Постанова

від 18.02.2014 по справі 827/2152/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 827/2152/13-а

18.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Горошко Н.П. ,

Кондрак Н.Й.

секретар судового засідання Бєлоглазова Ю.О.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "Ариан" - Ярош Сергій Валерійович довідка серії ААВ № 058560 від 21.12.2012,

представник позивача, Приватного підприємства "Ариан"- Зінченко Сніжана Ігорівна, довіреність № 5 від 16.02.13,

представник відповідача, Севастопольської міської Ради - Сирський Сергій Валентинович, довіреність № 03-15/18 від 08.01.14,

представник відповідача, Державної реєстраційної служби України - Грабар Олександр Володимирович, довіреність № 116-07-43-13 від 25.10.13,

відповідач, Державний реєстратор прав на нерухоме майно державної реєстраційної служби України Дурицька Марія Євгенівна - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

відповідач, Державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєв Олексій Олександрович - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

відповідач, Державний кадастровий реєстратор Головного управління Держземагентства у м. Севастополі Агалаков Євген Олександрович - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Головного управління Держземагенства у м. Севастополі - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

відповідач, Державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі Бекіров Єнвер Зіяйович - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник третьої особи, Комунального підприємства "Благоустрій" Севастопольської міської Ради - Борзов Сергій Анатолійович, довіреність № б/н від 02.01.14,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ариан" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Майсак О.І.) від 28.10.13 у справі № 827/2152/13-а,

за позовом Приватного підприємства "Ариан" (вул. Балаклавська, 6, кв. 4, м. Севастополь, 99011)

до Севастопольської міської Ради (вул. Леніна, 3, м. Севастополь, 99011)

Державної реєстраційної служби України (вул. Марини Раскової, 15, Мсп660, Лівобережна Частина Києва, м. Київ, 02660)

Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі Бекірова Єнвера Зіяйовича (вул. Брестська, 18-А, м. Севастополь, 99001)

Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича (вул. М. Раскової, 15, Мсп660, Лівобережна Частина Києва, м. Київ, 02660)

Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгенівни (вул. М. Раскової, 15, Мсп660, Лівобережна Частина Києва, м. Київ, 02660)

Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держземагентства у м. Севастополі Агалакова Євгена Олександровича (вул. Демидова, 13, м. Севастополь, 99011)

Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі (вул. Брестська, 18-А, м. Севастополь, 99001)

Головного управління Держземагенства у м. Севастополі (вул. Демідова, 13, м. Севастополь, 99011)

третя особа: Комунальне підприємство "Благоустрій" Севастопольської міської Ради (вул. Леніна, 48, м. Севастополь, 99011)

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 28.10.2013 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 28.10.2013 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Ариан", проведено необхідні підготовчі дії, передбачені статтею 190 Кодексу адміністративного судочинства України, які достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2013 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.

Розпорядженням голови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2014 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Горошко Н.П. на суддю Кобаля М.І.

У судовому засіданні з 14.01.2014 року по 28.01.2014 року було оголошено перерву.

Розпорядженням голови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Кобаля М.І. на суддю Кучерука О.В.

Усною ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 року розгляд справи було відкладено на 18.02.2014 року.

Розпорядженням голови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Кучерука О.В. на суддю Горошко Н.П.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 18.02.2014, представники позивача підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову про задоволення позову. Відповідачі заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили її залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін, другі відповідачі явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином та своєчасно.

Згідно з ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Судова колегія , вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Севастопольською міською Радою прийнято рішення №1790 від 10.04.2007р. «Про припинення права постійного користування КП «Севастопольський комбінат благоустрою» Севастопольської міської ради земельними ділянками міських пляжів м. Севастополя загальною площею 8,0433га і передачі їх в постійне користування КП «Міський житловий фонд» для обслуговування будівель, споруд і пляжів м. Севастополя». Пунктом 1 вказаного рішення припинено КП "Севастопольський комбінат благоустрою" Севастопольської міської Ради право постійного користування земельною ділянкою площею 1,5586га пляжу "Парк Перемоги". Пунктом 2 вказаного рішення КП «Міський житловий фонд» передані в постійне користування земельні ділянки загальною площею 8,0433га, у тому числі земельна ділянка пляжу «Парк Перемоги» площею - 1,5586га. Згідно пункту 4 п.п. 4.1 рішення, протягом 2 місяців з дня прийняття рішення КП "Міський житловий фонд" зобов'язали виконати через ліцензовану землевпорядну організацію технічну документацію із землеустрою для оформлення державного акта на право постійного користування та надати його в Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів. Пунктом 5 того ж рішення доручено Севастопольському міському головному управлінню земельних ресурсів у в тримісячній термін з дня прийняття рішення надати до міської Ради підписаний управлінням державний акт на право постійного користування на землю КП "Міський житловий фонд".

13.10.2009р. Севастопольською міською Радою прийнято рішення №8039 «Про внесення змін до рішення міської Ради від 10.04.2007р. №1790 «Про припинення права постійного користування КП «Севастопольський комбінат благоустрою» Севастопольської міської ради земельними ділянками міських пляжів м. Севастополя загальною площею 8,0433га і передачі їх в постійне користування КП «Міський житловий фонд» для обслуговування будівель, споруд і пляжів м. Севастополя». Згідно до части 3 підпункту 1.2 пункту 1, пункт 2 вказаного рішення викладений у новій редакції, відповідно до якого КП «Благоустрій» Севастопольської міської Ради передані в постійне користування земельні ділянки, для обслуговування будівель і споруд пляжів м. Севастополя, у тому числі земельна ділянка пляжу «Парк Перемоги» в парку Перемоги площею 1,5907га, у тому числі 0,0088га - охоронна зона кабелю зв'язку, в межах, встановлених технічною документацією по землеустрою по складанню державних актів на право користування земельними ділянками, з віднесенням до категорії земель водного фонду.

Відповідно до п. 1.1 Статуту КП Благоустрій" СМР, зареєстрованого 01.10.2007р. №10771050009000316, було зареєстровано Севастопольським місквиконкомом 21.04.1992р. державне комунальне підприємство "Бюро по обміну і бронюванню житлових приміщень", у подальшому підприємство було перейменоване рішенням Севастопольської міської Ради від 05.10.04р. №2216 в комунальне підприємство Севастопольської міської Ради "Міський житловий фонд", та рішенням Севастопольської міської Ради від 12.09.07р. №2705 перейменовано в комунальне підприємство "Благоустрій". Згідно п.1.2 Статуту засновником підприємства є територіальна громада міста Севастополя в особі Севастопольської міської Ради.

Таким чином, КП «Благоустрій» СМР не є правонаступником КП «Севастопольський комбінат благоустрою» СМР, якому рішенням Севастопольської міської Ради №1790 від 10.04.2007р. було припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 1,5586га пляжу "Парк Перемоги".

У межах земельній ділянці (кадастровий №8536400000:01:016:004), наданою у постійне користування КП «Благоустрій» СМР, розташований об'єкт нерухомого майна, що належить позивачу ПП "АРИАН", зокрема: кафе-бар «Кайман» з літнім майданчиком, що має адресу: набережна парку Перемоги, 7, про що свідчить план розташування кафе-бару у межах земельної ділянки кадастровий №8536400000:01:016:0048, виконаний ДП "Севгеоцентр". Кафе було прийнято в експлуатацію на підстави акту державної технічної комісії від 17.06.1999р., який затверджений наказом інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю від 18.06.1999р. №322, де замовником (забудовником) будівництва зазначено землекористувач ДКП СКБ, а єксплуатуючою організацією ПП "АРИАН". 14 грудня 2000року Севастопольською міською державною адміністрацією видане розпорядження №2573-р про оформлення права власності за ПП «Ариан» на кафе-бар «Кайман» на 42 місця з літнім майданчиком, та видано свідоцтво від 14.12.2000р.

В подальшому, позивач здійснив відчуження объекту нерухомості на підстави договору купівли-продажу від 27.12.2000р. Далі, ПП "АРИАН" знову придбав того ж кафе-бар "Кайман" з літнім майданчиком на підставі договорів купівлі-продажу від 25.12.2012р., засвідчених приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_12, які зареєстровані КП «БТІ та ДРОНМ» СМР в реєстрі за №36452688 від 26.12.2012р., в тому числі: будівля кафе-бару, позначена за планом земельної ділянки за літ. "А" заг. площею 168,1 кв.м; ганок; літній майданчик заг. площею 88,8 кв.м, позначений за планом земельної ділянки за літ. "І"; інші споруди, позначені за планом земельної ділянки за літ. "П,2"; балкон; сходи.

Пунктом 5 договору купівлі-продажу від 25.12.2012р., вказано, що згідно витягу з Поземельної книги про земельну ділянку від 21.12.2012р. за №ВТ-850000056982012, виданого Управлінням Державного земельного кадастру та реєстрації земель Головного управління Держземагенства у м. Севастополі, відомості про зареєстровані державні акти (договори купівлі-продажу, дарування, міни) на право власності, постійного користування земельною ділянкою відсутні.

Вже після придбання у власність ПП "АРИАН" об'єкта нерухомості, на підстави рішень міської ради №1790 та №8039 та технічної документації із землеустрою, щодо встановлення між земельної ділянки в натурі (на місцевості), виконаною ПП "Лада" у 2008року, державний кадастровий реєстратор Головного управління Держземагенства у м. Севастополі Агалаков Є.О. провив реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки №1 площею - 1,5633га кадастровий № 8536400000:01:016:0048, для обслуговування будівель, споруд та пляжів м. Севастополя, розташовану: м. Севастополь, Гагарінський район, пляж "Парк Перемоги", та вніс запис №001 від 15.03.2013р. в Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки та права постійного користування КП «Благоустрій» СМР.

Також, після придбання позивачем у власність нерухомості Державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької М.Є. прийнято рішення про державну реєстрацію прав і їх обмежень індексний №2397058 від 20.05.2013р., та державну реєстрацію права власності за Севастопольською міською Радою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №1009357 на земельну ділянку площею 1,5633га, кадастровий номер 8536400000:01:016:0048.

Так само, державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі Бекіров Є.З. прийняв рішення про державну реєстрацію прав і їх обмежень індексний №5352999 від 28.08.2013р., та державну реєстрацію іншого речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №2268934 на земельну ділянку площею 1,5633га, кадастровий №8536400000:01:016:0048, наданою у постійне користування КП «Благоустрій» СМР.

Згідно ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, з 1999 року земельна ділянка використовується для розміщення нерухомості кафе-бару «Кайман» з літнім майданчиком, кафе ніколи не належало КП «Благоустрій» СМР. На момент останнього переходу права власності на кафе до ПП "АРИАН" - 26.12.2012р. (дата реєстрації КП «БТІ та ДРОНМ» СМР), земельна ділянка не перебувала у користуванні КП «Благоустрій» СМР.

Відмовлюючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач не надав доказів наявності на час прийняття оскаржених рішень, будь-якого зареєстрованого права власності або користування на спірну земельну ділянку або її частину, на якій розташований об'єкт нерухомості, відповідно до вимог ст.ст. 125, 126 ЗК Україні, та тим, що право постійного користування земельною ділянкою площею 1,5633га, яка розташована в м. Севастополі, пляж "Парк Перемоги" рішеннями Севастопольської міської Ради №1790 від 10.04.2007р. та №8039 від 13.10.2009р. перейшло до нового балансоутримувача КП "Благоустрій" СМР, тому відсутні підстави порушення прав позивача.

Судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з даними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 6 цього Кодексу встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з положеннями статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Статтями 316,328 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Тобто, законодавець закріплює презумпцію правомірності набуття права власності на певне майно.

Позивач вважає порушеним право власності на об'єкт нерухомості, оскільки наявність частково оспорюваних рішень та зареєстрованого права користування на вищевказану земельну ділянку за КП «Благоустрій» СМР, позбавляє його права на придбання в оренду частини земельної ділянки для розміщення та обслуговування нерухомого майна, що в свою чергу позбавляє можливості використання його без правовстановлюючих документів на землю. Відсутність документів на земельну ділянку, є перешкодою для виробництва будівельних робіт по підключенню кафе до інженерних мереж. Позивач також не може розпорядитися майном, тому, що згідно з п.6 ст. 120 Земельного кодексу України, ч.2 ст.377 Цивільного кодексу України, істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Земельного Кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Згідно із ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Позивач надав до суду клопотання ПП «Ариан» до Севастопольської міської Ради (вх. СМР №03-09/1173 від 31.0.2013р.) про дачу згоди на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею - 0,1000га для обслуговування кафе-бару з літнім майданчиком, відповідь міської ради від 13.06.2013р. №0315/2335, та проект рішення з офіційного сайту міської ради "Про відмову в дачі згоди ПП "Ариан" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10га, розташованої за адресою: набережна парку Перемоги для обслуговування кафе-бару з літнім майданчиком" вх.03-12/933 від 22.09.2013р., де вказані причини відмови - наявність зареєстрованого права комунальної власності та права постійного користування КП "Благоустрій" СМР на земельну ділянку кадастровий №8536400000:01:016:004, яке до теперішнього часу не було розглянуто міською радою.

Згідно із ч. 4 ст. 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону (ст. 41).

Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 125 ЗК України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі, одержання документу, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється.

Положеннями ч. 1, 5 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Пунктом 5 ст. 21 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За змістом статей 143, 146, 149 Земельного кодексу України вилучення (викуп) та припинення права користування або право власності на земельну ділянку чи її частину за відсутності на це згоди землекористувача або власника ділянки може здійснюватись виключно в судовому порядку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці другому пункту 8 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", при вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 р. N 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до пункту 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Відповідно до абзацу третьому пункту 8 постанови №7 Пленуму Верховного Суду України, рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування перерозподілити землю інакше після встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), одержання власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації, не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою як повністю, так і частково, оскільки визначений статтями 140, 141 ЗК перелік підстав для цього є вичерпним.

Аналізуючи правові норми, колегія суддів вважає, що припинення права постійного користування на землю чи її частину, після одержання землекористувачем документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації, в примусовому порядку може здійснюватись виключно в судовому порядку.

Підставою набуття права користування земельною ділянкою позивач у позові вказує ст. 120, 377 Земельного Кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічне положення закріплене в ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України, згідно з якою до особи, яка набула право власності на будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача. Однак, позивач таким правом не може скористатися.

Порівняльно-правовий аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що законодавець розмежовує поняття «надання» та «придбання» земельної ділянки в користування або у власність.

Під наданням земельної ділянки в користування або у власність законодавець розуміє як прийняття органом відповідного рішення про надання землі у власність або в користування, так і подальше оформлення документа, який згідно зі статтею 126 ЗК посвідчує право на землю.

Відповідно до частини першої статті 92 ЗК право постійного користування земельною ділянкою ? це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Також пунктом "е" ст.141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою визначене набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній дiлянцi.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що відсутність у юридичної особи правовставнолюючих документів на земельну ділянку не є підставою для відмови їй у реалізації конституційних прав на землю шляхом отримання в орнеду земельної ділянки під цим кафе-баром.

З огляду на вищенаведені положення закону, ПП «Ариан» може порушувати питання про одержання ним в користування земельної ділянки яка є вільною, тобто такою, що не перебуває у користуванні іншої особи.

При цьому, слід зазначити, що виключення з автоматизованої системи Державного земельного кадастру відомостей щодо реєстрації за КП "Благоустрій" СМР частки земельної ділянки, на якій розміщений кафе-бар позивача, та розташований в межах земельної ділянки №1 площею 1,5633га, кадастровий №8536400000:01:016:0048, є технічно неможливим з наступних підстав.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (стаття 202 ЗК України).

Ведення Державного земельного кадастру здійснюється відповідно до закону (ст.204 ЗК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст.24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при ії формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки . Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. (п.1,6 ст.16 ЗУ «Про Державний земельний кадастр»).

Пунктом 6 ст. 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», встановлено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Порядок ведення Державного земельного кадастру передбачений Постановою Кабінету України від 17.10.2012р. №1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру". Згідно до ст. 60 Постанови, запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Згідно ст. 111 Порядку Державний кадастровий реєстратор приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки в разі: розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Підставою для відмови у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку є: наявність заявлених відомостей у Поземельній книзі. (ч.4 ст. 122 Порядку).

Крім того, для внесення до відомостей про земельну ділянку змін щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки) Державному кадастровому реєстраторові подаються: оригінал документації із землеустрою або оцінки земель, яка є підставою для внесення таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної ділянки в межах земель певної категорії). (ч. 2 ст. 121 Порядку).

При цьому, згідно до ст. 22 ЗУ "Про землеустрій", землеустрій здійснюється на підставі: рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; судових рішень .

На підстави викладеного, та згідно до ст.ст. 21, 24, 25 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», позивач правильно обрав спосіб захисту порушених прав, враховуючи що для внесення до відомостей та змін про земельну ділянку та її державної реєстрації до Державного земельного кадастру кадастровому реєстраторові подаються: оригінал документації із землеустрою та дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при ії передачі у користування із земель комунальної власності (п.3 ст. 24 Закону), і те що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Відповідно до положень ст.126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною 3 ст. 4-1 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, які сформовані із земель державної чи комунальної власності, здійснюється після затвердження в порядку, встановленому Земельним кодексом України, документації із землеустрою, за якою здійснено таке формування, одночасно із державною реєстрацією похідного речового права на такі земельні ділянки (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут), крім випадків, коли рішенням відповідного органу про затвердження документації із землеустрою передбачено здійснення державної реєстрації переходу права власності на земельні ділянки.

Згідно п.1 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.

Пунктом 2 ст. 27 Закону передбачено, що державна реєстрація речових прав скасовується в разі припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав.

Пунктом 41 Постанови КМУ "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" від 26.10.2011р. N1141 встановлено, що державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації прав на об'єкт нерухомого майна, який поділено чи частку з якого виділено, або на об'єкти нерухомого майна, що об'єднано, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та відкриває закритий розділ Державного реєстру прав та відповідну реєстраційну справу на підставі прийнятого ним рішення.

У відповідності із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України. Зазначені положення Конституції України кореспондовані в ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Стаття 12 Земельного Кодексу України встановлює, що розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Судова колегія погоджується з мотивами апеляційної скарги та зазначає, що надання у користування позивачу частині земельної ділянки, що перебуває з 28.08.2013р. у користуванні КП "Благоустрий" СМР, можливо лише після припинення права користування нею в порядку, визначеному законом. Наявність зареєстрованого права користування позбавляє відповідача Севастопольську міську Раду можливості надання згоди позивачу на розроблення проекту відводу земельної ділянки, тому що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена реєстрація іншого речового права (права постійного користування) на земельну ділянку №1 площею 1,5633га, кадастровий №8536400000:01:016:0048.

Судова колегія вбачає за доцільне зазначити про таке, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, реєстрація права (оренди, користування, та іншого) на земельну ділянку або ее частину для розміщення та обслуговування кафе позивача в межах вже сформованої та зареєстрованої земельної ділянки, без скасування запису у Поземельній книзі та державної реєстрації прав на земельну ділянку є неможливим.

Судова колегія зазначає, що з 12.02.2014р. набув чинності Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених Постановою Кабінету Міністрів Україні від 17.10.2013р. N868. Згідно п. 4 Порядку, державна реєстрація речових прав на земельні ділянки проводиться після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, що є похідними від права власності, проводиться після державної реєстрації права власності на таке майно відповідно до вимог цього Порядку, крім випадків, коли державна реєстрація речового права, що є похідним від права власності, проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності, а також коли державна реєстрація права власності проведена до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення.

Через те, спочатку на знову сформовану земельну ділянку повинна бути проведена реєстрація у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера, далі повинна проводитися державна реєстрація права власності на земельну ділянку одночасно із державною реєстрацією похідного речового права (постійне користування, оренда) на ту ж земельну ділянку з огляду на ч. 3 ст. 4-1 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

При прийнятті рішень №1790 від 10.04.2007р. та № 8039 від 13.10.2009р. про передачу в постійне користування КП "Благоустрій" СМР земельної ділянки пляжу «Парк Перемоги» в парку Перемоги площею 1,5907га, Севастопольська міська Рада способом, передбаченим законом мала перевірити чи є на цій земельній ділянці объекти нерухомості або самовільне будівництво. Не перевіривши зазначених даних Комунальному підприємству "Благоустрий" СМР була надана земельна ділянка без урахування розташованого на ній узаконеного побудованого будівлі кафе-бару.

У статті 141 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття міською радою спірних рішень) зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки.

Крім того, статтею 116 ЗК України передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому Кодексом.

Встановлено, що зайнята земельна ділянка не вилучалась і не поверталась місцевій владі, як зазначено у статті 116 ЗК України.

Крім того, такий самий по суті висновок міститься й у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду Україні (справа № 6-25479ск06 від 05.12.2007р.).

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права. Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 7 грудня 1976 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 січня 1986 року).

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Зокрема, підставами для визнання акта органу місцевого самоврядування недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що встановлені по даній справі факти свідчать про невідповідність дій Севастопольської міської ради при прийнятті спірних рішень нормам діючого законодавства в частині передачі у постійне користування КП "Благоустрій" СМР земельної ділянки пляжу «Парк Перемоги» в парку Перемоги, включаючи земельну ділянку, на якій знаходиться належний третій особі об'єкт нерухомості, оскільки наявність у позивача законних прав на конкретну земельну ділянку як власника нерухомого майна та користувача є достатньою підставою для визнання протиправними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, оскільки вони не ґрунтується на законі, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Такий самий по суті висновок міститься й у постанові Колегії суддів Вищого адміністративного суду України (справа № К/9991/42448/1 від 21.11.2013р.).

Судом також встановлено, що при прийнятті міської радою рішень №1790 від 10.04.2007р. та №8039 від 13.10.2009р. про передачу в постійне користування КП "Благоустрій" СМР земельної ділянки пляжу «Парк Перемоги», та державної реєстрації зазначеної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі і у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було порушено встановлений чинним законодавством порядок надання земельних ділянок юридичним особам та її реєстрації, оскільки земельні ділянка надана у користування без формування за результатами складення документації - проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; без погодження проекту у встановленому порядку та без позитивного висновку державної експертизи документації; без прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою органом місцевого самоврядування; без зміни цільового призначення земельної ділянки; без зазначення у Державному земельному кадастри та кадастровому плани контурів об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці, у тому числі будівлі кафе, що належить позивачу; за відсутності у документації з землеустрою, щодо відведення земельної ділянки копій правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомості кафе-бар, якій належить третій особі та розташований на цій ділянці, що є порушенням ст.ст. 20, 21, ч. 3 ст. 59, 79-1, 123, 186-1 Земельного кодексу України, ст. 85 Водного кодексу Україні, ст.ст. 22, 25, 50 ЗУ "Про землеустрій", ст.ст. 9, 15, 34, 35, 36 ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації», ч.3 ст.4-1 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.21, ч.6 ст.24 ЗУ «Про державний земельний кадастр», ст.ст. 11, 15, 22, 24, 107, ч. 2 ст. 110, 111,112 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012р. №1051.

В силу положень ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції вищевказаним вимогам не відповідає, а тому доходить висновку про наявність підстав для її скасування та прийняття нової постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

При цьому, відповідно до ст. 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачами не доведено правомірність прийняття рішень №1790 від 10.04.2007р. та №8039 від 13.10.2009р. в частині передачі в постійне користування КП "Благоустрій" СМР земельної ділянки пляжу «Парк Перемоги» в парку Перемоги загальною площею 1,5907га та державної реєстрації.

Отже, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що з огляду на зазначене, Севастопольська міська рада під час прийняття рішень №1790 від 10.04.2007р. та №8039 від 13.10.2009р. вийшла за межі повноважень, передбачених Конституцією України та законами України та діяла у не передбачений законодавством спосіб, що є безумовною підставою для визнання частково незаконними (протиправними) та скасування зазначених рішень в частині: 1) пункту 2 рішення №1790 від 10.04.2007р., щодо передачі КП "Міський житловий фонд" в постійне користування земельної ділянки пляжу "Парк Перемоги" площею - 1,5586га для обслуговування будівель і споруд пляжів м. Севастополя; 2) частини 3 подпункту 1.2 пункту 1 рішення №8039 від 13.10.2009р., щодо передачі КП «Благоустрій» Севастопольської міської Ради земельної ділянки для обслуговування будівель і споруд пляжів м. Севастополя пляжу «Парк Перемоги» в парку Перемоги площею 1,5907га, у тому числі 0,0088га - охоронна зона кабелю зв'язку.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія дійшла висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, оскільки на підставі встановлених фактичних обставин справи, суті позовних вимог, судова колегія дійшла висновку про те, що в даній адміністративній справі позивачем доведено існування станом на момент розгляду справи факту порушення законних прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для задоволення зазначеної позовної вимоги.

Що стосується інших вимог позивача про визнання неправомірніми та скасування рішення №1790 від 10.04.2007р. у частині: передачі КП "Благоустрій" СМР інших земельних ділянок, крім пляжу "Парк Перемоги", передбаченого пунктом 2 рішення, пункту 4, підпункту 4.1 пункту 4, пункту 5, а також рішення №8039 від 13.10.2009р. в іншій частині, то судова колегія вважає, що права позивача не були порушені прийнятими рішеннями, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню в цій частині.

