Постанова

від 27.02.2014 по справі 804/1838/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 р. Справа № 804/1838/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріРичка Р.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Олюха В.Г., Коноваленко А.П. Крейса Л.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕМКО" до Дніпропетровської митниці Міндоходів про скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

28.01.2014 року позивач звернувся з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів № 110000003/2013/000114/2 від 01.11.2013 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у визнанні заявленої митної вартості № 17-11-2/245 від 14.01.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно витребував від позивача додаткові документи, оскільки документи надані позивачем до митного оформлення не містять розбіжності, ознак підробки та містять всі відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Позивач зазначає, що умови поставки CIF за контрактом передбачають включення до ціни товару витрат на страхування та перевезення, а тому останні не оплачувались позивачем додатково, а отже вимоги митного органу надати документи на страхування та перевезення є протиправними. Поданий лист експедитора № 321 від 31.10.2013 року підтверджує, що витрати на перевезення включені до загальної ціни фрахту, окремо позивачем не оплачувались, а тому вимоги митного органу надати документи, які підтверджують витрати на навантаження та вивантаження при визначені митної вартості товарів є протиправними, оскільки до ціни товару вже включено вказані витрати. Позивач також зазначає, що вимоги до форми та змісту калькуляції виробника товару законодавчо не визначені, а тому твердження митного органу про те, що у калькуляції виробника не зазначено з якої саме сировини виготовлено товар, витрати на заморожування та подрібнення є безпідставними. Прайс-лист виробника товару, який надано позивачем, містить вартість товару, який придбав позивач з посилання на умови контракту. Позивачем також надано митному органу експертний висновок стосовно підтвердження достовірності контрактної вартості товарів. У листі експедитора зазначено про відсутність спеціальних умов доставки товару та вказано вартість перевезення товару у контейнері - рефрижераторі, а тому твердження митного органу про особливі умови зберігання товару є безпідставними.

Ухвалою суду від 29.01.2014 року відкрито провадження у справі.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про те що рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті ним на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України. Відповідач зазначив про те, що скористався своїм правом витребувати додаткові документи від позивача, у зв'язку з тим що документи надані останнім містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості: на маршруті перевезення були порти перевантаження/тимчасового зберігання товару, а позивачем не надано документів стосовно понесених витрат на транспортування, навантаження та вивантаження товару; у наданій калькуляції виробника товару не зазначено з якої саме сировини виготовлено товар, витрати на замороження та подрібнення; прайс-лист виробника товару містить посилання лише на товар контракту, що унеможливлює обчислення звичайної конкурентної ціни продажу товару іншим покупцям; експертний висновок ґрунтується на документах наданим імпортером, на сайті виробника відсутня вартість товару; у лінійному коносаменті зазначено використання контейнера - рефрижератора, а за інформацією ДЗЕС МЗС України вартість перевезення 40-футового контейнера з особливими умовами зберігання з КНР становить 4 500,00 доларів США, а вартість перевезення фактично склала 3 600,00 доларів США.

У зв'язку з викладеним відповідач застосував 2 метод визначення митної вартості товару - за ціною подібних (аналогічних) товарів. Також відповідач наголосив на тому, що 14.01.2014 року митний орган прийняв рішення № 17-11-2/245 про відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів наданих позивачем

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

29.10.2013 року позивач подав до відповідача декларацію митної вартості № 110050004/2013/0006392 на оформлення товару, що прибув в режимі імпорту.

Позивачем заявлено митну вартість на основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем надано до митної декларації наступні документи:

- контракт № SC2013002 від 12.03.2013 року,

- специфікацію № 2 від 26.08.2013 року,

- інвойс № YIJIA2013205 від 30.08.2013 року,

- пакувальний лист від 10.09.2013 року;

- коносамент DALLEG1309001;

- сертифікати на товар.

Судом встановлено, що у відповідності до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року, відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи, а саме:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

4) копію митної декларації країни відправлення;

5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

6) якщо здійснювалось страхування товару - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

7) документи, що містять відомості про вартість перевезення (фрахту судна) оцінюваного товару.

Вищевказані документи були витребувані від позивача у зв'язку з тим, що документи надані позивачем містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме:

- враховуючи умови поставки відповідно до контракту CIF на продавця покладено обов'язок з митного очищення товару та сплата витрат на страхування та транспортування товару.

Про витребування додаткових документів відповідачем зроблено відповідну відмітку на деклараціях митної вартості, які були подані позивачем із посиланням саме на ч.3 ст. 53 МК України.

Позивач був ознайомлений з переліком витребуваних документів та надав їх відповідачу, що підтверджується записом від 30.10.2013 року позивача на обороті митної декларації.

Після цього відповідач зробив другий запис на оброті митної декларації позивача про не погодження з наданими позивачем додатковими документами, у зв'язку з наступним: товар перевозився маршрутом порт відправлення Даліан (Китай), порт призначення - Одеса (Україна), порти перевантаження/тимчасового зберігання - Сінгапур та Порт Саїд; у копії декларації країни експорту вказаний інший номер коносаменту ніж той, що наданий митному органу, не надано перекладу декларації країни експорту. У зв'язку з чим позивачу запропоновано надати додатокві документи наявні у позивача.

01.11.2013 року позивачем надано відповідачу наступні додаткові документи, а саме:

- переклад декларації країни експорту;

- лінійний коносамент № MOLU11001259160;

- сервісний коносамент № MOZ-002W42:

- лист експедитора щодо складових митної вартості № 21 від 31.10.2013 року;

- калькуляцію виробника від 20.08.2013 року.

Після цього відповідач зробив третій запис на оброті митної декларації позивача про не погодження з наданими позивачем додатковими документами, у зв'язку з наступним: у калькуляції фірми виробника товару від 20.08.2013 року не зазначено з якої саме сировини виготовлено товару, витрати на заморозку та подріблення, що не дає можливості чітко визначити вартість цих складових при формуванні ціни товару; прайс-лист виробника товару містить лише посилання на товар, що відповідає умовам контракту та інвойсам, тобто виданий саме для даної поставки, хоча виробник згідно інформації розміщеної на його інтернет сайті пропонує споживачам різноманітну плодово-овочеву продукцію; експертний висновок ґрунтується на документах наданих експортером, а також інформації інтернет ресурсів; наданий коносамент містить посилання на тип контейнеру -рефрижератор, вартість перевезення становить 3600,00 доларів США, враховуючи особливі умови зберігання товару відповідно до інформації ДЗЕС МЗС України від 19.09.2012 року № 6156/10-200-1914 щодо надання інформації про тарифи на транспортування з КНР, вартість перевезення контейнера з особливими умовами зберігання становить 4500,00 доларів США. У зв'язку з чим позивачу запропоновано надати додатокві документи наявні у позивача.

Позивачем зроблено 01.11.2013 року запис про те, що додаткові документи надати немає можливості.

Відповідач визначив митну вартість товару на підставі другорядного методу - за ціною договору щодо подібних товарів, у зв'язку з чим ним прийнято рішення про корегування митної вартості товарів № 110000003/2013/000114/2 від 01.11.2013 року.

Судом також встановлено, що товар був випущений відповідачем у вільний обіг під гарантії у відповідності до ч.7 ст. 55 МК України за митною декларацією № 110050004/2013/006487 від 01.11.2013 року.

03.01.2014 року позивач звернувся з листом до відповідача, до якого додав додаткові документи для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

Відповідач листом від 14.01.2014 року № 17-11-2/245 відмовив позивачу у визнанні заявленої митної вартості декларантом з урахуванням додаткових документів і залишив чинним рішення про корегування митної вартості товарів № 110000003/2013/000114/2 від 01.11.2013 року.

Суд зазначає, що з 01.06.2012 року відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст. 53 МК україни).

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст. 53 МК України).

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині третій статті 53 Митного кодексу України.

Судом встановлено, що умови поставки, які вказані у контракт № SC2013002 від 12.03.2013 року, CIF із портом призначення на території України. Відповідно до вказаних умов поставки витрати на страхування та перевезення товару несене продавець товару.

Суд зазначає, що оскільки витрати на страхування та перевезення товару несе продавець товару згідно умов контракту, то вартість страхування та перевезення товару жодним чином не вплинула на ціну товару, оскільки остання є незмінною для позивача.

Вказана обставина підтверджується контрактом, специфікацію до нього, інвойсом, пакувальним листом від 10.09.2013 року, коносаментом, з яких вбачається одна і та сама ціна за товар, яку сплатив позивач.

Судом встановлено, що вартість товару, яка вказана у специфікації до контракту та інвойсі, є ідентичними.

Судом також встановлено, що позивач оплатив повну вартість товару, яка вказану у специфікації, інвойсі, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Одночасно судом на підставі листа продавця від 30.10.2013 року, який також надавався відповідачу під час здійснення митних процедур, встановлено, що митна вартість товару складається з закупівельної ціни 0,67 доларів США, фрахту і страхування - 0,1464 доларів США, а також прибутку 0,0236 доларів США.

Собівартістьё товару у розмірі 0,67 доларів США також підтверджується прайс-листом від 01.08.2013 року, копія якого знаходиться у матеріалах справи, а також декларацією країни експорту.

Ціна у розмірі 0,67 доларів США обґрунтована калькуляцією виробника товару від 20.08.2013 року, яка знаходиться у матеріалах справи.

Згідно листа компанії MARISTINE S.A. від 31.10.2013 року № 321, яка надавала послуги з перевезення товару, всі витрати з навантаження та вивантаження контейнеру включено до вартості фрахту згідно інвойсу.

Одночасно судом встановлено на підставі експертного висновку Дніпропетровської торгово-промислової палати № Є-246 від 30.10.2013 року, що ціни на умовах поставки CIF Одеса є нижчими ціни, яка вказана у специфікації о контракту позивача.

Таким чином, судом не встановлено наявності розбіжностей у документах, які надані позивачем для митного оформлення товарів, які б перешкоджали відповідачу визначити митну вартість товару на основним методом - за ціною договору, а тому відповідач не правомірно витребував у позивача додаткові документи.

На підставі викладеного судом відхиляють заперечення відповідача, які викладені у запереченнях на позовну заяву.

Одночасно суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

У зв'язку з чим судом встановлено, що відомості надані позивач стосовно митної вартості товарів є об'єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

На підставі викладеного, рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів № 110000003/2013/000114/2 від 01.11.2013 року Дніпропетровської митниці Міндоходів України є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо заявленої позовної вимоги - визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у визнанні заявленої митної вартості № 17-11-2/245 від 14.01.2014 року, то суд зазначає наступне.

Звертаючись до адміністративного суду з вказаними вимогами, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Суд зазначає, що позивач реалізував своє право передбачене ч.8 ст. 55 Митного кодексу України стосовно можливості надати відповідачу додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Відповідач у свою чергу виконав свій обов'язок передбачений ч. 9 ст. 55 Митного кодексу України в частині розгляду додаткових документів декларанта та прийняв відповідне рішення за заявою декларанта.

Таким чином, на думку суду позивач скористався досудовим порядком врегулювання спору з відповідачем шляхом використання можливості надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а відповідач свою чергу реалізував свій обов'язок щодо можливості перегляду рішення про корегування митної вартості товару у позасудовому (адміністративному) порядку.

В даному випадку рішення відповідача не є рішення суб'єкта владних повноважень в розумінні ч.2 ст. 17 КАС України, оскільки не породжує для платника податків жодних правових наслідків.

На підставі викладеного суд відмовляє у задоволення даної позовної вимоги.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України у разі якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про корегування митної вартості товарів № 110000003/2013/000114/2 від 01.11.2013 року.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Семко» судовий збір у розмірі 73,08 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 28 лютого 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 28.02.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник суддіС.В. Златін С.В. Златін Р.Ю. Ричка