Ухвала

від 07.02.2014 по справі 903/159/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

07 лютого 2014 року Справа № 903/159/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Плюшка І.А., суддів:Бакуліної С.В., Владимиренко С.В., Демидової А.М., Шевчук С.Р., розглянувши заяву Приватного підприємства "Солідіт"

про перегляд Верховним Судом України

постановиВищого господарського суду України від 12.06.2013 у справі№903/159/13-г за позовомВишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" доПриватного підприємства "Солідіт" про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Волинської області від 06.03.2013 у справі №903/159/13-г позов задоволено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 у даній справі рішення господарського суду Волинської області від 06.03.2013 скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2013 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 скасовано, а рішення господарського суду Волинської області від 06.03.2013 залишено без змін.

Приватне підприємство "Солідіт" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12.06.2013 у справі №903/159/13-г, у якій заявник просить скасувати зазначену постанову та направити справу до суду касаційної інстанції.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 20.02.2013 у справі №5006/18/13/2012, від 15.04.2013 у справі №5005/3971/2011, від 27.03.2013 у справі №5006/35/102/2012, від 27.03.2013 у справі №7/5005/5479/2012, ухвалу Вищого господарського суду України від 05.06.2013 у справі №5004/1082/12, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 у справі №5004/1082/12 та постанови Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі №14/209(02-4/4-14) та від 22.01.2013 у справі №5006/18/13/2012, мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих положень частини другої статті 35, статей 111-28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статей 901-907 та статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту постанови від 12.06.2013 у справі №903/159/13-г, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення безпідставно сплачених коштів за договорами про надання юридичних послуг з огляду на те, що відсутні докази, які могли б свідчити про надання юридичних послуг чи участь представників відповідача у вчиненні юридично значимих дій по представництву інтересів позивача.

Водночас, в постановах Вищого господарського суду України від 20.02.2013 у справі №5006/18/13/2012 та від 15.04.2013 у справі №5005/3971/2011, на які посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для повернення перерахованих позивачем коштів, виходячи з того, що такі кошти отримані від позивача як оплата за виконані відповідачем роботи згідно договору, укладеного сторонами, а отже, за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

У постанові від 27.03.2013 у справі №5006/35/102/2012, на яку посилається заявник, виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав, передбачених статтею 1212 ЦК України, для задоволення позову про повернення сплачених грошових коштів, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що оплата виставленого рахунку підтверджує згоду позивача на виконання умов, викладених у заявці-договорі укладеної сторонами; крім того, судами встановлено про відсутність доказів визнання заявки-договору на участь у виставці недійсною відповідно до норм чинного законодавства.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин справи, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків та застосував відповідні норми матеріального права.

Крім того, колегія суддів зазначає, що встановлений статтею 111 16 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів є вичерпним.

Неоднакове застосування норм процесуального права не може бути підставою для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів.

Разом з тим, зі змісту ухвали Вищого господарського суду України від 05.06.2013 у справі №5004/1082/12, на яку посилається заявник, вбачається, що при прийнятті зазначеної ухвали, судом касаційної інстанції вирішувались процесуальні питання щодо відповідності касаційної скарги вимогам розділу ХІІ 1 ГПК України та можливості прийняття її до провадження. Водночас спір по суті позовних вимог з застосуванням норм матеріального права у даній справі не розглядався, тому на відповідну ухвалу не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України.

Також колегією суддів не приймається до уваги в якості доказів неоднакового застосування норм матеріального права постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2013 у справі №5004/1082/12, на яку посилається заявник, оскільки до судових рішень, на яку у відповідній заяві може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 111 16 ГПК України, не належать судові рішення судів перших та апеляційних інстанцій.

Постанова Вищого господарського суду України від 27.03.2013 у справі №7/5005/5479/2012, на яку посилається заявник, не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки у зазначеній постанові Вищий господарський суд України дійшов такого ж правового висновку щодо задоволення позову про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів, що і у постанові Вищого господарського суду України від 12.06.2013 у справі №903/159/13-г, про перегляд якої подано заяву.

До кола судових рішень, на які може бути здійснене посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України, належать виключно рішення суду касаційної інстанції, ухвалені в порядку розгляду касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій, а тому на постанови Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі №14/209(02-4/4-14) та від 22.01.2013 у справі №5006/18/13/2012 не може бути здійснене посилання, оскільки останні прийняті згідно з розділом ХІІ 2 ГПК України, якими встановлено порядок перегляду судових рішень Верховним Судом України після їх перегляду в касаційному порядку.

За таких обставин відсутні передбачені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи №903/159/13-г до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Приватному підприємству "Солідіт" у допуску справи №903/159/13-г до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяІ.Плюшко Судді: С.Бакуліна С.Владимиренко А.Демидова С.Шевчук