Ухвала

від 18.02.2014 по справі 2а-15076/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2014 р. м. Київ К/800/38586/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 року

у справі № 2а-15076/11/2670

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Авіаком» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень та визнання нечинними рішення про результати розгляду скарг

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіаційна компанія «Авіаком» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Авіаційна компанія «Авіаком») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та визнання нечинними рішення про результати розгляду скарг.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2012 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Авіаційна компанія «Авіаком» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.03.2008 року по 01.09.2010 року, за результатами якої складено акт від 29.04.2011 року № 62/07-03/24258565.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.7.1., пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» .

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2011 року №0000740703, яким ТОВ «Авіаційна компанія «Авіаком» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 487 748,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вищевказаного податкового повідомлення - рішення ДПІ прийнято рішення від 22.08.2011 року № 8452/10/25-114, згідно з яким зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.09.2011 року № 0001640703, яким позивачу донараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 329 380,00 грн.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Авіаційна компанія «Авіаком» дійшов висновку про необґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суду не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган свої вимоги обґрунтовує тим, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача ТОВ «Техностар», ТОВ «Енерготехноприлад», ТОВ «СпецАвіаКомплект», ТОВ «ПКП Інтер-Авіа», ТОВ «АЛП-Груп», здійснювалась з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до листа від 29.03.2011 року № 51/2/1-43523 Управління Служби Безпеки України у м. Києві, за адресою реєстрації зазначені контрагенти не знаходяться, їх посадові особи за місцем реєстрації не проживають та фактично підприємницьку діяльність не здійснюють. Керівники та засновники ТОВ «Енерготехноприлад», ТОВ «СпецАвіаКомплект» відношення до діяльності вказаних підприємств не мають, інформацією про їх місцезнаходження не володіють, від імені керівників договорів, угод, контрактів із будь-якими підприємствами не укладали та товари на адресу будь-яких структур не поставляли.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми по господарським операціям з ТОВ «Техностар», ТОВ «Енерготехноприлад», ТОВ «СпецАвіаКомплект», ТОВ «ПКП Інтер-Авіа», ТОВ «АЛП-Груп», так як документи, що складені контрагентами, не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення сум до податкового кредиту в бухгалтерському та податковому обліку, а правочини, укладені позивачем з контрагентами є нікчемними.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В той же час, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судам, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема:

- Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

- Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

- Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Для з'ясування зазначених обставин судам необхідно перевірити доводи податкового органу, викладені в акті перевірки та інші докази.

Частиною 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Проте, судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи не було досліджено правочини між позивачем та контрагентами, не досліджено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження самих договорів укладених між ТОВ «Авіаційна компанія «Авіаком» та ТОВ «ВКП Інтер-Авіа», ТОВ «Техностар», ТОВ «Енерготехноприлад», ТОВ «СпецАвіаКомплект», ТОВ «АЛП-Груп» та всіх первинних документів, пов'язаних з його виконанням, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, а також встановлення наявності зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.

Отже, колегія суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи, порушили та невірно застосували норми матеріального права, та, як наслідок, прийняли незаконні рішення.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 - Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 року - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов