Постанова

від 19.02.2014 по справі 910/20680/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2014 р. Справа№ 910/20680/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - не з'явились, від відповідача - Стеценко Н.В.,

розглянувши апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

на рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2013 року

у справі №910/20680/13 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Палітра», м. Полтава,

до публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», м. Київ,

про стягнення 35543,58 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року ТОВ «Палітра» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ПАТ «Укргазвидобування» (далі - відповідач) про стягнення 35543,58 грн., а саме 34286,83 грн. боргу та 1256,75 грн. 3% річних. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченої заборгованості згідно договору поставки №145/12 від 02.07.2012 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.12.2013 року у справі №910/20680/13 позов задоволено. Присуджено до стягнення з ПАТ «Укргазвидобування» на користь ТОВ «Палітра» 34286,83 грн. заборгованості, 1256,75 грн. 3% річних та 1720,50 грн. судового збору. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем згідно укладеного між сторонами спору договору поставки №145/12 від 02.07.2012 року, а також про правомірність нарахування позивачем на суму боргу відповідача 3% річних.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ «Укргазвидобування» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2013 року у справі №910/20680/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивач не направляв відповідачеві листа про готовність товару до відвантаження, а також відповідач позивачеві не подавав рознарядки на отримання товару, а тому, на думку відповідача, позивач здійснив поставку товару на свій власний ризик без дотримання умов договору. Крім того, відповідач відзначає, що внаслідок систематичного порушення НАК «Нафтогаз України» строків оплати за поставлений відповідачем газ, ПАТ «Укргазвидобування» не має можливості своєчасно здійснювати оплату поставленої продукції за договором.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 року у справі №910/20680/13 апеляційну скаргу ПАТ «Укргазвидобування» на рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2013 року у справі №910/20680/13 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 19.02.2014 року.

В судовому засіданні 19.02.2014 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. В судове засідання 19.02.2011 року представники позивача не з'явились, позивач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Приймаючи до уваги обізнаність позивача про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 ГПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 02.07.2012 року між позивачем (постачальник) та ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» (правонаступником якого є ПАТ «Укргазвидобування», покупець) було укладено договір поставки №145/12 (далі - договір, а.с. 13-17), за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити товар, зазначений у специфікації, що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що номенклатура, ціна, кількість та асортимент товару у специфікації.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору ціна товару встановлюється в національній валюті України і вказується у специфікації.

Згідно специфікації №1 до договору (а.с. 18) загальна вартість товару становить 99680,38 грн.; умови поставки товару - EXW зі складу постачальника; строк поставки товару - до 31.12.2012 року; строк оплати - по факту поставки 30 днів.

У відповідності до ст. 22 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «ІНКОТЕРМС»

Термін «франко-завод» (EX WORKS) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Тобто, за умовами договору відповідач самостійно отримував у позивача товар.

Таким чином, доводи відповідача про те, що позивач здійснив поставку товару та вирішив питання щодо необхідності такої поставки на свій власний ризик без дотримання умов договору спростовуються вищевикладеним. Відповідач самостійно забрав, а отже, був обізнаний про його обсяг.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Матеріали справи свідчать, що позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 34286,83 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0003943 від 02.07.2012 року (а.с. 19).

Факт отримання товару відповідачем не заперечується та підтверджується довіреністю №581 від 02.07.2012 року (а.с. 20).

04.10.2013 року позивач звернувся до відповідача з нагадуванням про сплату заборгованості у розмірі 34286,83 грн. (а.с. 21).

Пунктом 5 договору встановлено, що відповідач проводить оплату по факту поставки товару на підставі рахунку та акту приймання-передачі або накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отриманий від нього товар в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 34286,83 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми в розмірі 1256,75 грн. за період з 02.08.2012 року (дата виникнення заборгованості) до 22.10.2013 року (дата визначена позивачем самостійно).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 1256,75 грн. 3% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки 3% річних, здійснені позивачем та прийняті місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2013 року у справі №910/20680/13.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2013 року у справі №910/20680/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2013 року у справі №910/20680/13 залишити без змін.

3. Справу №910/20680/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз