу в зв'язку з частковим стягненням в рахунок його погашення зазначено в розмірі 318145,57 грн.

В порядку ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» державним виконавцем відділу ДВС Лохвицького РУЮ у спосіб та в порядку, встановленому цим Законом, було направлено запити до відповідних реєструючи установ (організацій) з мстою перевірки майнового стану юридичної особи-боржника ТОВ «Хлібодар СК», код 36066050 по місцю реєстрації, а саме: Полтавська обл., Лохвицький район, м. Червонозаводське, вул. Матросова, 10.

В ході проведення виконавчо-процесуальних дій під час виконання наказу № 20/110-10 від 26.07.2010 року було встановлено, що майно та кошти, належні боржнику та на які можна звернути стягнення відсутні, зі слів керівника ТОВ «Хлібодар СК» Сенько В.І підприємство ніякої господарської діяльності не здійснює. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Лохвицького ВРЕР майно за боржником не зареєстровано. На підставі довідки відділу Держземагенства в Лохвицькому районі встановлено, що земельні ділянки за ТОВ "Хлібодар СК" не реєструвалися і будь-яка інформація по відділу Держземагенства у Лохвицькому районі відсутня. Довідкою Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області повідомлено, що за юридичною особою-боржником відсутня зареєстрована сільськогосподарська (будівельна) техніка. На підставі довідки відділу статистики у Лохвицькому районі встановлено, що ТОВ "Хлібодар СК" у 2012 році до переліку підприємств, які подавали звіт державного статистичного спостереження за ф.№ 4-сг (річна) "Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2012 року" до відділу статистики у Лохвицькому районі не входило. Згідно довідки ДП "Агенство з ідентифікації і реєстрації тварин" встановлено, що ТОВ "Хлібодар СК" у Єдиному державному реєстрі тварин не зареєстровано.

На підставі вищевикладеного, керуючись п. 2 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» 11.12.2013 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, копію постанови разом з виконавчим документом було направлено на адресу стягувачу рекомендованим листом ( № 0026 від 12.12.2013).

Крім того, ВДВС з посиланням на ч.5 ст. 12 Закону зауважив, що стягувачу було відомо, що фактичне місцезнаходження ТОВ «Хлібодар СК» - Лубенський район Полтавської області. Проте жодного повідомлення від останнього до відділу ДВС Лохвицького РУЮ не надходило.

Господарський суд, дійшов висновку, що скарга приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма»Імптрогсервіс» підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.1998 року № 202/98-ВР, Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Статтею 2 вказаного Закону, передбачено правову основу діяльності державної виконавчої служби, відповідно до якої, правова основа діяльності державної виконавчої служби становить Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Вимогами ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів визначає Закон України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону, який діяв на час проведення виконавчих дій) від 21.04.1999 року № 606-ХІУ та інші нормативно-правові акти.

Відповідно до ст.. 1 Закону України "Про виконавче провадження", Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці). За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження у встановленому Міністерством юстиції України порядку можуть утворюватися виконавчі групи, до складу яких включаються державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби. Постановою директора Департаменту державної виконавчої служби

Міністерства юстиції України або начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, Головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі на керівника групи можуть покладатися права і повноваження у виконавчому провадженні, встановлені цим Законом, для начальників відділів примусового виконання рішень та заступників начальників районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції - начальників відділів державної виконавчої служби (далі - начальники відділів). (ч. 1-3 ст. 2 вказаного Закону).

Статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Частиною 1, 3 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. (ст.. 11 Закону).

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, яким серед іншого є і накази господарських судів (ст. 17 Закону).

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження", на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими (серед іншого) сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Стаття 25 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 вказаного Закону, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частина 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 1 частини 1 ст. 32 Закону передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Частинами 1- 6 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб (ст.. 55 Закону).

Відповідно до ст.. 57 Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Виявлені під час опису цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, на які накладено арешт, підлягають обов'язковому вилученню і не пізніше наступного робочого дня передаються на зберігання установам Національного банку України, які зобов'язані прийняти їх на безоплатній основі. Арешт на цінні папери накладається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Звернення стягнення на кошти боржника - юридичної особи передбачено ст.. 65 Закону відповідно до якої: готівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складання відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника - юридичної особи. Вилучена готівка зараховується на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби не пізніше наступного робочого дня з моменту вилучення. Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи. У разі якщо після накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судове рішення і відкриває нові рахунки у банках чи інших фінансових установах, державний виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

Статтею 66 Закону, а саме частинами першою та другою вказаної статті, також передбачено право державного виконавця на звернення стягнення на інше майно боржника - юридичної особи, яке відбувається з підстав того, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

У разі якщо на зазначене майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості: у першу чергу - майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари); у другу чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

Отже, з вказаних норм Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що державний виконавець при здійснені дій примусового характеру на виконання вимог виконавчого документа, який перебуває у нього на виконанні, повинен неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вжити всіх встановлених і наданих йому Законом невідкладних заходів, щодо виявлення майна боржника та звернення на нього стягнення для виконання рішення суду винесеного іменем України на користь стягувача.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби передбачено Главою 9 Закону України "Про виконавче провадження", а саме ст.. 82 вказаного Закону, відповідно до якої, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Дії ВДВС Лохвицького РУЮ щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.10 у справі №20/110-10 не відповідають вимогам п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року N 512/5 (далі-Інструкція).

Пунктом 3.12 Інструкції містить посилання на способи виявлення майна боржника у виконавчому провадженні, а саме: направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо).

Саме з цією метою п.3 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» містить у переліку повноважень Державної виконавчої служби її право з метою захисту-інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

В порушення наведених норм, ВДВС Лохвицького РУЮ після відкриття відповідного виконавчого провадження 30.10.2013 року, не звертався до державної податкової служби з метою виявлення банківських рахунків та одержання інформації щодо можливого отримання боржником доходів.

Після відкриття ВДВС Лохвицького РУЮ виконавчого провадження 30.10.2013 року та спливу терміну на добровільне виконання боржником виконавчого документу, ВДВС відповідно до п. 5.1.1 Інструкції, не звернувся до податкової інспекції з метою виявлення інформації щодо наявності банківських рахунків боржника станом на жовтень-листопад 2013 року, а також щодо наявних доходів боржника.

Відповідно до п. 4.1,1. Інструкції, у разі виконання рішень про стягнення коштів з юридичних осіб, державний виконавець перевіряє також наявність майна боржника за даними балансу. Копію балансу державний виконавець може отримати безпосередньо у боржника або у відповідних державних органів.

Даних щодо балансу ТОВ «Хлібодар СК», ВДВС Лохвицького РУЮ суду не надав.

Отже, державним виконавцем при проведенні виконавчих дій по виконавчому провадженню ВП № 40446088 порушено норми ст. ст. 6, 11, 30, 32, 52, 55, 57, 66 Закону України "Про виконавче провадження".

З аналізу вище наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", доводів скаржника та заперечень ВДВС, боржника вбачається, що державним виконавцям ВДВС Лохвицького РУЮ не вжито відповідних заходів передбачених чинним законодавством, спрямованих на своєчасне, неупереджене і повне проведення виконавчих дій з виконання вимог виконавчого документа, які є обов'язком державного виконавця (ст. 11 Закону).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає обґрунтованими доводи Скаржника стосовно незаконності дій ВДВС Лохвицького РУЮ щодо винесення Постанови від 11.12.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві та Постанови від 11.12.2013 року про звільнення майна боржника з-під арешту, у зв'язку з чим, вказана скарга підлягає задоволенню у повному обсязі.

Підлягають скасуванню Постанова відділу Державної виконавчої служби Лохвицького районного управління юстиції від 11.12.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві та про звільнення майна боржника з-під арешту, що винесені у виконавчому провадженні № 40446088 на примусове виконання Наказу Господарського суду Дніпропетровської' області від 26.07.10 року у справі №20/110-10.

Відповідно до пункту 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Згідно з ст 51 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Господарський суд вважає заявлену в скарзі вимогу щодо зобов'язання Державної виконавчої служби Лохвицького районного управління юстиції відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.10 року у справі №20/110-10 передчасною, оскільки на час звернення з такою вимогою та на час розгляду скарги відсутній факт безпідставного ухилення від поновлення виконавчого провадження у звязку із скасванням постанови від 11.12.2013 року, крім того для поновлення виконавчого провадження дії передбачені Розділом XIV ГПК України та положеннями Закону України "Про виконавче провадження" повинні вчиняти як сам стягувач (повернути виконавчий документ ло ВДВС), так і орган державної виконавчої служби (поновити виконавче провадження).

Аналогічна позиція відображена в постанові ВГСУ №32/143 пн від 10.12.2012 року.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма"Імпторгсервіс", м. Дніпропетровськ на дії відділу державної виконавчої служби Лохвицького районного управління юстиції - задовольнити частково .

Визнати незаконними дії відділу Державної виконавчої служби Лохвицького районного управління юстиції у виконавчому провадженні № 40446088 щодо винесення Постанови від 11.12.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві та Постанови від 11.12.2013 року про звільнення майна боржника з-під арешту.

Скасувати Постанови відділу Державної виконавчої служби Лохвицького районного управління юстиції від 11.12.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві та про звільнення майна боржника з-під арешту, що винесені у виконавчому провадженні № 40446088 на примусове виконання Наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.10 року у справі №20/110-10.

В решті вимог скаржника - відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її оголошення господарським судом та може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя С.В. Мартинюк