Постанова

від 04.02.2014 по справі 826/11581/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11581/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазин О.А.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт сервіс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2013 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт сервіс" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, за участю третіх осіб : Товариства з обмеженою відповідальністю "Асіті Трейд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еворі Інвестмент" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт сервіс" - був залишений без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, та прийняти нову постанову, якою скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 0003842220 від 15.07.2013, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 273 794 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 136 897 грн.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу позивача задовольнити, а постанову суду скасувати ухваливши при цьому нове рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції, при розгляді даної справи, встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Спорт Сервіс» з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Асіті Трейд» та ТОВ «Еворі Інвестмент» за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки відповідачем було складено Акт від 04.07.2013 р. № 212/22-221-35182323, у якому були зафіксовано порушення позивачем норм : п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту у розмірі 273794,00 грн., в тому числі по періодам: листопад 2011 р. - 29 459 грн., грудень 2011 р. - 228 363 грн., червень 2012 р. - 8786 грн., вересень 2012 р. - 7187 грн.

Також, в Акті перевірки відповідачем зроблено висновок про те, що правочин укладений між позивачем та ТОВ «Асіті Трейд», ТОВ «Еворі Інвестмент» не є спрямований на реальне настання правових наслідків.

Висновок відповідача про визнання угод нікчемними між позивачем та ТОВ «Асіті Трейд» за період з 01.11.2011 р. по 31.01.2013 р ґрунтується на акті ДПІ Шевченківському р-ні м. Києва від 01.03.2013 р. № 617/22-90/37318596, де зазначено, що до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням останнього.

Відносно ТОВ «Еворі Інвестмент» також складено акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 11.02.2013 р. № 569/22.4/37471556 де зазначається, що угоди цього товариства визнаються нікчемними за квітень - жовтень 2012 р.

Наведені факти, як зазначає ДПІ, свідчать, що діяльність цих двох товариств здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності, а відносини між третіми особами та позивачем є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

На підставі Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- №0003842220 від 15.07.2013, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 273 794 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 136 897 грн.;

Позивач, не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, звернувся до суду.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про залишення адміністративного позову без задоволення вказав на те, що діяльність контрагентів була визнана такою, що має ознаки фіктивності.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Так, між позивачем (покупець) та ТОВ «Асіті Трейд» (продавець) укладено договір поставки № 2511/11 від 25.11.2011 р, за яким постачальник передавав у власність покупця товар в асортименті, у кількості та за цінами, що вказуються у видаткових накладних, а продавець зобов'язується прийняти товар у власність та своєчасно оплатити. Поставки здійснювались в період з листопада 2011 по грудень 2012.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Еворі-Інвестмент», слід зазначити, що згідно рахунку № 03/09/12 від 09.09.2012 р. та рахунку № 04/06/12 від 04.06.2012 р. була передана у власність ТОВ"Спорт сервіс" продукція в асортименті, кількості та за цінами, що вказуються у видаткових накладних, а продавець зобов'язується прийняти товар у власність та своєчасно оплатити.

Всі господарські операції закріплені в бухгалтерській звітності (на підтвердження яких є Реєстри виданих та отриманих податкових накладних та Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів).

На підтвердження реальності виконання вказаних договорів до матеріалів справи було надано видаткові та податкові накладні, виписані у відповідності до зазначених договорів, підтверджуючі реалізацію продукції, яку було придбано у контрагентів, копія договору суборенди складських приміщень та оренди нежитлового приміщення, копії товарно-транспортних накладних та видаткових накладних про реалізацію продукції, яку придбано у контрагентів та подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

В свою чергу, відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів звертає увагу, що податкова звітність повинна формуватись на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості, мають бути підписані уповноваженою особою, за наявності волі цієї особи, та в яких обов'язково визначається конкретний зміст та обсяг операцій, що передбачає необхідність деталізації/індивідуалізації номенклатури поставки, зокрема, робіт/послуг, що надає первинному документу юридичну значимість.

Стосовно висновків відповідача щодо визнання укладеного позивачем правочину нікчемним, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2013 року позовні вимоги ТОВ «АСІТІ ТРЕЙД» задоволено: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби по проведенню документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АСІТІ ТРЕЙД», за результатами якої складено Акт від 01 березня 2013 року № 617/22-90/37318569 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АСІТІ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 37318569) з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01 листопада 2011 року по 31 січня 2013 року; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби вилучити з інформаційної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», інформацію, внесену на підставі Акта від 01 березня 2013 року № 617/22-90/37318569 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АСІТІ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 37318569) з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01 листопада 2011 року по 31 січня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2013 року позов ТОВ «Еворі Інвестмент» задоволено: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, що виразились у проведенні зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Еворі Інвестмент» результати якої оформлені актом від 20.03.2013 року №1075/224/37471556 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Еворі Інвестмент» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період грудень 2011, квітень - грудень 2012 року та січень - лютий 2013 року»; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби вилучити з інформаційної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», інформацію, внесену на підставі акта від 20.03.2013 року №1075/224/37471556 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Еворі Інвестмент» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період грудень 2011, квітень - грудень 2012 року та січень - лютий 2013 року».

Не врахування висновків постанов судом першої інстанції призвело до неповного встановлення обставин справи та неповного дослідження доказів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також, на час здійснення господарських операцій - ТОВ «Асіті Трейд» та ТОВ «Еворі-Інвестмент» були включені до ЄДРПОУ, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. ТОВ"Спорт сервіс" не несе відповідальність ні за несплату податків постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей наведених у зазначених реєстрах.

Таким чином, відносини між позивачем та контрагентами були належним чином оформлені, даний правочин був спрямований на реальне настання всіх проведених операцій та носили реальний характер.

(Це підтверджується доказами реальності господарських операцій наданими до справи. Зокрема видаткові та податкові накладні, виписані у відповідності до укладених договорів, підтверджуючі реалізацію продукції, яку було придбано у контрагентів; копія договору суборенди складських приміщень та оренди нежитлового приміщення, копії товарно-транспортних накладних та видаткових накладних про реалізацію продукції, яку придбано у контрагентів та подальшого їх використання.)

Отже висновок про нікчемність правочину є необґрунтованим, оскільки не надано належних доказів вважати укладені угоди між ТОВ"Спорт сервіс" та ТОВ «Асіті Трейд» та ТОВ «Еворі-Інвестмент» - нікчемними, та які б свідчили про спрямованість вчиненого правочину на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку щодо неправомірності визначення відповідачем позивачу заниження податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В контексті вище викладеного, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2013 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт сервіс" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2013 року - скасувати та винести нову постанову.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт сервіс" - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві №0003842220 від 15.07.2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І. О. Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.