Постанова

від 18.02.2014 по справі 910/14843/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2014 р. Справа№ 910/14843/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від прокурора Коваленко Л.Б.

від позивача - 1 не з`явився

від позивача - 2 не з`явився

від позивача - 3 Глущенко М.М.

від відповідача - не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Слай-Універсал» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2013 року (суддя Ломака В.С.)

за позовом Виконувача обов'язків прокурора міста Києва в інтересах держави в особі

Київської міської ради

Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради

Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Слай-Універсал»

про розірвання договору, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Виконувач обов'язків Прокурора м. Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Слай-Універсал» про розірвання договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, про зобов'язання звільнити земельну ділянку, про стягнення збитків в розмірі 35665,50 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2013 року позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 17.12.2013 року та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 року колегією суддів прийнято до провадження апеляційну скаргу і призначено до розгляду на 18.02.2014 року.

Представники прокурора та позивача - 3 в судове засідання з`явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Представники позивача - 1,2 та відповідача в судове засідання на вказану дату не з`явилися, про день та час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників прокурора та позивача - 3, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

21.12.2012 року між позивачем-3 та відповідачем був укладений договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2012-12/02.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач надає за плату відповідачу право на організацію та експлуатацію 154 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 17 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, по просп. М. Бажана, майданчик № 1 (між вул. Л. Руденко та просп. П. Григоренка) - 76 м/м; по просп. М. Бажана, майданчиик № 2 (між вул. Л. Руденко та просп. П. Григоренка) - 78 м/м, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

Пунктом 1.3 договору визначено, що відповідач набуває право на організацію об'єкту з моменту набрання чинності даним договором.

Вартість послуг становить 6,50 грн. за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 6.4 договору позивач - 3 має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку, зокрема у разі несплати відповідачем послуг сторони-1 в розмірі щомісячного платежу протягом одного місяця з дня закінчення строку відповідного платежу; у разі грубого або систематичного порушення умов договору; у разі використання об'єкту не за цільовим призначенням або всупереч умов договору.

Згідно з п. 6.5 про дострокове розірвання договору комунальне підпиємство надсилає товариству повідомлення не менше, ніж за 30 календарних днів до дати розірвання договору. Повідомлення про розірвання договору вважається таким, що направлене належним чином, якщо направлене стороною-1 стороні-2 за адресою, зазначеною в цьому договорі. Договір вважається розірваним після спливу 30 календарних днів з дати надсилання стороною-1 повідомлення про розірвання.

Оперативним уповноваженим ВДСБЕЗ Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві складено рапорт про те, що під час виконання доручення з Управління ДСБЕЗ ГУ МВС України в м. Києві щодо проведення перевірки додержання вимог чинного законодавства у діяльності Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» відповідно до переліку паркувальних майданчиків які експлуатуються контрагентами на підставі укладених договорів про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № 217/8501 від 01.11.2012 року, було здійснено виїзд за адресою: м. Київ, по просп. М. Бажана, майданчик № 1 (між вул. Л. Руденко та просп. П. Григоренка); по просп. М. Бажана, майданчиик № 2 (між вул. Л. Руденко та просп. П. Григоренка), і було встановлено, що за вказаною адресою фактично 230 автомісць проти 171-го, передбаченого договором.

До вказаного рапорту докладено фотокопії журналу в'їзду/виїзду автомобілів.

Згідно з довідкою Державної фінансової інспекції в місті Києві № 26-11-17-17/5374 від 17.04.2013 року щодо перевірки повноти надходження платежів за паркування та отримання бюджетного законодавства при використанні коштів на виконання робіт та закупку товарів комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», - було визначено орієнтовну суму недоотриманих позивачем-3 коштів за договором в сумі 129564 грн. за період в 366 дні.

Судом першої інстанції для встановлення фактичної кількості місць для паркування транспортних засобів облаштованих відповідачем за вказаною вище адресою в справі №910/14843/13 було призначено судову комплексу будівельно-технічну та економічну експертизи.

Відповідно до висновку експертів № 10058/13-42/10059/13-41/10060/10061/13-45 від 14.11.2013 року, наданим Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, встановлено, що на момент обстеження на паркувальному майданчику, розташованому в Дарницькому районі по просп. Бажана, майданчики № 1, № 2 (між вул. Л. Руденко та просп. П. Григоренка) в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, фактично облаштовано 340 машино-місць для паркування транспортних засобів, що не відповідає умовам договору № ДНП 2012-12/02, де передбачено 171 машино-місця.

Так, судові експерти вказали, що відповідно до замірів встановлено, що загальна площа земельної ділянки, на якій розташований паркувальний майданчик № 1 становить 5370 кв.м., в тому числі площа території стоянки до тимчасової огорожі складає 3316 кв.м., а після неї 2054 кв.м., а площа земельної ділянки на якій розташований паркувальний майданчик № 2 становить 4538 кв.м.

При цьому, розмітка паркомісць на покритті відсутня.

Паркувальні місця умовно розділені між собою табличками з номерами, які в свою чергу закріплені на паркані та на металевих дротах в центральних частинах майданчиків.

Таким чином, за результатами проведеного дослідження було встановлено, що загальна площа паркувальних майданчиків № 1 та № 2 становить 9908 кв.м., що не відповідає площі, яка зазначена в рішенні від 24 травня 2012 року № 577/7914 про внесення змін до рішення Київради від 23.06.2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві», згідно якого площа паркувального майданчика, розташованого по просп. М. Бажана, майданчики № 1, № 2 (між вул. Л. Руденко та просп. П. Григоренка) в м. Києві становить 4278 кв.м.

Позивач - 3 за період з 01.01.2013 року по 03.04.2013 року від відповідача недоотримано грошових коштів у сумі 102160,50 грн., за умови облаштування ТОВ «Видавничий дім «Слай-Універсал» більшої кількості місць для паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику по просп. М. Бажана, майданчик № 1 (між вул. Л. Руденко та просп. П. Григоренка); по просп. М. Бажана, майданчиик № 2 (між вул. Л. Руденко та просп. П. Григоренка) Дарницького району у м. Києві, ніж це визначено умовами договору.

У зв'язку із вищенаведеними обставинами, а також враховуючи те, що відповідачем було порушено умови договору, виконувач обов'язків прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» та просив суд зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку за вищезазначеною адресою та повернути її позивачу-3.

Статями 15, 16 ЦК України перебачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Така особа має право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачем-3 відповідачеві права на організацію та експлуатацію місць для платного паркування транспортних засобів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: просп. М. Бажана, майданчики № 1, № 2 (між вул. Л. Руденко та просп. П. Григоренка) в м. Києві.

Так, в силу ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При цьому при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. 6.4 договору позивач-3 має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку у будь-якому з наступних випадків: у разі несплати відповідачем послуг позивача-3 в розмірі щомісячного платежу протягом одного місяця з дня закінчення строку відповідного платежу; у разі грубого або систематичного порушення умов договору; у разі використання об'єкту не за цільовим призначенням або всупереч умов договору.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачаться з пояснень представників позивачів, відповідачем грубо та систематично порушувалися зобов'язання за договором, що виявилися у облаштуванні місць для паркування у кількості більшій, ніж передбачено п. 1.2. договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 6.5 договору про дострокове розірвання договору позивач-3 надсилає відповідачу повідомлення не менше ніж за 30 календарних днів до дати розірвання договору. Повідомлення про розірвання договору вважається таким, що направлене належним чином, якщо направлене позивачем-3 відповідачу за адресою, зазначеною в цьому договорі.

Договір вважається розірваним після спливу 30 календарних днів з дати надсилання позивачем-3 повідомлення про розірвання.

В той же час, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Отже, недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 17.06.2008 року у справі № 8/32пд та у інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» № 01-06/1624/2011 від 21.11.2011 року.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем допущено грубе порушення умов договору, зворотних доказів, відповідач ані суду першої інстанції ані апеляційної не надав.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що позовні вимоги прокурора у справі про розірвання договору, укладеного між позивачем-3 та відповідачем, є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, прокурор у справі просив зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, пр-т Бажана, яка використовується як майданчик для паркування транспортних засобів, та повернути таку земельну ділянку позивачу-3.

Пунктом 6.7 договору встановлено, що після припинення або розірвання договору (окрім випадку оформлення права власності/ права користування земельною ділянкою у встановленому чинним законодавством порядку) відповідач втрачає право на експлуатацію об'єкту.

Відповідач зобов'язаний не пізніше дати припинення/розірвання даного договору звільнити ділянку, на якій розташований об'єкт.

Зважаючи те, що судом була задоволена вимога про розірвання договору та враховуючи відповідний пункт договору, вимога прокурора у справі про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, пр. М.Бажана майданчик № 1 (між вул. Л. Руденко та просп. П. Григоренка); по просп. М. Бажана, майданчиик № 2 (між вул. Л. Руденко та просп. П. Григоренка), та повернути її позивачу-3 також є правомірною та обґрунтованою.

Також прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у розмірі 102160, 50 грн.

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, крім іншого включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Разом з тим, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на який він розраховував.

Господарським судом міста Києва вірно було відзначено, що облаштування відповідачем більшої кількості місць для паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику, що знаходиться за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, пр. М.Бажана майданчик № 1 (між вул. Л. Руденко та просп. П. Григоренка); по просп. М. Бажана, майданчиик № 2 (між вул. Л. Руденко та просп. П. Григоренка) не може виключати вину відповідача у порушенні зобов'язань за договором, а також свідчить про його протиправну поведінку.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Як зазначалось вище, висновком судової експертизи було встановлено, що КП «Київтранспарксервіс» від ТОВ «Видавничий дім «Слай-Універсал» за період з 01.01.2013 року по 03.04.2013 року недоотримано грошових коштів у сумі 102160, 50 грн. з розрахунку за 93 дні відносно 169 місць для паркування.

Таким чином, є доведеним факт недоотримання територіальною громадою міста Києва в особі позивача-3 грошових коштів від відповідача.

Причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками полягає у тому, що у випадку належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором та облаштування визначеної п. 1.2 такого договору кількості місць, територіальна громада міста Києва в особі позивача-3 не зазнала би збитків.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не доведено вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання за договором, як підстави для визнання порушника невинуватим, а отже вимога про стягнення збитків підлягає задоволенню.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та надані позивачами та відповідачем докази, враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно задоволенні позовні вимоги Виконувача обов'язків прокурора міста Києва, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Слай-Універсал» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Слай-Універсал» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Слай-Універсал» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 24.12.2013 року у справі № 910/14843/13- без змін.

Матеріали справи № 910/14843/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов