Постанова

від 18.02.2014 по справі 910/124/2013

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2014 р. Справа№ 910/124/2013

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Ільїна В. Ю. - представник за довіреністю від 18.12.2013

від відповідача: Дроздович О. С. - представник за довіреністю від 20.02.2013

Угрин С. В. - представник за довіреністю від 14.01.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Конім Груп»

на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013

у справі № 910/124/2013 (суддя Привалов А. І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агелес»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конім Груп»

про стягнення 297 054,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с.52 т.1), заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 297 054,90 грн. за надані за договором про надання консультаційних послуг № 3112/2011-01К-АМКР від 31.12.2011, але не оплачені послуги, збитків від інфляції в сумі 891,16 грн. та 3 % річних в сумі 3 247,26 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2013, повний текст якого складений 10.12.2013, у справі № 910/124/2013 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 297 054,90 грн. та 3 % річних в сумі 3 242,12 грн., в іншій частині вимог в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанцій в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт порушення відповідачем своїх обов'язків по оплаті наданих за умовами спірного договору послуг на заявлену до стягнення суму.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення 3 % річних, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при розрахунку 3 % річних не прийнято до уваги тієї обставини, що у 2012 році було не 365, а 366 днів, а відмовляючи у задоволення позовних вимог про стягнення збитків від інфляції, - з того, що при нарахування інфляційних втрат за період з жовтня 2013 року по лютий 2013 року позивач не врахував місяці, в яких мала місце дефляція, в той час як за розрахунком суду, здійсненим з урахуванням вказаних обставин, інфляційне збільшення заборгованості за визначений позивачем період відсутнє.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Конім Груп» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва по справі № 910/124/2013 від 05.12.2013 повністю та винести нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Конім Груп» посилається на те, що при винесенні оспорюваного рішення мале місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд міста Києва визнав встановленими, що призвело до неправильного рішення і є підставою для скасування оскаржуваного рішення в апеляційному порядку.

Так, відповідач зазначив про те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували факт замовлення відповідачем спірних послуг у встановленому спірним договором порядку та факт їх надання (замовлення, звіт про виконання), в той час як позивачем до матеріалів справи долучено лист ПАТ «АрселорМіттал Кривій Ріг» № 83-01/17-1010 від 11.11.2013, в якому підтверджено отримання послуг від співробітників позивача, що підтверджує факт надання позивачем послуг саме зазначеній особі, в той час як стягнути плату за ці послуги позивач вимагає з відповідача.

Ухвалою від 16.01.2014 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О. М. Пашкіна С. А. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Конім Груп» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду апеляційної скарги відповідачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ВАТ «АрселорМіттал Кривій Ріг» (50092, м. Кривій ріг, вул. Орджонікідзе, 13)

Представник позивача проти задоволення зазначеного клопотання заперечив.

Після заслуховування сторін по суті спору колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ВАТ «АрселорМіттал Кривій Ріг» з підстав, які викладені нижче.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

31.12.2011 позивач як виконавець та відповідач як замовник уклали договорі про надання консультаційних послуг № 3112/2011-01К-АМКР (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався на вимогу відповідача надавати інформаційно-консультаційні послуги з підтримки експлуатації впровадженого програмного забезпечення SAP для господарських потреб клієнта відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити надані позивачем послуги на умовах та в строки, передбачені Договором.

Позивач, звертаючи до суду з цим позовом, посилається на те, що ним на виконання умов Договору було надано послуг на суму 396 073,20 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами актом здачі прийняття робіт (надання послуг) № 0094783882 від 29.06.2012, які відповідач оплатив частково, в сумі 99 018,30 грн., що неоплаченим залишись послуги на загальну суму 297 054,90 грн., які позивач і просить стягнути з відповідача.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що ним спірні послуги не замовлялись та не отримувались, що підтверджується недотриманням сторонами процедури замовлення послуг, встановленої Договором (п.п. 1.3, 1.4, 3.9, 6.3, 12.5), а також на те, що на спірному акті здачі прийняття робіт (надання послуг) № 0094783882 від 29.06.2012 замість підпису директора відповідача міститься факсиміле.

Також відповідач зазначив про те, що з наданих позивачем доказів слідує, що спірні послуги позивач надавав не відповідачеві, а ВАТ «АрселорМіттал Кривій Ріг», і що стягнення з відповідача плати за послуги, які надані третій особі, не є правомірним.

Суд першої інстанції не підтримав позицію відповідача, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Укладаючи Договір, сторони обумовили певний порядок замовлення послуг та оформлення факту їх надання.

Так, в пункті 1.4 Договору сторони встановили, що послуги можуть надаватися в наступних формах згідно із погодженим замовленням:

- виїзд фахівців на місце надання послуг (територія Клієнта Замовника) до Клієнта Замовника співробітника Виконавця;

- віддалено шляхом входу в систему Клієнта Замовника з використанням закритого каналу;

- по телефону або з використанням засобів відеоконференц зв'язку;

- передача по електронній пошті результатів роботи консультанта (опис налаштувань, інструкцій, розробленого програмного коду, презентацій, відеороликів, що розкривають спосіб вирішення проблем та інші);

- іншими формами комунікацій по взаємній згоді сторін.

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що послуги надаються згідно із замовленням, зразок якого наведено в додатку № 1 до Договору, та після узгодження строків, трудомісткості та загальної вартості послуг.

Відповідно до п. 3.9 Договору, для надання послуг відповідач не пізніше п'яти робочих днів до дати надання послуг направляє позивачу запит про надання послуг, в якому вказує суть проблеми, її ініціатора, строковість її виконання, іншу додаткову інформацію, яка дозволить консультанту швидше збагнути суть проблеми.

Згідно з п. 3.12 Договору відповідальна особа позивача підтверджує прийняття запиту відповідача і протягом двох обочих днів направляє відповідачу відповідь, в якій вказується готовність надати послуги з описом трудовитрат кожної, термінах початку і завершення надання послуг по кожній роботі.

Відповідач протягом 5 діб здійснює погодження трудовитрат і строків надання послуг (п. 3.13).

Пунктом п. 5.1 Договору сторонами погоджено, що вартість послуг позивача розраховується виходячи з фактичного часу, витраченого консультантами виконавця для надання послуг замовнику, та вартості одного людино-дня відповідного консультанта. У вказаному пункті сторонами також визначено вартість кожної з послуг, яка може надаватись за Договором.

Згідно з п. 6.3 Договору за фактом надання послуг на території відповідача, відповідач підписує звіти про роботу/послуги консультантів позивача згідно з шаблоном звіту, наведеним у Додатку 2 до Договору. Такі звіти мають характер внутрішнього статистичного контролю для позивача.

Згідно з п. 6.4 Договору надання послуг за кожний місяць підтверджується шляхом підписання сторонами акту про надання послуг, який надсилається позивачем не пізніше 3 числа місяця, наступного за розрахунковим/звітним місяцем. Якщо від відповідача протягом 30 (тридцяти) робочих днів після одержання ним Акту про надання послуг не надійшло позивачу письмової обґрунтованої відмови від прийняття послуг із конкретним переліком недоліків наданих послуг та їх якості, то послуги вважаються належним чином та у повному обсязі наданими позивачем, та прийнятими й узгодженими відповідачем і такими, що підлягають оплаті на підставі виставленого позивачем рахунку, а акт таким, що підписаний.

Відповідно до п. 5.6 Договору, в разі виникнення зауважень щодо оформлення документів, відповідач негайно сповіщає про це позивача. Відповідач підписує акти про надання послуг лише коли всі недоліки будуть усунені позивачем.

Пунктом 6.6 Договору визначено, що у випадку виявлення факту неналежного надання послуг, котрий робить неможливим використання результатів таких послуг за їх призначенням, відповідач надає позивачу обґрунтовану письмову відмову в прийманні наданих послуг у строк 10 робочих днів з моменту отримання від позивача відповідного акту про надання послуг, з переліком конкретних недоліків послуг та необхідних доопрацювань. На підставі такої обґрунтованої відмови відповідача, сторони складають акт усунення недоліків, в якому затверджують перелік необхідних доопрацювань та строків їх виконання. В такому випадку позивач здійснює необхідні доопрацювання своїми силами та за власний рахунок.

Відповідно до п. 6.7 Договору, якщо у будь-який момент відповідач не буде задоволений результатами послуг консультантів, відповідач повідомить про своє незадоволення позивача у письмовій формі з обов'язковим наведенням аргументації та причинне задовільних результатів внаслідок дій або бездіяльності консультанта та матиме право вимагати заміни такого і консультанта.

Отже, згідно з встановленим сторонами у Договорі порядком замовлення послуг та оформлення факту їх надання, послуги замовляються відповідно до визначеного Додатком № 1 до Договору замовлення; до дати надання послуг відповідач має направити позивачу запит про надання послуг, прийняття якого підтверджує відповідальна особа позивача, яка має направити відповідачу відповідь на вказаний запит та погодити трудовитрати і строки надання послуг, які, в свою чергу, мають бути погодженими відповдіачем; за фактом надання послуг на території відповідача відповідач підписує звіти про роботу/послуги консультантів позивача згідно з шаблоном звіту, наведеним у Додатку 2 до Договору; на підтвердження факту надання послуг сторони щомісячно підписують акт про надання послуг.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що про надання позивачем відповідачу спірних послуг жодного документу, окрім акту здачі прийняття робіт (надання послуг) № 0094783882 від 29.06.2012, яким сторони підтвердили факт надання позивачем відповідачу за умовами Договору інформаційно-консультаційних послуг з ПЗ SAP на суму 396 073,20 грн. (а.с.25 т.1), сторонами підписано не було. Вказаний акт скріплений печатками сторін та містить оригінал підпису зі сторони позивача та факсимільне відтворення підпису директора відповідача Романова В.С.

Щодо заперечень відповідача проти підписання ним вказаного акту з тих підстав, що в акті міститься не підпис директора відповідача Романова В.С., а факсимільне відтворення його підпису, слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Тобто, юридична особа підтверджує своє волевиявлення з вчинення правочину своєю печаткою.

Доказів того, що печатка відповідача, відтиск якої міститься на вищезгаданому акті, вибула з його володіння в результаті злочинних дій третіх осіб, суду не надано, зміст вказаного акту щодо обсягів прийнятих відповідачем послуг та його зобов'язання сплатити позивачу обумовлену актом суму послуг, сумніву не викликає.

Слід зазначити і про те, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1).

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначені обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів до яких віднесено: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зі змісту акту здачі прийняття робіт (надання послуг) № 0094783882 від 29.06.2012 слідує, що він містить всі визначені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», обов'язкові реквізити облікових документів, а отже, зазначений акт є належним доказом здійснення відповідної господарської операції (надання позивачем відповідачу послуг на загальну суму 396 073,20 грн.).

Факт надання позивачем спірних послуг підтверджується також письмовими поясненнями ПАТ «АрселорМіттал Кривій Ріг» № 83-01/17-1010 від 11.11.2013 та доданими до них документами (а.с.22-34 т.2), зі змісту яких встановлено, що ПАТ «АрселорМіттал Кривій Ріг», згідно з укладеним з відповідачем договором № 460018329/5453 від 11.11.2010, замовив у відповідача надання інформаційно-консультаційних послуг з підтримки експлуатації впровадженого програмного забезпечення SAP для використання у своїй господарській діяльності, і протягом грудня 2011 року та січня-червня 2012 року вказані послуги ПАТ «АрселорМіттал Кривій Ріг» надавали консультанти Кривич Є.В, Шевчук (Бобришева) І.І., та Яровий О.Ю.,які, як вбачається з наданих позивачем документів (а.с.35-50 т.2), у період надання спірних послуг були співробітниками позивача. Також ПАТ «АрселорМіттал Кривій Ріг» зазначив про те, що всі взаєморозрахунки за такі послуги ним з відповідачем проведено у повному обсязі.

До вказаного листа ПАТ «АрселорМіттал Кривій Ріг» долучив відповідні заявки на виконання робіт, специфікації, листи-погодження, звіти про виконання замовлення на роботу, акти надання послуг, з яких слідує, що згідно з підписаною відповідачем та ПАТ «АрселорМіттал Кривій Ріг» Заявкою на виконання робіт № 3.2, останньому надано послуги на загальну суму 412 080 грн., що підтверджується відповідним актом надання послуг № 116 від 14.06.2012.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів того, що послуги за укладеним ним з ПАТ «АрселорМіттал Кривій Ріг» договором № 460018329/5453 від 11.11.2010 надавались останньому будь-якою іншою особою, окрім позивача.

Те, що позивач надаватиме послуги за Договором не відповідачу, а іншій особі, сторони узгодили у самому Договорі, п. 1.1 якого визначено, що послуги позивач надає не безпосередньо відповідачу, а клієнту відповідача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, незважаючи на недотримання сторонами встановленого Договором порядку замовлення послуг та оформлення факту їх надання, факт надання позивачем вказаних послуг та прийняття їх відповідачем без зауважень підтверджується наявними в матеріалах справи документальними доказами.

Про факт відсутності заперечень щодо факту надання послуг, їх обсягів, якості та вартості свідчить і те, що відповідачем у встановленому Договором порядку (п.п. 6.4, 5.6, 6.6) не направлено позивачу відмові від прийняття спірних послуг або будь-яких зауважень щодо факту надання послуг, їх обсягів, якості та вартості.

Отже, є доведеним, що за умовами Договору згідно з актом здачі прийняття робіт (надання послуг) № 0094783882 від 29.06.2012 позивач надав відповідачу послуг на суму 396 073,20 грн.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи той факт, що як на підставу для залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривій Ріг» відповідач посилається на те, що спірні послуги надавались позивачем не йому, а вказаній особі, у якої і виник обов'язок сплатити позивачу вартість спірних послуг, що однак спростовується наявними в матеріалах справи доказами, які свідчать про те, що обов'язок оплатити вартість спірних послуг позивачу виник саме у відповідача, клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривій Ріг» задоволенню не підлягає.

Згідно п. 5.5 Договору, оплата вартості послуг відповідачем здійснюється у строк 35 календарних днів з моменту підписання акту про надання послуг за відповідний період на основі рахунку-фактури, виставленого позивачем.

На оплату наданих згідно з актом № 0094783882 від 29.06.2012 послуг позивачем відповідачу виставлено рахунок-фактуру № 0094783882 від 29.06.2012 на суму 396 073,20 грн. (а.с.26 т.1), який направлено відповідачу 10.09.2012, на доказ чого до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії фіскального чеку № 0404 від 10.09.2012 та опису вкладення (а.с.27-28 т.1).

Факт отримання відповідачем зазначеного рахунку підтверджується тим, що 09.11.2012 та 16.11.2012 відповідача перерахував позивачу грошові кошти на загальну суму 99 018,30 грн. з посиланням на Договір та рахунок-фактуру № 0094783882 від 29.06.2012.

З огляду на викладене, неоплаченими відповідачем залишились надані позивачем послуги на суму 297 054,90 грн. (396 073,20 - 99 018,30).

При цьому, посилання відповідача на те, що сплачені ним позивачу 99 018,30 грн. є платою за використані самим відповідачем в своїй господарській діяльності інформаційно-консультаційні послуги з програмного забезпечення, які були надані йому позивачем з власної ініціативи останнього, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки доказів на підтвердження вказаних обставин відповідач суду не надав.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг, до яких за своєю правовою природою відноситься Договір, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за надані за Договором послуги на загальну суму 297 054,90 грн. належним чином доведений і відповідачем не спростований.

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним та таким, що відповідає обставинам справи, рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 297 054,90 грн. за надані за Договором послуги. Рішення суду першої інстанції в цій частини залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 891,16 грн. та 3 % річних в сумі 3 247,26 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем за Договором послуг на загальну суму 297 054,90 грн., позивач, відповідно до приписів ст. 625 ЦК України, має право нарахувати на суму несвоєчасно виконаних грошових зобов'язань 3 % річних та збитки від інфляції за період з 16.10.2012 року по 25.02.2013 року.

Колегія суддів погоджується з частковим, в сумі 3 242,12 грн., задоволенням позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних з огляду на помилку, що її припустився позивач, не врахувавши у розрахунку, що у 2012 році було не 365, а 366 днів. Рішення суду першої інстанції в цій частини залишається без змін.

Щодо вимог про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 891,16 грн. слід зазначити таке.

Як слідує з розрахунку позивача (а.с.25 т.1), позивач розраховує збитки від інфляції за період з 16.10.2012 по 25.02.2013.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, при вказаному розрахунку позивачем не враховано індекси інфляції за місяці, де вони становлять менше одиниці, що суперечить вимогам ст. 625 ЦК України, де вказано, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватись за весь час прострочення.

Поняття дефляції наведене в Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін", затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14.11.2006 N 519, та у Методиці розрахунку базового індексу споживчих цін", затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 N 265, згідно яких розраховується індекс споживчих цін, тобто індекс інфляції.

Дефляція - це - зниження загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу. (на відміну від інфляція - зростання)

Вказані методики базуються на загальних вимогах Конвенції 160 Міжнародної організації праці 1985 року (статті 12), "Резолюції щодо індексів споживчих цін", прийнятій на 17-ій Міжнародній конференції статистиків праці (2003) та спільному документі МОП, МВФ, ОЕСР, Євростату, ООН та Світового банку "Керівництво щодо індексу споживчих цін. Теорія та практика" (2004).

У відповідності до зазначених нормативно-правових актів розрахунок індексу споживчих цін за квартал, за період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

Саме такий спосіб розрахунку інфляційних запропонований судам у Листі ВС України від 03.04.97 г. № 62-97р Рекомендации относительно порядка применения индексов инфляции при рассмотрении судебных дел.

При цьому, виключення з цього ланцюга одного чи декількох індексів з тих підстав, що вони свідчать про дефляцію (тобто зменшення вартості грошей, що мале місце протягом одного чи декількох періодів) протягом певного періоду (періодів), не передбачається, оскільки штучне втручання в процес формування рівня інфляції призведе до того, що на певний момент часу цей рівень не буде відповідати дійсному.

Отже, процес зміни вартості грошей, який характеризується рівнем інфляції, є безперервним процесом, і інфляційні процеси не залежать від волевиявлення будь-якої особи, - будь-то позивач, відповідач чи суд, тому інфляційні втрати мають розраховуватись з урахуванням як індексів інфляції, так і індексів дефляції.

Зазначена правова позиція викладена у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», яким, зокрема, визначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 N 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 N 62-97р), а також у постанові Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», згідно з п. 3.2 якої до розрахунку індексу інфляції мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Водночас, при перевірці розрахунку збитків від інфляції, колегія суддів встановила, що як позивачем, так і судом першої інстанції при розрахунку суми збитків від інфляції допущені помилки, з огляду на що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду апеляційної інстанції в сумі 595 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

індекси інфляціїСума боргупроіндексована сума Збиткі від інфляції лист.2012 99,90 297946,06 297648,11 -297,95 груд.2012 100,20 297946,06 298243,41 595,30 січ.2013 100,20 297946,06 298839,90 596,49 лют.2013 99,90 297946,06 298541,06 -298,84 595,00

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, тому рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013 у справі № 910/124/2013 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 297 054,90 грн., збитки від інфляції в сумі 595 грн. та 3 % річних в сумі 3 242,12 грн., в решті позову відмовляється. Судові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених майнових вимог.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Конім Груп» задоволенню не підлягає.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Конім Груп».

Водночас слід зазначити таке.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Загальна сума заявлених майнових вимог становить 301 193,32 грн.

Рішенням від 05.12.2012 у справі № 910/124/2013 позов задоволений частково, до стягнення з відповідач на користь позивача присуджено 300 297,02 грн.

Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене повністю, в тому числі й щодо майнових вимог, в задоволенні яких відмовлено, за що, з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати та дати звернення позивача з апеляційною скаргою, відповідно до підпункту «4» п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», він мав сплатити судовий збір в розмірі 3 011,93 грн.

Позивач при зверненні до суду з апеляційною скаргою сплатив судовий збір у розмірі 3 063,03 грн. (платіжне доручення №2936 від 19.12.2013), що на 51,10 грн. більше за встановлений законодавством розмір.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається судом в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, судовий збір в сумі 51,10 грн. (3 063,03-3 011,93) підлягає поверненню заявникові.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Конім Груп» на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013 у справі № 910/124/2013 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013 у справі № 910/124/2013 змінити.

3. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013 у справі № 910/124/2013 в редакції:

« 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конім Груп» (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 87-А, ідентифікаційний код 34366887) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агелес» (02090, м. Київ, вул. Сосюри, 6, офіс 208, ідентифікаційний код 34426956) основний борг в сумі 297 054 (двісті дев'яносто сім тисяч п'ятдесят чотири) грн. 90 коп., 3 % річних в сумі 3 242 (три тисячі двісті сорок дві) грн. 12 коп., збитки від інфляції в сумі 595 (п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 6 017 (шість тисяч сімнадцять) грн. 84 коп. Видати наказ.»

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Конім Груп» (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 87-А, ідентифікаційний код 34366887) судовий збір в сумі 51 (п'ятдесят одна) грн. 10 коп., перерахований платіжним дорученням №2936 від 19.12.2013, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

5. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/124/2013.

Повний текст постанови складено: 24.02.2014

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна