Постанова

від 13.02.2014 по справі 20/5005/17699/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2014 року Справа № 20/5005/17699/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Кощеєва І.М.

при секретарі судового засідання: Губенко Ю.Е.

за участю представників сторін:

від скаржника: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 07.04.97;

від позивача: Іванцова Г.В., представник, довіреність № 18/юр від 03.01.12р.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2014р. у справі № 20/5005/17699/2011

за позовом Приватного підприємства "Тібет", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Райдуга", м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення 48 000 грн. та повернення предмету оренди, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2014 року у справі № 20/5005/17699/2011 (суддя Петренко Н.Е.) у задоволенні клопотань третьої особи відмовлено; прийнято відмову позивача від позову по справі № 20/5005/17699/2011; провадження у справі № 20/5005/17699/2011 припинено; витрати по справі покладено на позивача.

Приймаючи відмову позивача від позову та припиняючи провадження у справі, господарський суд виходив з того, що заява про відмову від позову підписана повноважною особою, позивачу роз'яснені процесуальні наслідки відмови від позову, відмова позивача від позову не суперечить законодавству та не порушує права третьої особи.

Не погодившись із вказаною ухвалою, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, згідно з якою просить апеляційний суд скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2014 року про прийняття відмови позивача від позову та припинення провадження по справі № 20/5005/17699/2011; визнати недійсним договір оренди майна № 05/09 від 05.09.2008р. як правочин, що не відповідає вимогам закону, вчинений без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ним, не спрямований на реальне їх настання та порушує законні інтереси власників; згідно з ст. 90 ГПК України винести окрему ухвалу про порушення законності директором ТОВ фірма «Райдуга» ОСОБА_3 та директором ПП «Тібет» ОСОБА_4, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку та надіслати про цей факт повідомлення керівнику кримінального провадження старшому прокурору прокуратури Бабушкінського району м. Дніпропетровська Комбарову О.Ю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, зокрема ч. 6 ст. 22, ч. 4 ст. 78 ГПК України, оскільки відмова позивача від позову суперечить вимогам законодавства та порушує права та інтереси скаржника. Так, скаржник зазначає, що він є співвласником майна, яке було передано до статутного фонду ТОВ фірми "Райдуга" та ТОВ «Трубопластика Д», та яке за твердженням скаржника і є об'єктом оренди за договором оренди майна № 05/09 від 05.09.2008р., який укладено між сторонами. Отже, укладенням зазначеного договору були порушені корпоративні права скаржника, а господарський суд всупереч вимогам ст. 43 ГПК України та вказівкам ВГС України по даній справі не встановив усіх фактичних обставин справи та не прийняв рішення у справі по суті спору. Також, скаржник вказує, що договір оренди майна № 05/09 від 05.09.2008р. суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки орендоване майно не є власністю позивача, а сам договір укладений без згоди скаржника. Посадовими ж особами ТОВ фірма «Райдуга» та ПП «Тібет» сфальсифіковані документи щодо набуття права власності на орендоване майно та передачу його в оренду за договором оренди майна № 05/09 від 05.09.2008р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 прийнято до провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 13.02.2014 року.

У судовому засіданні скаржник доводи апеляційної скарги підтримав та подав заяву про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яка задоволена апеляційним судом.

Також, скаржником у судовому засіданні заявлені наступні клопотання: про витребування від ТОВ фірма «Райдуга» та ПП «Тібет» документів, підтверджуючих право власності на майно та знаходження його на балансі підприємства; про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні третьої особи ОСОБА_1 - ТОВ «Трубопластика Д» та витребування в останнього фінансово-бухгалтерської документації за 2008-2013р.р., залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ПП «Тібет» - ПП «Сі Трейд» та витребування в останнього фінансово-бухгалтерської документації за 2008р., а також виклик до судового засідання посадових осіб та працівників ТОВ фірма «Райдуга», ПП «Тібет», ТОВ «Трубопластика Д»; про винесення окремої ухвали про порушення законності директором ТОВ фірма «Райдуга» ОСОБА_3 та директором ПП «Тібет» ОСОБА_4, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку та надіслати про цей факт повідомлення до прокуратури Дніпропетровської області, а також зупинення провадження у справі та надіслання матеріалів справи керівнику кримінального провадження старшому прокурору прокуратури Бабушкінського району м. Дніпропетровська Комбарову О.Ю. для приєднання їх до матеріалів кримінального провадження, проведення досудового розслідування та вирішення питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ фірма «Райдуга» та ПП «Тібет».

Позивач не надав відзив на апеляційну скаргу, а в судовому засіданні представник позивача проти задоволення скарги та клопотань скаржника заперечував та вказував на відповідність нормам чинного законодавства оскаржуваної ухвали, не бажання позивача продовжувати судовий спір та відсутність, враховуючи предмет спору у справі, будь-яких порушень законодавства та прав скаржника внаслідок відмови позивача від позову.

Відповідач не забезпечив явку представника до судового засідання та не надав відзив на апеляційну скаргу, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений судом належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, матеріали справи є достатніми для її розгляду, а апеляційний суд обмежений п'ятнадцятиденним строком розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення скаржника та представника позивача, судова колегія апеляційного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2011 року приватне підприємство "Тібет" (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому з урахуванням подальших уточнень просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Райдуга" (відповідач) на користь приватного підприємства "Тібет" заборгованість по сплаті орендних платежів за договором оренди майна № 05/09 від 05.09.08р. у сумі 47 088,17 грн. за період з 05.09.08р. по 21.08.10р. та зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю фірму "Райдуга" повернути предмет оренди, визначений в Специфікації до договору оренди майна, його власнику - приватному підприємству "Тібет".

Ухвалою господарськогосуду Дніпропетровської області від 21.02.2012р. було задоволено заяву гр. ОСОБА_1 та залучено останнього до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. При цьому, господарський суд виходив з того, що ОСОБА_1 є засновником відповідача у справі - ТОВ фірми "Райдуга", отже рішення з господарського спору може вплинути на його права як засновника.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.12р. позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 47 088, 17 грн. заборгованості з орендної плати, в іншій частині позову відмовлено у зв'язку із встановленням факту продовження дії договору оренди та відсутності підстав для дострокового повернення орендованого майна.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.13р. рішення місцевого суду змінено, в позові про стягнення заборгованості з орендної плати відмовлено через ненадання позивачем доказів виставлення обумовлених договором рахунків відповідачу, в решті вимог судове рішення залишено без змін з викладених в ньому мотивів.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.10.13р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.13р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.12р. у справі № 20/5005/17699/2011 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Під час нового розгляду справи, а саме 13.01.2014р. позивачем подано до господарського суду заяву про відмову від позову, яка обґрунтована тим, що правомірність договору оренди майна № 05/09 від 05.09.08р. підтверджена судовим рішенням у справі № 30/5005/5876/2012, необхідність ведення справи відпала, а третя особа перешкоджає своїми діями господарській діяльності позивача та зловживає своїми процесуальними правами під час розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2014 року у справі № 20/5005/17699/2011 прийнято відмову позивача від позову по справі № 20/5005/17699/2011 та провадження у справі припинено, внаслідок чого також відмовлено у задоволенні заявлених клопотань третьої особи по суті спору.

Зазначена ухвала і є предметом апеляційного оскарження.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали господарського суду від 17.01.2014 року, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

За ч. 6 ст. 22 ГПК України, господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 78 ГПК України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

В силу ч. 4 ст. 78 ГПК України, про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, заяву про відмову ПП «Тібет» від позову підписано представником Іванцовою Г.В., на підставі довіреності № 18/юр від 03.01.2012р., строком дії до 31.12.2014р., яка передбачає відповідні повноваження представника. Також, матеріали справи та пояснення представника позивача у апеляційному суді свідчать, що при прийнятті господарським судом відмови від позову останнім були роз'яснені представнику позивача наслідки відповідної процесуальної дії.

Отже, письмова заява про відмову позивача від позову підписана повноважною особою, якій роз'яснені судом відповідні процесуальні дії. Відтак оскаржувана ухвала відповідає вимогам ст. 78 ГПК України.

Також, не вбачає апеляційний суд у даному випадку ані порушення вимог чинного законодавства України, ані порушення прав і охоронюваних законом інтересів будь-яких осіб в т.ч. і скаржника внаслідок вчинення позивачем процесуальної дії з відмови від позову, наявність яких виключала б можливість прийняття судом відмови від позову згідно ч. 6 ст. 22 ГПК України.

Так, позивач скористався своїм процесуальним правом на відмову від позову та реалізував його у встановлений законом спосіб, отже діяв в межах норм чинного законодавства, що регулюють діяльність юридичної особи та обсяг її дієздатності. З огляду на вищенаведені приписи процесуального закону не можуть обмежувати позивача у праві відмови від позову, а також не є підставами для не прийняття судом відмови позивача від позову і певні вказівки суду касаційної інстанції, викладені у постанові про скасування попередніх судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки дотримання судом цих вказівок було б необхідним при розгляді справи по суті спору.

Скаржник не є суб'єктом спірних правовідносин, які виникли з договору оренди між двома юридичними особами, що є суб'єктами господарювання, отже спірні відносини є господарсько-виробничими (орендними), а не корпоративними (організаційно-господарськими), на що посилається скаржник в обґрунтування апеляційної скарги, відтак відмова позивача від позову у даній справі ніяким чином не може порушувати прав та інтересів скаржника. Та ж обставина, що скаржник є учасником відповідача у справі - ТОВ фірма "Райдуга", виходячи з приписів ст.ст. 11, 80, 91, 92, 96, 97, 99, 113, 115, 116, 140, 145, 509, 510, 511, 759 ЦК України та ст.ст. 3, 79, 80, 85, 88, 89, 134, 167, 173, 174, 175, 176, 283 ГК України, не наділяє скаржника статусом учасника спірних правовідносин, або повноваженнями участі в них, оскільки реалізація ним своїх корпоративних прав відносно відповідача має відбуватися виключно у відповідності до змісту цих відносин, визначених вищенаведеними нормами законодавства. Відповідно і захист цих корпоративних прав є неможливим в межах даної справи.

Також, слід зазначити, що предмет спору у справі має кореспондуватися зі способом захисту порушеного права, встановленим законодавством, а враховуючи предмет спору у справі та процесуальний статус скаржника у справі, розгляд справи по суті спору з прийняттям рішення не призведе до захисту корпоративних прав скаржника.

Таким чином, наявність між учасниками ТОВ фірма "Райдуга" корпоративного спору, що вбачається з матеріалів справи, не є підставою для не прийняття судом відмови позивача від позову та продовження судового провадження у даній справі за наявності достатніх підстав для його припинення.

При цьому, апеляційний суд враховує, що скаржник не позбавлений права на захист свого права та інтересу, який пов'язаний з участю в ТОВ фірма "Райдуга", як шляхом звернення до суду з відповідними позовами, в межах яких і має вирішуватися наявний корпоративний спір, так і шляхом звернення до правоохоронних органів, що як вбачається з матеріалів справи, вже здійснено скаржником.

Також, з огляду на матеріали справи, колегія суддів вважає, що з'ясування обставин набуття позивачем та використання відповідачем орендованого майна за договором оренди майна № 05/09 від 05.09.08р., а також встановлення у зв'язку з цим наявності в діях посадових осіб сторін складів злочинів, на необхідність здійснення чого посилається скаржник в апеляційній скарзі, може бути здійснена саме в межах кримінального провадження, до якого скаржник просить долучити матеріали даної справи. Тобто, скаржник зацікавлений не в розгляді даної справи по суті спору, а у її зупиненні та направленні до правоохоронних органів, якими вже і так відкрито кримінальне провадження з підстав, викладених скаржником в апеляційній скарзі. Результат же розгляду кримінального провадження може вплинути лише на підстави прийняття рішення по суті спору у даній справі, але, як вже зазначалося вище, не вплине на вирішення існуючого корпоративного спору між скаржником і ТОВ фірма "Райдуга" та не призведе до захисту відповідних прав скаржника, а отже не стосується його прав та інтересів в контексті розгляду даної справи.

Апеляційний суд, також враховує, що згідно з ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 1, 4-1, 4-5, 82, 115 ГПК України, основним завданням господарського суду є судовий захист прав та інтересів осіб, який здійснюється шляхом прийняття за результатами розгляду спору по суті рішень, які є обов'язковими для виконання на усій території України, а не встановлення в позовному провадженні у рішенні суду фактів, які можуть бути використані учасниками справи в інших спорах, на що і спрямовані процесуальні дії скаржника щодо заперечення прийняття судом відмови позивача від позову та припинення провадження у справі.

Не свідчить про порушення прав та охоронюваних законом інтересів скаржника, внаслідок відмови позивача від позову у даній справі, і наявність в скаржника статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Так, згідно з ч. 1 ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Отже, у вирішенні питання про залучення третьої особи до участі у справі господарський суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків в майбутньому. Тобто, самі лише обставини участі особи в господарському товаристві, що є суб'єктом судового спору, не є підставою для залучення такої особи до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

З урахуванням зазначеного та виходячи з предмету спору та обставин справи, а також вищенаведених норм чинного законодавства України, апеляційний суд вважає, що рішення зі спору у даній справі ніяким чином не могло безпосередньо вплинути на права та обов'язки скаржника щодо відповідача.

Окрім цього, саме з прийняттям рішення у справі ст. 27 ГПК України пов'язує вплив на права або обов'язки третьої особи щодо однієї з сторін. Натомість припинення провадження у справі, тобто відсутність будь-якого рішення по суті спору, виключає, як такий, вплив на права та обов'язки третьої особи, а відтак не може порушувати прав та охоронюваних законом інтересів такої третьої особи, яка до того-ж залучена до участі у справі на стороні відповідача.

Враховуючи усе вищевикладене, апеляційний суд вважає, що місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про наявність підстав для прийняття відмови позивача від позову та припинення провадження у справі, що передбачено ч. 4 ст. 78, п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Відповідно, були відсутні у господарського суді і підстави для задоволення, заявлених скаржником клопотання по суті спору.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а оскаржувана ухвала господарського суду відповідає чинному законодавству, отже підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2014р. відсутні.

Відповідно відсутні у апеляційного суду і підстави для задоволення клопотань скаржника про витребування додаткових доказів, залучення до участі у справі третіх осіб, виклик посадових осіб та працівників сторін до судового засідання, винесення окремої ухвали, зупинення провадження у справі та надіслання матеріалів справи для приєднання їх до матеріалів кримінального провадження.

Окрім цього, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що ним не переглядалася справа по суті спору, а розглядалася апеляційна скарга на ухвалу місцевого суду про припинення провадження у справі, що виключає задоволення вищенаведених клопотань.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст.99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2014р. у справі № 20/5005/17699/2011 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2014р. у справі № 20/5005/17699/2011 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя І.М. Кощеєв

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.02.2014 року.