Ухвала

від 25.11.2015 по справі 826/11581/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2015 р. м. Київ К/800/8838/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014

у справі № 826/11581/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт Сервіс" (далі - Товариство)

до Інспекції,

за участю третіх осіб - товариства з обмеженою відповідальністю "Асіті Трейд" (далі - ТОВ «Асіті Трейд») та товариства з обмеженою відповідальністю "Еворі Інвестмент" (далі - ТОВ «Еворі Інвестмент»),

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.07.2013 № 0003842220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2013 у позові відмовлено з тих мотивів, що: фактичний рух активів у процесі виконання задекларованих платником операцій документально не підтверджується; у правовідносинах зі спірними контрагентами Товариством не проявлено розумної обачливості, яка відповідає звичайній практиці ділового обороту; обставини даної справи свідчать про недобросовісність платника та виключають обґрунтованість податкової вигоди, на яку він претендує.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що: податковий кредит в оспорюваній сумі сформований Товариством на підставі належним чином оформлених первинних документів; судом першої інстанції не було взято до уваги висновки судів, викладених у постановах з інших адміністративних справ, якими визнано протиправними дії контролюючих органів з проведення зустрічних перевірок (звірок) спірних контрагентів та зобов'язано вилучити інформацію про результати проведення таких перевірок (звірок) з інформаційних баз даних податкового органу.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Асіті Трейд» та з ТОВ «Еворі Інвестмент» за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, оформлену актом від 04.07.2013 № 212/22-221-35182323. За наслідками цієї перевірки відповідач збільшив платникові грошове зобов'язання з ПДВ за 410 691 грн. (у тому числі 273 794 грн. та 136 897 грн. за штрафними санкціями) за податковим повідомленням-рішенням від 15.07.2013 № 0003842220.

Підставою для прийняття цього акта індивідуальної дії слугував висновок Інспекції про необґрунтоване включення Товариством до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених ТОВ «Асіті» та ТОВ «Еворі Інвестмент» при придбанні товарів. При цьому Інспекція послалася на формальний характер правовідносин між учасниками розглядуваних поставок та на нікчемність правочинів, укладенням яких опосередковувалися спірні операції.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ з реальністю виконання господарської операції та з її підтвердженістю належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.

Керуючись наведеними правилами оподаткування при оцінці правовідносин позивача із заявленими контрагентами (ТОВ «Асіті Трейд» та ТОВ «Еворі Інвестмент»), суд першої інстанції, оцінивши подані платником первинні документи на підтвердження реальності виконання спірних операцій, діяльність цих постачальників та можливість виконання ними договірних зобов'язань перед позивачем погодився з висновком Інспекції про недобросовісний характер податкової вигоди платника за розглядуваними операціями.

Так, суд зазначив, що представлені Товариством договори поставки, податкові та видаткові накладні, рахунки не дають можливості дослідити процес переміщення активів на шляху від постачальників до кінцевого набувача (позивача у справі); у ході судового розгляду представник позивача не зміг надати пояснень щодо умов розглядуваних поставок; віддаленість контрагентів та обсяг задекларованих поставок продукції вимагали її транспортування у процесі виконання цих операцій, однак на вимогу суду позивач товарно-супровідну документацію не представив, обґрунтованих пояснень щодо порядку перевезення товару не надав, про конкретні місця вивантаження товарів не повідомив.

У світлі викладеного суд дійшов висновку, що власне перерахування позивачем коштів на рахунки ТОВ «Асіті Трейд» та ТОВ «Еворі Інвестмент» також не є підтвердженням виконання розглядуваних поставок, позаяк зв'язку такого перерахування коштів із здійсненням оплати саме за поставлений цими контрагентами товар не встановлено.

Також суд обґрунтовано наголосив на тому, що позивачем не було проявлено розумної обачливості у правовідносинах з розглядуваними контрагентами, оскільки при укладенні договорів платник не встановив фактичної адреси юридичних осіб (що є необхідною інформацію для укладення та виконання договору у разі невідповідності фактичної та юридичної адрес контрагента), не пересвідчився у наявності у них реальної можливості виконати договірні зобов'язання. Тим самим позивач взяв на себе надмірний ризик невиконання господарського зобов'язання, що не відповідає звичаям ділового обороту.

Наведені обставини у сукупності з наявністю у названих постачальників ознак фіктивних суб'єктів господарювання (які не перебувають за місцезнаходженням, не мають майна, основних фондів та інших умов, об'єктивно необхідних для провадження господарської діяльності) цілком обгрунтовано були розцінені судом першої інстанції як свідчення відсутності реальних господарських правовідносин між учасниками розглядуваних поставок та спрямованості дій платника (позивача у справі) на штучне створення документального підтвердження факту виконання взаємних зобов'язань між господарюючими суб'єктами та формальне дотримання податкового законодавства з метою одержання бажаних податковихнаслідків.

Апеляційний суд, скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору, не навів мотивів та доводів, що спростовували б висновки суду першої інстанції по суті спору. Фактично апеляційний суд послався на формальну наявність у платника первинних документів, що за формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. При цьому апеляційним судом не встановлено будь-яких обставин щодо фактичного виконання спірних операцій (існування активу у заявлених постачальників, його транспортування, зберігання, фактичного відвантаження та прийняття уповноваженими особами учасників операцій тощо).

У той же час номінально складені первинні документи не можуть викликати наслідки у податковому обліку платника.

Не можуть слугувати спростуванням висновку суду першої інстанції про безтоварний характер спірних операцій й посилання апеляційного суду визнання в судовому порядку протиправними дій контролюючих органів з проведення зустрічних звірок (перевірок) ТОВ «Асіті Трейд» та ТОВ «Еворі Інвестмент» та з внесення результатів таких контрольних заходів до інформаційних баз даних органів податкової служби. Адже наведені обставини стосуються виключно правовідносин між цими платниками (ТОВ «Асіті Трейд» і ТОВ «Еворі Інвестмент») та органами податкової служби і не мають правового значення для оцінки господарських операцій, які є предметом даного спору.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору як скасоване помилково.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 у справі № 826/11581/13-а скасувати.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2013 у справі № 826/11581/13-а залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України у відповідній частині.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько