Постанова

від 18.02.2014 по справі 904/7372/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2014 року Справа № 904/7372/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Герасименко І.М. (доповідач)

судді : Сизько І.А., Іванов О.Г.

секретар судового засідання: Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

представник позивача: Черенков С.С.

представник відповідача: Крят Л.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування", м.Дніпропетровськ,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2013 р. у справі № 904/7372/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вітарт", м.Київ,

до Державного підприємства "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування", м. Дніпропетровськ,

про стягнення 24 803 402,66 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вітарт" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 22.10.13р., просить стягнути з Державного підприємства "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування" суму 23 380 702,90 грн. основного боргу, 1 169 035,15 грн. пені, 317 080,77 грн. 3% річних, а всього суму 24 866 818,82 грн. заборгованості за порушення виконання зобов'язань за договором № 322 від 08.04.13р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2013р. по справі №904/7372/13 (суддя -Суховаров А.В.) позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вітарт" суму 23 380 702,90 грн. основного боргу, 1 169 035,15 грн. пені, 317 080, 77 грн. 3% річних, 68 820,00 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2013р. у справі № 904/7372/13, відповідач по справі звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції винесено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. В своїй апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2013р. по справі №904/7372/13 в частині стягнення пені - 1169035,15 грн., 3% річних в розмірі 317080,77 грн. та прийняти нове рішення, зменшивши розмір пені та 3% річних. В іншій частині рішення суду не оскаржене.

Зміна складу судової колегії відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 10.01.2014р., справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Герасименко І.М. (доповідач), суддів: Сизько І.А., Іванов О.Г.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 14.01.2014р. представник позивача надав пояснення по справі, та просить рішення суду залишити без змін; відповідач у судове засідання не з'явився, подав суду клопотання в якому просить перенести розгляд справи на більш пізню дату у зв'язку з хворобою представника скаржника. Колегією суддів задоволено дане клопотання та винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 18.02.2014р.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 18.02.2014р. представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу; представник позивача просить рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, дослідивши докази по справі, в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 08.04.2013 року між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 322 (далі - Договір), у відповідності з умовами якого продавець продає, а покупець покупає та сплачує на умовах цього Договору обладнання (п.1.1 Договору). За своєю правовою природою цей договір є договором купівлі - продажу (глава 54 Цивільного кодексу України).

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу обладнання на суму 23 380 702,90 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи двохстороннім актом прийому-передачі, видатковою накладною з підписами представників підприємств обох сторін (а.с.14, 15), та довіреністю на отримання матеріальних цінностей повноважним представником відповідача (а.с.16), та не заперечується відповідачем.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п.2.2 Договору, загальна сума Договору складає 23 380 702,90 грн. з НДС, а датою передання обладнання вважається дата підписання акта прийому-передання обладнання (п.3.3 Договору).

При цьому, за умовами п.4.1 Договору, оплата за обладнання, що постачається, здійснюється у формі 100% оплати, шляхом банківського перерахування на розрахунковий рахунок продавця, протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту прийому-передання обладнання, відповідно до п.3.3 Договору.

Відповідно до п. 5.4 Договору, у разі прострочення оплати відповідно до п.4.1 відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на цей період, нараховану на вартість такого зобов'язання за кожен день прострочення, але не більше 5% суми, що належить до сплати.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що акт прийому - передачі обладнання №1 був підписаний сторонами 08.04.2013р. без зауважень і на момент звернення позивача до суду зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого обладнання відповідачем не виконані, у зв'язку із чим у останнього виникла основна заборгованість перед позивачем в розмірі 23 380 702,90 грн., що підтверджується матеріалами справи.

01.07.2013 року позивач направив на адресу відповідача претензію (№ 45 від 19.06.13р.) з вимогою сплатити зазначену заборгованість, яка залишена останнім без відповіді та без задоволення.

На час розгляду спору, відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати суми заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Також, відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом, тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача суму основного боргу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі п.5.4 Договору та приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 1 169 035,15 грн. за період з 10.05.13р. по 21.10.13р., а також 3% річних, за той самий період, у розмірі 317 080,77 грн., що відображається в розрахунку позивача (а.с.33-35), який перевірено судом та обґрунтовано задоволено.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, що передбачено ч. 1 статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

За вказаних обставин, з врахуванням інтересів кожної зі сторін та виходячи з вимог закону, сума пені, що є співрозмірною з сумою боргу, не підлягає зменшенню. Що стосується зменшення суми 3% річних, то застосування положень, які стосуються штрафних санкцій за договором, не можуть застосовуватись до нарахування 3% річних.

Таким чином, підстави для зміни або скасування рішення суду, передбачені статтею 104 ГПК України, відсутні, тому в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування", м.Дніпропетровськ, - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2013 року по справі №904/7372/13, - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України на протязі 20 днів.

Повний текст постанови підписано 24.02.2014р.

Головуючий І.М. Герасименко

Судді О.Г. Іванов

І.А. Сизько