Постанова

від 05.02.2009 по справі 4/429-08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/429-08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.02.09                                                                                               Справа №4/429-08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді  Кричмаржевський В.А.    , Мойсеєнко Т. В.  , Яценко О.М.

при секретарі   Шерник О.В.

за участю представників:

позивача -  нез'явився

відповідача - Колесника В.В. (керівника), Яковенко О.В., дов. від 04.02.2009р.

від прокурора - Шульги О.А., посв.№80 від 10.07.2007р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівна компанія "Берег", м. Херсон

на рішення господарського суду Херсонської області від 20.11.2008р.          

у справі № 4/429-08

за позовом Прокурора міста Херсона в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Херсонської міської ради, м. Херсон

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівна компанія "Берег", м. Херсон

про стягнення коштів

                                                           Установив:

За рішенням господарського суду Херсонської області від 20.11.2008року позовні вимоги задоволені повністю, з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівна компанія "Берег", м. Херсон, на користь Управління комунальної власності Херсонської міської ради, м. Херсон, стягнуто 14827,65грн. основного боргу та 799,67грн. пені, а до державного бюджету стягнуто 156,27грн. витрат по сплаті державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивовано наявністю договірних зобов'язань між сторонами та порушенням відповідачем зобов'язань у частині оплати за договором оренди.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 20.11.2008року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В скарзі заявник та його представники у судовому засіданні вказують на те, що рішення є необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинам справи. Зазначає, що 12.06.2007р. Суворовським районним судом м.Херсона було винесено ухвалу про забезпечення позову, якою було зупинено дію рішення №1 від 12.01.2005року в частині передачі відповідачеві нежилого приміщення. Зазначені обставини на думку заявника апеляційної скарги перешкоджали відповідачеві використовувати належним чином орендоване майно. Також представники відповідача у судовому засіданні зазначили про те, що додаткова угода до договору оренди укладена без додержання нотаріальної форми, що тягне за собою її недійсність. Представники відповідача підтримали доводи та наполягають на вимогах  про скасування рішення.

Керівником відповідача подане клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання додаткових документів, але у судовому засіданні клопотання було відкликане.

Присутній у судовому засіданні прокурор підтримав вимоги, що викладені у позовній заяві, вважає рішення законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, відзиву на апеляційну скаргу не надав, хоча про час та місце був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду про прийняття апеляційної скарги та призначення справи до розгляду

Колегія суддів, враховуючи обмеженість розгляду апеляційної скарги визначеними законом процесуальними строками, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України - за наявними в ній матеріалами та відсутністю представника позивача, оскільки будь-які перешкоди для перегляду справи в апеляційному порядку відсутні.

 Згідно з розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №204 від 05.02.2009р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А. (головуючого),  Мойсеєнко Т.В. та Яценко О.М.

 Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників відповідача, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що  підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

          Між сторонами 02.02.2005р. укладений договір №1001 оренди комунального майна міської територіальної громади. Згідно з умовами цього договору Управління комунальної власності міста Херсона (орендодавець) передає, а ТОВ. "Інвестиційна будівна компанія" (орендар) приймає у строкове платне користування нежилі приміщення цокольного поверху, що знаходяться на балансі управління житлового господарства, під номером 22, розташованого в місті Херсоні по вулиці Горького, загальною площею 159,2 кв.м., вартість якого визначено відповідно до незалежної оцінки та становить - 24.830грн.

Додатком - 1 до договору сторони погодили розмір орендної плати у розмірі 206,92грн. (а.с. 8).

Додатковою угодою до договору оренди від 02.06.2007року сторонами встановлено орендну сплату у розмірі 779,23грн. (а.с.9).

Колегія суддів звертає увагу на те, що приміщення було передано відповідачеві  за актом приймання-передачі 07.02.2004р. (а.с.12).

Відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, орендним правовідносинам притаманний принцип оплатності, таким чином особа, яка користується орендованим приміщенням, зобов'язана здійснювати оплату відповідно до умов договору. У випадку, що розглядається, орендарем в порушення умов договору орендні платежі не здійснювались.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок боргу за орендними платежами та прокурором у судовому засіданні  надані пояснення, за якими сума основної заборгованість складає – 14.827,65грн.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським  визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або  утриматися  від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і у Цивільному кодексі України - стаття 526.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже, на підставі вищезазначених норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 14.827,65грн. ґрунтуються на договорі та положеннях чинного законодавства, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач у позовній заяві просить стягнути 799,67грн. нарахованої пені за неналежне виконання умов договору, що і було задоволено судом першої інстанції. Однак з цим висновком суду колегія суддів не погоджується.

Так, за умовами договору, а саме, пунктом 3.4, передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі не більше двох облікових ставок НБУ від суми заборгованості.

Під пенею слід розуміти неустойку, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Пеня є тривалою неустойкою, яка стягується за кожний послідуючий період прострочення невиконаного в строк зобов'язання.

Отже, враховуючи те, що облікова ставка НБУ є змінною, то у даному випадку при визначенні суми пені сторонами не встановлений період за який слід її нараховувати.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги  підлягають частковому задоволенню, а саме, задоволенню підлягають лише вимоги про стягнення основної заборгованості у розмірі 14.827,65грн., а відтак рішення господарського суду слід змінити.

Доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків щодо наявності заборгованості за договором оренди.

Відповідачем до суду апеляційної інстанції надане рішення Суворівського району м. Херсона від 17.06.2008р., з якого вбачається, що свідоцтво про право власності від 24.01.2005р., видане Херсонській міській раді  на нежиле приміщення цокольного поверху, яке розташоване в м. Херсоні по вул. Горького, 22, загальною площею 159,2 кв.м., визнане частково недійсним. Даний факт до уваги колегії суддів не приймається, оскільки резолютивна частина наданого рішення не містить положення, в якій саме частині свідоцтво про право власності є недійсним. Також рішення районного суду не може прийматись як доказ у межах даної справи на стадії апеляційного перегляду, оскільки воно не було предметом розгляду у господарському суді першої інстанції, в той час як було прийняте 17.06.2008р., а набрало чинності 28.06.2008року, тобто до винесення господарським судом Херсонської області рішення у справі №4/429-08.

Також з рішення Суворівського районного суду вбачається, що за Курдіновським С.В. визнано право власності на нежиле приміщення загальною площею 134,4 кв.м., в той час як площа орендованого відповідачем приміщення складає -159,2кв.м.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість подання їх до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Будь-яких заяв щодо цього представниками під час апеляційного перегляду здійснено не було, до матеріалів справи під час розгляду у суді першої інстанції рішення Суворівського райсуду не надавалось.

Отже, рішення Суворівського суду не має доказового значення при перегляді даної справи.    

Щодо посилання відповідача на недодержання нотаріальної форми додаткової угоди до договору оренди, що на думку заявника апеляційної скарги є підставою для визнання її недійсною, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. У випадку, що розглядається, договір оренди нотаріально посвідчений, а тому у цьому разі додаткова угода до нього повинна мати таку ж саму форму, недодержання форми не тягне за собою недійсність додаткової угоди. Так, додатковою угодою сторони змінили лише розмір орендної плати, та не здійснили її нотаріального посвідчення, але відповідно до статті 220 Цивільного кодексу України, у разі якщо сторонами досягнуто усіх істотних умов та відбулось виконання договору, суд може визнати такий договір дійсним і при цьому наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання додаткової угоди недійсною, оскільки сторонами договір оренди, до якого вона була прийнята, виконувався, тобто, орендар займав орендоване приміщення.

До матеріалів справи долучений лист ТОВ. "ІБК "Берег", з якого вбачається, що орендар просить розірвати договір оренди від 02.02.2005року за №1001. Повідомлення датоване 08.01.2009року (вже після звернення позивача до господарського суду), що вказує на те, що орендарем приміщення займається до цього часу.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір оренди та додаток до нього є правомірними, недійсними не визнані, орендар фактично приміщення займав, а тому колегія суддів вважає, що стягнення суми основного боргу за договором оренди є цілком обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи.

          Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а  рішення місцевого господарського суду зміні в частині виключення з резолютивної частини положення про стягнення пені у розмірі 799,67грн.

Керуючись статтями 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -

Постановив:           

Апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівна компанія "Берег", м. Херсон, задовольнити частково.

           Рішення господарського суду Херсонської області від 20.11.2008р. у справі №4/429-08 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

           "Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівна компанія "Берег", м.Херсон, на користь Управління комунальної власності Херсонської міської ради, м. Херсон, - 14827,65грн. основного боргу.

В частині стягнення пені відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівна компанія "Берег", м.Херсон, на користь державного бюджету 148,27 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."  

          Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Херсонської області.

Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.

 судді  Кричмаржевський В.А.  

 Мойсеєнко Т. В.  Яценко О.М.