Постанова

від 19.02.2014 по справі 927/1434/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2014 р. Справа№ 927/1434/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - Баца К.В., від відповідача - не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «РАВ»

на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 10.12.2013 року

у справі №927/1434/13 (суддя Оленич Т.Г.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РАВ», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю

«Торговий Дім «Аров і К», м. Чернігів,

про стягнення 128457,49 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року ТОВ «РАВ» (далі - позивач) подало до господарського суду Чернігівської області позов до ТОВ «Торговий Дім «Аров і К» (далі - відповідач) про стягнення 123000,00 грн. боргу, 5043,00 грн. пені та 414,49 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 10.12.2013 року у справі №927/1434/13 позов залишено без розгляду. Повернено ТОВ «РАВ» 2569,15 грн. судового збору, сплаченого квитанцією №30-2181160/С від 30.10.2013 року. При винесенні вказаної ухвали місцевий господарський суд встановив факт підписання позовної заяви б/н від 31.10.2013 року особою, яка не мала права її підписувати, а тому вказану позовну заяву відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України залишив без розгляду.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, ТОВ «РАВ» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Чернігівської області від 10.12.2013 року у справі №927/1434/13 про залишення позову без розгляду і передати справу на розгляд місцевого господарського суду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суд від 04.02.2014 року у справі №927/1434/13 апеляційну скаргу ТОВ «РАВ» на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 10.12.2013 року у справі №927/1434/13 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 19.02.2014 року.

В судовому засіданні 19.02.2014 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представники відповідача в судове засідання не з'явились, відповідач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Приймаючи до уваги належне повідомлення судом відповідача про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 ГПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Частиною 5 ст. 106 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Частинами 1, 2, 3 ст. 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Згідно із ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

В силу вимог ч. 3 ст. 57 ГПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Позовна заява б/н від 31.10.2013 року (а.с. 3-6) підписана представником ТОВ «РАВ» Батюсь Т.В.

До матеріалів позовної заяви позивачем додано довіреність б/н від 01.03.2013 року (а.с. 10), видана на ім'я Батюсь Т.В. на представництво інтересів ТОВ «РАВ», яка підписана фінансовим директором Власенком С.О.

Згідно із ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариства є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 23 Закону України «Про господарські товариства» склад і порядок обрання (призначення) органів управління товариства визначається відповідно до виду товариства.

Статтею 62 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

В силу ч. 2 ст. 99 ЦК України виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим ч. 2 ст. 98 цього Кодексу.

В п. 40 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» зазначено, що при вирішенні спорів, пов'язаних з розмежуванням компетенції голови та членів колегіального виконавчого органу товариства, господарським судам необхідно враховувати нижченаведене. У разі, якщо в статуті товариства передбачено, що його виконавчий орган діє у складі кількох осіб, а отже, голова правління не є самостійним органом управління, тому для набуття товариством цивільних прав і обов'язків він на підставі ч. 2 ст. 99 та ст. 161 ЦК повинен виносити відповідні питання на розгляд засідання правління чи загальних зборів акціонерів.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий орган товариства, склад, порядок обрання та його компетенцію визначено в ст. 11 статуту ТОВ «РАВ», в новій редакції затвердженій загальними зборами учасників (протокол №1 від 02.09.2011 року), державна реєстрації якої проведена 07.09.2011 року державним реєстратором Печерської РДА в м. Києві за номером запису 10701050011030573 (а.с. 11-26).

Так, в розділі 11 статуту встановлено, що керівництво поточною діяльністю товариства здійснює його колегіальний виконавчий орган - дирекція (п. 11.1. статуту).

Дирекція є колегіальним органом, що формується у складі 2 (двох) осіб, в число яких входять генеральний директор та фінансовий директор (п. 11.2. статуту).

Діючи в межах наданих цим статутом та загальними зборами учасників повноважень, дирекція виступає в судах від імені товариства та делегує це повноваження іншим особам (підп. 11.6.3 п. 11.6. статуту).

Дирекція надає третім особам повноваження на здійснення представництва інтересів товариства в усіх підприємствах, установах, організаціях, органах державної влади та місцевого самоврядування (п. 11.6.2. статуту).

Рішення дирекції приймаються у формі розпоряджень та наказів, що підписуються генеральним директором і фінансовим директором (п. 11.8. статуту).

Всі правочини, договори, угоди, контракти, інші документи правового характеру, що вчиняються, укладаються, видаються від імені товариства, і направлені як на створення договірних відносин, так і на їх зміну чи припинення, є чинними лише за умови їх одночасного підписання двома членами дирекції (генеральним директором та фінансовим директором товариства) (п. 11.9. статуту).

Генеральний та фінансовий директори мають право першого підпису (одночасно) (п. 11.10. статуту).

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо позивача станом на 11.11.2013 року (а.с. 47-50) особами органу управління, які уповноважені представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами та особами, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори значаться Поліщук Володимир Васильович та Власенко Сергій Олегович.

При цьому, щодо вказаних осіб в Єдиному державному реєстрі містяться дані про обмеження щодо представництва від імені юридичної особи, а саме: підпис Поліщука В.В. не дійсний без підпису фінансового директора, а підпис Власенка С.О. не дійсний без підпису генерального директора.

Довіреність б/н від 01.03.2013 року, яка видана Батюсь Т.В. на представництво ТОВ «РАВ» (а.с. 10), підписана одноособово фінансовим директором Власенком С.О.

Однак, матеріали справи містять наказ №60/1 від 09.09.2011 року (а.с. 28), згідно якого уповноважено фінансового директора Власенка С.О., зокрема, на підписання довіреностей.

Наказ №60/1 від 09.09.2011 року підписано як генеральним директором Поліщуком В.В., так і фінансовим директором Власенком С.О., містить відтиск печатки ТОВ «РАВ», тобто підписаний повним складом дирекції ТОВ «РАВ» згідно розділу 11 статуту товариства та виражає волю ТОВ «РАВ» на уповноваження Власенка С.О., зокрема, на підписання довіреностей.

Відтак, висновок суду першої інстанції про неподання позивачем доказів прийняття дирекцією рішення про уповноваження фінансового директора на підписання одноособово довіреностей від імені товариства є безпідставним та таким, що суперечить матеріалам справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Батюсь Т.В. є належним представником ТОВ «РАВ» на підставі довіреності б/н від 01.03.2013 року (а.с. 10), а тому господарським судом Чернігівської області незаконно повернуто позовну заяву ТОВ «РАВ» до ТОВ «Торговий Дім «Аров і К» про стягнення 123000,00 грн. боргу, 5043,00 грн. пені та 414,49 грн. 3% річних з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Враховуючи зазначене, колегія суддів, керуючись ст.ст. 103, 104, 106 ГПК України, скасовує ухвалу господарського суду Чернігівської області від 10.12.2013 року у справі №927/1434/13 та передає справу №927/1434/13 на розгляд господарського суду Чернігівської області.

Разом з цим, за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 10.12.2013 року у справі №927/1434/13 ТОВ «РАВ» було сплачено судовий збір у сумі 609,00 грн. в порядку, передбаченому Законом України «Про судовий збір».

Згідно абзацу 2 ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 4.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

Отже, оскільки на даній стадії судового провадження не виявляється можливим встановити, на користь якої зі сторін відбудеться судове рішення у даній справі, то у суду апеляційної інстанції відсутня можливість визначити особу, на яку буде покладено судовий збір. При цьому, суду першої інстанції під час розподілу господарських витрат після прийняття рішення у даній справі по суті слід вирішити питання щодо відшкодування судового збору, в тому числі і за перегляд ухвали про повернення позовної заяви у апеляційній інстанції з урахуванням вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «РАВ» на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 10.12.2013 року у справі №927/1434/13 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Чернігівської області від 10.12.2013 року у справі №927/1434/13 скасувати.

3. Справу №927/1434/13 передати на розгляд господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз