Постанова

від 26.02.2014 по справі 826/20536/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 лютого 2014 року № 826/20536/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Прайд Авто Центр» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001612230, №0001602230 від 04.07.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайд Авто Центр» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001612230, №0001602230 від 04.07.2013.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що висновки, які містяться в акті перевірки 23/22-30/35895629 від 12.06.2013 (далі - Акт), на підставі якого винесені оскаржувані повідомлення-рішення, є необґрунтованими.

Представник відповідача адміністративний позов заперечував, посилаючись на порушення позивачем норм податкового законодавства.

У судовому засіданні 03.02.2014, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу №774 від 01.06.2013 та направлення №1848/22-30 від 01.06.2013, виданих ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, головним державним податковим реізором-інспектором, інспектором податкової служби І рангу відділу перевірки бюджетоформуючих платників податків управління податкового контролю ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Прайд Авто Центр» з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ «Центр Автозапчастини» за період з 01.02.2013 по 28.02.2013.

За результатами перевірки складено Акт 23/22-30/35895629 від 12.06.2013, відповідно до висновків якого за позивачем встановлені порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК Українив результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за лютий 2013 року на 20 487 грн., завищено від'ємне значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом за лютий 2013 року на 2 048 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за лютий 2013 року на 43 298 грн.

На підставі зазначеного Акту відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0001612280 від 04.07.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 20 487 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 244 грн.; №0001602230 від 04.07.2013 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 43 298 грн.

За результатами адміністративного оскарження висновки Акту перевірки та податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Однак, позивач не погоджується із зазначеними повідомленнями-рішенням та в обґрунтування своєї позиції зазначає, що відомості, які містяться в Акті перевірки є суперечливими, оскільки позивачем виконані всі вимоги, передбачені податковим законодавством, а господарські операції ТОВ «Прайд Авто Центр» з ТОВ «Центр Автозапчастини» були реальними.

Відповідач у свою чергу, обгрунтовуючи свою позицію, зазначає, що відносини позивача зі згаданим контрагентом мали безтоварний характер.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи зі сказаного, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, якщо фактичного здіи ?снення господарськоі ? операціі ? не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілеи ? ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здіи ?снення господарськоі ? операціі ? .

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Прайд Авто Центр» (замовник) з одного боку та ТОВ «Центр Автозапчастини» (виконавець) з іншого укладено договір надання юридичних послуг №ЦЗ/У002-21 від 01.10.2012 за умовами якого виконавець, відповідно до умов договору повинен надавати замовнику юридичні послуги.

Відповідно до Акту надання послуг №113 від 28.02.2013 ТОВ «Центр Автозапчастини» надано юридичні послуги позивачу на загальну суму 15 000 грн. Оплата за надані послуги здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №4660 від 29.04.2013. Також ТОВ «Центр Автозапчастини» виписано позивачу податкову накладну №54 від 28.02.2013.

01.10.2012 між Товариством (суборендар) та ТОВ «Центр Автозапчастини» (орендар) укладено договір суборенди нерухомого майна №ЦЗ/А005-24, згідно якого орендар передає, а суборендар приймає у відшкодувальне термінове користування нерухоме майно (окрему частину нежилої будівлі (Літера «К») загальною площею 2077,1 м 2 , що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кіровоградська, буд. №6-8) та зобов'язується за це сплачувати орендарю орендну плату.

Згідно акту прийому-передачі від 01.10.2012 орендарем передано, а суборендарем прийнято нежитловий будинок загальною площею 2077,1 м 2 , який розташований за адресою: м. Київ, вул. Кіровоградська, буд. №6-8.

Відповідно до акту надання послуг №107 від 28.02.2013 ТОВ «Центр Автозапчастини» надано послуги позивачу з суборенди нежитлових приміщень за лютий 2013 року на загальну суму 380 000 грн. Оплата за надані послуги здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №4658 від 29.04.2013. Також ТОВ «Центр Автозапчастини» виписано позивачу податкову накладну №48 від 28.02.2013.

Відповідач у свою чергу, в обгрунтування своєї позиції, посилається на акт Харківської ОДПІ Харківської області ДПС №208/220/37023683 від 15.05.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Центр Автозапчастини» щодо підтвердження господарських відносиніз платниками податків за лютий 2013 року, яким встановлено завищення податкових зобов'язань ТОВ «Центр Автозапчастини»по взаємовідносинах з ТОВ «Прайд Авто Центр» за лютий 2013 року.

Так, відповідно до зазначеного акту, встановлено відсутність ТОВ «Центр Автозапчастини» за місцем реєстрації, на запит інспекції №354/10/15.3-16 від 15.04.2013 підприємством відповіді не надано, керівник підприємства Швей Є.С. до Харківської ОДПІ Харківської області ДПС не з'явився, письвомих поянень з приводу фінансово-господарської діяльності товариства не надавав, згідно аналізу податкової звітності, встановлено, що за IV квартал 2013 року підприємством задекларовано наявність 2 найманих співробітників.

Згідно листа-повідомлення ТОВ «Центр Автозавчастини», наданого до суду позивачем, юридичні послуги, згідно умов договору №ЦЗ/У002-21 від 01.11.2012 будуть надавати 3 співробітники підприємства, що у свою чергу суперечить зазначеним вище відомостям податкової звітності.

Суд звертає увагу на те, що у даному випадку дослідженню підлягає факт реального вчинення господарської операції. Формування валових витрат та податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено.

Виходячи зі сказаного, суд вважає, що надані позивачем документи не можуть бути достатніми та беззаперечними доказами фактичного отримання Товариством товарів, робіт чи послуг від ТОВ «Центр Автозапчастини».

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети реального настання правових наслідків.

Наявність укладеного між учасниками господарськоі ? операціі ? цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недіи ?сним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідноі ? операціі ? .

Наявні на час розгляду справи документи, зокрема податкові накладні дійсно є обов'язковою підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, проте не є безумовними. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Зокрема, якщо наведені у договорах товари, роботи чи послуги фактично не надавалися, то придбання таких товарів, робіт або послуг не відбулося, хоч і вбачаються певні результати. Відповідно, право на формування валових витрат та податкового кредиту у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - фактичного придбання товарів, робіт (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Отже, висновок Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам, а тому підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001612230, №0001602230 від 04.07.2013 немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити;

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук