Постанова

від 18.12.2008 по справі 15/423-08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/423-08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.12.08                                                                                       Справа №15/423-08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді  Кричмаржевський В.А.    , Мойсеєнко Т. В.  , Хуторной В.М.

при секретарі Акімової Т.М.

за участю представників:

позивача - Смирнова Є.А.

відповідача - не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Практика», м. Керч

на рішення господарського суду Херсонської області від 16.10.2008р.          

у справі № 15/423-08

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Практика», м. Керч

до відповідача Приватного підприємства «Ідея», м.Херсон

про стягнення боргу

                                                      Установив:

          12.09.2008р. ТОВ.«Практика» звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до ПП «Ідея» про стягнення 6123,75грн. основного боргу за отримані послуги, 1764,28грн. інфляційних збитків, 290,00грн.-3% річних, а також 102,00грн. держмита та 118,00грн. витрат на ІТЗ судового процесу.  

Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.10.2008р. у цій справі (суддя Клепай З.В.) в задоволені позову відмовлено.

Судовий акт мотивовано статтею 193 Господарського України та статтею 530 Цивільного кодексу України.

                  Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ. «Практика» (позивач у справі) звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення господарського суду Херсонської області від 16.10.2008р. у справі № 15/423-08 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

          Відповідач у справі надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив наступне.

Письмовий договір, в якому були б обумовлені строки оплати наданих послуг, сторони не укладали, а також немає підтвердженого факту використання рекламних   площин,  що  належать  ТОВ.«Практика».  За  таких  обставин  сторони

повинні керуватися статтею 530 Цивільного кодексу України, згідно з якою ТОВ.«Практика» повинен був направити вимогу відповідачу про сплату боргу, але ПП «Ідея» не отримувала від ТОВ.«Практика» вимогу про оплату наданих послуг, а також будь-які документи, які б підтверджували взаємовідносини між сторонами.                                Тому ПП «Ідея» вважає примусове стягнення заборгованості таким, що не відповідає встановленому чинним законодавством порядку.   

          За розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2419 від 17.12.2008 р. справу №15/423-08 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А. (головуючого), Мойсеєнко Т.В. та Хуторного В.М.

 Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до усного договору оренди рекламних площин відповідач використовував орендні площини позивача в період з 01.02.2007року по                       01.03.2007року, що підтверджується  актом № ОУ-0000032 від 01.03.2007р., згідно з яким вартість оренди складає 9.523,75грн.

Згідно зі ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди)  наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування  майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

           З урахуванням сум часткової оплати борг відповідача на день звернення позивача з позовом складав 6123,75грн. Відповідачем сплачено 1000грн. платіжним дорученням №423 від 13.10.2008р. (а.с. 32), з призначенням платежу за розміщення реклами згідно з рахунком № СФ-0000012 від 23.01.2007р. Отже, сума боргу склала 5.123,75грн.

           Відповідно до статей 173 Господарського кодексу України та 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом,  в силу якого один суб'єкт  (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу,  передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона,  у  тому  числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

           Відповідно до приписів ст. 193 Господарського кодексу України та                                           ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання  має  виконуватися  належним  чином   відповідно до  умов договору та  вимог  ЦК  України, інших   актів  цивільного    законодавства,   а   за    відсутності   таких   умов  та  вимог  –  відповідно  до  звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

           Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок                            у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Ухвалою про прийняття апеляційної скарги від позивача витребувані письмові докази на підтвердження вимог за апеляційною скаргою, письмові пояснення та докази стосовно пред'явлення відповідачу вимоги про сплату боргу по наданим йому рекламним площинам.

Позивач в обґрунтування вимог за апеляційною скаргою, а саме, стосовно пред'явлення відповідачеві вимоги про сплату боргу по наданих йому рекламних площинах, вказує в письмових поясненнях (п.2.1) на розрахунок від 23.01.2007р. зі строком оплати - до 01.03.2007р.

Перевіривши матеріали справи, колегія судів зазначає, що в матеріалах справи є розрахунок від 23.01.2007 р.(а.с.11), але строк оплати саме до 01.03.2007р. в ньому не вказаний.

           Позивач не надав суду доказів щодо строку оплати боргу та надсилання відповідачеві вимоги про сплату боргу, отже, рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.     

           Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших  осіб,  які  беруть участь  в  судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення  представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

          Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Крім того, позивач всупереч частини другої статті 625 Цивільного кодексу України безпідставно нарахував індекс інфляції та три відсотки річних, оскільки відповідач грошового зобов'язання не прострочив, так як зазначено вище, строки по сплаті наданих послуг у відповідача не настали, а позивач не виконав вимог статті 530 Цивільного кодексу України, де зазначено, що боржник повинен виконати обов'язок по сплаті боргу у семиденний строк від дня пред'явлення йому вимоги. І лише після того, як ця вимога не буде виконуватися боржником, позивач вправі нараховувати індекс інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення платежу.   

Отже, виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що у позивача виникне право на стягнення боргу лише після того, як він пред'явить вимогу відповідачеві щодо сплати боргу, а останній у семиденний строк від дня пред'явлення йому вимоги її не сплатить.

А тому місцевий господарський суд правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог.

 Керуючись статтями 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -                                     

                                                         Постановив:

              Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Практика», м. Керч, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 16.10.2008р. у справі                     №15/423-08 залишити без змін.

Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.

 судді  Кричмаржевський В.А.  

 Мойсеєнко Т. В.  Хуторной В.М.