Постанова

від 17.02.2014 по справі 904/10191/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2014 року Справа № 904/10191/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

суддів: Орєшкіної Е.В., Широбокової Л.П. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. №107 від 14.02.14р.)

Секретар судового засідання : Клєвцова О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Вергун А.Ю. представник, довіреність №1 від 13.01.14;

від відповідача: Новіков О.В. представник, довіреність №1048 від 29.08.13;

від відповідача: Маслов Д.В. представник, довіреність №б/н від 20.01.14.

Розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2014р . у справі №904/10191/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна",

до товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д",

про стягнення 1 015 532,89 грн., -

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2013р. товариство з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" про стягнення 1 015 532,89 грн.

13 січня 2014 року позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову. Відповідно до змісту заяви про забезпечення позову, вбачається, що позивач просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на кошти відповідача, що забезпечить виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що, враховуючи велику суму заборгованості, грошові кошти відповідача на момент винесення рішення можуть значно зменшитись за кількістю або зникнути, що унеможливить виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Відповідач, маючи фактичну можливість відчуження належного йому на праві власності майна, може здійснити заходи щодо зникнення, зменшення по кількості або погіршення по якості належного йому майна та може створити перешкоди у виконанні рішення суду - утруднити чи зробити неможливим його виконання.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2014р. у справі №904/10191/13 (суддя Мартинюк С.В.) заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" про застосування заходів до забезпечення позовної заяви - задоволено. Накладено арешт на грошові кошти, в межах суми позовної заяви - 1 015 532, 89 грн., які знаходяться на банківських рахунках товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д", а саме: - п/р 26001962504176 в ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" (04070, м.Київ, вул. Андріївська, 4, МФО 334851 ); - п/р 26002001300969 в АТ "ОТП Банк" (01601, м. Київ-33, вул. Жилянська, 43, МФО 300528).

Не погодившись з оскарженою ухвалою, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу. Вважає, що заява позивача про забезпечення позову не містить обґрунтованих доказів щодо необхідності вжиття забезпечення позову у вигляді арешту на грошові кошти, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу господарського суду - без змін.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У разі вжиття заходів до забезпечення позову з ініціативи суду відповідні дії мають бути мотивовані з урахуванням, зокрема, наведеного, а також припису пункту 3 частини другої статті 86 ГПК України.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Пунктом 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" передбачено, що у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Перелік заходів до забезпечення позову визначений статтею 67 ГПК України. Зокрема, абз.1 ч.1 ст.67 ГПК України передбачає, що позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві. Вибір заходу до забезпечення позову залежить від предмету спору та обраного позивачем способу.

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" про стягнення 1 015 532,89 грн. заборгованості за поставлений товар.

13 січня 2014 року позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову. Відповідно до змісту заяви про забезпечення позову, вбачається, що позивач просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на кошти відповідача, які знаходяться на рахунках відповідача у банківських установах.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідач, маючи фактичну можливість відчуження належного йому на праві власності майна, може здійснити заходи щодо зникнення, зменшення по кількості або погіршення по якості належного йому майна та може створити перешкоди у виконанні рішення суду - утруднити чи зробити неможливим його виконання. Враховуючи велику суму заборгованості, грошові кошти відповідача на момент винесення рішення можуть значно зменшитись за кількістю або зникнути, що унеможливить виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2014р. накладено арешт на грошові кошти відповідача, в межах суми позовної заяви - 1 015 532, 89 грн., які знаходяться на банківських рахунках відповідача.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Втім, з поданих суду апеляційної інстанції матеріалів вбачається, що при винесенні ухвали від 14.01.14р. господарський суд Дніпропетровської області не навів жодних конкретних мотивів обрання відповідного заходу до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Судом першої інстанції не було досліджено та не було надано оцінки доказам наявності фактичних обставин, з якими позивач пов'язував та обґрунтовував застосування забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача. Крім того, господарський суд зробив висновок, що враховуючи обізнаність відповідача щодо наявності заборгованості перед позивачем, підтвердженої актами звірки взаєморозрахунків, а також те, що відповідач не вчиняє дій щодо погашення заборгованості протягом тривалого часу (з 2012 року), це свідчить про ухилення відповідача від виконання своїх договірних зобов'язань, існує імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає про передчасність таких висновків суду першої інстанції.

Поряд з цим, з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали вбачається висновок місцевого господарського суду про те, що єдиним заходом до забезпечення позову, який спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення, є арешт грошових коштів відповідача. Обираючи такий засіб забезпечення позову, суд першої інстанції не вказав на наявність конкретних фактичних обставин, з якими пов'язується застосування арешту на грошові кошти відповідача. Втім, даний висновок не відповідає вимогам процесуального законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду підлягає скасуванню, оскільки прийнята з порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" -задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2014р. у справі №904/10191/13 - скасувати.

У задоволені заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Вікас Україна" про застосування заходів до забезпечення позовної заяви - відмовити.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 21.02.2014 року

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова