Рішення

від 20.02.2014 по справі 905/7213/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2014 Справа № 905/7213/13

Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М при секретарі судового засідання Коровіній І.С.

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ньютерм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Комерц" про стягнення 427162,46 грн. Представники сторін: Від позивача: Фаренбрух М.А. - представник (за дов.); Від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньютерм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Комерц" про стягнення заборгованості у розмірі 427162,46 грн., у тому числі суми основний борг у розмірі 390000,00 грн., пеня у розмірі 28771,50грн. та 3% у розмірі 8390,96грн.

Ухвалою суду від 11.10.2013 порушено провадження по справі №905/7213/13.

19.11.2013 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Комерц" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньютерм" про визнання договору №23 від 25.10.2012 недійсним.

Ухвалою від 20.11.2013 відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Комерц" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньютерм" про визнання договору №23 від 25.10.2013 недійсним.

У зв'язку з надходженням до суду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Комерц" на ухвалу суду від 20.11.2013, провадження по справі №905/7213/13 зупинено до повернення матеріалів справи №905/7213/13 до господарського суду Донецької області, про що прийнята відповідна ухвала від 27.11.2013.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.12.2013 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Комерц" на ухвалу господарського суду Донецької області від 20.11.2013 у справі №905/7213/13 повернуто заявнику.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.01.2014 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Комерц" на ухвалу господарського суду Донецької області від 20.11.2013 у справі №905/7213/13 залишено без розгляду.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.02.2014 провадження по справі поновлено та призначено судове засідання на 20.02.2014.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №23 від 25.10.2012 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 390000,00грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору №23 від 25.10.2012; рахунку№226 від 25.10.2012; накладних №91 від 29.10.2012, №96 від 03.12.2012; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №22 від 25.10.2012, №25 від 26.11.2012; податкових накладних №1 від 03.12.2012, №27 від 29.10.2012; банківських виписок від 31.10.2012; претензії від 25.02.2013.

В судове засідання 20.02.2014 позивач з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився. 21.10.2013 подав клопотання, в якому зазначив, що позов не визнає, при цьому не вказавши доводи та підстави для заперечення. Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що дії відповідача стосовно не з'явлення в жодне судове засідання та не подання витребуваних судом документів, свідчать про неналежне користування правами наданими нормами господарського процесуального кодексу України та направлені на затягування строків розгляду справи, що призводить до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. Таким чином та враховуючи строки розгляду справи передбачені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

25.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ньютерм", як продавцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКС КОМЕРЦ", як покупцем (відповідач) підписаний договір №23 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити наступне обладнання: котел твердопаливний Goliat Niski/S 300KW у кількості чотирьох штук.

Пунктом 2.3 договору визначено, що оплата за товар здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок покупця у розмірі 100% попередньої оплати.

Сума договору складає 540000,00грн. (п'ятсот сорок тисяч грн.00коп), у тому числі ПДВ 20% - 90000,00грн. (п. 2.4 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що поставка товару виконується згідно ІНКОТЕРМС 2010 на умовах поставки EXW - склад продавця м. Донецьк.

Згідно з п. 4.3 договору у випадку відвантаження товару без 100% передплати, доплата за відвантажений товар здійснюється не пізніше ніж через 45 днів з моменту відвантаження.

Договір вступає в юридичну силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання взаєморозрахунку (п. 8.1 договору).

Дослідивши зміст договору судом встановлено, що сторонами погоджені істотні умови договору.

Договір підписаний сторонами, скріплений їх печатками та містяться в матеріалах справи. Позивачем наді пояснення щодо порушення нумерації пунктів договору, яке сталось у зв'язку зі збоєм в комп'ютері.

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 540000,00грн., що підтверджується накладними №91 від 29.10.2012 на суму 270000,00грн., №96 від 03.12.2012 на суму 270000,00грн., податковими накладними №1 від 03.12.2013, №27 від 29.10.2012, які надані позивачем та містяться в матеріалах справи. Крім того, в матеріалах справи міститься рахунок-фактура №226 від 25.10.2012 на суму 540000,00грн.

З представлених видаткових накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять усі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання продукції. Тобто, за своїми ознаками такі видаткові накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Поставлений згідно вищезазначених видаткових накладних товар, на підставі довіреностей №22 від 25.10.2012, №25 від 26.11.2012 на отримання товарно-матеріальних цінностей з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаних накладних.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи наявні докази в підтвердження поставки позивачем та отримання відповідачем товару на загальну суму 540000,00грн.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначених накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Однак, як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару за вищезазначеними видатковими накладними оплатив частково у розмірі 150000,00грн., що підтверджується реєстром кредитних платежів від 31.10.2012. В матеріалах справи міститься лист Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКС КОМЕРЦ", відповідно до якого, у платіжному дорученні №176 від 31.10.2012 помилково зазначена дата 30.10.2012 в рахунку №226, просить вважати вірним рахунок №226 від 25.10.2012.

Оцінивши зміст даного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як роз'яснено п.п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідач умови п. п. 2.3 ,4.3 договору у повному обсязі не виконав, а саме не здійснив 100% передоплату за товар та не перерахував позивачу доплату за відвантажений товар протягом 45 днів з моменту відвантаження.

З метою досудового врегулювання спору, 25.02.2013 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію б/н з вимогою сплатити заборгованість за договором №23 від 25.10.2012 у сумі 409410,00грн., що підтверджується копією повідомлення про вручення, яке міститься в матеріалах справи. Відповідач відповіді на лист не надав, заборгованість позивачу не перерахував.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідачем не оплачена у повному обсязі, станом на теперішній час заборгованість становить 390000,00грн., доказів зворотнього сторонами не надано.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 390000,00грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 4.4 договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 28771,50грн. за період з 13.12.2012 по 18.07.2013.

Відповідно до п. 4.4 договору, у випадку невиконання п. 4.3 до покупця застосовуються штрафні санкції у розмірі 0,1% від суми несплаченого товару за кожен день прострочки оплати.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Вказана позиція висвітлена в постанові Верховного суду України від 07.11.2011 №5002-2/5109-2010.

Як вбачається із розрахунку пені наданого позивачем, пеня нараховується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, за яким допущене прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд визнає його невірним, оскільки позивачем не враховано фактичну кількість днів у 2012 році., зроблена арифметична помилка та зазначений не вірна дата, з якої нараховується пеня.

За розрахунком суду, розмір пені складає 28865,79, а саме: за період з 14.12.2012 по 13.06.2013 за видатковою накладною №91 - 8959,77грн., з 18.01.2013 по 18.07.2013 - 19906,02грн.

За таких обставин, оскільки суд не виходить за межі позовних вимог за відсутності відповідної заяви, вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі 28771,50 грн.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 13.12.2012 по 25.09.2013 у розмірі 8390,96грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача суд визнає його невірним, оскільки позивачем не враховано фактичну кількість днів у 2012.

За розрахунком суду, розмір 3% річних складає 8390,48грн., а саме: за період з 13.12.2012 по 13.06.2013 за видатковою накладною №91 - 2820,34грн., з 17.01.2013 по 18.07.2013 - 5570,14грн., який і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпекс Комерц" (83096, м.Донецьк, вул.Декабристів, 25 код ЄДРПОУ 34558107 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньютерм" (83001, м.Донецьк, вул.Постишева, 97/32 код ЄДРПОУ 31330837) суму основного боргу у розмірі 390000 (триста дев'яносто тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 28771 (двадцять вісім тисяч сімсот сімдесят один) грн. 50коп., 3% річних у розмірі 8390 (вісім тисяч триста дев'яносто) грн. 48 коп., судовий збір у розмірі 8543 (вісім тисяч п'ятсот сорок три) грн. 24 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України та набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Суддя Д.М. Огороднік