Постанова

від 01.04.2014 по справі 20/110-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2014 року Справа № 20/110-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Тищик І.В. (доповідач),

суддів - Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.

при секретарі - Валяр М.Г.

за участю представників

позивача Іванчук П.В.

відповідача не з'явився

від третьої особи не з'явився

ДВС Литвин Є.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Лохвицького районного управління юстиції Полтавської області, м. Лохвиця Полтавської області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2014р. у справі № 20/110-10

за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми «ІМПТОРГСЕРВІС», м. Дніпропетровськ

до В-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК», м. Червонозаводське Лохвицького району Полтавської області

В-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласуня», м. Дніпропетровськ

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Тат-Агро», м. Київ

про стягнення заборгованості

за скаргою Приватної виробничо-комерційної фірми «ІМПТОРГСЕРВІС» на дії відділу Державної виконавчої служби Лохвицького районного управління юстиції Полтавської області,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013р. позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії відділу Державної виконавчої служби Лохвицького районного управління юстиції, в якій просив дії виконавчого органу щодо винесення постанов про повернення виконавчого документа стягувачеві і звільнення майна боржника з-під арешту визнати незаконними, скасувати вказані постанови та зобов'язати ДВС відновити виконавче провадження з примусового виконання судового наказу у справі № 20/110-10.

Ухвалою господарського суд Дніпропетровської області від 13.02.2014р. у справі № 20/110-10 (суддя Мартинюк С.В.) скаргу позивача було задоволено частково;

- дії відділу ДВС з прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві та постанови про звільнення майна боржника з-під арешту визнано незаконними;

- постанови відділу Державної виконавчої служби Лохвицького районного управління юстиції від 11.12.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві та про звільнення майна боржника з-під арешту, що винесені у виконавчому провадженні № 40446088 на примусове виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.10 року у справі №20/110-10 скасовані;

- в задоволенні вимог скаржника про зобов'язання ВДВС відновити виконавче провадження з примусового виконання судового наказу у справі № 20/110-10 відмовлено.

Вмотивовуючи ухвалу, суд послався на те, що ВДВС Лохвицького РУЮ не вжито відповідних заходів, передбачених чинним законодавством, спрямованих на своєчасне, неупереджене і повне проведення виконавчих дій з виконання вимог виконавчого документа, які є обов'язком державного виконавця.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ВДВС Лохвицького РУЮ звернувся з апеляційною скаргою до апеляційного суду, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду та прийняти нову ухвалу, якою у задоволенні скарги позивача відмовити повністю. При цьому апелянт посилається на те, що в ході проведення виконавчо-процесуальних дій під час виконання наказу господарського суду було встановлено, що майно та кошти, належні боржнику та на які можна звернути стягнення, відсутні і підприємство ніякої господарської діяльності не здійснює. Державним виконавцем виконавчо-процесуальні заходи вжиті своєчасно та в повному обсязі у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом та Законом «Про державну виконавчу службу», внаслідок чого відсутні правові підстави для скасування оскаржуваних постанов виконавчого органу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню і просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явились, відзиви на апеляційну скаргу не надали.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010р. у справі № 20/110-10 з товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібодар СК» на користь приватної виробничо-комерційної фірми «ІМПТОРГСЕРВІС» стягнуто 264 913,50 грн. основного боргу, 30 281,89 грн. пені, 19 786,34 грн. інфляційних втрат, 4 453,43 грн. 3% річних, 13 345,67 грн. штрафу, 3 461,26 грн. витрат по сплаті державного мита, 234,03 грн. витрат по ІТЗ.

26.07.10р. на виконання вказаного рішення господарського суду видано відповідний наказ.

04.08.2010року на виконання даного наказу державним виконавцем Київського відділу ДВС Полтавського міського управління юстиції було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, відкрито виконавче провадження (ВП № 20617843) та накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках боржника.

Неодноразова зміна боржником своєї юридичної адреси впродовж здійснення виконавчих дій зумовила неодноразове закриття виконавчого провадження на підставі ч.5 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», наслідком чого явилося неповне виконання наказу господарського суду Київським відділом ДВС Полтавського МУЮ (наказ господарського суду було виконано в сумі 18 330,55 грн., залишок боргу склав 318 145,57 грн.) та його передача на виконання до ВДВС Лохвицького районного управління юстиції Полтавської області.

30.10.2013р. державним виконавцем ВДВС Лохвицького РУЮ Полтавської області було відкрито виконавче провадження про примусове виконання наказу №20/110-10 від 26.07.2010р. (ВП № 40446088), 11.12.2013р. виконавчий документ повернуто стягувачеві, про що винесено відповідні постанови. Вмотивовуючи повернення наказу, державний виконавець послався на те, що майно та кошти, належні боржнику та на які можна звернути стягнення відсутні, підприємство-боржник ніякої господарської діяльності не здійснює.

Правомірність повернення наказу стягувачеві була оскаржена позивачем у відповідності до ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» до господарського суду Дніпропетровської області. Господарським судом дії виконавчого органу з повернення наказу стягувачу були визнані незаконними, відповідні постанови про повернення наказу стягувачеві і звільнення майна боржника з-під арешту скасовані і колегія суддів з висновками місцевого суду погоджується.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

У процесі здійснення виконавчого провадження державний виконавець має право, зокрема: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення тощо.

При вирішенні справ про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень за зведеним виконавчим провадженням слід керуватись статтею 47 Закону України "Про виконавче провадження", пунктом 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за N 489/20802 від 02.02.2012 р. (далі-Інструкція).

Виявлення майна та звернення стягнення на майно боржника здійснюються у порядку, встановленому главою 4 Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням таких особливостей: у разі виконання рішень про стягнення коштів з юридичних осіб державний виконавець перевіряє також наявність майна боржника за даними балансу. Копію балансу державний виконавець може отримати безпосередньо у боржника або у відповідних державних органів.

Відповідно до п. 3.12 вищезазначеної Інструкції організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо).

Матеріалами справи посвідчується, що з метою перевірки майнового стану боржника державним виконавцем були вибірково надіслані запити до органів, що здійснюють реєстрацію рухомого та нерухомого майна, при цьому жодного запиту до органів Державної податкової інспекції щодо виявлення банківських рахунків боржника та одержання інформації щодо господарської діяльності ТОВ «Хлібодар СК» надіслано не було.

Даних щодо балансу ТОВ «Хлібодар СК» боржник до виконавчого органу також не надав. Натомість висновок ВДВС про відсутність господарської діяльності товариства-боржника здійснений безпосередньо зі слів керівника товариства.

Наразі з матеріалів справи убачається, що зміни щодо місцезнаходження товариства, які подавалися боржником до виконавчого органу, стосувалися лише юридичної адреси боржника, проте фактична адреса останнього (місце здійснення товариством господарської діяльності впродовж виконання судового наказу) залишалася незмінною - с. Вовчик Лубенського району Полтавської області.

Таким чином, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що державним виконавцем ВДВС Лохвицького РУЮ не вжито відповідних заходів, передбачених чинним законодавством, спрямованих на своєчасне, неупереджене і повне проведення виконавчих дій з виконання вимог виконавчого документа, які є обов'язком державного виконавця. За вказаних обставин задоволення вимог позивача в частині визнання незаконними дій ВДВС Лохвицького РУЮ щодо винесення постанови від 11.12.2013р. про повернення виконавчого документа стягувачеві та постанови від 11.12.2013р. про звільнення майна боржника з-під арешту колегія суддів вважає правомірним.

Право на отримання державним виконавцем конфіденційної інформації передбачено п. 3 ч.3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», порядок надання інформації Державною податковою службою України на запити органів державної виконавчої служби затверджений наказом Міністерства фінансів України та Міністерства юстиції України № 1701/3578/5 від 23.12.2011р.

Ухвалу суду в частині відмови місцевим судом в задоволенні вимог позивача щодо зобов'язання ВДВС Лохвицького РУЮ відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2010р. у справі №20/110-10 слід визнати такою, що відповідає положенням чинного законодавства, оскільки на час звернення з даною вимогою до суду відсутній факт безпідставного ухилення виконавчого органу від поновлення виконавчого провадження (п.9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р.).

Щодо доводів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, то останні не є підставою для скасування ухвали місцевого суду.

Так, скаржник стверджує, що передбачені законодавством виконавчі дії щодо виявлення та арешту рахунків боржника у банках були вчинені державним виконавцем Київського ВДВС Полтавського МУЮ Бринь Н.К. і дана обставина не потребує додаткової перевірки. Однак, проведені попереднім державним виконавцем дії не звільнять державного виконавця ВДВС Лохвицького РУЮ від обов'язку вчинити відповідні дії по отриманню та дослідженню баланса боржника, яким можуть посвідчуватися або спростовуватися факти здійснення останнім господарської діяльності.

Посилання скаржника на виконавчі дії державного виконавця Бринь Н.К. свідчать про обізнаність держвиконавця ВДВС Лохвицького РУЮ про зміну місця перебування боржника, рівно як і про попередню його адресу. Окрім того, ненадання позивачем інформації про фактичне місцезнаходження боржника не обмежує процесуальних прав працівників виконавчих органів і не звільняє державного виконавця від обов'язку проведення законодавчопередбачених процесуально-виконавчих дій.

З огляду на відповідність висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи та чинному законодавству колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог скаржника щодо скасування вказаної ухвали. З врахуванням викладеного доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги апеляційним судом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 101, 106 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Лохвицького районного управління юстиції залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2014р. у справі №20/110-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді: Т.А.Верхогляд

Л.М.Білецька