Постанова

від 11.02.2014 по справі 823/2395/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/2395/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Орленко В.І.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-розшукове агентство «Алекс» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-розшукове агентство «Алекс» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-розшукове агентство «Алекс» (далі - ТОВ «ІРА «Алекс») звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 15.02.2013 року №0001092301 та №0001082301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на безпідставність сформованого внаслідок непідтверджених належними первинними документами господарських операцій податкового кредиту та зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток за рахунок понесених витрат при взаємовідносинах з деякими контрагентами.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «ТД «Онікс», ТОВ «Марадор», ТОВ «Бімар» та ТОВ «Нью Діл» за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, за підсумками якої складено акт від 05.02.2013 року №61/22-11/14179801та виявлені порушення п. 138.2 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 146968 грн., за період, що перевірявся, п. 183.3 ст. 138, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 129843 грн. за перевірений період.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 15.02.2013 року №0001092301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 150520 грн., з них 129843 грн. - за основним платежем, 20677 грн. - за штрафними санкціями, №0001082301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі на 153144 грн., з них 146968 грн. - за основним платежем, 6176 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із прийнятими податковим органом рішеннями, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою для визначення позивачу сум податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість стало безпідставне, на думку контролюючого органу, віднесення ТОВ «ІРА «Алекс» коштів, витрачених за договорами купівлі-продажу ТМЦ з ТОВ «ТД «Онікс», ТОВ «Марадор», ТОВ «Бімар» та договором про надання послуг з ТОВ «Нью Діл», до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту, оскільки фактичне виконання зазначених домовленостей не підтверджується належними первинними документами.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на матеріалах зустрічних звірок названих контрагентів позивача, результати яких викладені в акті ДПІ у м. Черкасах від 19.07.2012 року №493/22-14/37715371 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бімар» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Торгбудкомплекс ЛТД» за жовтень, грудень 2011 року», довідці від 09.11.2012 року №928/22-11/37478813 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Марадор» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий - вересень 2011 року», довідці від 09.11.2012 року №527/22-11/37478844 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий дім «Онікс» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за березень - вересень 2011 року», акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 04.07.2012 року №2202/22-4/37448752 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Нью Діл» з питань обчислення та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Структурум-груп», ТОВ «Карбонові технології» за період з 01.02.2012 року по 31.03.2012 року та ПП «Автохімзв'язок» за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року», згідно з якими органами податкової інспекції не підтверджено реальний характер господарської діяльності вищевказаних підприємств.

На спростування приведених доводів, позивачем надано до перевірки первинні документи, що опосередковували його взаємовідносини із вищевказаними контрагентами, проте, контролюючим органом не взято їх до уваги з огляду на встановлене вище.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Так, згідно вимог пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стосовно висновків відповідача щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Марадор», колегія суддів установила наступне.

Так, у акті перевірки позивача, відповідачем, з посиланням на довідку від 09.11.2012 року №928/22-11/37478813 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Марадор» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий - вересень 2011 року», зазначено, що за даними податкової звітності, товариство не має власних складських приміщень та транспортних засобів, на підприємстві працює 1 особа, що ставить під сумнів легітимність фінансово-господарських операцій, в які вступало ТОВ «Марадор» в період з лютого по вересень 2011 року. Крім того, вказано, що у зв'язку із відсутністю юридичної особи за її місцезнаходженням податковим органом 06.09.2011 року анульовано реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Марадор». Також, зазначено, що в ході проведення звірки не встановлено факту передачі товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Марадор» до підприємств покупців у зв'язку із ненаданням до звірки відповідних первинних документів. У зв'язку із наведеним відповідачем заперечується реальний характер господарських операцій з купівлі-продажу товарів між позивачем та вказаним контрагентом.

Досліджуючи такі господарські операції, колегія суддів зважає на наступне.

Колегією суддів установлено, що протягом квітня - серпня 2011 року позивач придбав у ТОВ «Марадор» обладнання: кабелі, кондиціонери, сповіщувачі, ліхтарі аварійного освітлення, стяжки СТ-100, об'єктиви, акумулятори, сповіщувачі, блоки живлення, батареї і т.д. за усним договором.

На підтвердження виконання сторонами умов вказаної угоди та факту придбання обумовленого нею товару позивачем надані рахунки-фактури, виписані продавцем - підписані та скріплені печаткою товариства, видаткові накладні, засвідчені підписами та печатками сторін угоди, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також виписані контрагентом податкові накладні на кожну партію поставленого товару, що за формою та змістом відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

На підтвердження розрахунків за поставлений товар, позивачем надано банківські виписки, довідку про стан розрахунків з ТОВ «Марадор», оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 по цьому контрагенту, журнал ордер і відомість по рахунку 631 за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року з ТОВ «Марадор».

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції, внаслідок яких позивачу виписано податкові накладні ТОВ «Марадор», підтверджуються належними первинними документами.

Судова колегія вважає неприйнятними доводи контролюючого органу про те, що 06.09.2011 року анульовано реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Марадор», позаяк спірні господарські операції відбулися та податкові накладні за їх наслідками були виписані позивачу до вказаної дати.

Стосовно висновків відповідача щодо господарських відносин позивача з ТОВ «ТД «Онікс», колегія суддів установила наступне.

Так, у акті перевірки позивача, відповідач посилається на довідку від 09.11.2012 року №527/22-11/37478844 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий дім «Онікс» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за березень - вересень 2011 року», згідно з якою товариство не має власних складських приміщень та транспортних засобів, на підприємстві працює 1 особа, що в свою чергу ставить під сумнів легітимність здійснення фінансово-господарських операцій з огляду на розміри задекларованих протягом березня - вересня 2011 року податкових зобов'язань та податкового кредиту. Також, в акті зазначено, що господарські операції ТОВ «ТД «Онікс» не можуть бути підтверджені з огляду на відсутність у останнього основних засобів. Відтак, податковою інспекцією не встановлено факту передачі товарів (робіт, послуг) від ТОВ «ТД «Онікс» до підприємців-покупців у зв'язку із не наданням до звірки актів приймання-передачі товару, довіреностей документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Крім того, вказано, що у зв'язку із відсутністю юридичної особи за її місцезнаходженням податковим органом 30.09.2011 року анульовано реєстрацію платника ПДВ ТОВ «ТД «Онікс». Враховуючи наведене, контролюючим органом, при перевірці позивача, зроблено висновок про те, що названий контрагент здійснював діяльність спрямовану на виконання операцій, пов'язаних із наданням податкової вигоди третім особам шляхом оформлення документів на їх користь за період з березня по вересень 2011 року без реального здійснення господарських операцій, в тому числі це стосується й позивача.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на наступне.

Із матеріалів справи вбачаться, що у травні - липні 2011 року позивач придбав у ТОВ «ТД «Онікс» різноманітне обладнання (зчитувачі, декодери, адаптери, кабелі, сирени, відеокамери тощо) за договором купівлі-продажу №280401 від 28.04.2011 року.

На підтвердження виконання сторонами умов вказаного договору та факту придбання обумовленого ним товару позивачем надані рахунки-фактури, виписані продавцем - підписані та скріплені печаткою товариства, видаткові накладні, засвідчені підписами та печатками сторін угоди, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також виписані контрагентом податкові накладні на кожну партію поставленого товару, що за формою та змістом відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

На підтвердження розрахунків за поставлений товар, позивачем надано банківські виписки, довідку про стан розрахунків з ТОВ «ТД «Онікс», оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 по цьому контрагенту, журнал ордер і відомість по рахунку 631 з ТОВ «ТД «Онікс».

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції, внаслідок яких позивачу виписано податкові накладні ТОВ «ТД «Онікс», підтверджуються належними первинними документами.

Судова колегія вважає неприйнятними доводи контролюючого органу про те, що 30.09.2011 року анульовано реєстрацію платника ПДВ ТОВ «ТД «Онікс», позаяк спірні господарські операції відбулися та податкові накладні за їх наслідками були виписані позивачу до вказаної дати.

Стосовно висновків відповідача щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Бімар», колегія суддів установила наступне.

Так, у акті перевірки позивача, відповідач посилається на акт від 19.07.2012 року №493/22-14/37715371 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бімар» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Торгбудкомплекс ЛТД» за жовтень, грудень 2011 року», згідно з яким контролюючим органом не підтверджено операції з придбання ТОВ «Бімар» у ТОВ «Торгбудкомплекс ЛТД» у вересні, листопаді 2011 року, лютому, березні 2012 року, а також операції з продажу за листопад 2011 року товарів ТОВ «ІРА «Алекс» на суму 7233,33 грн. Згідно названого акту перевірки, висновок податкового органу про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Бімар» ґрунтується на результатах звірок контрагента останнього - ТОВ «Торгбудкомплекс ЛТД» та його контрагента ТОВ «Домес», щодо яких іншими податковими інспекціями були складені відповідні акти про неможливість проведення зустрічної звірки.

Із матеріалів справи вбачаться, що у жовтні - листопаді 2011 року позивач придбав у ТОВ «Бімар» обладнання: сирени, спвіщувачі, акумулятори, відеокамери, об'єктиви, кабелі та ін., за договором купівлі-продажу №310 від 03.10.2011 року.

На підтвердження виконання сторонами умов вказаного договору, та факту придбання наведеного товару позивачем надані рахунки-фактури, виписані продавцем - підписані та скріплені печаткою товариства, видаткові накладні, засвідчені підписами та печатками сторін угоди, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також виписані контрагентом податкові накладні на кожну партію поставленого товару, що за формою та змістом відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

На підтвердження розрахунків за поставлений товар, позивачем надано банківські виписки, довідку про стан розрахунків з ТОВ «Бімар», оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 по цьому контрагенту, журнал ордер і відомість по рахунку 631 з ТОВ «Бімар».

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції, внаслідок яких позивачу виписано податкові накладні ТОВ «Бімар», підтверджуються належними первинними документами.

Реальне здійснення вищеописаних господарських операцій з купівлі-продажу ТМЦ у ТОВ «ТД «Онікс», ТОВ «Марадор», ТОВ «Бімар» підтверджується також книгою обліку довіреностей позивача на 2011 рік, у якій містяться записи про надання довіреностей на отримання товару від названих контрагентів з посиланням на рахунки, виставлені контрагентами у період їх відносин.

Серед іншого, позивачем надано копії накладних на внутрішнє переміщення товарів, аналогічних за назвами придбаним у ТОВ «ТД «Онікс», ТОВ «Марадор», ТОВ «Бімар», та актів про їх списання, що підтверджує рух активів ТОВ «ІРА «Алекс».

Стосовно висновків відповідача щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Нью Діл», колегія суддів установила наступне.

Так, у акті перевірки позивача, відповідач посилається на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 04.07.2012 року №2202/22-4/37448752 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Нью Діл» з питань обчислення та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Структурум-груп», ТОВ «Карбонові технології» за період з 01.02.2012 року по 31.03.2012 року та ПП «Автохімзв'язок» за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року», згідно якого контролюючим органом встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, у зв'язку з чим перевіркою не підтверджується поставка товарів (робіт, послуг) від постачальників ТОВ «Структурум-Груп», ТОВ «Карбонові технології», ПП «Автохімзв'язок» до ТОВ «Нью Діл» у лютому - квітні 2012 року. Зазначені висновки ґрунтуються на актах про неможливість проведення зустрічних звірок названих контрагентів ТОВ «Нью Діл», в яких містяться відомості про те, що ТОВ «Структурум-Груп», ТОВ «Карбонові технології», ПП «Автохімзв'язок» відсутні за місцезнаходженням та за даними ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва їх фінансова діяльність здійснюється поза межами правового поля, є вигодотранспортуючими суб'єктами та діють з метою надання податкової вигоди третім особам. У зв'язку із наведеним, відповідачем зроблено висновок про фіктивність відносини між ТОВ «Нью Діл» та позивачем за перевірений період.

Окрім того, відповідач посилається на те, що надані позивачем до перевірки акти прийому-здачі наданих послуг мають формальний характер, оскільки в них йдеться лише про назву послуги, яка виконувалась, та про те, що сторони не мають претензій одна до одної, а тому такі акти не дають змоги встановити фактично надані послуги так як не містять деталізації обсягу виконаних робіт та місця їх виконання. Тобто, відповідач стверджує, що вказані акти не відповідають ознакам первинного документа, передбаченим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на наступне.

Із матеріалів справи вбачаться, що в період з лютого по червень 2012 року позивач, як замовник, вступав у господарські відносини з ТОВ «Нью Діл» (виконавець) за договором №1/02-1 від 01.02.2012 року про надання послуг. Предметом даного договору виступали послуги з технічного обслуговування системи відео спостереження, системи контролю доступу, периметрової охорони, охоронної сигналізації, прокладки малоточного кабелю для охоронних систем.

На підтвердження виконання сторонами умов вказаного договору, та факту надання-отримання наведених послуг позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), засвідчені підписами та печатками сторін угоди, та виписані контрагентом податкові накладні за фактом надання послуг, що за формою та змістом відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

На підтвердження розрахунків за поставлений товар, позивачем надано банківські виписки, довідку про стан розрахунків з ТОВ «Нью Діл», оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 по цьому контрагенту, журнал ордер і відомість по рахунку 631 з ТОВ «Нью Діл».

Зважаючи на покликання відповідача на невідповідність вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» складених сторонами угоди актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Обов'язкові реквізити первинних документів також визначені Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88. Згідно п. 2.4 цього Положення до них відносяться: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи приведені норми, колегія суддів зазначає, що згідно наявних в матеріалах справи копій актів, такі містять назву документа (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) з номером), назву підприємств, від імені яких складено документ (ТОВ «Нью Діл» та ТОВ «ІРА «Алекс»), зміст та обсяг господарської операції (прокладка малоточного кабелю, обслуговування системи відеореєстрації, діагностика системи зовнішньої відео реєстрації), одиницю виміру господарської операції (послуга), посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (директор ТОВ Нью Діл» ОСОБА_2, директор ТОВ «ІРА «Алекс» ОСОБА_3).

Зважаючи на зазначене, колегія суддів звертає увагу на те, що наведені приписи Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку не містять вимог щодо вказівки місця виконання робіт (надання послуг).

До того ж, судова колегія наголошує, що в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності діє принцип превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Відтак, недоліки чи помилки у оформленні первинних документів не є підставою для беззаперечних висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції, внаслідок яких позивачу виписано податкові накладні ТОВ «Нью Діл», підтверджуються належними первинними документами.

Досліджуючи реальність вищеописаних господарських операцій, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно довідки АА №754969 з ЄДРПОУ, копія якої наявна в матеріалах справи, до видів діяльності позивача відноситься обслуговування систем безпеки, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, неспеціалізована оптова торгівля, інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у., електромонтажні роботи, інші будівельно-монтажні роботи. Також, позивач має ліцензію МВС України від 20.07.2006 року №29 на надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності строком дії з 20.07.2006 року по 20.07.2011 року, а також ліцензію Держдепартаменту пожежної безпеки МНС України на проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінку протипожежного стану об'єктів від 15.07.2011 року не обмежену строком дії. Відтак, придбані позивачем товари та замовлені послуги не суперечать звичайній господарській діяльності ТОВ «ІРА «Алекс». Так само, операції з продажу обладнання та технічного приладдя не суперечать господарській діяльності контрагентів позивача ТОВ «ТД «Онікс», ТОВ «Марадор», ТОВ «Бімар», які за КВЕД вправі здійснювати інші види оптової торгівлі, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками та актом про неможливість проведення зустрічних звірок вказаних контрагентів. А ТОВ «Нью Діл» згідно даних податкового органу здійснює, зокрема, консультування з питань інформатизації та надання інших комерційних послуг, що узгоджується із наданими позивачу послугами за договором №1/02-1 від 01.02.2012 року.

З пояснень позивача та матеріалів справи слідує, що придбаний товар та замовлені послуги використовувались у його власній господарській діяльності. Колегією суддів установлено, що договір №1/02-1 з ТОВ «Нью Діл» укладений позивачем на виконання договору №19-721 від 11.01.2008 року між ВАТ «Азот» (замовник) та ТОВ «ІРА «Алекс» (виконавець), за яким замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по обслуговуванню установок пожежної сигналізації, що належать замовнику, по виконанню робіт з ремонту і монтажу пожежної, охоронної, пожежно-охоронної сигналізації та інших технічних систем захисту, на умовах вказаних цим договором. Виконання умов даного договору підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та іншими первинними документами, що опосередковували виконання обумовлених договором робіт.

У матеріалах справи наявні копії видаткових накладних, якими посвідчується факт продажу позивачем товару, аналогічного придбаному у ТОВ «ТД «Онікс», ТОВ «Марадор», ТОВ «Бімар», суб'єктам господарювання: ПАТ «АЗОТ», ДП «Автоскладальний завод №2», ТОВ «ВП «УКРДРЕВ», ТОВ «Ергопак», ТОВ «Чигиринський консервний завод», ТОВ «Національна горілчана компанія» та іншим.

Обговорюючи висновки суду першої інстанції за наслідками розгляду даного спору, колегія суддів зважає на те, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, серед іншого, виходив із того, що позивачем не підтверджено факт перевезення придбаного у ТОВ «ТД «Онікс», ТОВ «Марадор», ТОВ «Бімар» товару, оскільки не надано суду товарно-транспортних накладних та дорожніх листів.

Однак, суд апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком місцевого суду, адже як було встановлено податковим органом в ході перевірки та судом першої інстанції, транспортування придбаного товару здійснювалось автомобілем марки ГАЗ 2705-434, д.н. СА 3038 АР, який знаходиться на балансі ТОВ «ІРА «Алекс», згідно виписки з балансової відомості товариства та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу №САС 063057 від 11.04.2008 року.

Колегія суддів зазначає, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників. При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Враховуючи те, що позивач здійснював перевезення придбаного товару власним транспортом, не користуючись послугами перевізника, він не був зобов'язаний складати передбачені вказаними Правилами супровідні документи.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні ТОВ «ТД «Онікс», ТОВ «Марадор», ТОВ «Бімар» та ТОВ «Нью Діл», колегія суддів приходить до наступного.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковим кодексом України у пп. пп. «а», «б» п. 185.1 ст. 185 встановлено, що до об'єкта оподаткування податком на додану вартість відноситься постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

У відповідності до пп. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

Також, колегія суддів наголошує, що право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту та на віднесення здійснених витрат за господарськими операціями на зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням нею правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішення від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів вважає, що матеріали податкової перевірки та зустрічних звірок контрагентів позивача не можуть бути самостійною підставою для встановлення факту фіктивності господарських операцій, укладених між позивачем та цими контрагентами, за умови документального підтвердження їх фактичного здійснення.

Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що податковим органом не доведено існування таких обставин, а тому не доведено належним чином правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ТД «Онікс», ТОВ «Марадор», ТОВ «Бімар» та ТОВ «Нью Діл» за період, що був предметом податкової перевірки, а тому не доведено належним чином правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих на основі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру вищеописаних господарських взаємовідносин.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для його скасування.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-розшукове агентство «Алекс» задовольнити .

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року скасувати .

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-розшукове агентство «Алекс» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 15.02.2013 року №0001092301, №0001082301.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М