Постанова

від 10.07.2014 по справі 826/20536/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20536/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд Авто Центр» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд Авто Центр» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2014 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовну заяву в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, представник позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу №774 від 01.06.2013 та направлення №1848/22-30 від 01.06.2013, виданих ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, головним державним податковим реізором-інспектором, інспектором податкової служби І рангу відділу перевірки бюджетоформуючих платників податків управління податкового контролю ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Прайд Авто Центр» з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ «Центр Автозапчастини» за період з 01.02.2013 по 28.02.2013.

За результатами перевірки складено Акт 23/22-30/35895629 від 12.06.2013, відповідно до висновків, якого за позивачем встановлені порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за лютий 2013 року на 20 487 грн., завищено від'ємне значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом за лютий 2013 року на 2 048 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за лютий 2013 року на 43 298 грн.

На підставі зазначеного Акту відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0001612280 від 04.07.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 20 487 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 244 грн.; №0001602230 від 04.07.2013 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 43 298 грн.

За результатами адміністративного оскарження, висновки Акту перевірки та податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що як вбачається з акту Харківської ОДПІ Харківської області ДПС №208/220/37023683 від 15.05.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Центр Автозапчастини» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за лютий 2013 року, яким встановлено завищення податкових зобов'язань ТОВ «Центр Автозапчастини»по взаємовідносинах з ТОВ «Прайд Авто Центр» за лютий 2013 року.

Так, відповідно до зазначеного акту, встановлено відсутність ТОВ «Центр Автозапчастини» за місцем реєстрації, на запит інспекції №354/10/15.3-16 від 15.04.2013 підприємством відповіді не надано, керівник підприємства Швей Є.С. до Харківської ОДПІ Харківської області ДПС не з'явився, письвомих поянень з приводу фінансово-господарської діяльності товариства не надавав, згідно аналізу податкової звітності, встановлено, що за IV квартал 2013 року підприємством задекларовано наявність 2 найманих співробітників.

Всі ці обставини свідчать про відсутність реальності операцій між ТОВ «Прайд Авто Центр» та з ТОВ «Центр Автозапчастини».

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Встановлено, що між ТОВ «Прайд Авто Центр» (замовник) з одного боку та ТОВ «Центр Автозапчастини» (виконавець) з іншого укладено договір надання юридичних послуг №ЦЗ/У002-21 від 01.10.2012, за умовами якого виконавець повинен надавати замовнику юридичні послуги.

Відповідно до Акту надання послуг №113 від 28.02.2013, ТОВ «Центр Автозапчастини» надано юридичні послуги позивачу на загальну суму 15 000 грн. Оплата за надані послуги здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №4660 від 29.04.2013. Також ТОВ «Центр Автозапчастини» виписано позивачу податкову накладну № 54 від 28.02.2013.

Крім того, 01.10.2012 між Товариством (суборендар) та ТОВ «Центр Автозапчастини» (орендар) укладено договір суборенди нерухомого майна № ЦЗ/А005-24, згідно якого, орендар передає, а суборендар приймає у відшкодувальне термінове користування нерухоме майно (окрему частину нежилої будівлі (Літера «К») загальною площею 2077,1 м2, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кіровоградська, буд. №6-8) та зобов'язується за це сплачувати орендарю орендну плату.

Згідно акту прийому-передачі від 01.10.2012, орендарем передано, а суборендарем прийнято нежитловий будинок загальною площею 2077,1 м2, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Кіровоградська, буд. №6-8.

Відповідно до акту надання послуг №107 від 28.02.2013, ТОВ «Центр Автозапчастини» надано послуги позивачу з суборенди нежитлових приміщень за лютий 2013 року на загальну суму 380 000 грн. Оплата за надані послуги здійснювалась у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №4658 від 29.04.2013. Також ТОВ «Центр Автозапчастини» виписано позивачу податкову накладну №48 від 28.02.2013.

Правовідносини за спірними правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Тобто, позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що між Позивачем та його контрагентом ТОВ «Центр Автозапчастини» були проведені господарські операції відповідно, до умов чинного законодавства, реальність яких підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Крім того, колегія суддів зазначає, що на час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Центр Автозапчастини» мало дійсне Свідоцтво платника податку на додану вартість, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та інформація щодо їхньої легітимної діяльності були перевірена на офіційному вєб-порталі ДПС України.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення платником податку до податкового кредиту сум податку на додану вартість та сум податку на прибуток, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до пп.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу).

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Закон № 996-XIV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).

Тобто, податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З вищенаведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення операції з метою досягнення господарської мети.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Отже, суд першої інстанції неналежним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0001612280 від 04.07.2013 та №0001602230, винесені Державною податковою інспекцією з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених (у повній відповідності з вимогами ПК України) податкових накладних.

А тому, постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для скасування постанови з постановленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195,196,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд Авто Центр» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2014 року скасувати та постановити нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд Авто Центр» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним, скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.07.2013 року № 0001612230 та № 0001602230.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М.Ганечко

Судді: А.Ю.Коротких

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.