Постанова

від 18.01.2007 по справі 26/453-06-9864а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/453-06-9864А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"18" січня 2007 р. Справа № 26/453-06-9864А

м. Одеса

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Лавренюк О.Т., Журавльова О.О.

при секретарі судового засідання Іоффе С.Б..

за участю представників сторін в судовому засіданні від 18.01.2007р.

від позивача: Форостян С.Г., довіреність б/н від 16,01.07; ТОВ „Ронарт”;

від відповідача: Мальцев Д.В. довіреність №8/27-01/7979 від 07.09.06; Одеська митниця;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці

на постанову господарського суду Одеської області

від 17 листопада 2006р.

у справі №26/453-06-9864А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ронарт”

до відповідача: Одеської митниці

про зобов'язання нарахування митних платежів та зборів

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

В с т а н о в и л а:                    

28.09.2006р. до господарського суду Одеської області звернулося ТОВ „Ронарт” з позовом до Одеської митниці про зобов'язання нарахування митних платежів та зборів, виходячи з ціни зовнішньоекономічного контракту від 30.06.2006р. №30/06-125, укладеного між ТОВ „Ронарт” та компанією „Redrick Company LTD /UK/”, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що Одеська митниця у відповіді від 06.07.2006р. №15/28-01/6081 фактично відмовила ТОВ „Ронарт” в проведенні нарахування митних зборів відповідно до ціни контракту №30/06-125 від 30.06.2006р..

Одеська митниця проти позову заперечувала з тих мотивів, що транспортні засоби згідно вказаного у позові контракту №30/06-125 від 30.06.2006р. до митного оформлення в Одеській митниці не надавались та декларування їх митної вартості не проводилось, отже Одеською митницею не було відмовлено ТОВ „Ронарт” провести митне оформлення зазначеного вантажу, а лише дано роз'яснення щодо діючих за законодавством України методів визначення митної вартості та надання необхідного для цього пакету документів, фактом підтвердження відмови у митному оформленні є лише картка відмови у митному оформленні, яка видається митним органом, з оглядку на вищенаведене, Одеська митниця вважає, що дії Одеської митниці не порушували права та охоронювані законом інтереси позивача, не виходили за межі законодавчих і нормативно-правових актів та взагалі в даному випадку відсутній предмет спору. а тому адміністративний позов ТОВ „Ронарт” задоволенню не підлягає.

Постановою господарського суду Одеської області від 17.11.2006р. по справі №26/453-06-9864А (суддя Никифорчук М.І.) задоволено позовні вимоги ТОВ „Ронарт” до Одеської митниці про зобов'язання нарахування митних платежів та зборів: зобов'язано Одеську митницю та її правонаступників проводити нарахування митних платежів та зборів ТОВ „Ронарт”, виходячи з ціни інвойсів та специфікацій, які є невід'ємною частиною зовнішньоекономічного контракту від 30.06.2006р. №30/06-125, укладеного між ТОВ „Ронарт” та компанією „Redrick Company LTD /UK/”, мотивуючи це тим, що : 1)05.07.2006р. ТОВ „Ронарт” звернулося до Одеської митниці з проханням проводити митне оформлення товарів та проводити нарахування митних зборів виходячи з зовнішньоекономічного контракту від 30.06.2006р. №30/06-125, укладеного між ТОВ „Ронарт” та компанією „Redrick Company LTD /UK/”, Одеська митниця листом №15/28-01/6081 від 06.07.2006р. повідомила ТОВ „Ронарт” про те, що нарахування та справляння митних платежів при митному оформленні товарів буде здійснюватись митним органом у відповідності з чинним законодавством, з урахуванням вимог спільного наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003р. №142/5/2092 після відповідного декларування вантажу та його митної вартості, отже Одеська митниця фактично відмовила ТОВ „Ронарт” в проведенні нарахування митних зборів відповідно до ціни контракту.

Не погоджуючись з прийнятою судовою постановою, відповідач –Одеська митниця звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №8/27-01/11744 від 07.12.2006р., в якій просить постанову господарського суду Одеської області скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що господарським судом першої інстанції проігноровано ст. ст. 2, 3, 4, 11 Митного кодексу України, в яких визначено, що митниця як державна установа при виконанні своїх обов'язків зобов'язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) звернення позивача у листі №03/А/06 носить лише характер запиту, тому відповідно до положень Закону України „Про звернення громадян” митна установа листом №15/28-01/6081 від 06.07.2006р. проінформувала ТОВ „Ронарт” щодо процедури митного оформлення та порядку визначення митної вартості і оцінки товарів, які розповсюджуються на всіх суб'єктів господарювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності; 3) при розгляді справи судом не було прийнято жодного факту наведеного Одеською митницею, так як транспортні засоби згідно контракту №30/06-125 від 30.06.2006р. до митного оформлення в Одеській митниці не надавались та декларування їх митної вартості не проводилося взагалі, а тому у вказаній справі відсутній предмет спору, що виключає можливість задоволення адміністративного позову.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Одеської митниці, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову господарського суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити, з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 30.06.2006р. між ТОВ „Ронарт” (покупець) та компанією „Redrick Company LTD /UK/”(продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт, відповідно до умов якого продавець зобов'язаний поставляти, а покупець приймати та сплачувати товар згідно зі специфікаціями поставки та інвойсів, котрі являються невід'ємними частинами контракту.

03.07.2006р. ТОВ „Ронарт” звернулося до Одеської митниці з листом №03/А/06 стосовно проведення митного оформлення вантажу „автомобілі в розукомплектованому стані” та нарахування митних зборів.

06.07.2006р. Одеська митниця направила до ТОВ „Ронарт” лист №15/28-01/6081, в якому повідомила ТОВ про те, що нарахування та справляння митних платежів при митному оформленні товарів буде здійснюватись митним органом і відповідності із чинним законодавством, з урахуванням вимог спільного наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142\5/2092 після відповідного декларування вантажу та його митної вартості.

Позивач вважає, що дії Одеської митниці носять характер прямого втручання в господарську діяльність ТОВ як суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності та в подальшому можуть спричинити ТОВ значні матеріальні збитки у вигляді надмірної сплати митних зборів.

Проте, колегія суддів суду апеляційної інстанції прийшла до висновку, що твердження позивача є не цілком правомірним з огляду на наступне.

Пунктом 14 ст. 1 Митного кодексу України митне оформлення визначено як виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Відповідно до ст. 70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу. Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

          Згідно зі ст. 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

          Статтею 81 Митного кодексу передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 28.08.03 р. № 1375.

За п. 15 цієї Постанови, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються підприємствами через митний кордон України, декларант подає: угоду (договір, контракт), на підставі якої здійснюється поставка товарів, і додатки до неї; рахунок-фактуру (інвойс) і банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено) або рахунок-проформу для умовно-вартісних угод (договорів, контрактів), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи; рахунок про сплату наданих транспортно-експедиційних послуг або офіційно завірену керівником і головним бухгалтером підприємства калькуляцію транспортних витрат у разі, коли транспортні витрати не були включені до рахунка-фактури (інвойсу); пакувальні листи; ліцензію на ввезення (вивезення) товарів, Імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню; сертифікат про походження товару, сертифікат якості, безпеки тощо. У разі потреби на вимогу митного органу для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів можуть додатково подаватися: установчі документи підприємства, що переміщує товари; угода з третіми особами, яка пов'язана з угодою (контрактом) поставки товарів, митна вартість, яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника; інші документи, що можуть бути використані для підтвердження відомостей, заявлених у декларації митної вартості.

За ст.ст. 259-269 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості, методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. ( ст. 262 Митного кодексу України).

          Відповідно до ст. 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України; у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом, при цьому декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду, у повідомленні митного органу вищого рівня про результати розгляду скарги обґрунтовується прийняте за скаргою рішення та міститься інформація про право декларанта оскаржити це рішення в судовому порядку.

          Статтею 265 Митного кодексу України визначено права та обов'язки митного органу під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, а саме: митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу, такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до ст. ст. 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів, порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України; митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості, якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються Митним Кодексом України у главі 47, отже, ст. 266 цього кодексу передбачено визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1)за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2)за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3)за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4)на основі віднімання вартості; 5)на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6)резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), встановленій у ст. 267 Митного Кодексу України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені з покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб, такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо), термін "ціна, що булла фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів, дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості, додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що звернення ТОВ „Ронарт” у листі № 03/А/06 носить лише характер запиту, тому відповідно до положень Закону України „Про звернення громадян” від 02.10.1996р. № 393/96-ВР митна установа листом № 15/28-01/6081 від 06.07.06 цілком правомірно проінформувала ТОВ „Ронарт”, щодо процедури митного оформлення та порядку визначення митної вартості і оцінки товарів, які розповсюджуються на всіх суб'єктів господарювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У зв'язку із вищевикладеним, до суду першої інстанції було доведено, що у випадку відмови діє порядок передбачений наказом Держмитслужби від 12.12.05р. №1227, затверджений Міністерством юстиції України від 26.12.05р. №1562/11842 „Про затвердження Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України”, який передбачає, що механізм надання митним органом письмового повідомлення заінтересованим особам про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України

Тому, у всіх випадках відмови невідкладно оформлюється Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що митниця детально та обґрунтовано роз'яснила ТОВ „Ронарт” митну процедуру та порядок визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України.

При розгляді справи в судовому засіданні суду апеляційної інстанції сторонами було пояснено, що транспортні засоби згідно контракту №30/06-125 від 30.06.06р. до митного оформлення в Одеській митниці не заявлялись та декларування їх митної вартості не проводилось взагалі, що є доказом відсутності предмету спору, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу Одеської митниці слід задовольнити, рішення господарського суду скасувати, так як судом першої інстанції при винесенні постанови неповно досліджено обставини, які мають значення для справи, висновки суду, викладені у постанові, не відповідають матеріалам справи та взагалі відсутній предмет спору, у задоволенні позову ТОВ „Ронарт” слід відмовити, оскільки з боку Одеської митниці не було здійснено ніяких порушень прав та охоронюваних законом інтересів позивача, дії митниці не виходили за межі законодавчих та нормативно-правових актів.

Керуючись ст. ст. 155, 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія,

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Одеської митниці задовольнити.

Постанову господарського суду Одеської області від 17.11.2006р. по справі №26/453-06-9864А скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ТОВ „Ронарт” на користь Одеської митниці витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 (одна) грн. 70 коп..

Зобов'язати господарський суд Одеської області видати виконавчий лист.

Відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Статтями 13, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на касаційне оскарження постанови і визначено порядок і строк останнього.

Головуючий суддя:                                                                                Я.Ф. Савицький     

Суддя:                                                                                     О.Т. Лавренюк

          Суддя:                                                                                           О.О. Журавльов