Рішення

від 13.02.2014 по справі 907/453/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.02.2014 Справа № 907/453/13

За позовом прокурора Рахівського району в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород

до Рахівської районної державної адміністрації в Закарпатській області, м. Рахів

до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Карпат", м. Ужгород

з участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, м. Ужгород

з участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Держземагенства в Рахівському районі Закарпатської області, м. Рахів

про визнання недійсним розпорядження голови Рахівської РДА № 219 від 16.06.2003 року „Про передачу земельної ділянки в оренду"; визнання недійсним договору оренди землі від 20.06.2003 року, укладеного між Рахівською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія Карпат" щодо надання у платне строкове користування земельної ділянки площею 0,48 га для будівництва та експлуатації малої гідроелектростанції; зобов'язання Управління Держземагенства в Рахівському районі внести запис про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 20.06.2003 року у Книзі записів про державну реєстрацію актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Суддя господарського суду - В.В.Мокану

представники :

Позивача - Сигидін О.І., довіреність № 06-20/3103 від 19.12.2013 року

Відповідача ТОВ "Енергія Карпат" - Тодавчич Г.І., довіреність від 08.01.2014 року

Відповідача Рахівської РДА - не з'явився

Третьої особи на стороні позивача - не з'явився

Третьої особи на стороні відповідача - не з'явився

В судовому засіданні взяла участь Гребенюк І.А., начальник відділу прокуратури м. Ужгорода

СУТЬ СПОРУ: прокурором Рахівського району в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Карпат", м. Ужгород та Рахівської районної державної адміністрації в Закарпатській області, м. Рахів з участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області, м. Ужгород, з участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Держземагенства в Рахівському районі Закарпатської області, м. Рахів про визнання недійсним розпорядження голови Рахівської РДА № 219 від 16.06.2003 року „Про передачу земельної ділянки в оренду"; визнання недійсним договору оренди землі від 20.06.2003 року, укладеного між Рахівською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Енергія Карпат" щодо надання у платне строкове користування земельної ділянки площею 0,48 га для будівництва та експлуатації малої гідроелектростанції;

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 13.02.2014 року у справі № 907/453/13

зобов'язання Управління Держземагенства в Рахівському районі внести запис про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 20.06.2003 року у Книзі записів про державну реєстрацію актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 12.07.2013 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2013 року задоволено касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області, скасовано рішення господарського суду Закарпатської області від 12.07.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 року, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області. Звернуто увагу суду на необхідність встановлення, до якої категорії земель, визначеної ч. 1 ст. 19 ЗК України, віднесено спірну земельну ділянку, чи дотримано вимоги ч. 2 ст. 20 та п. 1 ст. 123 ЗК України при відведенні земельної ділянки, до якої форми власності вона належить, хто мав право розпоряджатися спірною земельною ділянкою, в якому порядку мала здійснюватися передача спірної земельної ділянки в оренду, для яких цілей вона надавалася, чи є будівництво малої гідроелектростанції будівництвом об'єкту, пов'язаного з обслуговуванням жителів територіальної громади району, чи прийнято оскаржуване розпорядження Рахівською РДА з перевищенням повноважень, чи суперечить воно актам земельного законодавства щодо надання земельної ділянки в оренду та чи порушує воно права позивача.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Закарпатської області № 02-02/83/13 від 04.12.2013 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ проведено автоматичний розподіл справи між суддями та справу № 907/453/13 розподілено судді Мокану В.В.

В судових засіданнях 23.01.2014 року, 31.01.2014 року, 03.02.2014 року брали участь вищевказані представники учасників спору, оголошувались перерви відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурором в судових засіданнях позовні вимоги підтримано повністю. Наголошено на фактах перевищення Рахівською РДА своїх повноважень при винесенні оспорюваного розпорядження, оскільки будівництво малої гідроелектростанції не належить до об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади, та порушенні порядку зміни цільового призначення землі, оскільки рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки не приймалось. У спростування твердження відповідачів про пов'язаність будівництва малої гідроелектростанції з обслуговуванням жителів територіальної громади району звертає увагу, що об'єкти, пов'язані з обслуговуванням жителів територіальних громад, відносяться до об'єктів загального користування та розміщуються на землях житлової і громадської забудови, використання яких регламентовано ст. 39 Земельного кодексу України, будівництво ж малої електростанції стосується енергетичної системи, для якої відводяться землі промисловості, транспорту, енергетики, зв'язку; установчими документами ТОВ „Енергія Карпат" не визначено обслуговування жителів територіальної громади, а передбачено отримання прибутку від енергогенеруючої діяльності; відсутні розрахунки щодо зменшення плати за електроенергію або можливості забезпечувати електроенергією безкоштовно або за зниженим тарифом лікарні, дитячі садки, школи; ТОВ „Енергія Карпат" не являється єдиним постачальником електроенергії у районі, оскільки подає електроенергію у

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 13.02.2014 року у справі № 907/453/13

загальну мережу. Порушення прав та охоронюваних законом інтересів Закарпатської обласної державної адміністрації вбачає у позбавленні її як уповноваженого розпорядника землями державної власності повноважень щодо реалізації державної політики у сфері регулювання земельних відносин.

Заявою № 96-151вих14(157) від 22.01.2014 року прокурор Рахівського району просив залучити в якості відповідача Реєстраційну службу Рахівського районного управління юстиції в Закарпатській області та прийняти часткову зміну позовних вимог, що стосуються реєстраційних дій, а саме: зобов'язати Реєстраційну службу Рахівського районного управління юстиції в Закарпатській області скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 20.06.2003 року.

Заява залишена судом без задоволення з огляду на норму ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яка обмежує право позивача на зміну предмету позовних вимог, що допускається тільки до початку розгляду справи по суті.

Позивач Закарпатська облдержадміністрація інформувала суд про те, що не вбачає завдання шкоди державі виданням оспорюваного розпорядження. Зазначила, що у випадку надання земельної ділянки в оренду ТОВ „Енергія Карпат" за розпорядженням голови облдержадміністрації сторони та інші істотні умови оскаржуваного договору оренди земельної ділянки залишилися б незмінними.

Відповідач Рахівська РДА позовні вимоги не визнає, зазначає, що розпорядження голови райдержадміністрації від 16.06.2003 року № 219 прийнято відповідно до ст. 17, 124 та п. 12 розділу Х Земельного кодексу України після погодження робочого проекту „Будівництво малої ГЕС на потоці (струмку) Ільмен в с. Білин Рахівського району" з наданням дозволу на збір матеріалів попереднього погодження та позитивних висновків погодження. Покликається на те, що ТОВ "Енергія Карпат" 12.03.2003 року виготовлено містобудівну документацію, без якої неможливо б було затвердити проект землеустрою. Стверджує, що земельна ділянка надавалася для будівництва об'єкту, пов'язаного з обслуговуванням жителів територіальної громади району, оскільки, зважаючи на гірську місцевість регіону та відсутність газифікації, єдиним джерелом світла і тепла є електроенергія, що в т.ч. виробляється вказаною гідроелектростанцією. Завдяки роботі гідроелектростанції стабілізується електрична енергія в краї, забезпечується уникнення перепадів напруги в оселях жителів регіону. Наголошує, що вказана гідроелектростанція виконує і допоміжні функції, зокрема, рекреаційні, регулювання паводкових вод за рахунок берегоукріплення. Звертає увагу, що проект відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Енергія Карпат" для будівництва малої гідроелектростанції на землях запасу Білинської сільської ради отримав позитивний висновок державної землевпорядної експертизи 11.07.2003 року № 355; спірна земельна ділянка виділена із земель запасу, тому прийняття окремого рішення з приводу зміни цільового використання не потребується, воно визначається на підставі документації із землеустрою, у даному випадку проектної документації. Зазначає, що постанова КМУ від 11.04.2002 року № 502 може застосовуватися до тих земельних ділянок, що перебувають у власності громадян, а дана земельна ділянка не перебувала у власності, надавалась із земель запасу в оренду. Наголошує, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 13.08.2012 року складений з порушенням чинного законодавства. Заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника адміністрації.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 13.02.2014 року у справі № 907/453/13

Відповідач ТОВ „Енергія Карпат" проти позову заперечив. Вважає, що у зв'язку з затвердженням оспорюваним розпорядженням Рахівської РДА проекту відведення земельної ділянки для будівництва малої ГЕС з цільовим використанням для виробництва та розподілення електроенергії, категорію та цільове призначення спірної земельної ділянки було змінено і прийняття окремого рішення з приводу зміни цільового призначення земельної ділянки в такому випадку не потрібно. Стверджує про пов'язаність будівництва малої гідроелектростанції з обслуговуванням жителів територіальної громади. Наголошує, що будівництво призвело до нових перспектив розвитку та покращення благоустрою території, оскільки здійснено значне берегоукріплення, що забезпечить захист від повені та розширення ділянки дороги біля ріки; громада отримала інвестиції, робочі місця та платників податків; напруга електроенергії значно покращилася. Посилаючись на висновок заступника генерального директора ПАТ „Закарпаттяобленерго" як незалежного спеціаліста, звертає увагу, що введення в експлуатацію гідроелектростанції вирішило ряд актуальних питань для регіону та його жителів, зокрема, забезпечення безперебійного електропостачання двох гірських населених пунктів с. Білин та с. Кваси, що дозволило уникнути можливого недовідпуску населенню електричної енергії, стабілізації величини напруги у споживачів, підвищення надійності роботи електромережі.

Третя особа Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області листом від 19.12.2013 року повідомила, що заявлені позовні вимоги підтримує та просить розглянути справу без участі її представника.

Третя особа Управління Держземагенства в Рахівському районі Закарпатської області проти позову заперечила з мотивів, викладених у листі від 11.06.2013 року. Додатково зазначає, що позовна вимога про зобов'язання Управління Держземагенства в Рахівському районі внести запис про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 20.06.2003 року у Книзі записів про державну реєстрацію актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, договорів оренди землі заявлена до третьої особи. Інформувала, що за даними статистичної звітності 6-ЗЕМ земельна ділянка до передачі в оренду була віднесена до земель запасу Білинської сільської ради за межами населеного пункту, відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом, в тому числі, угіддя інші, після передачі в оренду - віднесена до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення та по даних статистичної звітності 6-ЗЕМ віднесена в забудовані землі, які використовуються для технічної інфраструктури в тому числі угіддя: для виробництва та розподілення електроенергії; відповідно до форми 2-ЗЕМ земельна ділянка площею 0,48 га належить до державної форми власності. Наголошує, що дана земельна ділянка не виділялася із земель Рахівського Державного лісогосподарського підприємства, про що свідчить акт від 12.06.2003 року; на підставі розробленої технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТОВ "Енергія Карпат" по індексній кадастровій карті віднесена до земель запасу. Заявила клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників учасників спору, суд встановив:

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 13.02.2014 року у справі № 907/453/13

Розпорядженням голови Рахівської РДА від 13.03.2003 року № 84 надано дозвіл ТОВ „Енергія Карпат" на збір матеріалів погодження по будівництву малої гідроелектростанції по струмку Ільмен (притока річки Чорна Тиса, с. Білин) потужністю 500-800 кВт, і відвод для вказаних цілей земельної ділянки загальною площею 1,0 га, в тому числі із земель Рахівського державного лісогосподарського підприємства земельної ділянки площею 0,5 га та із земель запасу Білинської сільської ради 0,5 га в довгострокову оренду за адресою: с. Білин, вздовж струмка Ільмен.

Розпорядженням голови Рахівської РДА від 16.06.2003 року № 219 „Про передачу земельної ділянки в оренду" затверджено матеріали інвентаризації, проект відведення земельної ділянки та надано ТОВ „Енергія Карпат" в оренду строком на 25 років земельну ділянку площею 0,48 га із земель, непридатних для сільськогосподарського використання (кам'янисті місця), для розміщення малої гідроелектростанції: в тому числі 0,06 га - для розміщення та обслуговування водозабору, 0,42 га - для розміщення водопроводу за адресою: с. Білин, вздовж струмка Ільмен, за межами села.

На підставі розпорядження № 219 від 16.06.2003 року між Рахівською районною державною адміністрацією та ТОВ „Енергія Карпат" укладено договір оренди земельної ділянки від 20.06.2003 року, за умовами якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,48 га, з них для розміщення та обслуговування водозабору - 0,06 га та для розміщення трубопроводу (земельна ділянка довжиною 1400 м/погонних і шириною 3,0 м) - 0,42 га, землі несільськогосподарського призначення. Мета використання земельної ділянки - для будівництва та експлуатації малої гідроелектростанції, термін дії договору 25 років. Договір 20.06.2003 року зареєстрований в Рахівському районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис реєстровий № 67.

Судовий порядок оскарження рішень місцевих державних адміністрацій визначено ст. ст. 43, 50 Закону України „Про місцеві державні адміністрації".

Відповідно до ст. 43 Закону України „Про місцеві державні адміністрації" підставою для скасування актів місцевих державних адміністрацій є їх суперечність Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України, іншим актам законодавства.

Згідно статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Дослідивши аргументи учасників спору щодо відповідності оспорюваного розпорядження № 219 від 16.06.2003 року діючому законодавству, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги з огляду на наступне.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; координація

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 13.02.2014 року у справі № 907/453/13

здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; координація діяльності державних органів земельних ресурсів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 п. 12 розділу Х „Перехідні положення" ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України (в редакції, яка діяла на час прийняття оспорюваного розпорядження) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначено ст. 124 Земельного кодексу України, редакція ч. 1 якої станом на час прийняття оспорюваного розпорядження передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, а редакція ч. 3 визначала, що передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Стаття 123 Земельного кодексу України у відповідній редакції станом на час прийняття оспорюваного розпорядження регламентувала порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам і кореспондувалась зі ст. 122 Земельного кодексу України, яка передбачала повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по наданню земельних ділянок юридичним особам у постійне користування.

Системний аналіз вищевказаних норм надає підстави для висновку про те, що повноваження районних державних адміністрацій щодо передачі земельних ділянок у орендне користування визначені у ст. 122 ЗК України, згідно з ч. 3 якої районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо). Обласні державні адміністрації згідно

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 13.02.2014 року у справі № 907/453/13

ч. 4 ст. 122 ЗК України надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень; зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Судом встановлено, що надання земельної ділянки ТОВ „Енергія Карпат" оспорюваним розпорядженням здійснено з порушенням встановленого земельним законодавством порядку, яке полягає як у перевищенні Рахівською районною державною адміністрацією наданих їй повноважень, так і у порушенні порядку зміни цільового призначення землі.

Матеріалами справи встановлено, що спірна земельна ділянка кадастровий номер 2123680500:03:001:0001 площею 0,48 га розташована за межами населеного пункту с. Білин, належить до державної власності, до прийняття оспорюваного розпорядження належала до земель запасу Білинської сільської ради.

Як зазначено вище, до повноважень районних державних адміністрацій, пов'язаних з розпорядженням земельними ділянками державної власності за межами населених пунктів відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України належить передача їх у користування для сільськогосподарського використання; ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо). Отже, надання земель для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель та споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ та організацій за межами населених пунктів до повноважень районної державної адміністрації не належить. Вирішення в установленому законом порядку зазначеного питання відноситься до компетенції Закарпатської обласної державної адміністрації.

З матеріалів справи вбачається, що з передачею земельної ділянки фактично відбулась зміна її цільового призначення: розпорядженням надано в користування земельну ділянку, яка до передачі в оренду відносилась до земель запасу, після передачі відноситься до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, вид використання земельної ділянки згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку зазначено: для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій.

До набрання чинності діючим Земельним кодексом України відповідно до ст. 2 Земельного кодексу УРСР в редакції від 18.12.1990 року землі запасу були визначені як окрема категорія земель. Оспорюваним розпорядженням ТОВ „Енергія Карпат" надано в оренду земельну ділянку для розміщення малої гідроелектростанції, а саме, її складових - водозабору та водопроводу, тобто відбулась зміна цільового призначення земельної ділянки. Однак, рішення про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки у відповідності до ст. 20 Земельного кодексу України не приймалось.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 13.02.2014 року у справі № 907/453/13

Отже, спірна земельна ділянка надана в оренду ТОВ „Енергія Карпат" без проведення обов'язкової зміни або встановлення її цільового призначення відповідним розпорядженням на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, а також визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Факт перевищення Рахівською РДА повноважень також встановлено Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області та зазначено в акті перевірки від 13.08.2012 року, який є чинним. Доказів про те, що даний акт оскаржений, визнаний недійсним у встановленому законом порядку сторонами не подано.

Наведені вище порушення вимог земельного законодавства надають підстави для визнання недійсним розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації № 219 від 16.06.2003 року „Про передачу земельної ділянки в оренду".

Щодо вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Рахівською районною державною адміністрацією та ТОВ „Енергія Карпат" щодо надання у довгострокове користування земельної ділянки площею 0,48 га, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Недодержання стороною (сторонами) в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частиною першою ст. 203 Цивільного кодексу України, є відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину.

Враховуючи встановлений судом правовий режим спірної земельної ділянки, допущені порушення порядку передачі її в оренду, визнану судом обґрунтованість вимоги про визнання недійсним розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації № 219 від 16.06.2003 року „Про передачу земельної ділянки в оренду", суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі.

Щодо вимоги прокурора про зобов'язання Управління Держземагенства в Рахівському районі внести запис про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 20.06.2003 року у Книзі записів про державну реєстрацію актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, суд констатує відсутність підстав для її задоволення, оскільки вимогу заявлено до особи, яка не є відповідачем у справі.

Наведені відповідачами заперечення проти позову судом відхиляються. Метою оренди у спірному розпорядженні та договорі зазначено будівництво та обслуговування малої гідроелектростанції, тобто діяльність, не пов'язана з обслуговуванням жителів територіальної громади району, а спрямована на одержання прибутку від виробництва електроенергії.

Згідно положень статей 38, 39 Земельного кодексу України об'єкти, пов'язані з обслуговуванням жителів територіальних громад, відносяться до об'єктів загального користування та розміщуються на землях житлової і громадської забудови. До них відносять школи, заклади культури, лікарні, підприємства торгівлі тощо. Про такі

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 13.02.2014 року у справі № 907/453/13

об'єкти іде мова в п. „в" ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України. Об'єкт, для будівництва якого надано спірну земельну ділянку, належить до об'єктів енергетичної системи, для яких відводяться землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони.

Не ґрунтується на законі і твердження ТОВ „Енергія Карпат" відносно дотримання порядку зміни цільового призначення землі, оскільки цільове призначення земельної ділянки визначено у проекті відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди; такий висновок суперечить ст. 20 Земельного кодексу України, яка вимагає винесення органами державної влади та органами місцевого самоврядування саме рішень з питань встановлення та зміни цільового призначення земель.

Не приймаються до уваги і зауваження відповідачів стосовно відсутності факту порушення інтересів держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації у зв'язку з прийняттям оскаржуваного розпорядження та укладенням спірного договору. Судом визнано обгрунтованою позицію прокурора про те, що порушеними є інтереси держави, які стосуються володіння, користування та розпорядження землями за межами населених пунктів, що суперечить принципам дотримання правового порядку у державі; порушення полягає у позбавленні Закарпатської обласної державної адміністрації як уповноваженого розпорядника землями державної власності повноважень щодо реалізації державної політики у сфері регулювання земельних відносин.

З огляду на викладене позов підлягає частковому задоволенню з віднесенням судових витрат по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідачів Рахівську РДА в сумі 1720 грн. 50 коп. (1147 грн. по вимозі про визнання недійсним розпорядження та 573 грн. 50 коп. - половина суми судового збору по вимозі про визнання недійсним договору оренди) та ТОВ „Енергія Карпат" в сумі 573 грн.50 коп. (половина суми судового збору по вимозі про визнання недійсним договору оренди), а також на позивача Закарпатську обласну державну адміністрацію в сумі 1147 грн. (по вимозі про зобов'язання внести запис про скасування державної реєстрації договору).

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації № 219 від 16.06.2003 року „Про передачу земельної ділянки в оренду".

3. Визнати недійсним договір оренди землі № 68 від 20.06.2003 року, укладений між Рахівською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю „Енергія Карпат", щодо надання у платне строкове користування земельної ділянки площею 0,48 га для будівництва та експлуатації малої гідроелектростанції.

4. В інший частині позову відмовити.

5. Стягнути з Рахівської районної державної адміністрації, м. Рахів, вул. Миру, 1, код ЄДРПОУ 22106207 в доход Державного бюджету України (банк отримувача ГУДКУ у Закарпатській області, МФО 812016, отримувач коштів - державний бюджет м. Ужгород 22030001; рахунок отримувача - 31211206783002; код отримувача - 38015610) суму 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 13.02.2014 року у справі № 907/453/13

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Енергія Карпат", м. Ужгород, вул. 8 Березня, 46 в доход Державного бюджету України (банк отримувача ГУДКУ у Закарпатській області, МФО 812016, отримувач коштів - державний бюджет м. Ужгород 22030001; рахунок отримувача - 31211206783002; код отримувача - 38015610) суму 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп. судового збору.

7. Стягнути з Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород, пл. Народна, 4 код ЄДРПОУ 00022496 в доход Державного бюджету України (банк отримувача ГУДКУ у Закарпатській області, МФО 812016, отримувач коштів - державний бюджет м. Ужгород 22030001; рахунок отримувача - 31211206783002; код отримувача - 38015610) суму 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.02.2014 року.

Суддя Мокану В.В.