Постанова

від 15.10.2014 по справі 808/10319/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 жовтня 2014 рокусправа № 808/10319/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Лащенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги 1. Приватного виробничо-комерційного підприємства «Європромпідшипник»; 2. Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року у справі №808/10319/13-а за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства «Європромпідшипник» до про Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Приватне виробничо-комерційне підприємство «Європромпідшипник» (далі по тексту - Позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі по тексту - Відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 липня 2013 року № 0000232201 та № 0000242201.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 січня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №808/10319/13-а. (т.1, а.с.1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, щодо не підтвердження факту поставки товарів та надання посередницьких послуг ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» відповідно до укладених договорів - є необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року у справі №808/10319/13-а адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 09.07.2013 № 0000232201 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 27471 (двадцять сім тисяч чотириста сімдесят одна) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 6867 (шість тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 75 коп.

Визнано протиправним та скасовано прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 09.07.2013 № 0000242201 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 26162 (двадцять шість тисяч сто шістдесят дві) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 6540 (шість тисяч п'ятсот сорок) грн. 50 коп.

У решті позовних вимог відмовлено. (суддя - Каракуша С.М.) (т.2, а.с.53-57)

Позивач - Приватне виробничо-комерційне підприємство «Європромпідшипник», не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року у справі №808/10319/13-а та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Позивач зазначає, що суд першої інстанції прийшов до висновку про нереальність господарської операції, пов»язаної з отриманням посередницьких послуг від свого контрагента, не дослідивши у повній мірі усі докази та обставини по справі.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, також подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року у справі №808/10319/13-а в частині задоволених позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було проаналізовано фактичну поставу придбаного товару і не було досліджено фактичне зберігання та використання в своїй господарській діяльності зазначених, в наданих для перевірки документах, підшипників.

Представник Позивача, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі, та на свої пояснення, надані в судовому засіданні, повністю підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, та вважав, що апеляційна скарга Відповідача, як необґрунтована та безпідставна - не підлягає задоволенню.

Представник Відповідача просив суд задовольнити вимоги своєї апеляційної скарги, та відмовити в задоволенні апеляційної скарги Позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об»єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає, що існують підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційних вимог Позивача по справі, а апеляційна скарга Відповідача - не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суд розглядає справу в межах вимог кожної з апеляційних скарг окремо.

Сторони щодо встановлених судом фактичних обставин справи, заперечень не заявляли.

Визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішень №0000232201 та №0000242201 від 09.07.2013р. - є предметом судового спору.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані Позивачем первинні документи стосовно отриманих від свого контрагента посередницьких послуг, містять лише загальні відомості про надання таких послуг із зазначенням їх вартості, та не розкривають реальний зміст та обсяги господарських операцій, оскільки не містять відомостей щодо місця та часу надання послуг, їх кількості, переліку та обсягу виконаних робіт, одиниці їх виміру, калькуляції вартості виконаних робіт тощо.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що наведені обставини у своїй сукупності, підтверджують правомірність висновків податкового органу про безпідставне завищення Позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» щодо надання останнім посередницьких послуг, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частини визначення податкових зобов'язань за вказаними операціями винесені правомірно.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком контролюючого органу, з котрим погодився суд першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 16.05.2013 по 18.05.2013 фахівцями Відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПВКП «ЕВРОПРОМПІДШИПНИК» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток та податку на додану вартість під час взаємовідносин з ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» за період з 01.02.2012 по 31.07.2012, за результатами якої складено Акт перевірки від 20.05.2013 № 73/22-10/32013644 (т. 1 а.с. 8-18).

Згідно наданої суду ксерокопії зазначеного акту, перевіркою встановлено порушення:

1) підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у загальні сумі 531530 грн., у тому числі по періодам:

- лютий 2012 року у сумі 1088 грн.;

- березень 2012 року у сумі 116556 грн.;

- травень 2012 року у сумі 192558 грн.;

- червень 2012 року у сумі 85980 грн.;

- липень 2012 року у сумі 135348 грн.

2) підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на прибуток підприємств, нарахованого та сплаченого в загальній сумі 558072 грн., у тому числі по періодам:

- І квартал 2012 року в сумі 123527 грн.;

- Півріччя 2012 року в сумі 415956 грн.;

- 3 квартали 2012 року в сумі 558072 грн.

Зазначені висновки обґрунтовані не підтвердженням факту поставки товару Позивачу по даній адміністративній справі від ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» через відсутність товарно-транспортних накладних, та не підтвердженням наданих ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» посередницьких послуг, оскільки надані до перевірки акти приймання-здачі робіт (послуг) містять лише загальну інформацію щодо наданих послуг та не містять переліку виконаних робіт, часу та місця наданих послуг, у зв'язку з чим, на думку відповідача, не містять підтверджуючої інформації щодо фактичного отримання послуг.

На підстави висновків Акту-перевірки, Відповідачем 09.07.2013 були прийняті податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000232201, яким визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 558072 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 139518 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000242201, яким визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 531530 грн. та штрафними (фінансовим) санкціями у сумі 132882 грн. 50 коп.(т. 1 а.с. 19-21).

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між Позивачем (замовник) та ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» (виконавець) укладено Договір про надання посередницьких послуг № 3 від 20.02.2012. (т. 1 а.с. 26-28).

За умовами вказаного договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику такі посередницькі послуги: вивчення ринку будівельних матеріалів; пошук потрібних будівельних матеріалів за оптимальною ціною потрібної якості; купівля будівельних матеріалів від імені замовника та за його рахунок; отримання будівельних матеріалів, транспортування, послуги з завантаження-розвантаження; збереження, сортування та доставка за вказаною замовником адресою. За вказаним договором виконавець діє в межах України як представник замовника. Підтвердженням наданих послуг за Договором є звіт про надані послуги, на підставі якого сторно щомісячно складають акт виконаних робіт (пункт 1 Договору).

Відповідно до підпункту 4.1 пункту 4 Договору, вартість послуг за вказаним договором визначається сторонами за фактом їх надання на підставі звіту за календарний місяць, наданого виконавцем та узгоджується сторонами підписанням акту виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, правомірність формування валових витрат та податкового кредиту Позивачем підтверджується наступними документами:

1) рахунок-фактура № СФ-0000334 від 20.02.2012, податкову накладну від 28.02.2012 № 182 та акт виконаних робіт від 28.02.2012, за якими вартість наданих послуг становить 6529 грн. 31 коп. (у тому числі ПДВ 1088 грн. 22 коп.), а також звіт про виконану роботу за лютий 2012 року, у якому вартість зазначена (з урахуванням ПДВ) у розмірі 19789 грн. 91 коп. (т. 1 а.с. 143-146);

2) рахунок-фактура № СФ-0000662 від 30.03.2012, податкову накладну від 30.03.2012 № 210 та акт виконаних робіт № ОУ- 0000003 від 30.03.2012, за якими вартість наданих послуг становить 542364 грн. 14 коп. (у тому числі ПДВ 90394 коп. 02 коп.), а також звіт про виконану роботу за березень 2012 року, у якому вартість зазначена (з урахуванням ПДВ) у розмірі 1258841 грн. 06 коп. (т. 1 а.с. 108-113);

3) рахунок-фактура № СФ-0000893 від 28.04.2012, податкову накладну від 28.04.2012 № 193 та акт виконаних робіт від 28.04.2012, за якими вартість наданих послуг становить 581533 грн. 09 коп. (у тому числі ПДВ 96922 грн. 18 коп.), а також звіт про виконану роботу за квітень 2012 року, у якому вартість зазначена (з урахуванням ПДВ) у розмірі 1727104 грн. 02 коп. (т. 1 а.с. 114-119);

4) рахунок-фактура № СФ-0001134 від 31.05.2012, податкову накладну від 31.05.2012 № 245 та акт виконаних робіт від 31.05.2012, за якими вартість наданих послуг становить 573610 грн. 79 коп. (у тому числі ПДВ 95601 грн. 80 коп.), а також звіт про виконану роботу за травень 2012 року, у якому вартість зазначена (з урахуванням ПДВ) у розмірі 1631575 грн. 71 коп. (т. 1 а.с. 120-126);

5) рахунок-фактура № СФ-001370 від 27.06.2012, податкову накладну від 27.06.2012 № 189 та акт виконаних робіт від 27.06.2012, за якими вартість наданих послуг становить 515881 грн. 17 коп. (у тому числі ПДВ 85980 грн. 17 коп.), а також звіт про виконану роботу за червень 2012 року, у якому вартість зазначена (з урахуванням ПДВ) у розмірі 1558786 грн. 69 коп. (т. 1 а.с. 127-133);

6) рахунок-фактура № СФ-0001624 від 31.07.2012, податкову накладну від 31.07.2012 № 221 та акт виконаних робіт від 31.07.2012, за якими вартість наданих послуг становить 812090 грн. (у тому числі ПДВ 135348 грн. 33 коп.), а також звіт про виконану роботу за липень 2012 року, у якому вартість зазначена (з урахуванням ПДВ) у розмірі 1670369 грн. 87 коп. (т. 1 а.с. 134-142).

Розрахунки у безготівковій формі проведені у повному обсязі, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача та Актом перевірки (аркуш Акту 9, т. 1 а.с. 12, 147-157).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з акту перевірки, та слідує з пояснень представника Відповідача, наданих у судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи, зауваження до первинних бухгалтерських документів у контролюючого органу - відсутні.

Крім того, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги в цій частині, керуючись вимогами ч.ч.1,2 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зважує на ту обставину, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 26 вересня 2014р. по справі №908\ 3212\14 за позовом приватного виробничо-комерційного підприємства «Європромпідшипник» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопромгруп» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВСД» встановлено факт повного виконання ТОВ «Технопромгруп» своїх зобов»язань за договором №3 від 20.02.2012р. про надання ПВКП «Європромпідшипник» посередницьких послуг.

Крім того, твердження Відповідача про непідтвердження факту поставки товарів від ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» та висновки акту перевірки про нереальність господарської операції через відсутність товарно-транспортних накладних, колегія суддів вважає також необґрунтованими, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Позивачем (покупець) та ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» (продавець) укладено Договір купівлі-продажу № 28/02-12 (т. 1 а.с. 22).

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» поставило Позивачу товар - підшипники на загальну сумі 156973 грн. 93 коп. (у тому числі ПДВ 26162 грн. 32 коп.), про що виписані рахунок-фактуру № СФ-0000409 від 01.03.2012, видаткова накладна № РН-000428 від 01.03.2012 та податкова накладна від 01.03.2012 № 4 (т. 1 а.с. 162-164).

Зазначений товар оплачений у повному обсязі, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача та Актом перевірки (аркуш Акту 9, т. 1 а.с. 12, 165-167).

Як вбачається з матеріалів справи, вподальшому придбаний товар був реалізований Позивачем на ПАТ «МОТОР СІЧ» відповідно до укладеного договору на поставку продукції від 11.12.2003 № К-0188/04-Д, строк дії якого продовжувався до 31.12.2013, що підтверджується видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами, довіреністю на отримання товару (т. 1 а.с. 76,168-185, 187-188).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22, пунктом 185.1 статті 185 та пунктом 186.1 статті 186 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника податку сум ПДВ.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 201.6 та 201.8 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, що свідчить про їх неналежність як первинного документу, або порушення порядку їх видачі.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження реальності здійснених господарських операцій надано належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочинів між Позивачем та ТОВ «Технопромгруп» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійснених позивачем господарських операцій.

Судом першої інстанції встановлено, що контрагент Позивача, на момент укладання угод та складання податкових накладних, мав свідоцтво платника податку на додану вартість (знаходився на обліку в Державній податковій службі в якості платника ПДВ), дані податкові накладні оплачені позивачем, що не спростовується Актом перевірки, придбаний товар у подальшому використаний в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що Позивачем правомірно віднесено сплачені ним в ціні товару суму податку на додану вартість у розмірі 26162 грн. 32 коп. до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи, в частині отримання Позивачем посередницьких послуг, не повно та одностороннє дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, однак застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини. Зроблені судом першої інстанції висновки не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними письмовими доказами і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 14 лютого 2014р. необхідно скасувати, а позовні вимоги - задовольнити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.160,195,196,198,202,205,207 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства «Європромпідшипник» - задовольнити .

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року у справі №2а-0870\4759\11 - скасувати.

Позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області за № 0000232201 від 09.07.2013р. та за №0000242201 від 09.07.2013р.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 20 жовтня 2014р.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна