Постанова

від 21.05.2009 по справі 4/429-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/429-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 травня 2009 р.                                                                                    № 4/429-08  

                Вищий  господарський  суд  України  в складі колегії

суддів:Грейц К.В. –головуючого,Бакуліної С.В.,Глос О.І.,

розглянувши  касаційну скаргу ТОВ "Інвестиційна будівна компанія "Берег"

на постановувід 05.02.2009

Запорізького апеляційного господарського суду

у справі господарського суду Херсонської області № 4/429-08

за позовомПрокурора міста Херсона в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Херсонської міської ради

до ТОВ "Інвестиційна будівна компанія "Берег"

простягнення 15627,32 грн.

за участю представників- позивача- відповідача- прокурора

не з'явилисьКолесника В.В., Яковенко О.В.Рудак О.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 20.11.2008 у справі № 4/429-08 (суддя Ємленінова З.І.) позовні вимоги Прокурора міста Херсона в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Херсонської міської ради до ТОВ "Інвестиційна будівна компанія "Берег" задоволені повністю, з ТОВ "Інвестиційна будівна компанія "Берег" на користь Управління комунальної власності Херсонської міської ради стягнуто 14827,65 грн. основного боргу та 799,67 грн. пені.

Запорізький апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою відповідача, постановою від 05.02.2009 (колегія суддів у складі головуючого судді Кричмаржевського В.А., суддів Мойсеєнко Т.В., Яценко О.М.) рішення у справі змінив, задовольнивши позов частково на суму 14827,65 грн. основного боргу і відмовивши в частині стягнення пені.

ТОВ "ІБК "Берег", не погоджуючись з судовими актами у справі в частині задоволення позову, в поданій касаційній скарзі просить їх в цій частині скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Свої вимоги ТОВ "Інвестиційна будівна компанія "Берег" обґрунтовує тим, що було позбавлено можливості користуватися орендованим нерухомим  майном з 12.06.2007, що підтверджується ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 12.06.2007, якою зупинено дію рішення Херсонської міськради від 12.01.2005 в частині передачі майна в оренду, а з 28.06.2008 новим власником майна згідно рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 17.06.2008 став Курдіновський С.В., отже, Управління комунальної власності Херсонської міської ради з 28.06.2008 не має правових підстав для отримання орендної плати. Крім того, скаржник зазначає, що строк дії договору оренди закінчився 02.02.2008, а станом на 31.01.2008 заборгованості з орендної плати не існувало, про що складено акт звірки розрахунків.

Представник позивача своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників відповідача і прокурора, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що між сторонами 02.02.2005 укладено договір № 1001 оренди комунального майна міської територіальної громади, за умовами якого Управління комунальної власності міста Херсона (орендодавець) передає, а ТОВ "Інвестиційна будівна компанія "Берег" (орендар) приймає у строкове платне користування нежилі приміщення цокольного поверху, що знаходяться на балансі Управління житлового господарства, розташовані у місті Херсоні по вул. Горького, 22, загальною площею 159,2 кв.м, вартістю 24830 грн., для розміщення офісу (п. 1 договору), орендна плата становить 206,92 грн. за базовий місяць оренди і перераховується не пізніше 1 числа наступного за звітним місяця (п. 3.2 договору), договір діє з 02.02.2005 по 02.02.2008 (п. 11.1 договору).

Додатковою угодою від 02.06.2007 до договору оренди сторонами встановлено орендну плату у розмірі 779,23 грн. за базовий місяць оренди (червень 2007), яка перераховується не пізніше 25 числа поточного місяця з врахуванням щомісячного індексу інфляції і ПДВ.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав і зазначене в договорі приміщення передав відповідачеві за актом приймання-передачі від 07.02.2004, натомість, останній, в порушення зобов'язань не вносив орендну плату своєчасного і в повному обсязі, заборгувавши станом на 01.09.2008 14827,65 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, суди попередніх інстанцій, керуючись загальними приписами ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 204, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, дійшли висновку про їх підставність і ґрунтовність.

Втім, висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає суперечливими, передчасними і такими, що не ґрунтуються на повно встановлених обставинах, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до положень Закон України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін (ч. 1 ст. 17), договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено (ч. 2 ст. 26), закінчення строку його дії та відмови від його продовження тягне за собою зобов'язання орендаря повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі  (ч. 1 ст. 27).

Аналогічні умови містить укладений між сторонами за справою договір оренди комунального майна від 02.02.2005 № 1001 (пункти 5.6, 11.1, 11.6, 11.7 договору).

   Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 ЦК України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

    Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

     Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону про оренду, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

     Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

 Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін.

Разом з тим, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилась та обставина, що укладений між сторонами за справою договір оренди комунального майна діє з 02.02.2005 по 02.02.2008 (п. 11.1 договору), а розрахунок боргу з орендної плати здійснено позивачем за період з 01.02.2008 по 01.09.2008, тобто, за період після закінчення дії договору оренди, втім, обставини продовження існування орендних правовідносин за договором від 02.02.2005, а, отже, і підстави нарахування позивачем орендної плати за спірний період судами попередніх інстанцій не встановлені.

Крім того, матеріали справи (а.с.71) містять акт звіряння взаєморозрахунків станом на 31.01.2008, складений між сторонами за справою, підписаний їх представниками і скріплений їх печатками, згідно якого заборгованість відповідача станом на 31.01.2008 відсутня, втім, цьому акту не надано будь-якої оцінки, а, отже, не встановлено підстави включення позивачем до розрахунку суми позову залишку боргу станом на 01.02.2008 в сумі 5295,11 грн.

Також, колегія суддів вважає, що безпідставно залишились відхиленими судом апеляційної інстанції заперечення відповідача проти позову в частині зміни власника орендованого майна, яким за рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 17.06.2008, яке набуло чинності 28.06.2008, став Курдіновський С.В., відтак, Управління комунальної власності Херсонської міської ради, яке в якості відповідача приймало участь у розгляді даної справи Суворовським районним судом м. Херсона і було обізнано з рішенням суду, мало б довести підставність нарахування і отримання орендної плати після 28.06.2008.

Інші посилання скаржника щодо відсутності у нього можливості користуватися орендованим майном ще з 12.06.2007 не знаходять свого підтвердження, оскільки, договір оренди від 02.02.2005 ще діяв і не був припинений, достроково розірваний або визнаний недійсним у встановленому порядку, при цьому, як вбачається з ухвали Суворовського районного суду міста Херсона від 12.06.2007 (а.с.46), будь-які вказівки щодо тимчасової заборони ТОВ "ІБК "Берег" використовувати спірне приміщення відсутні.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин, викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Однак, в порушення цих приписів і вимог ст. 84 ГПК України судами попередніх інстанцій не встановлена наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування і з якими закон та договір, на які посилається позивач, пов'язує виникнення у нього права на нарахування і стягнення з відповідача орендної плати у заявленій сумі за спірний період.

Оскільки відповідно до приписів ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє повноту встановлення та юридичну оцінку обставин справи і не наділена повноваженнями щодо їх встановлення, колегія суддів на підставі п. 3 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне скасувати судові акти попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням всіх вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 05.02.2009 у справі господарського суду Херсонської області № 4/429-08 та рішення від 20.11.2008 у цій справі скасувати в частині стягнення 14827,65 грн. основного боргу і в цій частині справу направити на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

В іншій частині постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 05.02.2009 у цій справі залишити без змін.

Касаційну скаргу ТОВ "Інвестиційна будівна компанія "Берег" задовольнити частково.

           Головуючий суддя                                                           К.В.Грейц

           Судді                                                                                   С.В.Бакуліна

                                                                                                        О.І.Глос