Постанова

від 11.02.2014 по справі 826/12987/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12987/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 квітня 2013 року,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 листопада 2013 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 квітня 2013 року відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_3, ПП «ДЖМ», ТОВ «ІРЕЛ», ТОВ «К.С.Д.-Київ», ТОВ «Дельфа-М». Апелянт вважає, що згідно норм чинного законодавства відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними, а може лише подавати до суду позов про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, тому оскільки спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнано, господарські операції відбулись, сторонами виконані свої обов'язки за договорами, позивачем правомірно віднесено сплачені кошти до складу податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 01 квітня 2013 року по 03 квітня 2013 року Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків ДПС, правонаступником якої є Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за 2010-2012 роки, за результатами якої складено акт від 05 квітня 2013 року №358/40-50/23-20/20027449, в якому встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.185, п.п.198.3, 198.4, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту в розмірі 1271448,10 грн., а саме за жовтень 2010 року - 1017678,98 грн., жовтень 2011 року - 40632,24 грн., березень 2012 року- 213136,88 грн.; порушення п.1.8 ст.1, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму податку на додану вартістьу розмірі 1271448,10 грн. яка підлягає зменшенню, а саме: за листопад 2010 року - 1017678,98 грн., листопад 2011 року - 40632,24 грн., квітень 2012 року - 213136,88 грн.

На підставі акту перевірки №358/40-50/23-20/20027449 від 05 квітня 2013 року Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 квітня 2013 року №0000212320, згідно якого за порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.п.198.3, 198.4, 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1271448,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 126884,50 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає, оскільки за відсутності факту придбання товару, послуг або в разі якщо придбані товари, послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додна вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

У відповідності до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 вищенаведеного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01 січня 2011 року та діяв в період взаємовідносин позивача з контрагентами) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п.п.200.3-200.4 ст.200 Податкового кодексу України).

У відповідності до ст.3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Дельфа-М» (продавець) були укладені договори №500/1-56805 від 21 жовтня 2010 року, №500/1-56796 від 20 жовтня 2010 року, №500/1-56786 від 14 жовтня 2010 року, №500/1-56715 від 12 жовтня 2010 року, №500/1-56709 від 11 жовтня 2010 року, №500/1-56589 від 04 жовтня 2010 року, №500/1-56623 від 04 жовтня 2010 року, відповідно до умов яких продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити насіння соняшнику врожаю 2010 року походження України на умовах, передбачених договорами. Згідно п.4.1 вищенаведених договорів поставка товару здійснювалась на умовах EXW (франко-елеватор).

На підтвердження виконання умов зазначених вище договорів, позивачем надано акти прийому-передачі зерна, податкові накладні, видаткові накладні, складські квитанції на зерно, договори складського зберігання, банківські виписки на підтвердження перерахунку коштів на рахунок контрагента, картки аналізу зерна, витяги з Реєстру складських документів на зерно; а також докази щодо подальшої реалізації придбаного зерна (договори, накладні, складські квитанції на зерно, довіреності на отримання товару).

Між позивачем (покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (продавець) були укладені договори купівлі-продажу №510/1-072946 від 07 березня 2012 року, №510/1-073052, №460/1-073051 від 13 березня 2012 року, №510/1-073188 від 16 березня 2012 року, відповідно до умов яких продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити сою українського походження, врожаю 2011 року, кукурудзу 3 класу для кормових потреб, врожаю 2011 року, на умовах, передбачених договорами. Згідно п.4.1 вищенаведених договорів поставка товару здійснювалась на умовах DDU (поставка без сплати мита) - ПАТ «Елеваторпром».

На підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано договори з надання послуг з перевалки зерна, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки щодо підтвердження перерахунку коштів на рахунок контрагента, а також докази щодо подальшої реалізації придбаного зерна (договори, накладні, акти приймання-передачі, складські квитанції на зерно, довіреності на отримання товару).

Між позивачем (покупець) та ПП «ІРЕЛ» (постачальник) були укладені договори купівлі-продажу №510/1-071121 від 26 жовтня 2011 року, №510/1-070998 від 20 жовтня 2011 року, №510/1-071072 від 24 жовтня 2011 року, договір поставки №460/1-071059 від 24 жовтня 2011, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити сою українського походження, врожаю 2011 року згідно ДСТУ 4964:2008 «Соя. Технічні умови», кукурудзу 3 класу для кормових потреб, врожаю 2011 року, на умовах: «Перевезення оплачено до ПАТ «Новокаховський КХП» відповідно до положень цього договору.

На підтвердження виконання умов даних договорів позивачем надано договори складського зберігання зерна, податкові накладні, банківські виписки щодо підтвердження перерахунку коштів на рахунок контрагента, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, а також докази щодо подальшої реалізації придбаного зерна (договори, накладні, акти приймання-передачі, складські квитанції на зерно, вантажно-митна декларація).

Також, між позивачем (покупець) та ПП «ДЖМ» (продавець) були укладені договори купівлі-продажу №510/1-072830 від 01 березня 2012 року, №400/1-073358 від 22 березня 2012 року, відповідно до умов яких продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити сою українського походження, врожаю 2011 року, ячмінь 1 класу, врожаю 2011 року, на умовах, передбачених цим договором.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано договори надання послуг з перевалки зерна, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки щодо підтвердження перерахунку коштів на рахунок контрагента, товарно-транспортні накладні, а також докази щодо подальшої реалізації придбаного зерна (договори, накладні, акти приймання-передачі, вантажно-митна декларація, довіреність на отримання товару).

У період, протягом якого було проведено перевірку, між позивачем та ТОВ «К.С.Д.-Київ» існували господарські правовідносини (надання ТОВ «К.Д.С.-Київ» послуг кур'єрського зв'язку), реальність яких підтверджується податковими накладними, актами прийняття-здачі наданих послуг кур'єрського зв'язку, рахунками, реєстрами почтових послуг.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача щодо нікчемності укладених правочинів між позивачем та контрагентами ґрунтуються на висновках, викладених в акті Рокитнянської МДПІ ДПС №24/1701/НОМЕР_1 від 01 листопада 2012 року про результати перевірки з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість - ФОП ОСОБА_3 за період з 01 січня 2012 року по 30 квітня 2012 року; акті ДПІ у м.Іллічівську ДПС №1544/22-0304/31786248 від 06 вересня 2012 року про результати перевірки ПП «ДЖМ» щодо отриманих відомостей по взаємовідносинах з ТОВ «Негоціант-Агро» за період березень, квітень 2012 року; акті ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва ДПС №3744/23-100/20908954 від 27 грудня 2011 року про результати перевірки ПП «ІРЕЛ» щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за жовтень, листопад 2011 року; акті ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС №588/22-30/30784035 від 15 червня 2012 ркоу про результати перевірки ТОВ «К.С.Д.-Київ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ВІП Союз» за серпень 2011 року; акті ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва ДПС від 29 січня 2013 №80/22-225/37031998 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Дельфа-М» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ «СГ-ГРУП» за жовтень 2010 року, ТОВ «СЕЛЕНА-ЮГ» за липень 2012 року та контрагентами-покупцями за період жовтень 2010 року, липень 2012 року».

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, прийнявши до уваги вищезазначені акти перевірки, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань, а тому за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ФОП ОСОБА_3, ПП «ДЖМ», ТОВ «ІРЕЛ», ТОВ «К.С.Д.-Київ», ТОВ «Дельфа-М» останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ФОП ОСОБА_3, ПП «ДЖМ», ТОВ «ІРЕЛ», ТОВ «К.С.Д.-Київ», ТОВ «Дельфа-М» та відсутності реального здійснення договорів, укладених зазначеними юридичними особами та позивачем.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від платників податку - ФОП ОСОБА_3, ПП «ДЖМ», ТОВ «ІРЕЛ», ТОВ «К.С.Д.-Київ», ТОВ «Дельфа-М», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставлених товарів (надання послуг) в межах господарської діяльності позивача та проведення оплати за них, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30 квітня 2013 року №0000212320, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 13 листопада 2013 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної Державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 30 квітня 2013 року №0000212320.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 17 лютого 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.