Постанова

від 10.04.2014 по справі 20/5005/17699/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року Справа № 20/5005/17699/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді: Могил С.К. (доповідач) , Борденюк Є.М., Вовк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 та на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2014 у справі господарського суду Дніпропетровської області за позовомприватного підприємства "Тібет" до третя особа:товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Райдуга", ОСОБА_4, простягнення 48 000,00 грн. та повернення предмету оренди,

за участю представників

позивача:Іванцова Г.В., відповідача:не з'явились, третьої особиОСОБА_4,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2011 року приватне підприємство "Тібет" звернулось до господарського суду з позовом, в якому з урахуванням подальших уточнень просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Райдуга" заборгованість по сплаті орендних платежів за договором оренди майна № 05/09 від 05.09.2008 у сумі 47 088, 17 грн. за період з 05.09.2008 по 21.08.2010 та зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Райдуга" повернути предмет оренди.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2014, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.2014, прийнято відмову позивача від позову, провадження у справі припинено.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, третя особа подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, визнати недійсним договір, укладений між позивачем та відповідачем, а також винести окрему ухвалу про порушення законності директорами ПП "Тибет" та ТОВ "Райдуга".

Переглянувши оскаржені судові рішення в порядку касаційного провадження, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як встановлено судами, 13.01.2014 позивачем подано до суду заяву про відмову від позову.

Вирішуючи питання про можливість прийняття відмови від позову, судами встановлено, що заяву про відмову ПП "Тібет" від позову підписано особою, уповноваженою на вчинення відповідних дій чинною на час подачі заяви довіреністю № 18/юр від 03.01.2012 строком дії до 31.12.2014.

Разом з цим, судами враховано приписи ч. 6 ст. 22 ГПК України, згідно з якими господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Встановивши відповідність вчиненої позивачем процесуальної дії вимогам чинного законодавства України, а також спростувавши доводи третьої особи про порушення прав і охоронюваних законом інтересів будь-яких осіб в т.ч. внаслідок вчинення позивачем процесуальної дії з відмови від позову, наявність яких виключала б можливість прийняття судом відмови від позову згідно ч. 6 ст. 22 ГПК України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для прийняття відмови від позову.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, оскільки їх обґрунтованість підтверджується наявними матеріалами справи.

Так, чинне законодавство не містить чіткого переліку умов, за яких господарський суд не приймає відмову від позову, відтак, вирішення питання про відсутність в таких діях порушень закону або прав будь-яких осіб має відбуватись з урахуванням приписів статей 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Приписами ст. 33 ГПК України обов'язок доводити обставини справи покладено на осіб, які на ці обставини посилаються.

Як вбачається з доказів, наявних серед матеріалів справи, посилання третьої особи на незаконність заяви про відмову від позову не підтверджені належними і допустимими доказами. Наведене стосується і доводів про порушення судами, які прийняли відмову від позову, прав або інтересів третьої особи, а також інших осіб. Так, наявними матеріалами справи підтверджується єдина обставина, що третя особа є учасником ТОВ фірма "Райдуга".

Між тим, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, вказана обставина не свідчить, що прийняття відмови від позову у даній справі якимось чином впливає на права учасника товариства. Позивач скористався своїм процесуальним правом на відмову від позову та реалізував його у встановлений законом спосіб, отже діяв в межах норм чинного законодавства, що регулюють діяльність юридичної особи та обсяг її дієздатності.

Враховуючи, що доводи скаржника про порушення та неправильне застосування норм матеріального або процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржених судових рішень.

Керуючись ст. ст. 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2014 - без змін.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді :Борденюк Є.М. Вовк І.В.