Постанова

від 18.02.2014 по справі 909/1101/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2014 р. Справа № 909/1101/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бонк Т. Б.

суддів Бойко С.М.

Малех І.Б.

при секретарі судового засідання І.Борщ

за участю представників сторін:

від позивача (скаржник): Злепко Н. І. ( представник за довіреністю)

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

від третьої особи : не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" № 140-13-2-00/16-646 від 08.11.2013 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2013р.(суддя Фанда О.М.)

у справі № 909/1101/13

за позовом : Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, в особі Івано-Франківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Івано-Франківськ

до відповідача 1 : Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Габріела", м. Івано-Франківськ,

до відповідача 2 : Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", м. Київ,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача: Державна виконавча служба Івано-Франківського міського управління юстиції, м. Івано-Франківськ,

про звільнення з-під арешту майна, що знаходиться в іпотеці АТ "Райффайзен Банк Аваль" згідно договору іпотеки, посвідченого 27.06.2007 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим № 1055, а саме - магазин загальною площею 217,8 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, накладений відділом Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2013р. у справі № 909/1101/13 у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, в особі Івано-Франківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Івано-Франківськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Габріела", м. Івано-Франківськ, про звільнення з-під арешту майна, що знаходиться в іпотеці АТ "Райффайзен Банк Аваль" згідно договору іпотеки, посвідченого 27.06.2007 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим № 1055, а саме - магазин загальною площею 217,8 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, накладений відділом Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано доказів наявності у нього права власності на арештоване майно, тобто позивач не є власником спірного майна, а лише має право відповідно до Договору іпотеки звернути на нього стягнення у визначений спосіб. Відтак, у позивача відсутні правові підстави звернення до господарського суду з позовними вимогами про звільнення майна з-під арешту і позивачем не вірно обрано спосіб захисту свого порушеного права, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі позивач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити, мотивуючи це тим, що відповідач позов визнав, однак суд першої інстанції позов не задоволив і не обґрунтував, які саме дії відповідача суперечать законодавству або порушують права інших осіб; суд першої інстанції невірно визначив учасників судового процесу, не залучивши до участі у справі третю особу - орган державної виконавчої служби; судом не з'ясовано, в рамках якого виконавчого провадження державним виконавцем була винесена постанова про арешт спірного майна; судом першої інстанції не проаналізовано належно той факт, що сторони на момент розгляду справи не мають наміру звертати стягнення на предмет іпотеки; права позивача (іпотекодержателя) порушуються посяганням на предмет іпотеки, яким є накладення арешту на спірне майно; законодавством не передбачено іншого захисту свого права іпотекодержателя як звернення до суду.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач - 1 (іпотекодавець ТОВ «Фірма «Габріела») позов визнав, просив апеляційну скаргу задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Крім того, відповідач - 1 просив розглядати справу у відсутності його уповноваженого представника.

Разом з тим, абз. 3 п. 9.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил підвідомчості (стаття 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган Державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Крім того, в даному випадку, зважаючи на предмет позову, апеляційний господарський суд вважає за потрібне з'ясувати, в рамках якого виконавчого провадження державним виконавцем була винесена постанова про накладення арешту на майно боржника, яке перебуває в іпотеці, та хто є сторонами такого виконавчого провадження (стягувач та боржник).

Зважаючи на вищенаведене, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 року до справи було залучено іншого відповідача (відповідача - 2), а саме особу, в інтересах якої за матеріалами справи накладено арешт - Публічне акціонерне товариство «Дельта банк».

Представник залученого відповідача-2 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, заяви про відкладення розгляду справи не подавав. Апеляційний господарський суд, зважаючи на встановлені процесуальні строки розгляду апеляційної скарги, згоду представника позивача, вважає за необхідне розглянути дану справу на підставі наявних доказів у відсутності представника відповідача -2.

Також, господарським апеляційним судом до справи було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державну виконавчу службу Івано-Франківського міського управління юстиції, м. Івано-Франківськ, та витребувано відповідні матеріали виконавчого провадження, у рамках якого було накладено арешт, копії яких були подані на адресу суду.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві, заслухавши пояснення представника позивача у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 червня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого внаслідок зміни організаційно-правової норми є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (по договору - кредитор) та ОСОБА_6 (по договору позичальник) була укладена Генеральна кредитна угода №86 (зі змінами від 27.06.2007 року та 02.04.2008 року), згідно якої кредитор зобов"язався надати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках даної Генеральної кредитної угоди, і які є невід"ємними її частинами.

Зокрема, в межах даної Генеральної кредитної угоди було укладено Кредитний договір №010/14-10-449 G 86 від 27.06.2007 року , відповідно до якого позичальнику надано кредитні кошти в сумі 300 000, 00 дол. США зі сплатою 12% річних за користування коштами; Кредитний договір №010/14-10-517 G 86 від 20.07.2007 року, згідно якого позичальнику надано кредит в сумі 84 000,00 дол. США під 12,5%; Кредитний договір №010/14-10-186 G 86 від 02.04.2008 року, відповідно до якого позичальнику надано кредит в сумі 31 400,00 дол. США зі сплатою 13,25% річних; Кредитний договір №010/14-10-331 G 86 від 23.06.2008 року, згідно якого позичальнику надано кредит у сумі 175 000,00 дол. США зі сплатою 14,5% річних.

В забезпечення виконання зобов"язань, що випливають з вищезазначенної Генеральної кредитної угоди та його кредитних договорів, між товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Габріела" (по договору іпотекодавець), ОСОБА_6 (по договору - боржник) та відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Івано-Франківської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (по договору - іпотекодержатель) укладено договір іпотеки (зі змінами від 03.04.2008 року та 23.06.2008 року) посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 1055, згідно п.1.2 якого предметом іпотеки визначено нерухоме майно - магазин загальною площею 217,8 кв.м., що належить іпотекодавцеві на праві власності на підставі договору купівлі-продажу №8 від 19.07.1999 року (укладеного між ТзОВ "Захід ЛТД" та ТзОВ"Фірма Габріела"), зареєстрованого в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації 5 травня 2005 року за №7176771 та знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Загальна вартість нерухомого майна складає 1 099 890 грн. 00 коп., а заставна вартість за цим договором складає 4 188 500 грн. 00 коп. (п.1.3 договору іпотеки із змінами та доповненнями).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 березня 2013 року за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_6, ТОВ «Ерго-Івано-Франківськ», ТОВ «Фірма «Габріела» про стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставлене майно було вирішено, в тому числі, в рахунок погашення заборгованості за Кредитними договорами, укладеними в межах Генеральної кредитної угоди № 86 від 27.06.2007р. із усіма змінами та доповненнями, а саме по основній сумі боргу 434 339,28 дол. США (3 471 673 грн. 86 коп.) та 1 642 180 грн. 04 коп., по відсотках 128 071,61 дол. США (1 023 676 грн.37 коп.) та 872 129 грн. 64 коп. звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за Договором іпотеки, укладеним між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фірма «Габріела», а саме: нежитлове приміщення магазину, загальною площею 217,8 м.кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом реалізації предмета іпотеки способом проведення прилюдних торгів.

Внаслідок неналежного виконання основного зобов"язання згідно Генеральної кредитної угоди та його кредитних договорів та з метою добровільної реалізації іпотечного майна, яке надано в іпотеку ТзОВ "Фірма Габріела", Івано-Франківська обласна дирекція акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" Листом №140-13-2-00/16-554 звернулась до відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про надання інформації про наявність/відсутність арешту на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці згідно договору іпотеки від 27.06.2007 року.

Листом відділу Державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції №41327 від 10.09.2013 року останній надав відповідь позивачу про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, яке належить відповідачу по справі, в тому числі на майно, яке перебуває в іпотеці згідно договору іпотеки від 27.06.2007 року, зокрема магазин загальною площею 217,8 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та роз"яснив порядок звернення з позовом до суду про визнання права власності на це майно і порядок зняття з нього арешту.

Апеляційним господарським судом було досліджено матеріали виконавчого провадження, в рамках якого накладено арешт на спірне майно, та встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.04.2011 року було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма" Габрієла", АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", 100 662,10 грн. (сто тисяч шістсот шістдесят дві грн.10коп.) заборгованості, 1 006,62грн. держмита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання даного рішення видано наказ від 16 травня 2011 року.

З аналізу вищевказаного рішення не вбачається існування правовідносин застави на спірне майно між стягувачем та боржником, а зокрема, між ТОВ "Фірма" Габрієла" та ПАТ «Дельта Банк».

15.06.2011 року головним державним виконавцем ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом від 16.05.2011 року.

09.08.2011 року головним державним виконавцем ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ТОВ «Фірма «Габріела» у межах суми звернення стягнення: 112095,19 грн. та заборонено відчужувати будь яке майно, яке належить боржнику лише в межах суми боргу.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека -це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.33 зазначеного Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частинами 6, 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Таким чином, аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що іпотекодержатель, чиє право або вимога стосовно предмета іпотеки зареєстровані у встановленому порядку має, по-перше, пріоритет над вимогами інших осіб, права чи вимоги яких на іпотечне майно не зареєстровані, по-друге, вправі реалізувати своє переважне право (вимогу) в будь-який час з моменту виникнення права на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:

- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

- якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю (ч.3 ст.54 Закону).

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна (ч.4 ст.54 Закону).

Отже, за загальним правилом звернення стягнення на заставлене майно, в т.ч. іпотечне, за виконавчими документами допускається для задоволення вимог стягувачів-заставодержателів.

Виключенням з цього правила є, зокрема, випадок, коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

З укладеного між сторонами договору іпотеки вбачається, що заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами в сумі 4 188 500 грн. 00 коп. Після співставлення даної суми вартості предмета застави та розміру заборгованості боржника (відповідача-1) вбачається, що вартість предмета застави не перевищує розміру заборгованості боржника.

Однак згідно ст.1 ГПК України судовому захисту підлягає лише порушене право позивача.

Стаття 54 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя (ч.1 ст. 54 Закону).

З матеріалів справи не вбачається пред'явлення позивачем наказу на виконання рішення суду про звернення стягнення на спірне майно та не вбачається відкриття виконавчого провадження за таким наказом. Таким чином, матеріали справи не містять документів, які б свідчили про реалізацію позивачем свого права на звернення стягнення на заставлене майно за рішенням суду.

За даних обставин, апеляційний господарський суд вважає, що позивачем не доведено порушення його права.

Окрім того, сам позивач у своїй апеляційній скарзі зазначає, що не має наміру звертати стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції у резолютивній частині про те, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, однак з підстав відсутності порушеного права позивача.

Поряд з тим, слід зазначити, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні даного позову про зняття арешту на майно з підстави невірно обраного способу захисту порушених прав, а, зокрема, тому що згідно ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» лише особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття його з арешту. Суд першої інстанції зазначив, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. А виходячи з того, що позивач не є власником майна, то ним в даному випадку невірно обрано спосіб захисту права.

Однак згідно Закону України «Про іпотеку» набуття права власності на предмет іпотеки не є єдиним способом задоволення вимог іпотекодержателя на заставлене майно.

Сторони у п.5.4. Договору іпотеки визначили, що звернення на предмет іпотеки здійснюється зокрема, за рішенням суду, що відповідає статті 33 Закону України «Про іпотеку»

Як вбачається з матеріалів справи, позивач реалізував своє право на подання позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, який було задоволено та звернуто стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за Договором іпотеки шляхом реалізації предмета іпотеки способом проведення прилюдних торгів. Тобто позивач не мав наміру звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на спірне нерухоме майно.

Крім цього, ч.4 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає право іпотекодержателя на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна .

Не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення (постанова Пленуму Вищого господарського суду України 17.05.2011 N 7 ).

Відтак, резолютивна частина оскаржуваного рішення про відмову судом у задоволенні позову у даній справі є правильною, а тому апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване рішення скасуванню не підлягає.

Щодо доводів апелянта про те, що за умови визнання позову відповідачем-1 господарський суд першої інстанції повинен був задоволити позов, то слід зазначити наступне.

Згідно ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Слід зазначити, що судом першої інстанції орган державної виконавчої служби не було залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, однак це є право суду, а крім цього, судом було забезпечено участь представника органу виконавчої влади для дачі пояснень по справі та надання копій необхідних документів згідно ст. 30 ГПК України.

З урахуванням припису частини другої статті 104 ГПК не підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції в разі незалучення ним до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо це не призвело до прийняття неправильного рішення (постанова Пленуму Вищого господарського суду України 17.05.2011 N 7 ).

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору залишаються на скаржнику відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2013р. у справі № 909/1101/13 - залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" № 140-13-2-00/16-646 від 08.11.2013 року - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 24.02.2014 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Малех І.Б.