Постанова

від 26.05.2009 по справі 2/394

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/394

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 26 травня 2009 р.                                                                                    № 2/394  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Головуючого:Малетича М.М.,

Суддів: Мирошниченка С.В., Демидової А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу

Закритого акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Либідь"

на  рішеннягосподарського суду міста Києва від 11.11.2008 р.

у справі№ 2/394 господарського суду міста Києва

за позовомТОВ "Готельний комплекс "Русь"

до

третя особаКП "Київське міське бюро технічної інвентаризації права власності на об'єкти нерухомого майна"  ТОВ "Русь Інтернешнл"

прозобов'язання вчинити дії

за  участю представників  сторін:

скаржникапозивача Стець К.І., Негреша М.О.,Буланова О.М.,

відповідача третьої особи не з'явились,не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2008 року ТОВ "Готельний комплекс "Русь" звернувся до господарського суду з позовом до КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації права власності на об'єкти нерухомого майна", третя особа - ТОВ "Русь Інтернешнл" про зобов'язання вчинити дії.

В обгрунтування позову зазначав, що відповідач не здійснює державну реєстрацію об'єкту нерухомого майна – Готельного комплексу "Русь" загальною площею 22934,40 м2, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 4.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.11.2008 року (суддя Домнічева І.О.) позов задоволено. Зобов'язано відповідача здійснити державну реєстрацію права власності позивача на об'єкт нерухомого майна –Готельний комплекс "Русь" загальною площею 22934,40 м2, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 4 на підставі свідоцтва про право власності серії САВ № 856314 від 24.06.2008 року.

Суд мотивував рішення тим, що відповідач безпідставно не здійснює державну реєстрацію права власності позивача на Готельний комплекс "Русь", відтак, задовольнив позов про зобов'язання відповідача вчинити дії.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, закрите акціонерне товариство "Туристичний комплекс "Либідь", яке не було стороною у справі, звернулося в порядку ст.107 ГПК України до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило рішення суду скасувати, як таке, що стосується його прав та обов'язків та припинити провадження у справі.

Заслухавши пояснення представників скаржника та позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 107 ГПК України касаційну скаргу мають право подати, в тому числі й особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

Згідно зі ст.ст. 1119, 11110 ГПК України касаційна інстанція має право скасувати рішення у справі, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо господарський суд припустився такого порушення процесуальних норм як прийняття рішення, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі.

Зі змісту наведених вище норм випливає, що обов'язковою умовою задоволення касаційної скарги особи, яку не було залучено до участі у справі шляхом скасування рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення прийнятим рішенням прав та обов'язків такої особи.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що рішення, оскаржуване особою, яка не була залучена до участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто коли в рішенні суду безпосередньо розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи  у відповідних правовідносинах.

Скаржник вважає, що оскаржуваним судовим рішенням порушено його права. Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача до відповідача здійснити державну реєстрацію права власності позивача на об'єкт нерухомого майна –Готельний комплекс "Русь" загальною площею 22934,40 м2, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 4 на підставі свідоцтва про право власності серії САВ № 856314 від 24.06.2008 року.

Відтак, оскільки результат вирішення спору залежить лише від встановлення судом наявності та ступеню порушення прав позивача під час проведення державної реєстрації права власності, залучення до участі в розгляді справи особи, яка оспорює право власності не вимагається, адже вимога про визнання або оспорювання права власності не є предметом даного спору у справі № 2/394.

За таких обставин, особа, яка подала касаційну скаргу –ЗАТ "Туристичний комплекс " Либідь" на підставі ст. 107 ГПК України не має підстав подавати таку скаргу, оскільки рішення господарського суду м. Києва від 11.11.2008 року не стосується його прав та обов'язків.

Крім того, посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що даний спір не підвідомчий господарським судам відхиляється, зважаючи на наступне.

Згідно п.1 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом п.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Даний спір стосується реалізації права власності на об'єкт нерухомості. Спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна позиція викладена у постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 13.05.2008 року (копія в матеріалах справи).

Водночас, п. 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 року № 6/5 та п. 10 Додатку № 1 до вказаного пункту, передбачено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлюючі документи, зокрема: рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна та про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.

Відтак, господарський суд дійшов правомірно висновку про зобов'язання БТІ провести державну реєстрацію права власності, оскільки така справа підвідомча господарським судам і правильно розглянута за правилами ГПК.

Матеріали справи свідчать про те, що господарський суд в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності та прийняв рішення, яке відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Посилання у касаційній скарзі на порушення і неправильне застосування господарським судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим, підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Крім того, відповідно до ст. 1117 ГПК України  касаційна  інстанція  не має  права  встановлювати  або  вважати  доведеними  обставини, які не були  встановлені  у рішенні або  постанові  господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу  одних  доказів  над  іншими,  збирати  нові  докази  або додатково  перевіряти  докази.

Керуючись ст.ст. 107, 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Либідь" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2008 року у справі №2/394 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                       М. Малетич  

Судді:                                                                               С. Мирошниченко

                                                                                         А. Демидова