Постанова

від 14.02.2014 по справі 808/10319/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2014 року 15 год. 45 хв. Справа № 808/10319/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуші С.М.

за участю секретаря Лазько Д.В.

представника позивача Мелешкіна С.В.

представника відповідача Петрової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: Приватного виробничо-комерційного підприємства «ЄВРОПРОМПІДШИПНИК»

до: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про: скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне виробничо-комерційне підприємство «ЄВРОПРОМПІДШИПНИК» (далі - ПВКП «ЄВРОПРОМПІДШИПНИК» або позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.07.2013 № 0000232201, яким визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 558072 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 139518 грн., та податкового повідомлення-рішення від 09.07.2013 № 0000242201, яким визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 531530 грн. та штрафними (фінансовим) санкціями у сумі 132882 грн. 50 коп.

Позивач вважає необґрунтованими висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, щодо не підтвердження факту поставки товарів та надання посередницьких послуг ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» відповідно до укладених договорів.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити та надали пояснення в обґрунтування позову, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнала, просила у його задоволенні відмовити та пояснила, що податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість визначені у зв'язку з встановленим у ході проведеної перевірки порушеннями вимог податкового законодавства.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 16.05.2013 по 18.05.2013 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПВКП «ЕВРОПРОМПІДШИПНИК» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток та податку на додану вартість під час взаємовідносин з ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» за період з 01.02.2012 по 31.07.2012, за результатами якої складено Акт перевірки від 20.05.2013 № 73/22-10/32013644 (т. 1 а.с. 8-18).

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення:

1) підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у загальні сумі 531530 грн., у тому числі по періодам:

- лютий 2012 року у сумі 1088 грн.;

- березень 2012 року у сумі 116556 грн.;

- травень 2012 року у сумі 192558 грн.;

- червень 2012 року у сумі 85980 грн.;

- липень 2012 року у сумі 135348 грн.

2) підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на прибуток підприємств, нарахованого та сплаченого в загальній сумі 558072 грн., у тому числі по періодам:

- І квартал 2012 року в сумі 123527 грн.;

- Півріччя 2012 року в сумі 415956 грн.;

- 3 квартали 2012 року в сумі 558072 грн.

Зазначені висновки обґрунтовані не підтвердженням факту поставки товару від ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» через відсутність товарно-транспортних накладних, та не підтвердженням наданих ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» посередницьких послуг, оскільки надані до перевірки акти приймання-здачі робіт (послуг) містять лише загальну інформацію щодо наданих послуг та не містять переліку виконаних робіт, часу та місця наданих послуг, у зв'язку з чим, на думку відповідача, не містять підтверджуючої інформації щодо фактичного отримання послуг.

На підстави висновків Акту перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області 09.07.2013 прийняті податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000232201, яким визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 558072 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 139518 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000242201, яким визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 531530 грн. та штрафними (фінансовим) санкціями у сумі 132882 грн. 50 коп.(т. 1 а.с. 19-21).

В адміністративному порядку зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем не оскаржувались.

Висновки Акту перевірки про не підтвердження здійснення господарської операції щодо поставки від ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» товарів суд вважає необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 09.07.2013 № 0000232201 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 27471 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 6867 грн. 75 коп., а також про протиправність податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 09.07.2013 № 0000242201 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 26162 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 6540 грн. 50 коп., з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ПВКП «ЄВРОПРОМПІДШИПНИК» (покупець) та ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» (продавець) укладено Договір купівлі-продажу № 28/02-12, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар, кількість, характеристика та вартість якого викладені у накладних, які виписуються продавцем та затверджуються підписами та печатками обох сторін, або печаткою продавця та довіреністю покупця на кожну партію товару (т. 1 а.с. 22).

Згідно з пунктом 2.1.1 пункту 2 Договору, товаром є підшипники та шарикопідшипники. Відповідно до пункту 3 Договору, форма оплати - безготівкова, поставка товару здійснюється за рахунком продавця.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» поставлено позивачу товар - підшипники на загальну сумі 156973 грн. 93 коп. (у тому числі ПДВ 26162 грн. 32 коп.), про що виписані рахунок-фактуру № СФ-0000409 від 01.03.2012, видаткова накладна № РН-000428 від 01.03.2012 та податкова накладна від 01.03.2012 № 4 (т. 1 а.с. 162-164).

Зазначений товар оплачений у повному обсязі, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача та Актом перевірки (аркуш Акту 9, т. 1 а.с. 12, 165-167).

В подальшому придбаний товар реалізований позивачем на ПАТ «МОТОР СІЧ» відповідно до укладеного договору на поставку продукції від 11.12.2003 № К-0188/04-Д, строк дії якого продовжувався до 31.12.2013, що підтверджується наданими представниками позивача та дослідженими судом видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами, довіреністю на отримання товару (т. 1 а.с. 76,168-185, 187-188).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22, пунктом 185.1 статті 185 та пунктом 186.1 статті 186 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 пункту 198 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника податку сум ПДВ.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пунктів 201.6 та 201.8 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, що свідчить про їх неналежність як первинного документу, або порушення порядку їх видачі.

Оскільки контрагент позивача на момент укладання угод та складання податкових накладних мав свідоцтво платника податку на додану вартість (знаходився на обліку в Державній податковій службі в якості платника ПДВ), дані податкові накладні оплачені позивачем, що не спростовується Актом перевірки, придбаний товар у подальшому використаний в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно віднесено сплачені ним в ціні товару суму податку на додану вартість у розмірі 26162 грн. 32 коп. до складу податкового кредиту.

Із зазначених підстав суд приходить до висновку про безпідставне визначення податковим органом податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 27471 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» щодо придбання підшипників.

Пунктом 14.1.36 Податкового кодексу України, передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються витрати операційної діяльності та інші витрати.

Витрати операційної діяльності включають собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Витрати, що формують собівартість виготовленої продукції (робіт, послуг), складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів0 бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат.

При цьому, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Як встановлено судом, матеріальні цінності, що придбавалися у ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» відповідно до договору купівлі-продажу № 28/02-12 від 28.02.2012, призначалися для використання позивачем в оподатковуваних операціях власної господарської діяльності, отримання товару, його оприбуткування, та проведення розрахунків підтверджується сукупністю наданих позивачем та досліджених судом первинних документів, здійснення господарських операцій документально відображено у бухгалтерському і податковому обліку, що також підтверджено актом перевірки, та спростовує висновки податкового органу про допущенні порушення податкового законодавства.

Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частини визначення податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» щодо купівлі-продажу підшипників на підставі договору купівлі-продажу не є переконливими.

Твердження відповідача про те, що не підтверджено факт поставки товарів від ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» та висновки акту перевірки про нереальність господарської операції через відсутність товарно-транспортних накладних, суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

За вказаних обставин суд вважає висновки відповідача про заниження податку на прибуток приватних підприємств у сумі 27471 грн. та податку на додану вартість у сумі 26162 грн. по господарській операції з купівлі-продажу підшипників необґрунтованими, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині нарахування податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій за вказаною операцією прийняті протиправно та підлягають скасуванню, а саме: податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 09.07.2013 № 0000232201 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 27471 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 6867 грн. 75 коп., та податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 09.07.2013 № 0000242201 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 26162 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 6540 грн. 50 коп.

Висновки податкового органу про не підтвердження наданих посередницьких послуг відповідно до укладеного між ПВКП «ЄВРОПРОМПІДШИПНИК» та ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» договору про надання посередницьких послуг, внаслідок чого позивачем завищенні валові витрати на суму 2526674 грн. та завищено податковий кредит на суму 505368 грн., суд вважає обґрунтованими, у зв'язку з чим підстави для скасування податкових повідомлень-рішень в інший частини відсутні.

Судом встановлено, що між ПВКП «ЄВРОПРОМПІДШИПНИК» (замовник) та ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» (виконавець) укладено Договір про надання посередницьких послуг № 3 від 20.02.2013. (т. 1 а.с. 26-28).

За умовами вказаного договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику такі посередницькі послуги: вивчення ринку будівельних матеріалів; пошук потрібних будівельних матеріалів за оптимальною ціною потрібної якості; купівля будівельних матеріалів від імені замовника та за його рахунок; отримання будівельних матеріалів, транспортування, послуги з завантаження-розвантаження; збереження, сортування та доставка за вказаною замовником адресою. За вказаним договором виконавець діє в межах України як представник замовника. Підтвердженням наданих послуг за Договором є звіт про надані послуги, на підставі якого сторно щомісячно складають акт виконаних робіт (пункт 1 Договору).

Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 Договору, вартість послуг за вказаним договором визначається сторонами за фактом їх надання на підставі звіту за календарний місяць, наданого виконавцем та узгоджується сторонами підписанням акту виконаних робіт.

На підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту позивачем надані виписані та складені ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» наступні документи:

1) рахунок-фактура № СФ-0000334 від 20.02.2012, податкову накладну від 28.02.2012 № 182 та акт виконаних робіт від 28.02.2012, за якими вартість наданих послуг становить 6529 грн. 31 коп. (у тому числі ПДВ 1088 грн. 22 коп.), а також звіт про виконану роботу за лютий 2012 року, у якому вартість зазначена (з урахуванням ПДВ) у розмірі 19789 грн. 91 коп. (т. 1 а.с. 143-146);

2) рахунок-фактура № СФ-0000662 від 30.03.2012, податкову накладну від 30.03.2012 № 210 та акт виконаних робіт № ОУ- 0000003 від 30.03.2012, за якими вартість наданих послуг становить 542364 грн. 14 коп. (у тому числі ПДВ 90394 коп. 02 коп.), а також звіт про виконану роботу за березень 2012 року, у якому вартість зазначена (з урахуванням ПДВ) у розмірі 1258841 грн. 06 коп. (т. 1 а.с. 108-113);

3) рахунок-фактура № СФ-0000893 від 28.04.2012, податкову накладну від 28.04.2012 № 193 та акт виконаних робіт від 28.04.2012, за якими вартість наданих послуг становить 581533 грн. 09 коп. (у тому числі ПДВ 96922 грн. 18 коп.), а також звіт про виконану роботу за квітень 2012 року, у якому вартість зазначена (з урахуванням ПДВ) у розмірі 1727104 грн. 02 коп. (т. 1 а.с. 114-119);

4) рахунок-фактура № СФ-0001134 від 31.05.2012, податкову накладну від 31.05.2012 № 245 та акт виконаних робіт від 31.05.2012, за якими вартість наданих послуг становить 573610 грн. 79 коп. (у тому числі ПДВ 95601 грн. 80 коп.), а також звіт про виконану роботу за травень 2012 року, у якому вартість зазначена (з урахуванням ПДВ) у розмірі 1631575 грн. 71 коп. (т. 1 а.с. 120-126);

5) рахунок-фактура № СФ-001370 від 27.06.2012, податкову накладну від 27.06.2012 № 189 та акт виконаних робіт від 27.06.2012, за якими вартість наданих послуг становить 515881 грн. 17 коп. (у тому числі ПДВ 85980 грн. 17 коп.), а також звіт про виконану роботу за червень 2012 року, у якому вартість зазначена (з урахуванням ПДВ) у розмірі 1558786 грн. 69 коп. (т. 1 а.с. 127-133);

6) рахунок-фактура № СФ-0001624 від 31.07.2012, податкову накладну від 31.07.2012 № 221 та акт виконаних робіт від 31.07.2012, за якими вартість наданих послуг становить 812090 грн. (у тому числі ПДВ 135348 грн. 33 коп.), а також звіт про виконану роботу за липень 2012 року, у якому вартість зазначена (з урахуванням ПДВ) у розмірі 1670369 грн. 87 коп. (т. 1 а.с. 134-142).

Розрахунки у безготівковій формі проведені у повному обсязі, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача та Актом перевірки (аркуш Акту 9, т. 1 а.с. 12, 147-157).

Суд приходить до висновку, що зазначені документи не підтверджують надання посередницьких послуг, оскільки вони не містять відомості щодо змісту та обсягу господарських операцій, одиниці їх виміру, калькуляції вартості виконаних робіт, відсутні відомості щодо часу та місця надання таких послуг, переліку виконаних робіт.

Необхідною умовою для включення витрат на оплату послуг до валових витрат підприємства та віднесення сплачених сум податку у ціні таких послуг до складу податкового кредиту є, зокрема, належне документальне підтвердження факту надання таких послуг (позаяк наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції відповідно до їх економічного змісту) та отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції як складової господарської діяльності. При цьому презумується, що така господарська операція здійснюється з врахуванням комерційного і розумного співвідношення розміру понесених витрат та очікуваної вигоди.

Оскільки правила ведення податкового обліку з податку на прибуток законодавством окремо не визначені, до уваги береться загальна вимога відповідності податкового обліку бухгалтерському, ведення якого передбачає обов'язкову наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують ту чи іншу господарську операцію.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фактичне виконання послуг зазначений документ може підтверджувати у бухгалтерському обліку за умови виконання наведених вище умов.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отримання позивачем посередницьких послуг підлягає встановленню в судовому процесі як обставина, з якою закон пов'язує виникнення права платника податку на включення вартості придбаних послуг до складу валових витрат та віднесення сплачених у ціні таких послуг сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Витрати повинні бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних за умови фіктивності операцій, відсутності доказів їх реального вчинення, виключає правомірність формування валових витрат та визначення платником податкового кредиту за такими операціями. Будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

У разі, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, належним чином оформлені звіти про надані посередницькі послуги тощо.

Підлягають з'ясуванню також фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів; можливість здійснення операцій у відповідні строки з урахуванням встановленого терміну виконання; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Надані позивачем податкові накладні, акти виконаних робіт та звіти про виконані роботи, які також були предметом дослідження при перевірці, містять лише загальні відомості про надання послуг із зазначенням їх вартості, та не розкривають реальний зміст та обсяги господарських операцій, оскільки не містять відомості щодо місця та часу надання послуг, їх кількості, переліку та обсягу виконаних робіт, одиниці їх виміру, калькуляції вартості виконаних робіт тощо.

Крім того, вартість виконаних робіт, яка зазначена у кожному із щомісячних звітів про виконані роботи по Договору про надання посередницьких послуг № 3 від 20.02.2012 за період лютий-липень 2012 року, суттєво відрізняється від вартості наданих послуг, яка зазначена в актах виконаних робіт, рахунках фактурах та податкових накладних за відповідний місяць.

Наведені обставини у своїй сукупності підтверджують правомірність висновків податкового органу про безпідставне завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» щодо надання послуг, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частини визначення податкових зобов'язань за вказаними операціями винесені правомірно, а відтак, позовні вимоги в цій частини задоволенню не підлягають.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток приватних підприємств у сумі 27471 грн. та податку на додану вартість у сумі 26162 грн. по господарській операції з купівлі-продажу підшипників необґрунтованими, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині нарахування податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій за вказаною операцією прийняті протиправно та підлягають скасуванню, а саме: податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 09.07.2013 № 0000232201 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 27471 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 6867 грн. 75 коп., та податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 09.07.2013 № 0000242201 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 26162 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 6540 грн. 50 коп.

Позивачем не надано належних доказів щодо правомірності формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП».

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Враховуючи, що при подачі адміністративного позову позивачем сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» стягненню з позивача підлягає сума судового збору у розмірі 3903 грн. 47 коп.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 159-163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 09.07.2013 № 0000232201 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 27471 (двадцять сім тисяч чотириста сімдесят одна) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 6867 (шість тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 75 коп.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 09.07.2013 № 0000242201 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 26162 (двадцять шість тисяч сто шістдесят дві) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 6540 (шість тисяч п'ятсот сорок) грн. 50 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства «ЄВРОПРОМПІДШИПНИК» (код ЄДРПОУ 32013644) на користь Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Запоріжжя (р/р 31215206784006, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025423, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби у Запорізькій області, код бюджетної класифікації 22030001, призначення платежу: судовий збір, код 35450335) суму судового збору у розмірі 3903 (три тисячі дев'ятсот три) грн. 47 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Каракуша