Ухвала

від 13.02.2014 по справі 2а-11924/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року Справа № 130196/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Глушка І.В. Большакової О.О.

за участю секретаря судового засідання - Ливак М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.05.2012р. у справі № 2а-11924/11/1370 за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (далі - СДПІ ВПП у м. Львові), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0000250804/0/9919 від 20.05.2011 року, №9904/08-04/1131 від 20.05.2011 року, №0000330804/0/1389 від 08.06.2011 року, №11421/08-04/1392 від 08.06.2011 року, №0000320804/0/1390 від 08.06.2011 року та стягнути бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 746169,39 грн.

За клопотанням сторін відбулась заміна первинного позивача - Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» на його правонаступника - Державне підприємство «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» (далі - ДП «ЛДАРЗ»), а також заміна первинного відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові на її правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби (далі - СДПІ ВПП у м. Львові ДПС).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.05.2012р., адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові №0000250804/0/9919 від 20.05.2011 року, №9904/08-04/1131 від 20.05.2011 року, №0000330804/0/1389 від 08.06.2011 року, №11421/08-04/1392 від 08.06.2011 року, №0000320804/0/1390 від 08.06.2011 р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Львівський державного авіаційно-ремонтного заводу» заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 746169 (сімсот сорок шість сто шістдесят дев'ять) грн. 39 коп., та стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод сплаченого судового збору в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові оскаржила її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом 1 інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, висновки суду вважає необґрунтованими з підстав викладених в апеляційній скарзі, та порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що виходячи із суті податку на додану вартість, право на формування податкового кредиту та його подальше відшкодування, виникає лише після оплати податкових накладних на підставі яких його було сформовано та після фактичного надходження сум податку на додану вартість до державного бюджету України від зазначених контрагентів позивача і їх постачальників по ланцюгах. Також посилаються на те, що 04.02.2011 р. вироком Ленінського районного суду м. Луганськ директора одного з контрагентів - ПП «Бізнес-Резонанс» ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.27, ст.205, ч.1, 3 ст.358 КК України. У зв'язку з цим вважають, що не підлягають бюджетному відшкодуванню суми ПДВ за лютий 2011 р. - 372086,42 грн., березень 2011 р. - 174583,75 грн., листопад 2010 р. - 199499,22 грн., а всього - 746169,39 грн., оскільки вони фактично не надійшли до бюджету в обсязі, отриманому постачальниками товарів від ДП «ЛДАРЗ». Також вказують, що при утриманні комісіонером винагороди, за відсутності платіжного доручення на перерахування суми ПДВ в ціні послуг, така сума не враховується до суми податку, сплаченого позивачем постачальникам товарів у попередніх податкових періодах.

Представники Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові та державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський державний авіаційно-ремонтний завод" в судове засідання на виклик суду з'явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами СДПІ ВПП у м. Львові ДПС проведено позапланові виїзні документальні перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий-березень 2011 року. За результатами перевірок складено акти за №500/08-04/07684556 від 20.05.2011 р. та № 611/08-04/07684556 від 06.06.2011 р.. Також СДПІ ВПП у м. Львові ДПС проведено невиїзну документальну перевірку з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2011 р., про що було складено акт за №612/08-04/07684556 від 06.06.2011 р. На підставі зазначених актів винесено відповідні їм податкові повідомлення-рішення №0000250804/0/9919 від 20.05.2011 року, №9904/08-04/1131 від 20.05.2011 року, №0000330804/0/1389 від 08.06.2011 року, №11421/08-04/1392 від 08.06.2011 року, №0000320804/0/1390 від 08.06.2011 року.

Актом перевірки №500/08-04/07684556 від 20.05.2011 р. стверджується, що між ДП «ЛДАРЗ» (покупцем) та ТзОВ «Тіком» (продавцем) було укладено договір купівлі-продажу запасних частин та комплектуючих виробів до літаків за № 10-АР від 02.12.2010 р. та додаткову угоду до нього № 1 від 15.12.2010 р.. На підставі вказаного договору, ТзОВ «Тіком» у лютому 2011 року, відвантажило обумовлений договором товар, що підтверджується видатковою та податковою накладною на суму 960866,27 грн., у т.ч. ПДВ 160144,39 грн. Суми податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній включено ТзОВ «Тіком» до податкових зобов'язань відповідного періоду та відображено у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за лютий 2011 року (с. 5-7 акту перевірки). На підставі отриманих податкових накладних, ДП «ЛДАРЗ» сформувало податковий кредит у лютому 2011 року на суму 160144,39 грн. Однак, за результатами аналізу даних картки особового рахунку ТзОВ «Тіком» та показників декларацій з ПДВ за відповідні періоди, податковим органом було встановлено що, внаслідок наявної у ТзОВ «Тіком» суми податкового кредиту в розмірі 157455,00 грн., фактично сплачено до державного бюджету лише 2689,00 грн. Також встановлено, що по вказаних поставках товару ТзОВ «Тіком» є посередником, а постачальником матеріалів є ПП «Альфа-Л», яким у лютому 2011 р. задеклароване зобов'язання до сплати склало 103932 грн. На підставі наведеного в акті перевірки зроблено висновок, що ДП «ЛДАРЗ» завищено розмір податкового кредиту за лютий 2011 р. по контрагенту ТзОВ «Тіком» на суму 160144,39 грн. До аналогічних висновків прийшов податковий орган і щодо взаємовідносин ДП «ЛДАРЗ» у лютому 2011 р. із ТзОВ «Автотехніка», ТзОВ «Авіанормаль», ТзОВ «Галілея». При цьому, сума завищеного податкового кредиту ДП «ЛДАРЗ» у лютому 2011 р. по вказаних контрагентах склала 1837,89 грн., 19902 грн. та 34958,80 грн. відповідно. Загальна сума завищеного податкового кредиту у лютому 2011 р. ДП «ЛДАРЗ» склала 216843,08 грн.

Також того, податковим органом встановлено здійснення ДП «ЛДАРЗ» оплати завищеного залишку від'ємного значення попереднього періоду (січень 2011 р.) на загальну суму 210691,43 грн. Такий, із наведених вище підстав, також було неправомірно задекларовано ДП «ЛДАРЗ» по взаєморозрахунках із контрагентами ТзОВ «Соломія Текс», ПП «Тепломаркет», ТзОВ «Тіком», ТзОВ «Терія», ТзОВ «Галілея». Вказане відповідач обґрунтовує висновками свого акту перевірки за № 3455/08-04/07684556 від 22.04.2011 р. Також в акті зазначається, що утримана Державною компанією «Укрспецекспорт» у попередніх податкових періодах сума ПДВ у складі комісійної винагороди в розмірі 161394,99 грн., не підлягає включенню до суми бюджетного відшкодування, оскільки у ДП «ЛДАРЗ» відсутні платіжні доручення про таку сплату. Відтак, ДП «ЛДАРЗ» неправомірно заявило про здійснення бюджетного відшкодування у лютому 2011 р. суми 372086,42 грн. (210691,43 грн.+ 161394,99 грн.). З урахуванням наведеного, ДП «ЛДАРЗ» в порушення пп. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пп. 200.1 - 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, також завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до суми податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 26 декларації), за лютий 2011 р. на суму 256194,68 грн.

Аналогічні порушення встановлені відповідачем і в акті перевірки № 611/08-04/07684556 від 06.06.2011 р.. Так, у березні 2011 р. ДП «ЛДАРЗ» отримало від постачальників ТзОВ «Тіком», ПП «Тепломаркет», ТзОВ «Авіанормаль», ПП «Юрма Плюс», МПП «Шаір В», ТзОВ «Соломія Текс», ТзОВ «Автотехніка», ПП «Стимул» товар, передбачений умовами відповідних договорів. На підставі отриманих податкових накладних, ДП «ЛДАРЗ» сформувало податковий кредит у вказаних періодах на загальну суму 951658,00 грн.. Також, з акту перевірки вбачається, що загальна сума оплати товару постачальникам склала 572991,00 грн. та була включена ДП «ЛДАРЗ» до суми бюджетного відшкодування у березні 2011 р.. За результатами аналізу даних особових рахунків у відповідних періодах постачальників товару та їх контрагентів по ланцюгах, податковим органом було встановлено що, отримана у ціні товару сума податку на додану вартість була лише частково перерахована останніми до державного бюджету. При цьому сплачена до державного бюджету сума податку на додану вартість була меншою, ніж сума, отримана в ціні товару. На підставі наведеного в акті перевірки зроблено висновок, що ДП «ЛДАРЗ» завищило податковий кредит у березні 2011 р. на 634803,24 грн., здійснило оплату завищеного залишку від'ємного значення попереднього періоду (лютий 2011 р.) на загальну суму 36071,72 грн., а також за відсутності платіжного доручення, безпідставно включило до бюджетного відшкодування суму 138512,03 грн., утриману Державною компанією «Укрспецекспорт» за договорами комісіями, внаслідок чого завищило суму бюджетного відшкодування на 174583,75 грн. (36071,72 грн. + 138512,03 грн.). Окрім того, завищило залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до суми податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 26 декларації) за березень 2011 р. на суму 471199,87 грн.

З акту перевірки №612/08-04/07684556 від 06.06.2011 р. вбачається, що 20.10.2010 р.. ДП «ЛДАРЗ» здійснило оплату ТзОВ «Алтея Консалтинг» згідно платіжного доручення № 2054 на суму 1196995,29 грн., у т.ч. ПДВ 199499,22 грн. Оплата здійснювалась відповідно до умов договору про відступлення права вимоги між первісним кредитором (ПП «Бізнес-Резонанс»), новим кредитором (ТзОВ «Алтея Консалтинг») та боржником (ДП «ЛДАРЗ»). Однак, 04.02.2011 р. вироком Ленінського районного суду м. Луганська, директора ПП «Бізнес-Резонанс» ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 1, 3 ст. 358 КК України. Відтак, в порушення п.п. 1.3, 1.7, 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1, п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ (з врахуванням суми фактичної оплати постачальнику) за листопад 2010 р. на 199499,22 грн.

Вищенаведені наведені висновки СДПІ ВПП у м. Львові ДПС, суд першої інстанції вважав необґрунтованими з чим і погоджується колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду виходячи з слідуючого:

Згідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 кодексу. Згідно із п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. Відповідно до п. 193.1 ст. 193, п. 10 Підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, ставки податку встановлюються від бази оподаткування. За податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що виникли з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно, ставка податку становить 20 відсотків. Статтею 194 Податкового кодексу України передбачено, що операції, зазначені у статті 185 Податкового кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу, яка є основною. Податок додається до ціни товарів/послуг. Згідно із п.п. 201.1, 201.4 , 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. При цьому, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 Податкового кодексу. З актів перевірок вбачається та не заперечувалось представниками відповідача у судових засіданнях, що усі перелічені продавці товару на час здійснення господарських операцій із ДП «ЛДАРЗ» були зареєстровані платниками податку на додану вартість і мали право надавати покупцю (ДП «ЛДАРЗ») відповідні податкові накладні. Надані продавцями податкові накладні містять усі реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Належних доказів зворотного суду не надано.

Згідно із пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 14.1.18. Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника. Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст.. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Вище викладеним підтверджується, що для виникнення права на бюджетне відшкодування платнику податку необхідне від'ємне значення суми податку та фактична сплата податку в ціні товару (послуг) їх постачальникам у попередніх податкових періодах в розмірі, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Як видно з матеріалів справи (акти перевірок, декларацій позивача з податку на додану вартість), у позивача протягом лютого - березня 2011 р. та листопада 2011 р. було наявне від'ємне значення податку на додану вартість. Також, із наявних у матеріалах справи розрахунків сум бюджетного відшкодування, доданих до декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, вбачається що позивачем було сплачено у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг) кошти, що відповідають сумі заявленого бюджетного відшкодування. Таким чином, позивач правомірно заявив до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість в загальному розмірі 1860231,22 грн., у т.ч. за лютий 2011 р. - 1087741,00 грн., за березень 2011 р. - 572991,00 грн., за листопад 2010 р. - 199499,22 грн. Окрім того, позивачем вірно визначені у відповідних податкових періодах суми податкового кредиту, а також залишки від'ємного значення, які після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що твердження відповідача є безпідставними про те, що позивач не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, оскільки сплачена до державного бюджету продавцями товару ТзОВ «Тіком», ТзОВ «Автотехніка», ТзОВ «Авіанормаль», ТзОВ «Галілея», ПП «Тепломаркет», ПП «Юрма Плюс», МПП «Шаір В», ТзОВ «Соломія-Текс», ПП «Стимул» та їх контрагентами по ланцюгах, сума податку була меншою, ніж сума податку отримана ними в ціні товару від позивача. Так, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, який визначає дату виникнення права платника податку на податковий кредит, не встановлює зв'язку між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет податку на додану вартість. Отже, для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Податковий кодекс України, не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету від постачальника, чи його контрагентів по ланцюгах. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. За таких обставин позивач не може нести відповідальність за надходження від продавців товару чи їх контрагентів до державного бюджету суми податку на додану вартість у меншому від сплаченого ним розміру. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів/послуг, при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, банківські виписки, податкові накладні, реєстри отриманих і виданих податкових накладних є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому ст.. 200 Податкового кодексу України.

Частина друга п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними, митними деклараціями чи іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу. Отже, позивач, одержавши у встановленому порядку податкові накладні та відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України правомірно включив вищезазначені суми податку на додану вартість до податкового кредиту у відповідних звітних періодах.

Ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, податковий орган, у даному випадку, не вправі відмовляти у здійсненні бюджетного відшкодування податку на додану вартість, внаслідок стверджуваного надходження від продавців товару чи їх контрагентів по ланцюгах до державного бюджету суми податку на додану вартість у розмірі, меншому від сплаченого позивачем в ціні товару, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для таких дій.

Також колегія суддів зазначає, що не відповідає фактичним обставинам та не підтверджується матеріалами справи припущення представників відповідача про те, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних спростовує реальність здійснених операцій між ДП «ЛДАРЗ» та ТзОВ «Тіком», ТзОВ «Автотехніка», ТзОВ «Авіанормаль», ТзОВ «Галілея», ПП «Тепломаркет», ПП «Юрма Плюс», МПП «Шаір В», ТзОВ «Соломія-Текс», ПП «Стимул», ПП «Бізнес-Резонанс». Зазначене твердження, спростовується самим актом перевірки відповідача за №500/08-04/07684556 від 20.05.2011 р., в описовій частині якого зазначено що за результатами перевірки не встановлено укладення ДП «ЛДАРЗ» нікчемних/недійсних правочинів (с.3 акту). Окрім того, як вбачається із умов укладених договорів, обов'язок поставити товар покладено на продавців товару. Посилання відповідача на обов'язок позивача оформляти товарно-транспорті накладні за формою та порядком, передбаченому Наказом Міністерства транспорту та Міністерства статистики України № 488/346 від 29.12.1995 р. «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» також є безпідставним, оскільки вказаний наказ не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, а тому його вимоги не є обов'язковими для підприємств, що не знаходяться у сфері управління міністерств. Крім того, відповідно до преамбули «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, правилами визначено права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. Норми цих правил не поширюються на відносини, пов'язані з переходом права власності на майно, набуте за угодами купівлі-продажу, та їх подальше відображення у бухгалтерському та податковому обліку. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. В актах перевірки зазначається, та не заперечується у судових засіданнях представниками відповідача, що вході проведення перевірок ревізору було представлено накладні на отриманий товар та реальність оформлених такими накладними господарських операцій. Жодних зауважень щодо правильності оформлення накладних на отриманий товар, у т.ч. щодо наявності усіх необхідних реквізитів передбачених чинним законодавством, у податкового органу немає, і зі змісту накладних така обставина не вбачається. У зв'язку з наведеним, вказані накладні відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Суперечить чинному законодавству і висновок відповідача про те, що утримана Державною компанією «Укрспецекспорт» у попередніх податкових періодах (січень-лютий 2011 р.) сума ПДВ у складі комісійної винагороди в розмірі 161394,99 грн. та 138512,03 грн., за відсутності платіжних доручень, не враховується до суми податку, сплаченого позивачем постачальникам товарів у попередніх податкових періодах. Відповідно до пп. «а» п. 200.4 Податкового кодексу України, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг. При цьому, згідно із ст.. 1020 Цивільного кодексу України, комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові. Таким чином, законодавчою підставою для здійснення бюджетного відшкодування є фактична оплата за товари/послуги у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг, а не наявність платіжного доручення. При цьому, факт проведення оплати послуг комісіонера підтверджується договорами комісії, звітами комісіонера, виданими ним податковими накладними, які відображені в актах перевірки та не заперечується самим відповідачем.

Спростовується наявними матеріалами справи і посилання СДПІ ВПП у м. Львові ДПС на порушення ДП «ЛДАРЗ» п. 1.3, 1.7, 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2010 р. на суму 199499,22 грн. Вказаний висновок відповідач обґрунтовує винесенням 04.02.2011 р. вироку Ленінським районним суду м. Луганську щодо директора одного з контрагентів ДП «ЛДАРЗ» - ПП «Бізнес-Резонанс» ОСОБА_2, якого визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.27, ст.205, ч.1, 3 ст.358 КК України. Як вбачається із тексту вироку, ОСОБА_2 з метою прикриття незаконної діяльності придбав корпоративні права ПП «Бізнес-Резонанс», відкрив банківські рахунки та передав їх для використання невстановленим особам. Внаслідок чого у березні 2009 р. у ПП «Бізнес-Резонанс» було завищено податковий кредит на суму 486970,87 грн. від операції із фіктивним суб'єктом господарювання - ПП «Легас-Продторг». З наведеного вбачається що, зазначені злочинні дії ОСОБА_2 були вчинені ним у жовтні 2008 р. - березні 2009 р., натомість сума ПДВ була заявлена позивачем до відшкодування в листопаді 2010 р. Окрім того, з акту перевірки №612/08-04/07684556 від 06.06.2011 р. вбачається, що підставою для здійснення бюджетного відшкодування за листопаді 2010 р. на суму 199499,22 грн. слугувала сплата ДП «ЛДАРЗ» 20.10.2010 р. згідно платіжного доручення № 2054 ТзОВ «Алтея Консалтинг» на суму 1196995,29 грн., у т.ч. ПДВ 199499,22 грн. Оплата здійснювалась відповідно до умов договору про відступлення права вимоги між первісним кредитором (ПП «Бізнес-Резонанс»), новим кредитором (ТзОВ «Алтея Консалтинг») та боржником (ДП «ЛДАРЗ»). При цьому, у відповідача відсутні будь-які зауваження як до діяльності ТзОВ «Алтея Консалтинг», так і до змісту укладених між вказаними сторонами угод та первинних бухгалтерських документів. Таким чином, за відсутності перерахування ДП «ЛДАРЗ» коштів, у т.ч. ПДВ на суму 199499,22 грн., безпосередньо контрагенту ПП «Бізнес-Резонанс», безпідставним є висновок про порушення позивачем п. 1.3, 1.7, 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також не підтверджується матеріалами справи і посилання відповідача на безтоварність договору № 1308-1 від 13.08.2009 р., укладеного між ДП «ЛДАРЗ» (покупець) та ПП «Бізнес-Резонанс» (постачальник). Вказаний договір було укладено позивачем на виконання умов договору комісії №USE-20.1-92-D/K-09 від 13.04.2009 р., укладеного між ДП «ЛДАРЗ» (комітент) та Державною компанією «Украспецекспорт» (комісіонер) на продаж товарів іноземному замовнику (ВПС Міністерства оборони Азербайджанської республіки). Відповідно до умов договору № 1308-1 від 13.08.2009 р. постачальник (ПП «Бізнес-Резонанс») зобов'язувався передати у власність покупцеві (ДП «ЛДАРЗ»), а покупець прийняти та оплати на умовах договору запасні частини, комплектуючі вироби та контрольно-перевірочну апаратуру до авіаційної техніки (товар) по номенклатурі, кількості і ціні згідно специфікацій, які оформляються додатками до цього договору. Згідно із п. 3.1 договору № 1308-1 від 13.08.2009 р., товар за даним договором постачається відповідно до попередньо погодженої сторонами специфікації транспортом та за рахунок постачальника на склад покупця. На виконання умов даного договору, постачальником було здійснено поставку обумовленого товару згідно видаткових накладних №РН-18082 від 18.08.2009 р. та №РН-19081 від 31.08.2009 р. на загальну кількість 95 шт. та суму 5458199,29 грн., у т.ч. ПДВ 909699,89 грн. Зазначене майно було одержано позивачем на склад підприємства № 10, про що зроблена відмітка завідуючого складу. Також ДП «ЛДАРЗ» надано докази оприбуткування майна на складі, заведення на кожну одиницю товару карточки складського обліку, а також одержання ТМЦ виробничими підрозділами, згідно вимог та лімітних відомостей на наряд-замовленння за договором комісії №USE-20.1-92-D/K-09 від 13.04.2009 р.. Рух товарно-матеріальних цінностей також відображено у карточках складського обліку. Після виконання робіт з передпродажної підготовки товару (очистки, фарбування, пакування тощо) отриманого від ПП «Бізнес-Резонанс», позивачем вказаний товар партіями доставлявся власним транспортом до Київської регіональної митниці (пункт пропуску через державний кордон - аеродром «Гостомель») для подальшого постачання товару іноземному замовнику. Вказане підтверджується наданими позивачем здавальними накладними цехів, накладними на отримання товарно-матеріальних цінностей відділом зовнішньоекономічних зв'язків, посвідченнями про відрядження водіїв, звітами про використання коштів наданих на відрядження, подорожніми листами вантажних автомобілів, а також вантажно-митними деклараціями від 31.08.2009 р., 28.09.2009 р., 27.10.2009 р., 12.11.2009 р., 10.03.2010 р., 19.07.2010 р. При цьому, номенклатура товарів, що була поставлена іноземному замовнику згідно зазначених вантажно-митних декларацій, відповідає номенклатурі товарів отриманих від ПП «Бізнес-Резонанс».

Слід зазначити, що наведені вище обставини повністю доведені матеріалами справи ,а зокрема письмовими поясненнями працівників ДП «ЛДАРЗ», зокрема ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 Достовірність кожної особи та справжність підпису підтверджено нотаріусом ОСОБА_22 Окрім того, вказане підтвердилось показаннями допитаних судом першої інстанції свідків, а саме головного бухгалтера - ОСОБА_21, начальника відділу матеріально-технічного постачання - ОСОБА_13, завідувача складом - ОСОБА_16, виробничого майстра - ОСОБА_10, митного брокера - ОСОБА_17 Доказів зворотного відповідачем не представлено.

Посилання відповідача на вирок Ленінського районного суду м. Луганську від 04.02.2011 р.,як на обставину яка не потребує доказування не може братись до уваги, оскільки вказаним вироком не встановлено фактів незаконних чи безтоварних господарських операцій між ПП «Бізнес-Резонанс» та ДП «ЛДАРЗ», а наявні в матеріалах перевірки вантажно-митні декларації про відчуження позивачем, попередньо придбаних товарів в ПП «Бізнес-Резонанс», іноземному нерезиденту, спростовують думку відповідача про безтоварність господарських операцій та про незаконність заявлення до відшкодування суми ПДВ за листопад 2010 р. в розмірі 199499,22 грн.

Аналогічні обставини також встановлені у Постанові Галицького районного суду м. Львова від 01.03.2012 р. по справі № 1304/1449/2012, залишеною без змін Апеляційним судом Львівської області, якими скасовано Постанову від 17.01.2012 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_23 за ч.2 ст.212, ч.2 ст.15, ч.4 ст.191, ч.4 ст.358 КК України.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ ВПП у м. Львові ДПС №0000250804/0/9919 від 20.05.2011 року, №9904/08-04/1131 від 20.05.2011 року, №0000330804/0/1389 від 08.06.2011 року, №11421/08-04/1392 від 08.06.2011 року, №0000320804/0/1390 від 08.06.2011 р. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Тобто, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо вимог законності та обґрунтованості судових рішень, і підстав для її скасування і відповідно задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові залишити без задоволення , а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.05.2012р., у справі № 2а-11924/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: В.Я. Макарик

Судді: І.В. Глушко

О.О. Большакова

Повний текст ухвали складений 18 лютого 2014 року.