Рішення

від 16.10.2014 по справі 910/14843/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14843/13 16.10.14

За позовом Виконуючого обов'язки прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (позивач 1);

Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (позивач 2);

Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"(позивач 3);

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Слай-Універсал";

про розірвання договору, зобов'язання вчинити дії та стягнення збитків у сумі 35 665,50 грн. за порушення умов договору

Суддя О. В. Мандриченко

Представники:

Від прокуратури: Одуденко А.В., посвідчення № 006616 від 27.09.2012;

Від позивача 1: не з'явився;

Від позивача 2: не з'явився;

Від позивача 3: Глущенко М. М., представник, довіреність № 11 від 31.12.2013 р.;

Від відповідача: Горлач В. М., представник, довіреність № б/н від 09.01.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виконуючий обов'язки прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Слай-Універсал" про розірвання договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, про зобов'язання звільнити земельну ділянку та про стягнення збитків в розмірі 35665,50 грн. за порушення умов договору.

Прокуратурою міста Києва подавалася заява про збільшення розміру позовних вимог до 102 160, 50 грн., в іншій частині позовних вимог просить залишити без змін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2013 р. позовні вимоги були задоволені повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р. рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2014 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 року та рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2013 року у справі № 910/14843/13 скасовано, справу № 910/14843/13 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 11.07.2014 року № 04-23/518 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ", справа № 910/14843/13 передана для розгляду судді Мандриченку О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 року справу 910/14843/13 прийнято до провадження суддею Мандриченком О.В., слухання справи призначено на 02.09.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2014 слухання справи відкладено до 11.09.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2014 слухання справи відкладено до 25.09.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2014 слухання справи відкладено до 16.10.2014 року.

У судових засіданнях представник від прокуратури позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Позивач 1 та позивач 2 своїх повноважених представників у судове засідання 16.10.2014 р. не направили, про причину неявки суд не повідомили.

Представник позивача 3 у судовому засіданні повідомив, що дія договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування закінчилась 31.12.2013 року та на новий термін з відповідачем не укладався. Наразі позивач 3 уклав договір на експлуатацію місць паркування з іншою особою.

Представник відповідача у судовому засідання проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити повністю.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Слай-Універсал" 21.12.2012 року було укладено договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2012-12/02.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач надає за плату відповідачу право на організацію та експлуатацію 154 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 17 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, по просп. М. Бажана, майданчик № 1 (між вул. Л. Руденко та просп. П. Григоренка) - 76 м/м; по просп. М. Бажана, майданчиик № 2 (між вул. Л. Руденко та просп. П. Григоренка) - 78 м/м, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

Пунктом 1.3 договору визначено, що відповідач набуває право на організацію об'єкту з моменту набрання чинності даним договором.

Вартість послуг становить 6,50 грн. за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 6.4 договору позивач - 3 має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку, зокрема у разі несплати відповідачем послуг сторони-1 в розмірі щомісячного платежу протягом одного місяця з дня закінчення строку відповідного платежу; у разі грубого або систематичного порушення умов договору; у разі використання об'єкту не за цільовим призначенням або всупереч умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, оперативним уповноваженим ВДСБЕЗ Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві складено рапорт про те, що під час виконання доручення з Управління ДСБЕЗ ГУ МВС України в м. Києві щодо проведення перевірки додержання вимог чинного законодавства у діяльності Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" відповідно до переліку паркувальних майданчиків які експлуатуються контрагентами на підставі укладених договорів про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № 217/8501 від 01.11.2012 р., було здійснено виїзд за адресою: м. Київ, по просп. М. Бажана, майданчик № 1 (між вул. Л. Руденко та просп. П. Григоренка); по просп. М. Бажана, майданчиик № 2 (між вул. Л. Руденко та просп. П. Григоренка), і було встановлено, що за вказаною адресою фактично 230 автомісць проти 171-го, передбаченого договором.

До вказаного рапорту докладено фотокопії журналу в'їзду/виїзду автомобілів.

Згідно з довідкою Державної фінансової інспекції в місті Києві № 26-11-17-17/5374 від 17.04.2013 р. щодо перевірки повноти надходження платежів за паркування та отримання бюджетного законодавства при використанні коштів на виконання робіт та закупку товарів комунальним підприємством "Київтранспарксервіс", - було визначено орієнтовну суму недоотриманих позивачем-3 коштів за договором в сумі 129 564, 00 грн. за період в 366 дні.

У зв'язку із вищенаведеними обставинами, виконуючий обов'язки прокурора міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" та просив суд розірвати договір та зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку за вищезазначеною адресою.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачем 3 відповідачеві права на організацію та експлуатацію місць для платного паркування транспортних засобів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, по просп. М. Бажана, майданчик № 1 (між вул. Л. Руденко та просп. П. Григоренка) - 76 м/м; по просп. М. Бажана, майданчиик № 2 (між вул. Л. Руденко та просп. П. Григоренка) - 78 м/м, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. 6.4 договору сторона-1 (відповідач 3) має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку у будь-якому з наступних випадків: у разі несплати стороною-2 послуг сторони-1 в розмірі щомісячного платежу протягом одного місяця з дня закінчення строку відповідного платежу; у разі грубого або систематичного порушення умов договору; у разі використання об'єкту не за цільовим призначенням або всупереч умов договору.

Прокурор в позовній заяві вказує, що підставою для розірвання договору є істотне та грубе порушення договірних зобов'язань, що полягає в організації та експлуатації паркувальних місць більше ніж передбачено договором.

Згідно ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 6.1 договору сторонами погоджено строк дії договору до 31.12.2013 р.

Відповідно до п. 6.2 договору зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, які оформлюються додатковою угодою до цього договору, яка набирає чинності з моменту належного оформлення і підписання сторонами, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді.

Матеріали справи не містять, а сторонами не надано належних та допустимих в розумінні положень ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказів укладення між сторонами додаткової угоди про продовження строку дії договору.

За таких обставин, з 01.01.2014 р. договір є припиненим у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р. господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Таким чином, провадження у справі в частині розірвання договору підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, прокурор просить зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку за адресою: м. Київ, по просп. М. Бажана, майданчик № 1 (між вул. Л. Руденко та просп. П. Григоренка) та майданчиик № 2 по просп. М. Бажана (між вул. Л. Руденко та просп. П. Григоренка), та повернути таку земельну ділянку позивачу 3.

Пунктом 6.7 договору встановлено, що після припинення або розірвання договору (окрім випадку оформлення права власності/ права користування земельною ділянкою у встановленому чинним законодавством порядку) сторона-2 (відповідач) втрачає право на експлуатацію об'єкту. Сторона-2 зобов'язана не пізніше дати припинення/розірвання даного договору звільнити ділянку, на якій розташований об'єкт.

За таких обставин, у зв'язку з закінченням строку дії договору у відповідача виник обов'язок з передачі вищезазначеної земельної ділянки на користь особи, яка надавала таку земельну ділянку на виконання умов договору, тобто Комунальному підприємству "Київтранспарксервіс".

Позивач 3 у судовому засіданні зазначив, що після закінчення дії договору 31.12.2013 р. відповідач звільнив займану земельну ділянку.

За таких обставин суд приходить до висновку, що оскільки на момент прийняття рішення у даній справі відповідач спірною земельною ділянкою не користується, підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Слай-Універсал" звільнити земельну ділянку за адресою: м. Київ, по просп. М. Бажана, майданчик № 1 (між вул. Л. Руденко та просп. П. Григоренка) та майданчиик № 2 по просп. М. Бажана (між вул. Л. Руденко та просп. П. Григоренка), та передати її КП "Київтранспарксервіс" у суду відсутні.

Також прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у розмірі 102 160,50 грн.

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічні норми містяться і в ст. 22 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода -наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, крім іншого включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Разом з тим, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на який він розраховував.

Прокурором в позовній заяві було вказано, що внаслідок експлуатації відповідачем на 59 паркувальних місць більше, ніж передбачено договором, у період з 01.01.2013 р. по 03.04.2013 р. позивачу 3 було завдано збитків у розмірі 35 665,50 грн., які були розраховані за формулою: 6,50 грн.*93 дні*59 місць для паркування.

При цьому суд приходить до висновку, що прокурором та позивачами належних доказів наявності збитків у вигляді упущеної вигоди до суду не надано з огляду на наступне.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В обґрунтування факту вини та протиправної поведінки відповідача прокурор посилається на відомості, що містяться в рапорті оперативного уповноваженого відділу державної служби боротьби з економічною злочинністю Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві та довідці Державної фінансової інспекції у місті Києві №26-11-17-17/5374 від 17.04.2013 р.

Проте, зазначені документи не можуть бути належними доказами використання відповідачем більшої кількості місць для паркування ніж передбачено договором, у зв'язку зі значними недоліками допущеними при їх складанні (відсутність у рапорті дати здійснення перевірки, розміру площі автостоянки). Також, суд звертає увагу, що у довідці Державної фінансової інспекції у місті Києві від 17.04.2014 р. чітко зазначено, що здійснити розрахунок плати за послуги з паркування по зазначених адресах неможливо, у зв'язку з відсутністю в рапортах інформації стосовно кількості паркувальних місць, періоду здійснення діяльності суб'єктом господарювання та права власності на земельну ділянку.

Крім того, умовами договору, а саме п. 4.3, визначено, що факт невиконання або неналежного виконання умов договору підтверджується відповідним актом, складеним стороною - 1 та за можливості має бути зафіксований технічними засобами з зазначенням дати та часу такого порушення. Відтак, саме такі документи мають бути допустимими доказами для доведення спірної обставини.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2013 р. було призначено у справі судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На вирішення експертів поставлено наступні питання:

- Яку кількість місць для паркування транспортних засобів облаштовано ТОВ "Видавничий дім "Слай-Універсал" по проспекту М. Бажана, майданчик № 1 (між вул. Л. Руденко та просп. П. Григоренка) - 76 м/м; по просп. М. Бажана, майданчик № 2 (між вул. Л. Руденко та просп. П. Григоренка) - 78 м/м у м. Києві на паркувальному майданчику, визначеному умовами укладеного 21.12.2012 р. між КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "Видавничий дім "Слай-Універсал" Договору № ДНП 2012-12/02 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування?

- Яку суму коштів недоотримано КП "Київтранспарксервіс" від ТОВ "Видавничий дім "Слай-Універсал" внаслідок облаштування останнім на паркувальному майданчику по проспекту М. Бажана, майданчик № 1 (між вул. Л. Руденко та просп. П. Григоренка) - 76 м/м; по просп. М. Бажана, майданчиик № 2 (між вул. Л. Руденко та просп. П. Григоренка) - 78 м/м у м. Києві більшої кількості місць для паркування транспортних засобів, ніж передбачено умовами укладеного 21.12.2012 р. між КП "Київтранспарксервіс" та ТОВ "Видавничий дім "Слай-Універсал" Договору № ДНП 2012-12/02 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування?

Відповідно до висновку експертів № 10058/13-42/10059/13-41/10060/10061/13-45 від 14.11.2013 р., наданого Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, на момент обстеження на паркувальному майданчику, розташованому в Дарницькому районі по просп. Бажана, майданчики № 1, № 2 (між вул. Л. Руденко та просп. П. Григоренка) в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, фактично облаштовано 340 машино-місць для паркування транспортних засобів, що не відповідає умовам договору № ДНП 2012-12/02, де передбачено 171 машино-місце.

Так, судові експерти вказали, що позивач 3 за період з 01.01.2013 р. по 03.04.2013 р. від відповідача недоотримав грошових коштів у сумі 102160,50 грн., за умови облаштування ТОВ "Видавничий дім "Слай-Універсал" більшої кількості місць для паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику по просп. М. Бажана, майданчик № 1 (між вул. Л. Руденко та просп. П. Григоренка); по просп. М. Бажана, майданчиик № 2 (між вул. Л. Руденко та просп. П. Григоренка) Дарницького району у м. Києві, ніж це визначено умовами договору.

Однак, як вбачається з висновків вищезазначеної експертизи, експерти не дали чітких відповідей на поставлені судом питання. З висновку не вбачається відповідей на питання: коли саме було облаштовано паркувальний майданчик; скільки саме машино-місць експлуатував відповідач в період з 01.01.2013 р. - 03.04.2013 р. та чому збитки нараховані саме за цей період.

Слід також зазначити, що зазначене експертне дослідження проводилось не у спірний період, а значно пізніше, що в свою чергу ставить під сумнів достовірність викладеної у висновку інформації по встановленню порушення відповідачем умов договору в частині використання більшої кількості місць для паркування.

За таких обставин суд приходить до висновку, що наведені в ньому обставини не встановлені належними доказами.

Отже, в контексті викладеного експертний висновок № 10058/13-42/10059/13-41/10060/10061/13-45 від 14.11.2014 р. також не може вважатися належним доказом порушення відповідачем умов договору.

Разом з тим, будь-яких актів, складання яких передбачено п. 4.3 договору, які б підтверджували невиконання або неналежне виконання сторонами умов договору за спірний період (з 01.01.2013 р. по 03.04.2013 р.), ані прокурором, ані позивачами до суду надано не було.

За таких обставин, доводи прокурора про порушення відповідачем умов договору в частині використання більшої кількості місць для паркування ніж ним передбачено відхиляються судом як безпідставні.

Наведені обставини свідчать про недоведеність прокурором та позивачами як наявності збитків у вигляді упущеної вигоди, так і обґрунтованого розрахунку їх розміру, що виключає можливість задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів збитків у розмірі 102 160,50 грн.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повернути позивачу 3 земельну ділянку та стягнення з відповідача збитків у розмірі 102 160,50 грн. з викладених у позові прокурора правових підстав необхідно відмовити.

Стосовно розподілу судових витрат суд відзначає наступне.

Пунктом 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Таким чином, з урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача вчинити дії та стягнення збитків, а також припинення провадження в частині позовних вимог про розірвання договору, судовий збір покладається на позивача 3, оскільки спір виник з його вини.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині розірвання договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2012-12/02 від 21.12.2012 р., укладеного між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Слай-Універсал".

2. В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (04073, м. Київ, вул. Копилівська, 67, корп. 10; ідентифікаційний код 35210739) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 190 (три тисячі сто дев'яносто) грн. 71 коп. Видати наказ.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 28.11.2014 р.