Ухвала

від 17.02.2014 по справі 820/4263/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" лютого 2014 р. м. Київ К/800/47718/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2013

у справі № 820/4263/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс"

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2013, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.05.2013 №0000322200.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Екоблоккрим" за період березень - травень 2012 року, складено акт від 26.04.2013 №364/22/25466691, у висновках якого встановлено відсутність об'єкту оподаткування при придбанні молока у ПП "Екоблоккрим", які підпадають під визначення ст.185, п.198.3, п.198.6, ст.198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 255884,80 грн., в т.ч. по декларації за квітень 2012 року на суму 46853,82 грн., за травень 2012 року на суму 209030,98 грн.

На підставі акта від 26.04.2013, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.05.2013 № 0000322200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 383827,50 грн. (за основним платежем - 255885,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 127942,50 грн.).

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Матеріали справи свідчать, що 29.12.2012 між позивачем (в якості покупця) та ПП "Екоблоккрим" (в якості постачальника) було укладено договір №М29/02-12 на поставку молока охолодженого, яке за якістю відповідає вимогам ДСТУ 3662-97 "молоко коров'яче незбиране".

Як було вірно встановлено судами, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Екоблоккрим" підтверджується наявними в матеріалах справи первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: видатковими накладними, податковими накладними, товарними та товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, довіреністю на отримання товару.

На момент видачі податкових накладних, контрагент позивача знаходився в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та був зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що свідчать відповідні свідоцтво, довідки.

Крім того, встановлено, що із придбаного молока у ПП "Екоблоккрим" позивач виробляє під різними торгівельними марками такі види молочної продукції як кефір, молоко, молоко пастеризоване, ряжанка, сметана, сир кисломолочний, сирки, сиркову масу тощо. З метою реалізації готової продукції укладено договори з ТОВ "Український Рітейл", з ТОВ "ПХ Груп"; з ПАТ "Червоний Жовтень"; з ТОВ "Мерефянський ОРЦ Меркурий"; з ДП "Санаторій Ялинка" та інші (копії долучені до матеріалів справи).

Виробництво молочної продукції здійснюється на власних виробничих потужностях, розташованих за адресою: Харківська область, м.Зміїв, вул.Таранівське шосе, 65. Станом на 01.01.2012, у позивача знаходилось на балансі обладнання призначене для переробки молока та випуску готової продукції загальною залишковою вартістю 12 456 860,75 грн.

Доводи відповідача про нереальність господарської операції, з огляду на ненадання ТОВ "С-Транс" до перевірки ветеринарного свідоцтва про якість молока, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до Порядку видачі ветеринарних документів, затвердженого наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 13.04.2009 №85, ветеринарні свідоцтва видаються державним інспекторам ветеринарної медицини або уповноваженим чи ліцензованим лікарям ветеринарної медицини безпосередньо перед транспортуванням товару від виробника та додаються до супровідної документації.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, виробниками молока є сільськогосподарські підприємства, а тому відповідні ветеринарні свідоцтва видавалися саме їм перед транспортуванням молочної сировини для зберігання на ПАТ "Сахновщанський молокозавод".

В подальшому ветеринарні свідоцтва перед транспортуванням молока із зберігання для переробки на виробничих потужностях ТОВ "С-Транс" оформлялись ПАТ "Сахновщанський молокозавод". На момент проведення перевірки, яка проходила у квітні 2013 року, ветеринарні свідоцтва за березень 2012 року (в тому числі ветеринарне свідоцтво від 01.03.2012 серії БП20 №485910, видане ПАТ "Сахновщанський молокозавод") вже були знищені (підтверджується відповідним актом), що унеможливлювало їх надання для перевірки.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що зобов'язання за договором були виконані сторонами в повному обсязі, податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарської операції, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль