Постанова

від 25.01.2007 по справі 9/43-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/43-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

25 січня 2007 р.                                                                                Справа № 9/43-07

Суддя господарського суду Балтак О.О.

при секретарі судового засідання Пилипчак О.І. , розглянувши матеріали справи

за позовом:Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,21100, вул. Пирогова, 135 А, м. Вінниця   

до:Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Вперед", с. Юрківці,Немирівський район, Вінницька область  

про стягнення  3080,33 грн. заборгованості

Представники :

позивача     :   Філіпова Л.Т.-представник за довіреністю

відповідача :   Мрищук В.В.-представник за довіреністю

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з виробничого сільськогосподарського кооперативу “Вперед” 3080 грн. 33 коп. адміністративно-господарських санкцій за нестворені на підприємстві робочі місця для інвалідів.

Позивач  свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відповідачу встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, що становить 5 робочих місць, а відповідно до звіту про зайнятість інвалідів в 2005 році відповідачем було  створено 4 робочих місця для інвалідів. Відповідно ж до статті 20 названого Закону, відповідач повинен перерахувати позивачу 3080 грн. 33 коп. за незайняте робоче місце, виходячи з розрахунку середньорічної зарплати одного працівника.

Відповідач  у запереченнях (№24 від 22.01.2007р.) та представник відповідача у судовому засіданні позов не визнають, зазначивши, що на ВСК “Вперед” у 2005 році працювало 5 інвалідів. Кожним інвалідом було відпрацьовано в середньому 9.2 місяці. Законом України “Про основи  соціальної  захищеності інвалідів в Україні” не вказано термін роботи інвалідів на протязі календарного року. З огляду на наведене, відповідач вважає позов необґрунтованим і просить відмовити в його задоволенні.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази та матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до поданої статистичної звітності відповідача форми № 10-ПІ загальна чисельність працюючих на ВСК “Вперед” у 2005 році становила 122 особи. З урахуванням цієї чисельності норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих для відповідача становить 5 робочих місць.

Відповідно до Інструкції із статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві, затвердженої наказом Мінстату України від 07.07.1995 р. № 171 (надалі Інструкція) чисельність працюючих інвалідів штатних працівників обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та діленням  одержаної суми на кількість місяців за період з початку року. Як вбачається з списку працюючих інвалідів-штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2005р., наданого відповідачем разом з формою №10-ПІ, в штаті ВСК "Вперед" в 2005р. перебувало п"ять працівників інвалідів: Дяченко Ю.І., який перебував у штаті підприємства 12 повних місяці, Чередниченко  В.О.- 12, Вусик В.В.- 7, Дворська О.А. - 12  та Комар М.І. - 3 місяців, сумарно 46 повних місяців перебування у штаті інвалідів. Таким чином, у відповідності до вищезазначеної Інструкції середньоспискова чисельність інвалідів  – штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2005р. становить 4 чол. ( 46 : 12 = 3,83, що округлюється до 4-х).

Згідно з наказом Держкомстату України від 28.09.2005 року № 286 Інструкція із статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві, затверджена наказом Мінстату України від 07.07.1995 р. № 171 з 01 січня 2006 року втратила чинність.  Предметом розгляду є питання щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій з відповідача за нестворені на підприємстві робочі місця для інвалідів у 2005 році, в зв"язку з чим, судом, здійснюється посилання на зазначену вище Інструкцію.

Статтею 19 Закону  України від 21.03.1991 р. “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (зі змінами , далі –Закон)  встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Статтею 20 Закону  встановлено, що підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Як слідує зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. форма № 10-ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві на 01.01.2006р. становить 122 особи. Таким чином кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановлених згідно нормативом складає 122 х 4% =  4,88, що заокруглюється до 5.  Середньорічна заробітна плата  на підприємстві відповідача за 2005 р. становила 3080,33 грн.  таким чином сума штрафних санкцій  за нестворення 1-го робочого місця для інвалідів згідно вищевказаною нормою  складає 3080,33 грн.

Відповідно до п. 10 Положення про робоче місце інваліда  і порядок працевлаштування  інвалідів, затвердженого Постановою КМ України від 03.05.95 № 314 працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами  Мінсоцзахисту, місцевими  Радами народних депутатів, громадськими організаціями  інвалідів  з  урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до п. 14 Положення про робоче місце інваліда  і порядок працевлаштування  інвалідів, затвердженого Постановою КМ України від 03.05.95 № 314 підприємства      інформують державну службу  зайнятості  та  місцеві   органи соціального  захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п. 1). Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Згідно з п. 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування  інвалідів.  

З матеріалів справи судом встановлено, що в 2005 р. відповідач  інформацію про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких можуть працювати інваліди до державної служби зайнятості та органи соціального захисту населення не подавав, в зв'язку з чим суд вважає що дані місця не були створені.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 86 КАСУ).  

Відповідач доказів щодо проведення розрахунків з позивачем, суду не надав.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення адміністративно-господарської санкції за не створення робочих місць для інвалідів в розмірі 3080,33 грн. є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з Виробничого сільськогосподарського кооперативу  "Вперед"  ( Вінницька обл., Немирівський р-н, с. Юрківці, код ЄДРПОУ 03731075, р/р 260004985 в АППБ "Аваль", МФО 302247) на користь Вінницького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів ( м. Вінниця, вул. Пирогова, 135 А, Держбюджет м. Вінниці, р/р 31217230600002, код 21727686 в УДК у Вінницькій області, м. Вінниця, МФО 802015, призначення платежу 03731075; 50070000; 221 "Платежі до Фонду соціального захисту інвалідів") 3080,33 грн. адміністративно-господарської санкції за нестворення нормативу робочих місць для інвалідів.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова складена в повному обсязі відповідно

до ч. 3 ст. 160 КАС України 26.01.2007 р.  

Суддя                                                    Балтак О.О.