Також копія суддів вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправними дій та рішень державної реєстраційної служби, оскільки на час реєстрації прав на нерухоме майно (земельну ділянку), рішення Севастопольської міської ради №1790 від 10.04.2007 та №8039 від 13.10.2009 були діючими і у реєстраційної служби були відсутні підстави для непроведення реєстраційних дій.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, є невідповідність висновків суду обставинам справи, допущення порушень норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення та прийняття рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 4 частини першої статті 202, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ариан" - задовольнити частково.

2.Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Майсак О.І.) від 28.10.13 у справі № 827/2152/13-а - скасувати.

3.Прийняти нову постанову.

4.Позовні вимоги задовольнити частково.

5.Визнати незаконним та скасувати - рішення Севастопольської міської ради від 10.04.2007р. №1790 «Про припинення права постійного користування КП «Севастопольський комбінат благоустрою» Севастопольської міської ради земельними ділянками міських пляжів м. Севастополя загальною площею 8,0433га і передачі їх в постійне користування КП «Міський житловий фонд» для обслуговування будівель, споруд і пляжів м. Севастополя», в частині пункту 2 рішення, щодо передачі КП "Міський житловий фонд" в постійне користування земельної ділянки пляжу "Парк Перемоги" площею - 1,5586 га для обслуговування будівель і споруд пляжів м. Севастополя.

6.Визнати незаконним та скасувати - рішення Севастопольської міської ради від 13.10.2009р. №8039 «Про внесення змін до рішення міської Ради від 10.04.2007р. №1790 «Про припинення права постійного користування КП «Севастопольський комбінат благоустрою» Севастопольської міської ради земельними ділянками міських пляжів м. Севастополя загальною площею 8,0433га і передачі їх в постійне користування КП «Міський житловий фонд» для обслуговування будівель, споруд і пляжів м. Севастополя», в частині 3 подпункту 1.2 пункту 1 рішення, щодо передачі КП «Благоустрій» Севастопольської міської Ради земельної ділянки для обслуговання будівель і споруд пляжів м. Севастополя пляжу «Парк Перемоги» в парку Перемоги площею 1,5907га, у тому числі 0,0088га - охоронна зона кабелю зв'язку.

7.Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгеніївни про державну реєстрацію прав і їх обмежень індексний №2397058 від 20.05.2013р., та державну реєстрацію права власності за Севастопольською міською Радою (код ЄДРПОУ 24872875 країна реєстрації Україна) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №1009357 на земельну ділянку загальною площею 1,5633га, кадастровий номер 8536400000:01:016:0048 для обслуговування будівель, споруд та пляжів м. Севастополя, розташовану: м. Севастополь, Гагарінський район, пляж "Парк Перемоги", ділянка №1.

8.Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий №8536400000:01:016:0048 площею 1,5633га для обслуговування будівель, споруд та пляжів м. Севастополя, розташовану: м. Севастополь, Гагарінський район, пляж "Парк Перемоги", ділянка №1.

9.Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі Бекірова Єнвера Зіяйовича про державну реєстрацію прав і їх обмежень індексний №5352999 від 28.08.2013р., та державну реєстрацію іншого речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №2268934 на земельну ділянку загальною площею 1,5633га, кадастровий №8536400000:01:016:0048 для обслуговування будівель, споруд та пляжів м. Севастополя, розташовану: м. Севастополь, Гагарінський район, пляж «Парк Перемоги», ділянка №1, наданою у постійне користування КП «Благоустрій» Севастопольської міської Ради.

10.Скасувати запис державного кадастрового реєстратора Головного управління Держземагенства у м. Севастополі Агалакова Євгенія Олександровича в Поземельній книзі про державну реєстрацію права постійного користування Комунального підприємства «Благоустрій» Севастопольської міської Ради (код ЄДРПОУ 03360472 країна реєстрації Україна) на земельну ділянку площею 1,5633га, кадастровий №8536400000:01:016:0048 для обслуговування будівель, споруд та пляжів м. Севастополя, розташовану: м. Севастополь, Гагарінський район, пляж «Парк Перемоги», ділянка №1.

11.В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 лютого 2014 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис Н.Й. Кондрак

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська