Постанова

від 20.02.2014 по справі 910/10354/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2014 р. Справа№ 910/10354/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Яковлєва М.Л.

за участю представників:

від прокуратури: Лядецька Л.В.,

від позивача: не з'явився,

від відповідача: представник - Людвік І.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіто"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2013 р.

у справі № 910/10354/13 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом прокурора м. Алушти в інтересах держави в особі Привітненської сільської ради міста Алушти Автономної Республіки Крим

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіто", м. Київ

про стягнення 58 449,10 грн., розірвання договору та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 р. прокурор м. Алушти в інтересах держави в особі Привітненської сільської ради міста Алушти Автономної Республіки Крим звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіто" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за землю на суму 58499,10 грн., у тому числі пені 12512,75 грн., розірвання договору оренди землі від 22.03.2007 р., площею 11,0 га, вартістю 4872890,00 грн., укладеного між Привітненською сільською радою та ТОВ «Кіто», зобов'язання відповідача повернути позивачу передану за договором оренди від 22.03.2007 р. земельну ділянку площею 11,0 га, вартістю 4872890,00 грн.

12.08.2013 р. до Господарського суду міста Києва від прокурора м. Алушта надійшла заява про відмову від позову в частині розірвання спірного договору та повернення земельної ділянки, а також про припинення провадження у справі в частині стягнення орендних платежів у зв'язку з відсутністю предмету спору.

03.10.2013 р. до Господарського суду міста Києва позивачем подано лист, яким повідомлено, що 50 сесія Привітненської сільської ради від 21.06.2013 р. позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Звернення відповідача про підписання мирової угоди в зв'язку з виплатою заборгованості виключено з повістки дня питання і не розглядалось.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2013 р. у справі №910/10354/13 позов задоволено частково, розірвано договір оренди земельної ділянки площею 11 га, кадастровий номер № 01 103 930 00:01:002:0069, укладений 22.03.2007 р. між Привітненською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіто", зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіто" повернути Привітненській сільській раді земельну ділянку площею 11 га, кадастровий номер № 01 103 930 00:01:002:0069, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіто" в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4014 грн. 50 коп., провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 58 449,10 грн. припинено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіто" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу Привітненська сільська рада просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2013 р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представники прокуратури та відповідача надали пояснення по суті справи.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його хворобою.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його відхилення з наступних підстав.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Так, доказів того, що керівництво позивача, яке в силу ст. 28 Господарського процесуального кодексу України може бути представником юридичної особи, не в змозі прийняти участь в судовому засіданні не подано, а хвороба представника позивача не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, так як в даному випадку позивач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України та забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника.

Неявка представника позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.2007 р. між Привітненською сільською радою (орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Кіто" (орендарем) було укладено договір оренди землі (далі - Договір), пунктом 1 якого визначено, що згідно з рішенням 10-ї сесії 5-го скликання Привітненської сільської ради № 10/50 від 28.12.2005 р. орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення за рахунок земель Привітненської сільської ради, не наданих у власність або користування, яка знаходиться в с. Привітне в районі набережної.

Відповідно до п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка (кадастровий № 01 103 930 00:01:002:0069) площею 11 га, в тому числі відкриті землі без рослинного покриву, кам'янисті місця, осипи - 9,0409 га, пасовища - 1,9591 га.

В силу п. 4 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4 872 890,00 грн.

Згідно з п. 6 Договору останній укладено строком на 49 років.

Відповідно до п. 7 Договору орендна плата вноситься в грошовій формі в розмірі 97457,80 грн. на рік; 8121,49 грн. на місяць.

Згідно з п. 9 Договору орендна плата вноситься до 25-го числа кожного місяця за попередній місць.

Відповідно до п. 33 Договору дія останнього припиняється у випадках, зокрема, дострокового розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін а) у випадку невиконання іншою стороною умов цього договору, б) у разі випадкового знищення чи пошкодження земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає використанню земельної ділянки за цільовим призначенням; в) з інших підстав, визначених законодавством України.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є в тому числі орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є в тому числі систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, станом на час звернення до суду орендар мав заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 58 499,10 грн., а саме: 5378,90 грн. за жовтень 2012 р., а також по 8121,49 грн. за листопад 2012 р. - березень 2013 р., 12512,75 грн. пені за період жовтень 2012 р. - лютий 2013 р.

Відповідачем сплачена заборгованість в розмірі 80000 грн., що підтверджується квитанцією № 28-738 від 30.07.2013 р. на суму 80000 грн.

Таким чином, під час розгляду справи основний борг за спірний період з урахуванням пені відповідачем сплачено.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У абзаці четвертому п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.11.2011 р. зазначено, що припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до Господарського суду м. Києва 01.06.2013 р., про що свідчить відмітка на позовній заяві.

Таким чином, провадження у справі щодо позовних вимог про стягнення 58 449,10 грн., сплачених відповідачем після звернення до суду з позовом, підлягало припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що відповідачем порушено зобов'язання щодо своєчасного внесення оплати за спірним Договором.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

У пункті 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Разом з тим доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Судом першої інстанції вірно враховано, що заборгованість відповідачем було сплачено лише під час розгляду справи в судовому порядку.

Крім того, згідно з листом Державної податкової інспекції у м. Алушта АРК Крим Державної податкової служби від 21.12.2012 р. відповідач систематично порушує чинне законодавство в частині своєчасної сплати податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки, що призводить до несвоєчасного надходження грошових коштів в бюджет позивача.

Відповідно до довідки за підписом заступника начальника ДПІ у м. Алушті ГУ Міндоходів в АР Крим № 1412/9/2012 від 25.11.2013 р. заборгованість відповідача з орендної плати з час дії спірного договору оренди земельної ділянки станом на 25.11.2013 р. становить 184 450,76 грн. (175 289,40 грн. недоїмки та 9 161,36 грн. пені).

Відповідно зазначеним спростовані доводи відповідача про те, що в даному випадку відсутня систематична несплата орендних платежів.

Також, не можуть розглядатись в якості підстав для звільнення від відповідальності з систематичну несплату орендних платежів доводи апеляційної скарги щодо важкого фінансового стану підприємства, оскільки доказів важкого фінансового стану відповідачем не надано.

Оскільки порушення виконання зобов'язання відповідачем є істотним в розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України, позовні вимоги про розірвання Договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Абзацом 5 п. 2.19 постанови пленуму Вищого Господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Враховуючи викладене вимоги про розірвання спірного договору та повернення земельної ділянки Привітненській сільській раді обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову частково та припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 58449,10 грн., з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіто" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2013 року у справі № 910/10354/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/10354/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Є.Ю. Шаптала

М.Л. Яковлєв