Ухвала

від 19.02.2015 по справі 2а-11924/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

19 лютого 2015 року м. Київ В/800/802/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів

судді-доповідача Шипуліної Т.М.

суддів: Бухтіярової І.О., Голубєвої Г.К., Кошіля В.В.., Пилипчук Н.Г.,

перевіривши матеріали заяви Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.12.2014 у справі №2а-11924/11/1370 за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.12.2014 касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.05.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 - без змін

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою Вищого адміністративного суду України Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у місті Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 18.12.2014 та просило допустити справу до провадження по перегляду судового рішення Верховним Судом України.

Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В даному випадку, заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, зокрема пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.07.2010 у справі №7/51-2007 (К-15851/07) та зазначає, що у вказаній справі та у даній справі за аналогічних обставин Вищий адміністративний суд, здійснивши різне тлумачення змісту і сутності правових норм, дійшов різних висновків відносно наявності у платника права на отримання бюджетного відшкодування.

Водночас відповідно до частини першої статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 №21-47а10 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.»

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Наведену правову позицію Верховного Суду України було враховано Вищим адміністративним судом України під час прийняття ухвали у даній справі, тобто фактично прийняття зазначеної ухвали є, по суті, результатом дотримання Вищим адміністративним судом України вимог статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначені факти не дають можливості дійти висновку щодо неоднаковості застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права у подібних правовідносинах.

З огляду на зазначене, у Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів відсутні підстави передбачені статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України для порушення питання щодо розгляду заяви Вищим адміністративним судом України про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Відмовити Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів у задоволенні вимоги про допуск справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.12.2014 у справі №2а-11924/11/1370 за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

І.О. Бухтіярова

---

Г.К. Голубєва

---

В.В. Кошіль

---

Н.Г. Пилипчук