Рішення

від 08.05.2014 по справі 927/1434/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

« 07 » травня 2014 року Справа №927/1434/13

За ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю "РАВ"

юридична адреса: вул. Московська, 24/21, м. Київ, 01010

адреса листування: вул. Олегівська, 43Д, м. Київ, 04071

До ВІДПОВІДАЧА: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аров і К"

вул. Преображенська, 14, м. Чернігів, 14006

Про стягнення 128457 грн. 49 коп.

Суддя І.В. Кушнір

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: Баца К.В. - представник, довіреність № б/н від 01.04.2014.

Від Відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "РАВ" пред'явлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аров і К" про стягнення 128457 грн. 49 коп., з яких 123000 грн. попередньої оплати, 5043 грн. пені та 414,49 грн. 3% річних

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 року скасовано ухвалу господарського суду Чернігівської області від 10.12.2013 року про залишення зазначеного позову без розгляду.

Матеріали справи направлено до господарського суду Чернігівської області для подальшого розгляду.

Автоматизованою системою документообігу господарських судів справу визначено для розгляду судді Кушніру І.В.

Ухвалою суду господарського суду Чернігівської області від 26.03.2014 справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 08.04.2014.

У судове засідання 08.04.2014 з'явилися повноважні представники Позивача.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, явки представника у судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, наявне в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 08.04.2014 розгляд справи було відкладено та призначено на 07.05.2014.

У судовому засіданні 07.05.2014 представник Позивача підтримала позовні вимоги.

Ухвала про відкладення розгляду справи від 08.04.2014, двічі направлена Відповідачу за адресою: 14006, м. Чернігів, вул. Преображенська, 14, повернулася до суду без вручення адресату з поштовою відміткою "неповна адреса, для уточнення адреси".

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.04.2014 місцезнаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аров і К" - 14006, м. Чернігів, вул. Преображенська, 14.

Оскільки ухвала про відкладення розгляду справи від 08.04.2014 була направлена Відповідачу по справі за вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресою, суд вважає, що не перебування Відповідача за місцем його державної реєстрації та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого представника і ненадання відзиву, не перешкоджають розгляду справи по суті.

Крім того, ухвала про прийняття справи до провадження від 26.03.2014 була отримана Відповідачем 27.03.2014, проте останній не скористався своїм правом брати участь у судових засіданнях, заяв та клопотань суду не надав.

На підставі викладеного, суд приходить висновку про розгляд справи без участі представника Відповідача за наявними матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників Позивача, суд,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РАВ" (Позивач) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 02.11.2007, номер запису 10701020000030573.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аров і К" (Відповідач) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 31.08.2005.

10.05.2011 між Позивачем та Відповідачем укладений договір №02/05 (далі Договір).

Згідно з п.1.1. Договору Продавець (Відповідач) зобов'язується передати у власність Покупця зерно (далі по тексту - товар), а Покупець (Позивач) зобов'язується прийняти у власність та оплатити товар на передбачених даним Договором умовах.

За умовами п.1.2. Договору номенклатура, асортимент, кількість, ціна та вартість товару погоджуються Сторонами у Специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п.п.2.1.-2.3. Договору загальна вартість Договору визначається сумою Специфікацій, підписаних до даного Договору. Ціна товару встановлюється та узгоджується Сторонами у відповідності з п.1.2. даного Договору. Валюта Договору - гривна.

За умовами п.п.3.1.-3.2. Договору розрахунок за товар проводиться в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, згідно виписаних Продавцем накладних. Покупець зобов'язується повідомити Продавця про проведену оплату за товар

Згідно п.п.4.1.-4.2. Договору приймання товару проводиться у присутності сторін згідно накладної. Моментом поставки вважається дата відвантаження товару, вказана в товаро-супроводжувальному документі.

Відповідно до п.9.2. Договору, він вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається зі Специфікації №1 до договору №02/05 від 10.05.2011, підписаної між сторонами та скріпленої печатками сторін, загальна вартість товару (зерна) складає 173000,35 грн. за 86,5 тонн.

Відповідачем були виписаний Позивачу рахунок на оплату №а-0000000005 від 11.05.2011 на суму 173000,35 грн. з призначенням платежу - "передоплата за зерно".

Позивачем в рахунок попередньої оплати було перераховано Відповідачу 173000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №845 від 11.05.11р. випискою банку від 11.05.2011, копія якої наявна в матеріалах справи.

Відповідачем товар на вищевказану суму поставлено не було.

Як вбачається з платіжних доручень №11 від 23.09.11р. та №11 від 19.10.11р. виписок банку від 23.09.2011 та від 19.10.2011, копії яких містяться в матеріалах справи, Відповідачем було повернуто передоплату за зерно в сумі 20000,00 грн. та 30000,00 грн. відповідно, всього на суму 50000,00 грн.

29.08.2013 Позивачем була надіслана Відповідачу вимога про виконання умов договору від 29.08.2013, в якій Позивач просив Відповідача поставити зерно відповідно до умов Договору та Специфікації, а в разі неможливості виконання умов договору - повернути суму передоплати в розмірі 123000,00 грн. Дана вимога була отримана Відповідачем 05.09.2013, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення, наявною в матеріалах справи.

Відповідач відповіді на вищевказану претензію не надав, поставки товару або повернення коштів не здійснив.

З урахуванням викладеного, Позивач просить стягнути з Відповідача 123000,00 грн. сплаченої попередньої плати.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України:

„Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу."

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України:

"1.Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

2. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства."

Враховуючи, що Договором не визначений строк поставки товару, то відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України Відповідач мав поставити товар протягом 7 днів з дня отримання вимоги Позивача про поставку товару або повернення орендної плати, тобто до 12.09.13р. включно.

Згідно ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України:

"Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору."

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.612 Цивільного кодексу України:

„1. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

2. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

3. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків."

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.693 Цивільного кодексу України, на яку посилається Позивач у позові:

„1. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

2. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. "

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що Відповідачем не надані докази як поставки Позивачу товару, так і повернення Позивачу попередньої оплати у сумі 123000,00 грн. за товар, який не був поставлений, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення 123000,00 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ:

"Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором."

Згідно з ч.1 ст.216 ГКУ :

"Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ :

"Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. "

Згідно з ч.1 ст.218 ГКУ :

"Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. "

Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

"Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. "

Згідно з п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п.5.1. Договору за затримку передачі (відвантаження) товару Продавець сплачує штраф у розмірі 0,1% від вартості товару за кожний день прострочки передачі (відвантаження).

Враховуючи порушення Відповідачем обов'язку поставки товару, Позивач обґрунтовано просить стягнути з Відповідача 5043,00 грн. неустойки за період з 13.09.2013 по 23.10.2013.

Разом з тим, Позивач просить стягнути з Відповідача 414,49 грн. - 3% річних за період з 13.09.2013 по 23.10.2013.

При цьому, Позивач посилається на ст.625 Цивільного кодексу, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, стягнення з Продавця суми попередньої оплати, перерахованої за договором №02/05 від 10.05.2011 не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі №3-30гс13.

Крім того, відповідно до п.5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань":

«Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.»

Таким чином, в стягненні 414,49 грн. - 3% річних за період з 13.09.2013 по 23.10.2013 має бути відмовлено.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 12300 грн. 00 коп. попередньої оплати та 5043 грн. неустойки.

В стягненні 414,49 грн. - 3% річних має бути відмовлено з підстав зазначених вище.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Позивачем за подання позовної заяви згідно з квитанцією №30-2181160/С від 30.10.2013 було сплачено 2569 грн. 15 коп.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 10.12.2013 року позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись з даною ухвалою, Позивач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 10.12.2013 у справі №927/1434/13, за подання якої сплатив 609 грн. 00 коп. судового збору відповідно до квитанції №728.602.1 від 24.01.2014.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 скасовано ухвалу господарського суду Чернігівської області від 10.12.2013 року про залишення позову без розгляду за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАВ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аров і К" про стягнення 128457 грн. 49 коп.

У постанові Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 у справі №927/1434/13 зазначено:

"Разом з цим, за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 10.12.2013 року у справі №927/1434/13 ТОВ "РАВ" було сплачено судовий збір у сумі 609,00 грн. в порядку, передбаченому Законом України "Про судовий збір".

Згідно абзацу 2 ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 4.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

Отже, оскільки на даній стадії судового провадження не виявляється можливим встановити, на користь якої зі сторін відбудеться судове рішення у даній справі, то у суду апеляційної інстанції відсутня можливість визначити особу, на яку буде покладено судовий збір. При цьому, суду першої інстанції під час розподілу господарських витрат після прийняття рішення у даній справі по суті слід вирішити питання щодо відшкодування судового збору, в тому числі і за перегляд ухвали про повернення позовної заяви у апеляційній інстанції з урахуванням вимог ст. 49 ГПК України."

Згідно ч.ч.1-2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України:

"Судовий збір покладається:

· у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

· у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору."

У п.4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, суд доходить висновку, що відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судовий збір має бути покладений в повному обсязі на Відповідача.

Керуючись ст.ст.22, 33, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аров і К" (вул. Преображенська, 14, м. Чернігів, 14006, ідентифікаційний код 33688659) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАВ" (вул. Московська, 24, кв.21, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 35534074) 123000 грн. 00 коп. попередньої оплати, 5043 грн. неустойки, 2569 грн. 15 коп. на відшкодування судового збору за подання позовної заяви та 609 грн. 00 коп. на відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 08 травня 2014 року.

Суддя І.В. Кушнір