Рішення

від 18.02.2014 по справі 922/4664/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2014 р.Справа № 922/4664/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові, м. Харків до Підприємства "Інвестконтракт" Харківського обласного об'єднання інвалідів "Слов'янська єдність", с. Високий; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство "Дарт", м. Балаклія, Харківської обл. про звернення стягнення на предмет застави за участю представників:

позивача - Ляшенко К.В., дов. № 010-01/8998 від 19.11.2012 р.;

відповідача - Пивоварова Р.В, дов. від 07.11.2012р. №б/н;

3-ї особи - ліквідатор Камінська А.А., посв. від 19.07.2013р. №1413

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк", звернувся до господарського суду з позовом до Підприємства "Інвестконтракт" Харківського обласного об'єднання інвалідів "Слов'янська єдність", в якому просить суд звернути стягнення на предмет застави за договором застави № 6805Z16 від 25.02.2005 - млин Р6-АВМ-50, потужність-переробка 50 тон зерна на добу (2,08 т/год), виробництва ВАТ "Могильов-Подольський машинобудівний завод" ім. С.М.Кірова, який перебуває у власності відповідача, для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові до ПП "Дарт" за Кредитною угодою № 6805К9 від 25.02.2005 в сумі 734318,00 грн.; визнати спосіб реалізації предмета застави шляхом продажу на публічних торгах за ціною, визначеною на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності. Судові витрати просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог посилається на ст.ст. 1, 17, 19, 20, 21, 27 Закону України "Про заставу", ст.ст. 586, 591 ЦК України.

В судове засідання, 18.02.2014р. з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити позов, вважає, що за банком зберігається право застави на млин Р6-АВМ-50, оскільки він вибув з володіння третьої особи ПП "Дарт", який є заставодавцем за вказаним договором застави, без дозволу банку.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що відповідач з банком ніяких кредитних договорів та договорів застави не укладав, а майно набув на підставі договору купівлі-продажу від НВП "Академія". Крім того, між банком і ПП "Дарт" в процесі звернення стягнення на заставлене майно ще за часів, коли млин перебував у власності ПП "Дарт", укладено мирову угоду у виконавчому провадженні, яка затверджена судом, що свідчить про те, що банк вже реалізував своє право застави.

Також представник відповідача наполягає на задоволенні заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, в якій зазначив, що у зв'язку з визнанням 14.07.2008 року ПП "Дарт", який є боржником за кредитною угодою, банкрутом, строк виконання ним усіх своїх зобов'язань за цією угодою вважається таким, що настав. Отже, на його думку, строк позовної давності для пред'явлення позовної вимоги про звернення стягнення на предмет застави розпочав перебіг 14.07.2008 року та скінчився 14.07.2011 року, а позивач звернувся до суду з позовом поза межами цього строку.

Представник позивача вважає, що строк позовної давності не пропущений, оскільки увесь цей час на розгляді в суді перебував спір про визнання недійсним договору застави, учасниками якого були як АТ "Укресімбанк", так і підприємство "Інвестконтракт", за результатами розгляду якого у задоволенні позову про визнання недійсним договору застави відмовлено.

Заяв від позивача або його представника про відновлення строку позовної давності до суду не надходило.

Представник третьої особи на стороні відповідача ПП "Дарт" в судовому засіданні заявив, що у вирішенні спору покладається на розсуд суду.

В судововму засіданні оголошувалась перерва з 23.01.2014р. до 12 год 00 хв. 27.01.2014р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд установив наступне.

25 лютого 2005 року між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та Приватним підприємством "Дарт" було укладено кредитну угоду № 6805К9, відповідно до п. 2.1, 4.6.11 якої банк погодився відкрити позичальнику невідновлювану кредитну лінію (рахунок № 373970068) у розмірі 168 000,00 євро терміном дії до 25.02.2008 року, а позичальник зобов'язався використовувати кошти кредиту виключно для оплати обладнання для млину згідно з договором 23-ДИ від 23.09.2004 року, укладеного з підприємством "Інваспектр" ХВ ВГО "Союз організацій інвалідів України" і своєчасно погашати заборгованість по кредиту перед позичальником.

Згідно з п. 4.1.1, 4.2.1 кредитної угоди позичальник зобов'язався повертати кредит рівними частинами по 18 666,00 євро щоквартально, починаючи з 20.02.2006 року по 30.08.2006 року та рівними частинами по 18 667,00 євро в період з 20.11.2006 року по 25.02.2008 року, а також сплачувати відсотки за ставкою КфВ збільшеною на 5,5% річних, які нараховуються на суму непогашеної заборгованості за Кредитом, виходячи з кількості днів Банківського року та фактичної кількості днів у місяці, починаючи з дати надання кредиту до дати повного погашення кредиту.

Крім того, у відповідності до п. 4.4.1, 4.4.2 кредитної угоди позичальник зобов'язався сплачувати комісію за відкриття кредитної лінії з 1 по 7 число кожного місяця в розмірі 0,33% річних від суми кредитної лінії та 14 євро за управління кредитом. Згідно з п. 4.4.3, 4.4.4 кредитної угоди позичальник зобов'язався щоквартально з 1 по 7 число квітня, липня жовтня та січня кожного року сплачувати плату за зобов'язання у розмірі 0,1% річних від невикористаної частини розміру кредиту, а також плату за обов'язкове дострокове повернення кредиту або його частини у розмірі 0,5% від суми, що достроково погашається.

У відповідності до умов Кредитної угоди, а саме п. 5.1, в забезпечення виконання зобов'язань третьої особи 25.02.2005 р. між позивачем та третьою особою був укладений договір застави № 6805Z16, посвідчений приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округу Соколовою С.О. за реєстровим № 458. Відповідно до п. 1.2 вказаного договору застави, заставодавцем ПП "Дарт" передано в заставу позивача обладнання, в тому числі і млин Р6-АВМ-50, потужність-переробка 50 тон зерна на добу (2,08 т/год.), заставною вартістю 1 704 000,00 грн., який розміщений за адресою: Харківська область, м. Балаклія, вул. Геологічна, 10-А. Застава зазначеного млина зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 02.03.2005 року та 26.05.2011 року.

Відповідно до п. 2.3.4 договору застави, заставодавець зобов'язався не здійснювати без письмової згоди заставодержателя дій, пов'язаних із зміною права власності на предмет застави або його частину, а також дій, пов'язаних з передачею предмета застави третім особам. Згідно з п. 1.10 договору застави, застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Сторони у договорі застави визначили порядок реалізації права застави, а саме у п. 2.1.6 договору застави передбачили, що у випадку виникнення права звернення стягнення на предмет застави, заставодержатель може реалізувати його відповідно до чинного законодавства України.

ПП "Дарт" у встановлений строк за кредитною угодою належним чином не виконало покладені на неї зобов'язання.

У зв'язку з невиконанням третьою особою зобов'язань за кредитною угодою, 20.09.2006 року був вчинений виконавчий напис № 2950, який переданий для примусового виконання до Відділу державної виконавчої служби Балаклійського районного управління юстиції. Виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого напису приєднане до зведеного виконавчого провадження № 11-47/07.

11.06.2007 року ухвалою Балаклійського районного суду визнана мирова угода, укладена 05.06.2007 року між банком (заставодержателем) та ПП "Дарт", відповідно до умов якої боржник зобов'язався протягом трьох місяців з моменту визнання судом мирової угоди здійснити реалізацію майна, яке є предметом застави та обтяжене іншим чином в ході виконавчого провадження, за вигідними цінами по узгодженню з кредитором, з подальшим направленням грошових коштів на погашення заборгованості по кредитній угоді № 6805К9 від 25.02.2005 року.

В тексті мирової угоди зазначено про те, що у випадку не реалізації майна в трьохмісячний строк з моменту утвердження мирової угоди боржником, дане майно буде передано боржником у власність кредитору.

Ухвала Балаклійського районного суду від 11.06.2007 року на час розгляду господарським судом даної справи не скасована. Після набрання зазначеною ухвалою законної сили, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 2950 від 29.09.2006 року було закінчене.

В день затвердження судом мирової угоди, тобто 11.06.2007 року, третя особа (ПП "Дарт") продала млин Р6-АВМ-50 на користь Приватної фірми "Орієнтир" на підставі договору № 7, при цьому не спрямувавши на користь банку кошти від продажу млина, у зв'язку з чим 16.04.2008 року відділом державної виконавчої служби Балаклійського районного управління юстиції порушене виконавче провадження з примусового виконання мирової угоди, визнаної ухвалою Балаклійського районного суду від 11.06.2007 року.

12.06.2007 року, ухвалою Господарського суду Харківської області від по справі № Б-19/156-07 порушено провадження у справі про банкрутство ПП "Дарт", який є боржником за кредитною угодою. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.02.2008 року по справі № Б-19/156-07 затверджений реєстр вимог кредиторів ПП "Дарт", який містить вимоги позивача в сумі 734 318 грн., які забезпечені заставою. 14.07.2008 року постановою Господарського суду Харківської області справі № Б-19/156-07 третя особа визнана банкрутом та у її відношенні відкрита ліквідаційна процедура.

У зв'язку з визнанням ПП "Дарт" банкрутом виконавче провадження з виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 11.06.2007 року, було закінчене.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2011 року у справі № 07/57-10, яка на час слухання господарської справи не скасована, витребувано з незаконного володіння Приватного підприємства "ЗПК" та передано у власність підприємству "Інвестконтракт" Харківського обласного об'єднання інвалідів "Слов'янська єдність" (відповідача у справі) рухоме майно - обладнання млина Р6-АВМ-50, виробництва ВАТ "Могилів-Подільський машинобудівний завод імені С.М. Кірова".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01 липня 2013 року по справі № 46/423-07 (н.р. 11/478-06), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду та постановою Вищого Господарського суду України від 19 грудня 2013 року підприємству "Інванспектр" Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району міста Харкова та підприємства "Інвестконтракт" Харківського обласного об'єдання інвалідів "Слов'янська єдність" відмовлено повністю у задоволенні позовів про визнання недійсним договору застави від 25.02.2005 року № 6805Z16. Учасниками справи № 46/423-07 (н.р. 11/478-06) були як АТ "Укрексімбанк", так і підприємство "Інвестконтракт", у зв'язку з чим відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішеннями господарських судів по справі № 46/423-07 (н.р. 11/478-06), не доводяться знову при вирішенні даної справи.

Витребовуючи обладнання млина Р6-АВМ-50 від ПП "ЗПК" на користь підприємства "Інвестконтракт" та відмовляючи у задоволенні позовів про визнання договору застави від 25.02.2005 року недійсним господарські суди виходили з наступних обставин:

Вказаний млин, виробництва ВАТ "Могилів-Подільський машинобудівний завод імені С.М. Кірова" був придбаний у останнього підприємством "Інваспектр" Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" - товариства інвалідів Київського району міста Харкова на підставі договору купівлі-продажу № 14313398/9740-804 від 25.06.2004 року.

Надалі власник майна - підприємство "Іванспеткр", 30.10.2006 року на підставі договору купівлі-продажу обладнання № 75 продало млин НВП "Академія" ВГО "Союз організацій інвалідів України".

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.07.2008 р. по справі №05/73-08, залишеним в силі постановою Вищого Господарського Суду України від 13.05.2009 р., відмовлено у задоволені позову ВАТ "Укрексімбанк" про визнання договору купівлі-продажу №75 від 01.11.2006 р. недійсним.

Підприємство "Інвестконтракт" Харківського обласного об'єднання інвалідів "Слов'янська єдність" (відповідач по справі) набуло права власності на обладнання млина на підставі договору купівлі-продажу № 01/03-07 від 01.03.2007 року, укладеного з НВП "Академія" ВГО "Союз організацій інвалідів України".

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.07.2009 р. по справі №21/35-08, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2009 р., відмовлено у задоволені позову ВАТ "Укрексімбанк" про визнання договору купівлі-продажу №01/03-07від 01.03.2007 р. недійсним.

Підприємство "Інваспеткр" до укладання вищезазначених договорів, маючи намір здійснити продаж млина на користь ПП "Дарт", ще 23.09.2004 року уклало з ним договір № 23-ДИ. Відповідно до п. 1.2. Договору застави від 25.02.2005 року № 6805Z16, саме договором № 23-ДИ від 23.09.2004 року та накладною від 06.10.2004 року № 26 підтверджено право власності ПП "Дарт" на млин.

Постановою Балаклійського районного суду Харківської області від 12.04.2007 р. по кримінальній справі №1-186/2007 по звинуваченню Шматова В.Л. у скоєні злочинів, передбачених ст.ст. 27 ч. 2, 3 - 366 ч. 1, 366 ч. 1, 222 ч. 1 КК України, Шашкевича С.Г. у скоєні злочинів, передбачених ст.ст. 366 ч. 1, 222 ч. 1 КК України, Вербицької В.М. у скоєні злочину, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України встановлено, що існувало дві редакції договору 23-ДИ від 23.09.2004 року, а саме: підробний договір від 23.09.2004 року № 23-ДИ (в редакції ПП "Дарт"), за яким право власності на млин переходить до покупця з моменту підписання акту прийому-передачі, та оригінал договору від 23.09.2004 року № 23-ДИ (в редакції підприємства "Інваспектр"), за яким право власності на млин переходить до покупця після 100% оплати.

Даною постановою Балаклійського районного суду Харківської області звинувачені у скоєнні злочинів особи звільнені від відбування покарання у зв'язку з дією акту амністії.

Вищевказана постанова не була ніким оскаржена і набрала законної сили.

Згідно з п. 3.2 договору №23-ДИ від 23.09.2004 р. в редакції ПП "Дарт", право власності переходить до покупця (ПП "Дарт") з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі обладнання. Відповідно до п. 1.2 договору №23-ДИ в редакції ПП "Дарт" вартість обладнання становить 2 070 000,00 грн.

За умовами договору №23-ДИ від 23.09.2004 р. в редакції підприємства "Інваспектр" вартість обладнання млина становить 2 070 000,00 грн., а ціна договору - 2 166 000,00 грн. (п.п. 1.1, 1.4). Згідно з п. 2.2 договору №23-ДИ в редакції підприємства "Інваспектр", передача обладнання покупцю до повної його оплати здійснюється на умовах зберігання. При передачі обладнання покупцю у останнього не виникає права власності. Відповідно до п. 2.3 договору №23-ДИ в редакції підприємства "Інваспектр", право власності на обладнання млина переходить тільки при 100% його оплаті.

Після укладення договору купівлі-продажу між його сторонами був підписаний акт приймання передачі від 30.11.2004 р., відповідно до якого обладнання млина передано покупцеві не у власність, а на зберігання без права продажу та передачі в заставу. Право власності виникає з моменту 100% сплати вартості майна.

На час розгляду справи жодний з договорів № 23-ДИ від 23.09.2004 року (ані в редакції підприємства "Інваспектр", а ні в редакції ПП "Дарт") судом недійсним не визнаний.

Як зазначалося вище, 11 червня 2007 року, тобто в день затвердження судом мирової угоди у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису про звернення стягнення на обладнання млина, ПП "Дарт" продало млин Р6-АВМ-50 Приватній фірмі "Орієнтир", уклавши з нею договір № 7.

В ході ліквідаційної процедури ПП "Дарт" ухвалою господарського суду Харківської області від 18.09.2009 р. по справі №Б-19/156-07 договір №7 від 11.06.2007 р. визнано недійсним, як такий, що спрямований на незаконне виведення активів банкрута.

30.07.2007 р. ПФ "Орієнтир" уклала з ПП "ЗПК" договір №2, за яким продала млин.

17 лютого 2011 року постановою Харківського апеляційного господарського суду у справі № 07/57-10 вирішено витребувати млин Р6-АВМ-50 з незаконного володіння ПП "ЗПК" та передати його у власність підприємству "Інвестконтракт".

Разом з тим, судовими рішеннями у справі № № 46/423-07 (н.р. 11/478-06) встановлено, що ПАТ "Укрексімбанк" є добросовісним заставодержателем, оскільки він не знав і не повинен був знати, що заставлене майно не належить заставодавцю, причому позивачем та третьою особою не доведено обставин втрати власником заставленого майна або викрадення в нього, чи вибуття з володіння іншим шляхом поза його волею на час укладення договору застави.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Частина 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України зазначає, що за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) позивач доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов"язань за кредитним договором не надав. У справі відсутні жодні докази видачі позивачем кредиту відповідачеві. Відповідачем не надано ні відповідних платіжних доручень, ні меморіальних ордерів, ні видаткових касових ордерів тощо.

Відсутність цих первинних документів не може бути компенсована вторинними, на які посилається позивач. Так зокрема з ухвали Господарського суду Харківської області від 11.02.2008 року у справі № Б-19/156-07, на яку надав позивач як доказ наявності та розміру заборгованості ПП "Дарт" за кредитною угодою, не вбачається, з яких саме правовідносин виникла зазначена в ухвалі заборгованість, яка включена до реєстру вимог кредиторів. Крім того, позивачем не надано доказів наявності чи відсутності погашення вказаної заборгованості, здійсненого в ході ліквідаційної процедури ПП "Дарт".

Такі обставини приводять суд до висновку про те, що позовні вимоги необгрунтовані, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

На користь такого висновку свідчить також наступне.

Згідно зі ст. 572 Цивільного Кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про заставу", застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про заставу" у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 590 Цивільного кодексу України, стаття 20 закону України "Про заставу" встановлюють, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Згідно зі статтею 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

З постанови Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2011 року у справі № 07/57-10 вбачається, що вказане майно підлягало витребуванню у власність відповідача по справі. Разом з тим, сторонами не надано доказів виконання вказаного судового рішення і доказів знаходження предмета застави у власності відповідача станом на час розгляду справи.

Такі обставини також свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, адже відсутність доказів того, що відповідне майно знаходиться у відповідача унеможливлює задоволення вимог по відношенню до цього відповідача про вилучення у нього цього майна.

Приходячи до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову суд критично оцінює посилання позивача на ст. 27 Закону України "Про заставу", згідно якої застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Ця норма застосовується у випадках коли власник майна обтяженого заставою здійснив його відчуження на користь третіх осіб. В цьому разі дійсно право застави слідує за правом власності на майно.

В даному ж разі договір застави із банком укладено ПП "Дарт", котрий, як випливає з обставин справи, власником цього майна не був. Цей факт визнається позивачем, адже як свідчать обставини справи, позивач сам у позові вказує, що до відповідача право власності на спірне майно перейшло не від ПП "Дарт", а від ПП "ЗПК" на підставі постанови Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2011р. у справі №07/57-10. Останнє ж, таким чином, не було власником майна, а отже і особа від якої ПП "ЗПК" це майно перейшло (ПП "Дарт") також не було власником. Відсутність у цих осіб права власності на майно означає неможливість обтяження ними цього майна заставою і передачу застави відповідачеві в порядку ст. 27 Закону України "Про заставу".

Такий висновок суду не спростовується судовими рішеннями у справі №46/423-07, адже ними відмовлено у визнанні недійсним договору застави від 25.02.2005р. №6805Z16, укладеного між позивачем та третьою особою, але не встановлено, що право застави за цим договором перейшло до відповідача.

В підсумку такі обставини означають, що право власності на майно, якщо воно і перейшло до відповідача (що не так, див. про це вище) все одно не обтяжене заставою, а отже звернення стягнення на нього є неможливим.

Вирішуючи питання про застосування у даній справі наслідків спливу строку позовної давності, про що заявлено відповідачем, суд, надаючи правову кваліфікацію викладеним у заяві обставинам, виходить з наступного.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного Кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтями 261, 262 Цивільного Кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Згідно з частинами 3-5 статті 267 Цивільного Кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судом встановлено, що відповідач по справі набув права власності на предмет застави на підставі договору № 01/03-07, укладеним з НВП "Академія". Позивач по справі оспорював дійсність цього договору у справі № 21/35-08, по якій рішенням господарського суду Харківської області від 23.07.2009 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2009 р., відмовлено у задоволені позову банку про визнання договору недійсним. Вказане свідчить про обізнаність позивача про набуття відповідачем права власності на обладнання млина.

Згідно з умовами кредитної угоди, кінцевим терміном повернення кредитних коштів є 25.02.2008 року.

Заслуговують на увагу і доводи відповідача про те, що строк виконання усіх грошових зобов'язань ПП "Дарт" перед позивачем настав 14.07.2008 року, тобто з дня визнання ПП "Дарт" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури згідно з постановою Господарського суду Харківської області від 14.07.2008 року у справі № Б-19/156-07, оскільки відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 03.06.2008 року, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Разом з тим доводи представника позивача про те, що перебіг строку позовної давності почався з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду Харківської області від 01 липня 2013 року по справі № 46/423-07 (н. р. 11/478-06) про відмову у задоволенні позовів про визнання недійсним договору застави від 25.02.2005 року № 6805Z16 є юридично неспроможним, виходячи з наступного.

Статтею 204 Цивільного Кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного Кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, договір застави протягом усього часу розгляду зазначеної господарської справи вважався правомірним та створював для його сторін юридичні наслідки. Також створював для його сторін юридичні наслідки протягом усього часу його дії і договір купівлі-продажу№ 01/03-07 від 01.03.2007 року, за яким відповідач набув права власності на обладнання млина. Оскільки позивачеві було відомо про набуття відповідачем права власності на обладнання млина за договором від 01.03.2007 року, а строк виконання боржником за кредитною угодою усіх своїх зобов'язань наступив 14.07.2008 року, позивач мав право на судовий захист свого права протягом строків позовної давності, - тобто до 15.07.2011 року.

Також не можна вважати поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки позивач не був позбавлений можливості звернутися із зазначеним позовом до закінчення строків позовної давності. За таких обставин заява відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи усе вищевикладене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з недоведеністю факту існування та розміру заборгованості ПП "Дарт" перед позивачем за кредитною угодою, а також недоведеністю факту знаходження вказаного майна на праві власності у відповідача станом на час винесення рішення у справі та недоведеність факту переходу обтяження майна заставо до відповідача.

Крім того, суд в порядку ст. 267 Цивільного Кодексу України застосовує наслідки спливу строку позовної давності, оскільки суду не надано відповідного клопотання та доказів поважності причин пропуску цього строку.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується ст. 49 ГПК України та у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 203, 204, 215, 256, 257, 261, 262, 267, 525, 526, 530, 572, 589, 590, 610, 611, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 20, 27 Закону України "Про заставу", ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", статтями 1, 4, 12, 21, 22, 29, 33, 43, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 19.02.2014 р.

Суддя О.В. Бринцев

/Справа №9224664/13/