Постанова

від 27.02.2014 по справі 905/5887/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.02.2014 справа №905/5887/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Діброви Г.І., Чернота Л.Ф. за участю представників сторін від позивача від відповідача Бабенко Т.О., за довіреністю; Мороз К.Л., за довіреністю; Пупинін О.В., за довіреністю; Панков К.М.; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2013 р. (підписано 11.10.2013 р.) у справі№ 905/5887/13 (суддя Риженко Т.М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Кенді", м. Макіївка, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" м. Донецьк простягнення заборгованості у сумі 136 548,81грн., інфляційних витрат у розмірі 409,65грн., 3% річних у сумі 4 320,93грн., пені у розмірі 21 573,67грн. В С Т А Н О В И В:

У серпні 2013 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Кенді", м. Макіївка, Донецька область (Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" м. Донецьк (Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 136 548,81грн., інфляційних у розмірі 409,65грн., 3% річних у сумі 4 320,93грн. та пені у розмірі 21 573,67грн.

В процесі розгляду справи, позивачем в порядку ст. 22 ГПК України було зменшено суму позовних вимог в частині стягнення пені до розміру 10 126,02грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.10.2013р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 136 548,81грн., пеню у розмірі 10 098,35грн., 3% річних у сумі 4 320,93грн. та судовий збір у сумі 3 019,36грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а також суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки оформленню первинних документів, зокрема, товарних накладних, а також на те, що товарні накладні не підтверджуються довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Представники позивача в судовому засіданні вважали рішення суду законним та обґрунтованим, тому просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, надав пояснення, аналогійні викладеним в апеляційній скарзі.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір №129 від 31.12.2010 р. (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставляти товар на умовах СІР (рампа торгівельного центру в місці поставки - згідно замовлення відповідача), а відповідач - прийняти товар та сплатити його вартість відповідно до умов Договору.

Пунктом 5.6 Договору в редакції, узгодженій в протоколі розбіжностей від 31.12.2010р., встановлено, що грошові кошти за поставлений товар відповідач перераховує в платіжні дні позивача (по вівторках та/або четвергах) на рахунок позивача протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня здійснення поставки товару.

Позивачем на виконання умов Договору було поставлено відповідачу спірний товар на загальну суму 142 192,54грн., що підтверджується видатковими накладними № 31618 від 11.04.2012р. на суму 53 805,95грн., № 31619 від 11.04.2012р. на суму 13 036,01грн., № 31752 від 12.04.2012р. на суму 41 090,02грн., № 31753 від 12.04.2012р. на суму 34 260,56грн.

Поставлений за означеними накладними товар прийнято відповідачем, доказів повернення означеного товару відповідачем не надано.

Факт поставки товару також підтверджується податковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Відповідачем було частково здійснено оплату за поставлений товар у розмірі 5 643,70 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку та письмовими поясненнями позивача за підписом директора та головного бухгалтера ТОВ ТБ "Кенді", які наявні в матеріалах.

Через невиконання відповідачем своїх договірних обов'язків в повному обсязі у останнього перед позивачем утворилась сума заборгованості в розмірі 136 548,81 грн., доказів оплати якої суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1. ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Доказів оплати вищенаведеної заборгованості відповідач не надав.

Відповідач в апеляційній скарзі, не заперечуючи проти факту отримання товару, вказував на неналежне оформлення товарних накладних через відсутність в них посилання на реквізити довіреностей.

Оскільки матеріалами справи, зокрема, видатковими та податковими накладними, частковою оплатою, а також актами звірки підтверджений факт отримання спірного товару відповідачем, доказів відсутності відповідної господарської операції в бухгалтерському обліку відповідача останнім не надано, судова колегія вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та розцінює їх як спробу відповідача ухилитися від виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару.

За таких підстав висновок суду першої інстанції про стягнення суми заборгованості в розмірі 136 548,81 грн. є вірним.

За змістом ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 4 320,93грн. та інфляційні в розмірі 409,65грн., нараховані за період з 20.06.2012р. по 15.07.2013р.

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних в сумі 4 320,93грн., заявлених до стягнення за період з 20.06.2012р. по 15.07.2013р. судова колегія вважає його вірним.

Висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 409,65грн. за період з липня 2012 року по червень 2013 року за мотивами необґрунтованого розрахунку, оскільки у зазначений період мала місце дефляція, а отже й знецінення коштів позивача не відбулось - також є обґрунтованим.

Судовою колегією перевірено зроблений судом першої інстанції перерахунок пені в сумі 10 098,35грн. та визнано його помилковим за наступних підстав.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Разом з цим за змістом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.8 Договору (в редакції протоколу розбіжностей від 31.12.2010р.), у випадку прострочення оплати за поставлений товар відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

За змістом позовної заяви позивачем розрахована сума пені за прострочку платежів починаючи з 20.06.2012р. по 15.07.2013р.

Зменшуючи розмір пені до суми 10 126,02грн. в порядку ст.22 ГПК України за заявою від 09.10.2013р., позивач не змінив періоду її нарахування.

Оскільки право нарахування пені у позивача виникло з 16.05.2012р., то законодавчо встановлений шестимісячний строк такого нарахування, який припиняється 16.11.2012р.

Отже з урахуванням меж позовних вимог та вищенаведених вимог закону стягненню підлягає сума пені за період з 20.06.2012р. по 16.11.2012р. в розмірі 8 394,39грн.

Будь-яких заяв щодо застосування строку позовної давності протягом розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не надано.

Виходячи з вищенаведеного, судове рішення підлягає зміні в частині розміру стягнення пені з "10 098,35грн." на "8 394,39грн.", на підставі п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, оскільки суд першої інстанції вказані обставини не дослідив та помилково встановив підстави до нарахування пені за період з 20.06.2012р. по 15.07.2013р., а також в частині розподілу судових витрат.

В іншій частині рішення господарського суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2 985,28 грн.

Судові витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на позивача, стягнувши з останнього на користь відповідача 17,00 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" м. Донецьк задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2013р. у справі № 905/5887/13 змінити в частині розміру стягнення пені з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Кенді", м. Макіївка, Донецька область з суми "10 098,35грн." на суму "8 394,39грн.", а також в частині розподілу судових витрат.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2013 року у справі №905/5887/13 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Аматор" (83012, м. Донецьк, вул. Соколина, 38, ЄДРПОУ 32516492, р/р 26003959968354 у філії ПУМБ м.Донецьк, МФО 335537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Кенді" (83058, м. Макіївка, вул. Ліхачова, 60, ЄДРПОУ 35398349, р/р 26005015110464 у філії ВАТ "Укрексімбанк", МФО 334817) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 985,28 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Кенді" (83058, м. Макіївка, вул. Ліхачова, 60, ЄДРПОУ 35398349, р/р 26005015110464 у філії ВАТ "Укрексімбанк", МФО 334817) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Аматор" (83012, м. Донецьк, вул. Соколина, 38, ЄДРПОУ 32516492, р/р 26003959968354 у філії ПУМБ м.Донецьк, МФО 335537) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 17,00 грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Стойка О.В.

Судді Діброва Г.І.

Чернота Л.Ф.

Надр.5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3. до справи

4. ДАГС

5. ГС