Рішення

від 22.07.2014 по справі 909/1101/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2014 р. Справа № 909/1101/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль",

м. Київ, вул. Лєскова, 9

в особі Івано-Франківської ОД АТ "Райффайзен Банк Аваль",

вул. Незалежності, 19, м. Івано-Франківськ,76000

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Габріела"

вул. Мазепи, 32, м. Івано-Франківськ,76018

про виключення з-під арешту майна

Представники сторін не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Івано-Франківської ОД АТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовною вимогою до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Габріела" про звільнення майна з-під арешту.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2013 року в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.04.14 року рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2014 року прийнято справу до розгляду та призначено розгляд справи на 24.06.2014 року. Ухвалою суду від 24.06.2014 року відкладено розгляд справи на 08.07.2014 року. Ухвалою суду від 08.07.2014 року відкладено розгляд справи на 22.07.2014 року.

В судове засідання представники сторін не з'явилися. Представник позивача подав суду заяву (вх. №10684/14 від 07.07.2014 року) про розгляд справи за відсутності представника позивача, по наявних доказах у справі. Будь-яких інших клопотань, доказів та відзивів від сторін до суду не поступало.

З приводу зазначеного, суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до підпункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню вирішення спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив таке. 27 червня 2007 року між акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого є АТ "Райффайзен Банк Аваль", (надалі - кредитор) та ОСОБА_2 (надалі - позичальник) була укладена Генеральна кредитна угода №86 (надалі - генеральна кредитна угода, зі змінами від 27.06.2007 року та 02.04.2008 року), згідно якої кредитор зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених у рамках даної кредитної угоди, і які є невід'ємними її частинами.

В межах даної Генеральної кредитної угоди було укладено:

- кредитний договір №010/14-10-449 G 86 від 27 червня 2007 року, відповідно до якого позичальнику надано кредитні кошти в сумі 300 000, 00 дол. США зі сплатою 12 % річних за користування коштами;

- кредитний договір №010/14-10-517 G 86 від 20 липня 2007 року, згідно якого позичальнику надано кредит в сумі 84 000,00 дол. США під 12,5 % річних;

- кредитний договір №010/14-10/186 G 86 від 02 квітня 2008 року, відповідно до якого позичальнику надано кредит в сумі 31 400,00 дол. США зі сплатою 13,25 % річних;

- кредитний договір №010/14-10/331 G 86 від 23 червня 2008 року, згідно якого позичальнику надано кредит у сумі 175 000, 00 дол. США зі сплатою 14,5 % річних.

В забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з Генеральної кредитної угоди, а також з інших кредитних договорів та додаткових угод, що укладені та можуть бути укладені до закінчення строку дії та в рамках Генеральної кредитної угоди, між ТзОВ "Фірма "Габріел" (іпотекодавець), ОСОБА_2 (боржник) та позивачем (іпотекодавець) було укладено Договір іпотеки, посвідчений 27.06.2007 року (зі змінами від 03.04.2008 року та 23.06.2008 року) приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО ОСОБА_3 за реєстровим №1055, згідно якого в іпотеку передано нерухоме майно, а саме:

- магазин загальною площею 217,8 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

З позовної заяви вбачається, що іпотека даного приміщення є основним та єдиним видом забезпечення виконання зобов'язання, згідно якого банк, як іпотекодержатель, вправі у разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки у порядку, встановленому законом.

За словами позивача, 05.09.2013 року ІФ ОД АТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ з листом, в якому, у зв'язку із добровільною реалізацією іпотечного майна, просило повідомити про наявність/відсутність арешту відділу ДВС.

Позивач стверджує, що згідно отриманої відповіді відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ від 10.09.2013 року йому стало відомо про те, що на все рухоме і нерухоме майно, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Габріела", в тому числі і на іпотечне майно, а саме - магазин, загальною площею 217,8 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відділом ДВС накладено арешт.

Таким чином, ІФ ОД АТ "Райффайзен Банк Аваль" вважає, що накладення арешту на зазначене вище майно порушує законні права та інтереси позивача і просить суд виключити з-під арешту майно, що знаходиться в іпотеці АТ "Райффайзен Банк Аваль" згідно договору іпотеки, посвідченого 27.06.2007 року приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО ОСОБА_3, за реєстровим №1055, а саме - магазин загальною площею 217,8 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, накладений відділом ДВС Івано-Франківського МУЮ.

Відповідач подав суду заяву №3/10 від 14.10.2013 року (вх. №15967/13 від 14.10.2013 року) про визнання позову повністю. У вказаній заяві зазначено, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення. При цьому, відповідач посилається, зокрема, на ст.1 Закону України "Про іпотеку" і стверджує, що накладення арешту на предмет іпотеки позбавляє іпотекодержателя права на задоволення своїх законних вимог, а іпотекодавця можливості врегулювання зобов'язань, які забезпечені іпотекою і таким чином просить суд зняти арешт з нерухомого магазину загальною площею 217,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить на праві приватної власності ТзОВ "Фірма "Габріела" та є предметом договору іпотеки зареєстрованого в реєстрі за №1055 від 27.06.2013 року.

Суд вважає за необхідне також вказати те, що в постанові Вищого господарського суду України від 23 квітня 2014 року, якою скасовано рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2013 року, вказано, що за загальним правилом звернення стягнення на заставлене майно, в тому числі іпотечне, за виконавчими документами допускається для задоволення вимог стягувачів-заставодержателів. Виключенням з цього правила є випадок, коли право застави виникло після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів та вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. При цьому, за відсутності хоча б одного з цих елементів дане виключення не діє. Таким чином, суттєве значення для правильного вирішення спору у даній справі є встановлення обставин коли виникло право застави та дійсної вартості предмета іпотеки на час розгляду даної справи, та співвідношення такої вартості із сумою заборгованості відповідача 1 перед позивачем .

Суд вищої інстанції звернув увагу, що зазначені обставини залишись невстановленими судами обох інстанцій, що призвело до передчасних висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

Таким чином, враховуючи вказівки суду вищої інстанції, виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Частиною 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст.1 Закону України "Про заставу" застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи 27 червня 2007 року між позивачем відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (іпотекодержатель), товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Гарбіела" (іпотекодавець) та ОСОБА_2 (боржник) укладено договір іпотеки.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з генеральної кредитної угоди №86 від 27 червня 2007 року, додаткових угод до неї, що можуть бути укладені до закінчення терміну її дії, а також кредитних договорів, які укладені та можуть бути укладені в рамках та межах даної генеральної кредитної угоди, укладеної між іпотекодержателем та боржником, за умовами якої боржник зобов'язується перед іпотекодержателем повернути кредит в розмірі 604 500,00 доларів США, строком до 23 червня 2017 року, сплатити проценти за користування кредитом, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору (Додатковий договір від 23.06.2008 року про внесення змін та доповнень до договору іпотеки).

Предметом іпотеки є нерухоме майно: магазин, загальною площею 217,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу /8/ від 19 липня 1999 року між ТзОВ "Захід ЛТД" та ТзОВ "Фірма Габріела", та зареєстрованого в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації 5 травня 20005 року за №7176771 .

Згідно п.1.3. договору іпотеки заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами згідно протоколу погодження ціни майна від 23 червня 2008 року в сумі 4 188 500,00 гривень (Додатковий договір від 23.06.2008 року про внесення змін та доповнень до договору іпотеки).

Відповідно до п.1.3 Генеральної кредитної угоди №86 від 27 червня 2007 року термін дії кредитної угоди до 23 червня 2017 року. Згідно розрахунків заборгованості, які містяться в матеріалах справи, станом на 18.09.2013 року заборгованість боржника ОСОБА_2 за кредитними договорами складає 7 718 557 грн. 46 коп.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ з листом-запитом №140-13-2-00/16-554 від 05.09.2013 року про накладення арешту відділом ДВС Івано-Франківського МУЮ на нерухоме майно - магазин, загальною площею 217,8 кв. м. та знаходиться в АДРЕСА_1. У відповідь відділ ДВС Івано-Франківського МУЮ повідомило про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ТзОВ "Фірма Гарбріела", в тому числі і на спірне нерухоме майно - магазин.

Підтвердженням цього є постанова по арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.08.2011 року, видана головним державним виконавцем Сапіжаком Іваном Івановичем на виконання наказу №864 від 16.05.2011 року.

Арешт на спірне майно боржника здійснено на підставі наказу суду, який видано на виконання рішення суду від 28.04.2011 року. Дана обставина свідчить про те, що право застави виникло раніше винесеного судом рішення, яке стало підставою арешту заставного майна.

За таких обставин, відповідно до ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. При цьому, за відсутності хоча б одного з цих елементів дане виключення не діє.

В спірному випадку з матеріалів справи вбачається, що договір іпотеки було укладено між сторонами 07.06.2007 року, тобто право застави виникло в 2007 році. Разом з тим, рішення господарського суду Івано-Франківської області про стягнення з боржника (ТзОВ "Фірма Габріела") коштів винесено 28.04.2011 року, на виконання якого видано наказ від 16.05.2011 року, на підставі якого державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.08.2011 року.

Таким чином, в даному випадку важливим є те, що право застави виникло раніше винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів, а за таких обставин випливає висновок, що державний виконавець не вправі був накладати арешт на заставлене майно, адже одна з умов такого накладення є відсутньою.

Судом, на виконання постанови Вищого господарського суду, поставлена вимога позивачу подати докази вартості спірного майна на даний час. Дана вимога стороною не виконана. Проте, враховуючи приписи ст.54 Закону України "Про виконавче провадження" та той факт, що договір іпотеки підписано сторонами раніше прийняття судом рішення, яке стало підставою для накладення арешту, дослідження вартості спірного майна фактично не впливає на результат вирішення спірного питання між сторонами.

Згідно ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За таких обставин суд, дослідивши подані позивачем докази і на підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу статті 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ч.1 ст.546, ч.1 ст.575 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 33 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 54, 60 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 32, 43, 44, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Виключити з-під арешту майно, що знаходиться в іпотеці АТ "Райффайзен Банк Аваль" згідно договору іпотеки, посвідченого 27.06.2007 року приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО ОСОБА_3, за реєстровим №1055, а саме - магазин, загальною площею 217,8 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, накладений відділом ДВС Івано-Франківського МУЮ.

Стягнути з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Габріела" /76018, м. Івано-Франківськ, вул. Мазепи, 32, код ЄДРПОУ 30017720 / на користь позивача публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" / м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909 / судовий збір в розмірі 2 329 грн. 50 коп. (дві тисячі триста двадцять дев'ять гривень п'ятдесят копійок).

Видати накази після вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.07.14

Суддя Фрич М. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"