Постанова

від 11.02.2014 по справі 914/2425/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2014 р. Справа № 914/2425/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Орищин Г.В.

Михалюк О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової

інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області

№ 3675/10/10-007 від 17.10.2013 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.10.2013 року

у справі № 914/2425/13

За позовом: Приватної агрофірми "Горожанна", с. Велика Горожанка, Миколаївський

район, Львівська область

До відповідача-1:Товариства з додатковою відповідальністю "Дослідно-механічний завод

"Карпати" м. Новий Розділ, Миколаївський район, Львівська область

До відповідача-2: Управління пенсійного фонду України в Миколаївському районі

Львівської області м. Миколаїв, Миколаївський район, Львівська область

До відповідача-3: Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного

управління Міндоходів у Львівській області м. Миколаїв

До відповідача-4: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова

компанія "НАК" м. Судова Вишня, Мостиський район, Львівська область

До відповідача-5:Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний

промислово-інвестиційний банк", м. Київ від імені якого діє Обласне

відділення Відділення ПАТ "Промінвестбанк" в місті Львові, м. Львів

До відповідача-6: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КАМАЗ",

м Київ

Третя особа-1 (на стороні Відповідачів), що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відділ державної виконавчої служби Миколаївського районного управління

юстиції, м. Миколаїв

Третя особа-2 (на стороні Відповідачів), що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Миколаївське районне управління юстиції Львівської області, м. Миколаїв

про визнання права власності на майно та звільнення майна з-під арешту

за участю представників:

від позивача: Боровик Л.Є. - представник (довіреність б/н від 01.06.2013 року)

від відповідача-1: не з'явилися

від відповідача-2: не з'явилися

від відповідача-3: Сагаль Н.С. (довіреність № 1/10/809 від 10.07.2013 року)

від відповідача-4: Гай О.О. (довіреність №2/03-11 від 21.03.2011 року)

від відповідача-5: Бачинський А.В. (довіреність №09-32/1132 від 18.09.2013 року)

від відповідача-6: не з'явилися

від третьої особи 1: не з'явилися

від третьої особи 2: не з'явилися

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2013р. у складі колегії: головуючого судді Мельник Г.І., суддів Новосад Д.Ф., Михалюк О.В. апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області прийнято до провадження. У зв'язку з перебуванням судді Новосад Д.Ф. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 року у склад судової колегії для розгляду даної справи замість судді Новосад Д.Ф. введено суддю Орищин Г.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.(04).10.2013 року у справі № 914/2425/13 (суддя Шпакович О.Ф.) позов задоволено повністю; визнано за Приватною агрофірмою "Горожанна" право власності на нежитлові приміщення загальною площею 483,9 м 2 , що прибудовані до 9 - поверхового будинку і знаходяться у місті Новий Розділ (Миколаївського району, Львівської області), бульвар Довженка, 6 - А; звільнено з - під арешту зазначений у пункті 2 резолютивної частини Рішення об'єкт нерухомості, - нежитлові приміщення загальною площею 483,9 м 2 , що знаходяться у місті Новий Розділ (Миколаївського району, Львівської області), бульвар Довженка, 6-А.

Рішення суду мотивоване положеннями ст. 334 ЦК України та тим, що позивачем у встановленому законом порядку набуто право власності на спірний об'єкт нерухомості, а відтак, факт включення його до складу майна ТзДВ "Дослідно-механічний завод "Карпати" (Боржника у зведеному виконавчому провадженні) та накладення на нього арешту порушує права Приватної агрофірми "Горожанна", яка є власником цього об'єкту нерухомості.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Миколаївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області оскаржила його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 3675/10/10-007 від 17.10.2013 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 03.10.2013р. у справі № 914/2425/13 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПАФ «Горожанна» відмовити повністю.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що позивачем не надано копії заяви на підтвердження звернення до бюро технічної інвентаризації щодо реєстрації права на придбане нерухоме майно та доказів відмови бюро технічної інвентаризації у проведенні такої реєстрації. Таким чином, скаржник зазначає, що позивачем не проведено реєстрацію права власності згідно чинного законодавства та вважає, що ПАФ «Горожанна» не набула права власності на спірне майно, на яке виконавчою службою правомірно накладено арешт 23.10.2012р. і яке підлягає реалізації у ході виконавчого провадження для погашення заборгованості ТзДВ «ДМЗ «Карпати» перед державою.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 96 ГПК України, Приватна агрофірма "Горожанна" подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скаржника спростовує та просить залишити рішення господарського суду Львівської області у справі № 914/2425/13 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В дане судове засідання прибули представники позивача, відповідача 3, відповідача 4 та відповідача 5, проте, відповідачі 1, 2, 6 та треті особи явки уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.01.2014р.

Враховуючи ту обставину, що учасники судового процесу належним чином були повідомлені про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів 1, 2, 6 та третіх осіб.

У зв'язку із зміною колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду розгляд справи розпочато спочатку.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів 3, 4, 5 у судовому засіданні, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області слід задоволити, рішення Господарського суду Львівської області від 03.(04).10.2013р. у справі № 914/2425/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 01 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпати» (Продавець) та Приватною агрофірмою «Горожанна» (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу прибудованого нежитлового приміщення (надалі - Договір) (а.с. 17-18) , відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти у власність прибудоване нежитлове приміщення загальною площею 483,9 кв. м., (нежитлові приміщення прибудовані до дев'ятиповерхового цегляного гуртожитку), розташоване на землях Новороздільської міської ради, та знаходиться по бульвару Довженка, номер 6-А у місті Новий Розділ, Львівської області (п. 1. Договору).

У відповідності до п. 14. Договору право власності на придбане нерухоме майно виникає у Покупця з моменту державної реєстрації цього договору.

Згідно з п. 15. Договору Продавець зобов'язується передати нерухоме майно Покупцю до 02 жовтня 2012 року про що сторони складають акт приймання передачі у трьох примірниках і є додатком до договору.

Вищевказаний Договір посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Львівської області, Алєксєєвою Г.М.

Статтею 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (договорів) (ст. 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно з ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

У відповідності до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Документальними доказами у справі встановлено, що уклавши Договір 01.10.2012р. між ТзДВ «Дослідно-механічний завод «Карпати» та ПАФ «Горожанна», позивач не здійснив його державну реєстрацію відповідно до вимог, передбачених законодавством України.

Слід зазначити, що у зв'язку прийняттям Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з 1 січня 2013 року в Україні почала діяти нова процедура реєстрації майнових прав на нерухомість.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Відтак, державна реєстрація прав на нерухомість є обов'язковою процедурою для фізичних та юридичних осіб, яка регулюється Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Разом з тим, у судовому засіданні у Львівському апеляційному господарському суді представник позивача пояснила, що наприкінці 2012 року орган реєстрації - Новороздільське міське бюро технічної інвентаризації, який діяв на час укладення договору купівлі-продажу відмовлявся приймати документи на реєстрацію права власності, мотивуючи свою відмову тим, що з 1 січня 2013 року змінюється процедура державної реєстрації прав на нерухоме майно та починає діяти новий орган державної реєстрації.

Поряд з цим, судова колегія враховує те, що Договір купівлі-продажу прибудованого нежитлового приміщення укладено 01.10.2012р., а нова процедура реєстрації майнових прав на нерухомість у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» почала діяти з 01.01.2013р.

Більше того, перевіркою доводів апеляційної скарги встановлено, що позивачем не подано суду жодних документальних доказів на підтвердження своїх пояснень, та, зокрема, копії заяви на підтвердження звернення до органу реєстрації того часу - Новороздільського бюро технічної інвентаризації щодо реєстрації права на придбане нерухоме майно, як і не подано письмових доказів відмови бюро технічної інвентаризації у проведенні такої реєстрації.

Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивач у встановленому законом порядку не звернувся до відповідного органу реєстрації та не подав документів, для державної реєстрації прав та їх обтяжень, що стало наслідком відсутності реєстрації речового права на нерухоме майно - прибудоване нежитлове приміщення.

Згідно зі ст. 210 ЦК України правочин, який за вимогами закону підлягає державній реєстрації, є вчиненим лише з моменту його державної реєстрації.

Частиною 3 ст. 640 Цивільного кодексу України визначено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Тобто, відповідно до положень статей 210 та 640 ЦК України не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

При цьому, як вбачається з договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.10.2012р., даний договір є нотаріально посвідчений, внесений до Державного реєстру правочинів, проте право власності на придбане майно не зареєстроване у Новороздільському міському бюро технічної інвентаризації.

Крім того, відповідно до п. 14. укладеного між сторонами Договору передбачено, що право власності на придбане нерухоме майно виникає у Покупця з моменту державної реєстрації цього договору. Більше того, Договір купівлі-продажу прибудованого нежитлового приміщення від 01.10.2012р. містить застереження про те, що у відповідності до ст. 182 ЦК України право власності на прибудоване нежитлове приміщення підлягає реєстрації у Новороздільському міському бюро технічної інвентаризації дочірньому підприємстві ТзОВ ПБП «Контур» (зворотня сторона а.с. 18).

Відтак, колегія суддів вважає, що не виконавши вказаних вимог Закону, у позивача відсутні законні підстави для захисту свого права (права власності на нерухоме майно), оскільки на час звернення з позовом до суду першої інстанції таке право ще не виникло.

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Виступаючи гарантом реалізації законних прав, держава тим самим забезпечує одночасно і виконання громадянами обов'язків, покладених на них державою, а також власними договірними та іншими зобов'язаннями.

Перевіркою доводів позивача встановлено, що главою 24 Цивільного кодексу України встановлені способи набуття права власності, зокрема, відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності на майно подається у випадках, коли інші особи не визнають належності позивачеві цього майна або унеможливлюється реалізація позивачем свого права власності. Метою подання такого позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, і судове рішення про задоволення відповідних вимог, грунтується на встановленому в ході розгляду справи існуючому юридичному факті та не може підміняти собою правовстановлюючих документів. Отже, за таких умов, вимоги про визнання права власності є необхідною умовою для досягнення позивачем й іншої мети позову, а саме - отримання правовстановлюючих документів на майно, проте, рішення суду не може замінювати правовстановлюючих документів.

Для розкриття змісту передбачених главою 29 ЦК України засобів захисту права власності важливим є визначення поняття цивільно-правового захисту права власності, а саме системи активних заходів, які застосовуються власником, компетентними державними чи іншими органами, спрямованих на усунення порушень права власності, покладення виконання обов'язку з відновлення порушеного права на порушника. Специфіка цивільно-правового захисту права власності передусім полягає у застосуванні таких юридичних засобів, які забезпечують усунення перешкод у здійсненні права власності та відновлення майнового становища потерпілого власника за рахунок майнових благ порушника чи іншої зобов'язаної особи.

Статтею 386 ЦК України передбачено та закріплено основні правові засади захисту права власності в Україні, які базуються на принципі рівності захисту права власності всіх його суб'єктів (фізичних і юридичних осіб, держави, територіальних громад), мається на увазі саме юридична рівність власників у виборі та застосуванні встановлених законом засобів захисту.

При розгляді справ щодо визнання права власності суду слід виходити з підставності набуття права власності на річ (майно), яка визначається законом. Крім цього, при визначенні підстав для набуття права власності слід враховувати як особливості самого майна, так і особливості оформлення права власності, які теж суттєво впливають на визначення моменту виникнення (набуття) права власності.

Таким чином, у будь-якому випадку у особи яка звертається до суду з позовом про визнання права власності мають бути належні правовстановлюючі документи, які засвідчують її право на майно. Разом з тим, у зв'язку з ненаданням всіх необхідних документів, суду слід відмовити у визнанні права власності, оскільки це свідчить про відсутність порушення права або інтересу позивача, а відтак, підстави для задоволення позовних вимог також відсутні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в позовній заяві, та в наявних у справі документах відсутні жодні правовстановлюючі документи на об'єкт права власності, такі не надані суду апеляційної інстанції, а також в матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідачі оспорюють чи не визнають право власності позивача на прибудоване нежитлове приміщення. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав, передбачених ст. 392 ЦК України, для задоволення позовних вимог Приватної агрофірми «Горожанна».

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Водночас статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, статтею 20 ГК України встановлено, що способами захисту прав суб'єктів господарювання є, зокрема, визнання наявності або відсутності прав та припинення господарських правовідносин.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача(ів), відносно якої суд повинен прийняти рішення, а не встановлення судом факту, встановлення якого не призводить до поновлення порушеного права позивача, і, відповідно, не може самостійно розглядатися в окремій господарській справі.

Разом з тим, враховуючи викладене, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов. При цьому, суду слід з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалити рішення про захист порушеного права або відмовити позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Предметом розгляду у даній справі є вимога позивача про визнання права власності на майно за Договором купівлі-продажу прибудованого нежитлового приміщення від 01.10.2012р. та звільнення цього майна з-під арешту.

Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» після надходження документального підтвердження належності боржнику на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна державний виконавець накладає на них арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідних реєстрів в установленому законодавством порядку. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

З огляду на викладене, та як вже зазначалося, розглядаючи спір про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту, суду слід з'ясувати встановлення обставин щодо підставності набуття права власності на спірне майно.

Разом з тим, судова колегія враховує те, що Приватна агрофірма "Горожанна" у встановленому законом та Договором порядку не зареєструвала право власності на нерухоме майно - прибудоване нежитлове приміщення за адресою: Львівська область, м. Новий Розділ, бульвар Довженка, 6-А. При цьому, на час накладення арешту вказане нерухоме майно було зареєстроване у Новороздільському міському бюро технічної інвентаризації за ТзДВ «ДМЗ «Карпати», відтак державним виконавцем було накладено арешт на майно, яке належало ТзДВ «ДМЗ «Карпати».

Таким чином, розглядаючи вимогу позивача про звільнення майна з-під арешту, колегія суддів зазначає, що накладення арешту на майно, яке підлягає реалізації у ході виконавчого провадження відбулося для погашення заборгованості ТзДВ «ДМЗ «Карпати» перед державою. При цьому, судова колегія вважає, що накладення арешту на нежитлові приміщення загальною площею 483,9 м 2 , що прибудовані до 9 - поверхового будинку і знаходяться у місті Новий Розділ (Миколаївського району, Львівської області), бульвар Довженка, 6 - А не порушує права та інтереси Приватної агрофірми "Горожанна", оскільки останнім у встановленому законом порядку не набуто право власності на спірний об'єкт нерухомості.

Разом з тим, у відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З матеріалів справи встановлено, що 02.09.2013 року позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог (вхідний номер канцелярії Господарського суду Львівської області № 35335/13 від 02.09.2013р., а.с. 91-96), а 03.09.2013 року позивачем було подано заяву про доповнення заяви про уточнення позовних вимог (вхідний номер канцелярії Господарського суду Львівської області № 35775/13 від 03.09.2013р., а.с. 104), відповідно до яких позивач просив виключити з числа відповідачів Відділ державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції та залучити його до участі у справі як третю особу (на стороні Відповідачів), що не заявляє самостійних вимог на предмет спору; виключити з числа відповідачів Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Миколаївського районного управління юстиції Львівської області; залучити до участі у справі Миколаївське районне управління юстиції Львівської області як третю особу (на стороні Відповідачів), що не заявляє самостійних вимог на предмет спору; залучити до участі у справі, як Відповідачів, усіх стягувачів у зведеному виконавчому провадженні, у якому Відділом державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції у Львівській області накладено арешт на спірне майно: Миколаївську міжрайонну державну податкову інспекцію Львівської області; Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "НАК"; Публічне акціонерне товариство "Акційний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КАМАЗ".

При цьому, судова колегія зазначає, що відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому, в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову,

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог,

- об'єднання позовних вимог,

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України та зазначені в цій постанові.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.09.2013р. (а.с. 108-112) подані позивачем заява про уточнення позовних вимог та заява про доповнення заяви про уточнення позовних вимог розглянуті та задоволені. Виключено з числа відповідачів Відділ державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції та залучено зазначену особу до участі у справі як третю особу-1 (на стороні Відповідачів), що не заявляє самостійних вимог на предмет спору; виключено з числа відповідачів Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Миколаївського районного управління юстиції Львівської області; залучено до участі у справі Миколаївське районне управління юстиції Львівської області, як третю особу-2 (на стороні Відповідачів), що не заявляє самостійних вимог на предмет спору; залучено до участі у справі, як відповідачів: Миколаївську міжрайонну державну податкову інспекцію Львівської області; Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "НАК"; Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КАМАЗ".

Враховуючи викладене колегія суддів звертає увагу на процесуальні порушення вчинені позивачем та судом першої інстанції, оскільки нормами ГПК України не передбачено право позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, при цьому судом першої інстанції розцінено подані позивачем документи як заява про уточнення позовних вимог та заява про доповнення заяви про уточнення позовних вимог. Крім цього, судова колегія зазначає, що розгляд справи по суті розпочався 03.07.2013 року, що підтверджується протоколом судового засідання Господарського суду Львівської області (а.с. 82-83).

Більше того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що виключення підприємства, установи, організації з числа відповідачів господарським процесуальним кодексом України не передбачено, у цьому випадку суд першої інстанції мав би припинити провадження у справі в частині вимог до цього відповідача, що судом першої інстанції зроблено не було.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що датою вступної та резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області вказано (визначено) « 03.10.2013р.» (а.с. 230-231), а датою повного тексту рішення Господарського суду Львівської області вказано « 04.10.2013р.» (а.с. 232-236). Наведене колегія суддів розцінює як технічну описку та вважає датою оскаржуваного рішення « 03.(04).10.2013р.».

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Львівської області, винесене з неправильним застосуванням норм процесуального права, а тому на підставі п.4 ч.1 ст.104 ГПК України підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що суд першої інстанції при винесенні судового рішення неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов помилкового та передчасного висновку про задоволення позову та доведеності позивачем підстав для визнання права власності та звільнення цього майна з-під арешту. Відтак, колегія суддів вважає, що у задоволенні позову Приватної агрофірми "Горожанна" слід відмовити, оскільки позивачем у встановленому законом порядку не доведено обставин на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Тому, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( ст.33 ГПК України).

Нормою ст.43 ГПК України передбачено що, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення Господарського суду Львівської області від 03.(04).10.2013р. року у справі № 914/2425/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покасти на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області № 3675/10/10-007 від 17.10.2013 року задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 03.(04).10.2013р. у справі № 914/2425/13 скасувати. Прийняти нове рішення: у задоволенні позову відмовити.

3. Судовий збір за розгляд справи в Господарському суді Львівської області покласти на Приватну агрофірму "Горожанна" (Львівська область, Миколаївський район, с. Велика Горожанка, ідентифікаційний код 04949965).

4. Стягнути з Приватної агрофірми "Горожанна" (Львівська область, Миколаївський район, с. Велика Горожанка, ідентифікаційний код 04949965) в доход Державного бюджету України 2 608 (дві тисячі шістсот вісім три) грн. 50 коп. судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

5. Господарському суду Львівської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складений 17.02.2014р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Орищин Г.В.

Суддя Михалюк О.В.