Постанова

від 18.02.2014 по справі 924/726/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2014 р. Справа № 924/726/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Савченко Г.І.

суддя Павлюк І. Ю. ,

суддя Саврій В.А.

при секретарі судового засідання Новак Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом) - Носарєв І.О. (дов. №03092013 від 03.09.2013 р.);

від відповідача (за первісним позовом) - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом Приватного підприємства "Макрима" на рішення господарського суду Хмельницької області від 11.12.2013 р.

у справі №924/726/13 (головуючий суддя Заярнюк І.В., судді Заверуха С.В., Шпак В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Рідна Марка", м. Київ

до Приватного підприємства "Макрима", м.Кам`янець-Подільський

про стягнення в сумі 2344030 грн. відшкодування вартості неповернутого орендованого обладнання та 234403 грн. штрафу

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Макрима", м.Кам`янець-Подільський

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Рідна Марка", м. Київ

про визнання недійсним договору оренди обладнання і рекламного інвентарю № 0-01/12/ від 01.12.2009 р.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 20.01.2014 року у справі №924/726/13 внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. Визначено колегію у складі: головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Саврій В.А., суддя Павлюк І.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Рідна Марка" звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача - Приватного підприємства "Макрима" 2344030грн. відшкодування вартості неповернутого орендованого обладнання та 234403 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням зобов'язань за договором оренди обладнання і рекламного інвентарю №0-01/12/1 від 1 грудня 2009 року. Також, позивач за первісним позовом посилається на те, що відповідач всупереч положенням договору не повернув орендоване майно - холодильне обладнання та/або обладнання для роздрібної торгівлі пиво-безалкогольною продукцією та/або рекламне обладнання. У зв'язку із чим просить суд стягнути заставну вартість зазначеного майна та штраф, передбачений п.18 договору.

Відповідач Приватне підприємство "Макрима" звернувся до господарського суду Хмельницької області із зустрічною позовною заявою про визнання недійсним договору оренди обладнання і рекламного інвентарю № 0-01/12/1 від 01.12.2009р. укладеного з позивачем за первісним позовом.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не отримував від позивача за первісним позовом будь-яке майно в оренду і не укладав договір застави. Крім того договір № О-01/12/1 позивач за зустрічним позовом вважає недійсним у зв'язку з відсутністю предмету договору. Позивач за зустрічним позовом, зокрема, зазначає, що предмет спірного договору суперечить вимогам ст. 760 ЦК України, а Акти не можуть бути доказами передачі речей за спірним договором, тому що договір №0-01/12/1 був підписаний 01.12.2009 року раніше актів і акти мають посилання не на цей договір № 0-01/12/1, а на договір № 01/121/1. Тому просить суд визнати договір оренди обладнання і рекламного інвентарю №0-01/12/1 від 01.12.2009 року недійсним.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11 грудня 2013 року у справі №924/726/13 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Рідна Марка" до Приватного підприємства "Макрима" про стягнення 2344030грн. відшкодування вартості неповернутого орендованого обладнання та 234403 грн. штрафу задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства "Макрима" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Рідна Марка" 2344030 грн. заставної вартості обладнання, 234403грн. штрафу та 51568,66 грн. судового збору.

У зустрічному позові Приватного підприємства "Макрима" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Рідна Марка" про визнання недійсним договору оренди обладнання і рекламного інвентарю № 0-01/12/1 від 01.12.2009р. відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом Приватне підприємство "Макрима" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 11 грудня 2013 року - скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову. Прийняти у цій частині нове рішення, яким задоволити зустрічний позов у повному обсязі.

Вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, були невірно застосовані норми матеріального та процесуального права та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, на думку апелянта, місцевим господарським судом не з'ясовано технічний стан обладнання, яке передавалося в оренду, та не враховано приписи ст. 760 ЦК України щодо того, що предмет договору оренди повинен бути визначений індивідуальними ознаками, тоді як наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі не містять таких характеристик обладнання, як модель, серійний номер, марка, дата випуску, найменування виробника та інші індивідуальні ознаки.

Також, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом порушив норми процесуального права, зокрема, ст.ст.42-43 ГПК України, оскільки не врахував аргументи позивача за зустрічним позовом, що суперечить принципу рівності сторін та всебічного і об'єктивного розгляду справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом заперечує її доводи, вважає оскаржене рішення законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Спростовуючи доводи апелянта, позивач за первісним позовом вказує, що ч.1 ст.760 ЦК України не визначає, які саме індивідуальні ознаки майна, що передається в оренду, повинні бути зазначені у договорі оренди. Крім того, чинне законодавство не передбачає наслідків у вигляді недійсності договору у зв'язку з тим, що сторони не зазначили той чи інший реквізит переданого в оренду майна.

Стосовно претензій скаржника щодо функціонального стану переданого у оренду обладнання, позивач за первісним позовом у відзиві зазначає, що відповідачем за первісним позовом (скаржником) не доведено у встановленому законом порядку той факт, що передане в оренду майно на час передачі в оренду та на час витребування перебувало у неналежному технічному стані. Виходячи із умов договору. Обов'язок відповідача повернути майно, так само як і обов'язок сплатити вартість обладнання у випадку прострочення його повернення, не ставиться в залежність від обов'язку позивача щодо ремонту та відновлення переданого в оренду обладнання.

В судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду 21.01.2014 р. представник відповідача за первісним позовом (скаржника) підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, наведених у ній. Просить оскаржене рішення скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти у цій частині нове рішення, яким задоволити зустрічний позов у повному обсязі.

В судовому засіданні рівненського апеляційного господарського суду 18.02.2014 р. представник позивача за первісним позовом заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві. Просить залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом - без задоволення.

Відповідач за первісним позовом (апелянт) не забезпечив явку представника у судове засідання 18.02.2014 р., вимогу суду про надання пояснень щодо місцезнаходження та технічного стану переданого за актами приймання-передачі майна, викладену в ухвалі від 21.01.2014 р., не виконав. Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, скаржник в установленому законом порядку був повідомлений про час і місце судового засідання, а також надав колегії суддів свої пояснення у судовому засіданні 21.01.2014 р., колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті без участі представника скаржника.

Дослідивши докази у справі Рівненський апеляційний господарський суд встановив:

01.12.2009 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Рідна Марка" (орендодавець) та Приватним підприємством "Макрима" (орендар) було укладено договір оренди обладнання і рекламного інвентарю №0-01/12/1 /а.с. 13-15, т.1/.

Відповідно до п.1. договору, орендодавець зобов'язується надати орендарю в строкове користування холодильне обладнання та/або обладнання для роздрібної торгівлі (на "розлив") пиво-безалкогольною продукцією та/або рекламне обладнання.

Згідно п.4. договору, передача обладнання в користування здійснюється па підставі Акта приймання-передачі або інших документів де вказується кількість, характеристика, стан та заставна вартість обладнання, та при необхідності, детально відображаються виявлені дефекти обладнання.

Поломки та несправності обладнання, які з'явились під час його експлуатації, за відсутності вини орендаря, та стали наслідком зупинки обладнання (частини обладнання), або якщо подальша експлуатація може привести до виходу обладнання зі строю, підлягає ремонту і відновленню силами орендодавця (п. 5 Договору).

Орендар гарантує схоронність обладнання, захист від будь-яких пошкоджень, посягань, третіх осіб, в тому числі працівників орендаря (п.8 Договору).

В абз. 8 п. 10 договору зазначено, що орендар зобов'язаний: повернути обладнання у справному і належному товарному вигляді орендодавцю, в строк не пізніше 21 (двадцять одного) дня з моменту надходження від орендодавця відповідної вимоги, незалежно від підстав витребування обладнання.

Згідно п.12 Договору орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 10,00 (десять) грн. без ПДВ, всього з ПДВ 12,00 (дванадцять) грн. за календарний рік.

В п.п.17,18 договору сторони погодили, що орендар несе повну матеріальну відповідальність як за свої дії чи бездіяльність, так і за дії чи бездіяльність суборендаря, в наслідок яких завдано шкоди обладнанню, не пов'язаного з його повсякденною роботою, а саме: його знищення, пошкодження, поломки, втрати, неповернення. У випадку настання таких обставин орендар відшкодовує орендодавцю завдану шкоду або відшкодовує заставну вартість обладнання. У випадку неповернення обладнання у строки, визначені п. 10 даного договору, орендодавець має право вимагати від орендаря відшкодування заставної вартості обладнання, крім того орендар сплачує орендодавцю штраф в розмірі 10% від заставної вартості неповернутого обладнання та додатково сплачує орендодавцю пеню в розмірі 1% (один відсоток) від заставної вартості обладнання за кожен день прострочення зобов'язання (неповернення обладнання).

Згідно п.22. договір може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін про що зацікавлена сторона в 10 (десятиденний) строк письмово повідомляє іншу.

Відповідно до п.п. 26, 27 строк дії договору становить до 31 грудня 2010 року. За письмовою домовленістю сторін договір може бути продовжений на визначений або не визначений строк. Якщо протягом 10-ти днів після закінчення строку договору жодна з сторін письмово не повідомить про його розірвання, договір автоматично вважається продовженим на невизначений строк.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками.

На виконання умов договору 01 лютого 2010 року орендодавець (ТОВ "Група компаній "Рідна Марка") передав орендарю (ПП "Макрима") згідно Акту приймання-передачі №1 обладнання заставною вартістю - 15500 грн. /а.с. 16, т.1/.

02 лютого 2010року орендодавець (ТОВ "Група компаній "Рідна Марка") передав орендарю (ПП "Макрима") згідно Акту приймання-передачі №2 обладнання заставною вартістю - 1364 000 грн. /а.с. 17, т.1/.

02 березня 2010року орендодавець (ТОВ "Група компаній "Рідна Марка") передав орендарю (ПП "Макрима") згідно Акту приймання-передачі №3 обладнання заставною вартістю - 378880 грн. /а.с. 18, т.1/.

01 лютого 2010року орендодавець (ТОВ "Група компаній "Рідна Марка") передав орендарю (ПП "Макрима") згідно Акту приймання-передачі №4 обладнання заставною вартістю - 49500 грн. /а.с. 19, т.1/.

22 лютого 2010року орендодавець (ТОВ "Група компаній "Рідна Марка") передав орендарю (ПП "Макрима") згідно Акту приймання-передачі №5 обладнання заставною вартістю - 112500грн. /а.с. 20, т.1/.

01 лютого 2010року орендодавець (ТОВ "Група компаній "Рідна Марка") передав орендарю (ПП "Макрима") згідно Акту приймання-передачі №6 обладнання заставною вартістю 2500грн. /а.с. 21, т.1/.

01 березня 2010 року орендодавець (ТОВ "Група компаній "Рідна Марка") передав орендарю (ПП "Макрима") згідно Акту приймання-передачі №7 обладнання заставною вартістю - 328730 грн. /а.с. 22, т.1/.

01 лютого 2010 року орендодавець (ТОВ "Група компаній "Рідна Марка") передав орендарю (ПП "Макрима") згідно Акту приймання-передачі №8 обладнання заставною вартістю - 116720грн. /а.с. 23, т.1/

02 січня 2010року орендодавець (ТОВ "Група компаній "Рідна Марка") передав орендарю (ПП "Макрима") згідно Акту приймання-передачі б\н обладнання заставною вартістю - 33800грн. /а.с. 24, т.1/.

26 травня 2010року орендодавець (ТОВ "Група компаній "Рідна Марка") передав орендарю (ПП "Макрима") згідно Акту приймання-передачі №16/о-01/121/1 обладнання заставною вартістю - 51900грн. /а.с. 25, т.1/.

Усі вищезазначені Акти приймання-передачі містять посилання на договір №01/12/1 від 01.12.2009 р.

Також, в указаних актах зазначено, що обладнання (майно) на момент передачі знаходиться в технічно справному стані.

Акти підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

18.10.2012р. орендодавець надіслав на адресу орендаря лист за вих.№108, у якому повідомив відповідача про розірвання договору оренди обладнання та про обов'язок повернення орендованого майна з посиланням на п.п. 18, 22 Договору.

Орендар отримав вказаного листа 22.10.2012 р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення /а.с. 29, т.1/.

Орендар зазначений лист залишив без реагування, орендоване майно не повернув, докази повернення суду не надав.

У зв'язку із наведеним, позивачем була направлена відповідачу претензія № 1 від 25.12.2012 року про відшкодування заставної вартості неповернутого орендованого майна /а.с. 30-31, т.1/.

Орендар отримав вказану претензію 21.01.2013 р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення /а.с. 33, т.1/. Проте орендар залишив вказану претензію без реагування, а вимоги, викладені у ній, без виконання.

14.03.2013р. орендодавець повторно надіслав на адресу орендаря лист за вих.№150, у якому повідомив орендаря про розірвання договору оренди обладнання та про обов'язок повернення орендованого майна з посиланням на п.п. 18,22 Договору /а.с. 36, т.1/.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

На підставі договору №О-01/12/1 від 01.12.2009 р. між сторонами виникли правовідносини з оренди майна.

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч.6 ст.283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового оборогу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів справи, після 31 грудня 2010 року (строк до якого було укладено договір) жодна із сторін не направила іншій стороні повідомлення про припинення договору (п. 27 Договору). Отже, договір вважається продовжений на невизначений термін, що узгоджується з положеннями п.2 ст. 763 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 651 Кодексу зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки пп.3 ч.1. п.11 договору передбачене право орендодавця в односторонньому порядку розірвати договір або вимагати повернення обладнання повністю чи частково, незалежно від підстав та в порядку передбаченому договором, позивач за первісним позоворм правомірно виявив намір в односторонньому порядку розірвати договір та повернути все передане відповідачу обладнання, про що повідомив відповідача листом за вих. №108 від 18.10.2012р., та повторно листом за вих. №150 від 14.03.2013р.

Крім того, як встановлено судами обох інстанцій, позивачем була направлена відповідачу претензія № 1 від 25.12.2012року про припинення договору оренди та відшкодування заставної вартості неповернутого орендованого майна.

Згідно з ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 18 договору, у випадку не повернення обладнання у строки визначені п. 10 Договору позивач має право вимагати від орендаря відшкодування заставної вартості обладнання, крім того, орендар сплачує штраф в розмірі 10% від заставної вартості неповернутого обладнання та додатково оплачує орендодавцю

Положення договору щодо відшкодування вартості неповернутого орендованого майна не суперечать чинному законодавству.

Як вбачається із матеріалів справи, загальна вартість переданого в оренду майна за договором складає 2344030грн.

Таким чином, оскільки орендар вимогу орендодавця про повернення орендованого майна не виконав, майно не повернув, заставну вартість даного майна не відшкодував у порядку, встановленому договором, є обґрунтованою та правомірно задоволена судом першої інстанції позовна вимога (за первісним позовом) про відшкодування вартості обладнання у сумі 2344030 грн.

У статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки шкоди.

Статтею 549 Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також п. 18 Договору, юридичним наслідком невиконання відповідачем за первісним позовом зобов'язань щодо своєчасного повернення обладнання є сплата орендарем штрафу у розмірі 10 % від заставної вартості такого обладнання, та сплата пені в розмірі 1 % від заставної вартості обладнання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення 234403грн. Штрафу, що складає 10% від заставної вартості переданого в оренду обладнання.

Колегія суддів дійшла висновку, що така позовна вимога є обґрунтованою, підтверджена належними доказами, а тому правомірно задоволена судом першої інстанції.

Таким чином, первісний позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Щодо зустрічного позову, то на думку судової колегії апеляційного суду, суд першої інстанції правомірно, з урахуванням усіх обставин справи та наданих доказів, відмовив у його задоволенні враховуючи наступне.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з п.2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" вичерпного переліку умов, істотних для договорів оренди (найму), ЦК України і ГК України не містять. Однак за змістом статей 759-762 ЦК України слід дійти висновку, що істотними для даного виду договорів є умови про предмет договору, плату за користування майном та строк такого користування.

Зі змісту договору оренди обладнання і рекламного інвентарю від 01.12.2009 р. вбачається, що сторони в договорі погодили предмет договору - холодильне обладнання та/або обладнання для роздрібної торгівлі, порядок його передачі, розмір і порядок сплати орендної плати, строки та порядок повернення орендованого майна.

На думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо того, що обумовлення кількісних та якісних характеристик орендованого в актах приймання-передачі майна чинним законодавством не заборонено. Крім того, і в договорі і в самих актах зазначено, що вони є невід'ємною частинною договору № від 01.12.2009 р.

Таким чином, позивачем за зустрічним позовом не доведено в розумінні ст.ст. 33, 42 ГПК України, що сторони не досягли згоди щодо предмету договору.

Колегія суддів також звертає увагу, що ч.1 ст.760 ЦК України не визначає, які саме індивідуальні ознаки майна, що передається в оренду, повинні бути зазначені у договорі оренди. Крім того, чинне законодавство не передбачає наслідків у вигляді недійсності договору у зв'язку з тим, що сторони не зазначили ту чи іншу індивідуальну ознаку переданого в оренду майна.

Твердження позивача за зустрічним позовом про те, що отримане майно було у зношеному стані, не приймаються до уваги судовою колегією як такі, що спростовуються матеріалами справи. Так, у актах приймання-передачі майна від 01 лютого 2010 року №1, 02 лютого 2010року №2, 02 березня 2010року №3, 01 лютого 2010року №4, 22 лютого 2010року №5, 01 лютого 2010року №6, 01 березня 2010року №7, 01 лютого 2010року №8, 02 січня 2010року б\н, 26 травня 2010року №16/о-01/121/1, безпосередньо зазначено, що передане майно знаходить у технічно справному стані. Усі перелічені акти приймання-передачі майна підписані представниками сторін без будь-яких застережень чи зауважень.

Твердження позивача за зустрічним позовом про те, що несплата ним орендних платежів за договором свідчить про відсутність намірів на укладення договору не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки стосуються виконання чи невиконання договору, та не стосуються питання, чи є договір укладеним.

За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання договору від 01.12.2009 р. неукладеним.

Колегія суддів звертає увагу, що місцевий господарський суд правомірно відхилив доводи відповідача про недійсність оспорюваного договору оренди з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до змісту частини першої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину.

Тобто угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як вбачається із матеріалів справи та зі змісту спірного договору, сторонами погоджено предмет договору, строки оренди обладнання, вартість оренди та порядок розрахунків, порядок здачі-прийняття обладнання, обов'язки сторін, відповідальність сторін, порядок вирішення спорів, гарантії по договору.

З огляду на викладене, між орендодавцем та орендарем в належній формі, обсязі і в передбаченому чинним законодавством України та договором порядку було погоджено зміст (умови) укладеного між ними 01.12.2009 р. договору вцілому.

Таким чином, позивачем за зустрічним позовом не доведено належними доказами наявність підстав для визнання договору оренди № 0-01/12/1 від 01.12.2009 р., укладеного Приватним підприємством "Макрима" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Рідна Марка" недійсним, відповідно до вимог частини п'ятої статті 203, частини першої статті 215, частини першої статті 234 ЦК України та в розумінні статей 33,34 ГПК України.

Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, щодо того, що місцевим господарським судом при прийнятті оскарженого рішення було порушено норми ст.ст. 42-43 ГПК України, враховуючи наступне.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 11.12.2013 р. у справі №9242/726/13 складено у повній відповідності до вимог, визначених ст. 84 Господарського кодексу України, з урахуванням роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №6 "Про судове рішення". При цьому фактів недотримання судом першої інстанції норм при прийнятті оскарженого рішення норм ст.ст. 42-43 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.

На підставі вищевикладеного колегія суддів прийшла до висновку, що доводи відповідача за первісним позовом викладені у апеляційній скарзі є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду, визначених ст. 104 ГПК України, не вбачається.

Витрати по судовому збору за подання апеляційної скарги в силу приписів ст.49 ГПК України покладаються на скаржника у зв`язку із відмовою у її задоволенні.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Макрима" на рішення господарського суду Хмельницької області від 11 грудня 2013 року у справі №924/726/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 11 грудня 2013 року у справі №924/726/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №924/726/13 повернути до господарського суду Хмельницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Саврій В.А.