Постанова

від 26.05.2009 по справі 31/223

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/223

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26.05.2009                                                                                           № 31/223

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Дикунської  С.Я.

 суддів:            Дзюбка П.О.

          Сотнікова С.В.

 при секретарі:           Петрова Д.В.

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерство юстиції України

 на рішення Господарського суду м.Києва від 03.11.2008

 у справі № 31/223 (суддя Качан Н.І.)

 за позовом                               Міністерство юстиції України

 до                                                   ВАТ "Авіакомпанія "Національні авіалінії України"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   відшкодування збитків у сумі 5945,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду м. Києва від 03.11.2008 р. по справі № 31/223 в позові відмовлено.

      Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.                                      В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті рішення не взято до уваги, що порушення відповідачем строків і періодичності виплати заробітної плати , призвело до порушення прав заявників й в подальшому  визнання Європейським судом з прав людини порушення державою Україна Конвенції. Встановлений ч. 4 ст. 9 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” № 3477-IV від 23.02.2006 р. (далі Закон № 3477) строк за своєю правовою природою не є строком позовної давності, таке законодавче закріплення строку обумовлено необхідністю забезпечення належного рівня виконавчої дисципліни державних службовців органу представництва, тощо.

       В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити за наведених у скарзі підстав.

       Представник відповідача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як підставне й обґрунтоване залишити без змін.        

       Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню за таких обставин.

       Так, 23.10.2007 р. р. Міністерство звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ВАТ «Національні авіалінії України» про відшкодування збитків в сумі 5945,77 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що рішенням Європейського суду від 04.04.2006 р. у справі № 9719/02  за заявою "Помазаний та Шевченко проти України" держава Україна має сплатити Помазаному Ю.С. та Шевченку В.Л. заборгованість, яка належить їм за судовими рішеннями, а також 465 ЄВРО кожному як компенсацію нематеріальної шкоди з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із заявників. Згадане рішення виконано 10.10.2006 p.:  з Державного бюджету України перераховано на рахунок Помазаного Ю.С. та Шевченка В.Л. по 2972,89  грн. 2972,88 кожному, що станом на 10.10.2006 р. було еквівалентно 465 ЄВРО. Ці суми є збитками Державного бюджету України, тому на підставі ч. 4 ст. 9 Закону № 3477, ч. 1 ст. 1191 ЦК України Міністерство звернулось в інтересах держави з регресним позовом до ВАТ «Національні авіалінії України», яке є правонаступником ДА “Національні авіалінії України” та є винним у порушенні державою Україна положень Конвенції, тощо.

        До матеріалів справи долучено відзив ВАТ «Національні авіалінії України» на позовну заяву, згідно якого Міністерством пропущено строк звернення до суду з позовом, який сплинув 10.01.2007 р., отже позивачем втрачено право на відшкодування збитків, тощо.

        Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про безпідставність й необґрунтованість позовних вимог, а відтак відмовив в їх задоволенні.  

   Так, відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд посилався на те, що Міністерство правомірно звернулось до суду за захистом інтересів держави, проте позов заявлено після закінчення встановленого Законом № 3477 строку. Орган представництва та позивач не заявляли будь-яких клопотань про поновлення чи причини пропуску встановленого строку, т.як сплинуло понад 12 місяців після фактичного виконання рішення Європейського суду, місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку. Платіжними дорученнями № 1587 та № 1593 від 10.10.2006 р. перераховано на користь заявників стягнуті за рішенням Європейського суду грошові кошти. Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI  від 28.12.2007 р. (далі Закон № 107), а саме: Додатком № 3 до розділу І цього Закону передбачено розподіл видатків Державного бюджету України на 2008 рік у програмній класифікації видатків та кредитування державного бюджету програмою “Платежі на  виконання  рішень  закордонних  юрисдикційних  органів,  прийнятих  за наслідками  розгляду  справ  проти  України”   код  3601170,   якою   визначено   окреме виділення коштів  для здійснення цієї програми.  Розпорядником  зазначених  коштів визначено Міністерство.  Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Будь-яких додаткових обґрунтувань заявлених вимог на виконання ст. 33 ГПК України, ніж ті, що наведено в позовній заяві, позивачем суду не надано, в  матеріалах справи відповідні докази відсутні, тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, тощо.

      Апеляційний суд не погоджується з такими висновками місцевого суду, вважає їх помилковими  за таких обставин.

      Так, як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду заяви, поданої Помазаним Ю. С. та Шевченком В. Л.,  04.04.2006 р. Європейським судом з прав людини визнано порушення державою Україна п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. й зобов'язано сплатити заявникам заборгованість та 465 ЄВРО кожному як нематеріальну шкоду. Згідно рішення Європейський суд з прав людини від 04.04.06 у справі № 9719/02  за заявою "Помазаний та Шевченко проти України", заявники є колишніми інженерами-техніками AT "Авіаційна компанія "Українські національні авіалінії".

     06.05.1998 р. та 14.12.2001 р. Залізничний районний суд м. Києва зобов'язав підприємство виплатити Помазаному Ю. С. 10 315, 85 грн. заборгованості по заробітній платі.

     29.04.1998 р., 14.09.1998 р., 25.11.1999 р. та 14.12.2002 р. Залізничний районний суд м. Києва зобов'язав підприємство виплатити Шевченку В. Л. 7 231, 02 грн. заборгованості по заробітній платі.

      25.11.1998 р. Київським арбітражним судом визнано підприємство банкрутом. 04.03.1999 р. це рішення скасовано, провадження по банкрутству зупинено до приватизації боржника.

     12.01.2000 р. Відділ державної виконавчої служби у Залізничному районі м. Києва наклав арешт на майно, що належало боржнику. 07.02.2000 р. Залізничний районний суд м. Києва зупинив продаж майна боржника за скаргою на дії ДВС.

     18.01.2000 р. Кабінет Міністрів України призначив приватизацію підприємства, але воно не було приватизовано в 2000 році. В 2001 році підприємство знову було виставлено на продаж, але так і не було приватизовано через великі борги.

      07.02.2000 р. Залізничний районний суд м. Києва відмовив боржнику у клопотанні про скасування рішення ДВС про арешт його майна. 05.04.2000 р. апеляційний суд скасував рішення від 07.02.2000 р. і передав справу на новий розгляд.

     21.08.2000 р. ДВС відновила виконавче провадження з огляду на судове рішення від 07.02.2000 р. Однак, останнє було зупинено через провадження у справі про визнання боржника банкрутом.

     24.10.2000 р. Залізничний районний суд м. Києва відхилив скаргу боржника на дії ДВС. Виконавче провадження було відновлено.

     12.12.2000 р. виконавче провадження знова Залізничним районним судом м. Києва зупинено за скаргами підприємства на дії ДВС.

     22.08.2002 р. господарський суд м. Києва відновив провадження про визнання боржника банкрутом і зобов'язав кредиторів провести збори. 09.10.2002 р. суд затвердив реєстр вимог кредиторів та зупинив провадження у справі про визнання банкрутом.

     05.09.2005 р. Кабінет Міністрів України затвердив схему приватизації підприємства. З того часу як почалося виконавче провадження заявники невеликими виплатами отримали частину заборгованості по їх заробітних платах. На момент розгляду справи Європейським судом, рішення, які було винесено на користь заявників, не було виконано в повному обсязі.

     Згідно ч. 1 ст. 8 Закону  № 3477 виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу останнього.

    Платіжними дорученнями № 1587 та № 1593 від 10.10.2006 р. перераховано на користь заявників стягнуті за рішенням Європейського суду грошові кошти, зокрема : 2 972,89 грн. та 2972,88 р.

    Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

     Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

      Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону № 3477  у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, позивачем виступає Орган представництва, який зобов'язаний звернутися до суду з відповідним позовом.

     Таким Органом представництва є Міністерство  на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 784 від 31.05.2006 р.

     Факт заподіяння моральної шкоди Помазаному Ю. С. та Шевченку В. Л. встановлено Європейським судом під час розгляду справи. Крім цього, як вбачається з матеріалів справи протиправною поведінкою відповідача як правонаступника (факт правонаступництва відповідачем не заперечується) було порушено строки і періодичність виплати заробітної плати Помазаному Ю. С. та Шевченку В. Л., а також не виконано судові рішення. У випадку належного виконання ВАТ «Національні авіалінії України» своїх зобов'язань, законні права громадян Помазаного Ю. С. та Шевченка В. Л. не було б порушено, і як наслідок держава не зазнала б збитків.

     За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновки про наявність вини ВАТ «Національні авіалінії України» в порушенні прав Помазаного Ю. С. та Шевченка В. Л., шкоду яким відшкодовано державою України, а відтак наявність підстав для задоволення регрес них позовних вимог Міністерства про відшкодування 5 945,77 грн.

     Посилання місцевого суду на те, що позов заявлено після закінчення встановленого Законом № 3477 строку, є помилковими, адже з аналізу положень ч. 4 ст. 9 Закону № 3477, про врегульовання окремих питань, пов'язаних з виплатою відшкодування, встановлено обов'язок органу представництва на здійснення заходів для відшкодування шкоди державі, передбачений для цього строк не є строком позовної давності, натомість на підставі ст. 257 ЦК України встановлено позовну давність тривалістю в три роки.  Тому, позивачем усіх положень чинного закону, що регулює дані правовідносини і його вимоги є підставними й обґрунтованими.            

     За таких обставин, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а скарга –  підлягає задоволенню, судове рішення –скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі, як підставного та обгрунтованого.

      Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105  ГПК  України,  Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

       Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити, рішення господарського суду м. Києва від 03.11.2008 р. по справі № 31/223 – скасувати.

     Прийняти нове рішення : позов  Міністерства юстиції України в інтересах держави в                          особі Державного казначейства України до Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Національні авіалінії України» про відшкодування збитків в сумі 5945,77 грн. задовольнити.  

     Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Національні авіалінії України» (03036, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 90, код ЄДРПОУ  21575710, з рахунків виявлених під час виконавчого провадження ) до Державного бюджету України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) 5945 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн. 77 коп.

     Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Національні авіалінії України» (03036, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 90, код ЄДРПОУ  21575710, з рахунків виявлених під час виконавчого провадження) до Державного бюджету України 51 (п'ятдесят одну) грн. держмита, сплаченого за розгляд скарги судом апеляційної інстанції.       

     Матеріали справи № 41/458 повернути до господарського суду м. Києва.  

     Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      Дикунська  С.Я.

 Судді                                                                                          Дзюбко П.О.

                                                                                          Сотніков С.В.

 28.05.09 (відправлено)