Ухвала

від 10.02.2015 по справі 808/10319/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2015 року м. Київ К/800/56377/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2014 р.

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 р.

у справі № 808/10319/13-а

за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства

«ЄВРОПРОМПІДШИПНИК»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне виробничо-комерційне підприємство «ЄВРОПРОМПІДШИПНИК» (далі - позивач, ПВКП «ЄВРОПРОМПІДШИПНИК») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2014 р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 09.07.2013 № 0000232201 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 27471 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 6867,75 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 09.07.2013 № 0000242201 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 26162 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 6540,50 грн. В іншій частини в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 р. постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2014 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя № 0000232201 від 09.07.2013 р. та №0000242201 від 09.07.2013 р.

У касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2014 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПВКП «ЕВРОПРОМПІДШИПНИК» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток та податку на додану вартість під час взаємовідносин з ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» за період з 01.02.2012 по 31.07.2012, за результатами якої складено акт перевірки від 20.05.2013 № 73/22-10/32013644.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у загальні сумі 531530 грн.; підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на прибуток підприємств, нарахованого та сплаченого в загальній сумі 558072 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.07.2013 № 0000232201, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 558072 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 139518 грн., та податкове повідомлення-рішення від 09.07.2013 № 0000242201, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 531530 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 132882 грн. 50 коп.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» (виконавець) укладено договір про надання посередницьких послуг № 3 від 20.02.2012 р.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими накладними, рахунками-фактурами, актами виконаних робіт, звітами про виконану роботу, банківськими виписками.

Крім того, як встановлено судами, рішенням господарського суду Запорізької області від 26 вересня 2014 р. у справі №908\3212\14 за позовом ПВКП «ЄВРОПРОМПІДШИПНИК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопромгруп» та до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВСД» встановлено факт повного виконання ТОВ «Технопромгруп» своїх зобов'язань за договором №3 від 20.02.2012 р. про надання ПВКП «Європромпідшипник» посередницьких послуг.

Також судами встановлено, що позивачем (покупець) та ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 28/02-12.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» поставило позивачу товар - підшипники на загальну сумі 156973 грн. 93 коп., що підтверджено рахунком-фактурою № СФ-0000409 від 01.03.2012, видатковою накладною № РН-000428 від 01.03.2012 та податковою накладною від 01.03.2012 № 4.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому придбаний товар був реалізований позивачем на ПАТ «МОТОР СІЧ» відповідно до укладеного договору на поставку продукції від 11.12.2003 № К-0188/04-Д, строк дії якого продовжувався до 31.12.2013 р, що підтверджено видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги висновки податкового органу щодо недійсності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відхилити.

2.Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов