Постанова

від 20.02.2014 по справі 42/117

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2014 р. Справа№ 42/117

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання: Гаркуші В.В.

розглянувши апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу «Кристал-23»

на рішення господарського суду міста Києва

від 29.05.2009 року

у справі № 42/117 (суддя - Паламар П.І.)

за позовом акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»

до житлово-будівельного кооперативу «Кристал-23»

про стягнення 542 195,74 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу «Кристал-23» про стягнення 466 424,74 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 66 021,89 грн. інфляційних втрат та 9 749,10 грн. 3% річних. В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №1640059 від 01.08.1999 року, у зв'язку з чим за період з 01.09.2007 року по 01.02.2009 року виникла прострочена заборгованість.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.05.2009 року у справі №42/117 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ЖБК «Кристал-23» на користь АЕК «Київенерго» 295 787,42 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 41 864,48 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 6 181,90 грн. - 3% річних від простроченої суми, 3 438,34 грн. витрат по оплаті державного мита та 74,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд, з огляду на підписану сторонами угоду про реструктуризацію боргу від 27.09.2007 року та факт часткової сплати відповідачем боргу, дійшов висновку про часткове задоволення вимог, в частині заборгованості, яка є несплаченою відповідачем - 295 787,42 грн. та вимог щодо стягнення з відповідача боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Не погодившись із вказаним рішенням, ЖБК «Кристал-23» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2009 року у справі №42/117 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач послався на те, що позивачем для визначення вартості поставленої теплової енергії застосовано не чинні тарифи. Суд даній обставині належної оцінки не дав, не з'ясував обставин застосування позивачем розрахункового способу обліку споживання відповідачем послуги гарячого водопостачання, не врахував вимог Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги», чим порушив норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2009 року вищевказану апеляційну скаргу у справі №42/117 було прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді Шипка В.В., суддів Борисенко І.В. (доповідач), Євсікова О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2009 року провадження у справі №42/117 було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №8/131 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

У зв'язку з припиненням повноважень судді-доповідача Борисенко І.В., розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 02-15/452 від 03.07.2012 року було призначено повторний автоматизований розподіл даної справи, після якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого - судді Мальченко А.О., суддів Гаврилюка О.М., Майданевича А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 року справу №42/117 прийнято до провадження вищевказаною колегією суддів.

Відповідно до частини 3 статті 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2008 року у справі №8/131 скасовано розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 30.05.2007 року № 640, №641, №642, №643.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України №К-2608/09 від 02.07.2009 року постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2008 року у справі №8/131 скасована у зв'язку з необхідністю залучення до участі у справі в якості третьої особи ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «Дартеплоцентраль», справу направлено на новий розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва.

28.07.2010 року ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва провадження у справі №2а-637/10 було закрито у зв'язку з відмовою ОСББ «Престиж» від позову.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 року ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва №2а-637/10 від 28.07.2010 року скасовано.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва №2а-637/10 від 27.04.2011 року адміністративний позов ОСББ «Престиж» до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання протиправними та скасування розпоряджень КМДА від 30.05.2007 року № 640, №641, №642, №643 було залишено без розгляду.

Дана ухвала Шевченківського районного суду від 27.04.2011 року у справі №2а-376/2011 була оскаржена юридичними особами, які приєдналися до позову ОСББ «Престиж» до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання протиправними та скасування розпоряджень КМДА від 30.05.2007 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 року була залишена без змін.

28.08.2012 року Вищим адміністративним судом України касаційна скарга Олійника Дмитра В'ячеславовича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15.05.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 року у справі №2а-376/2011 за позовом ОСББ «Престиж» до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), треті особи - АЕК «Київенерго», ВАТ «Універсам №14», Олійник Дмитро В'ячеславович про визнання протиправними та скасування розпоряджень КМДА від 30.05.2007 року № 640, №641, №642, №643 залишена без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду провадження у справі №42/117 було поновлено та призначено розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні на 10.02.2014 року.

В судовому засіданні 10.02.2014 року було розглянуто клопотання позивача щодо його заміни у справі на процесуального правонаступника - публічне акціонерне товариство «Київенерго».

Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Колегія суддів вважає клопотання про заміну позивача обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, зважаючи на представлену суду копію Статуту ПАТ «Київенерго» в новій редакції, затвердженій загальними зборами АЕК «Київенерго» 05.04.2011 року, згідно загальних положень якого АЕК «Київенерго» перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго» у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.2008 року.

Представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити повністю, а рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

10.02.2014 року в судовому засіданні була оголошена перерва до 20.02.2014 року для проведення та підписання сторонами акту звіряння розрахунків за теплову енергію за договором №1640059 від 01.08.1999 року за період з 01.09.2007 року по 01.02.2009 року та надання відомостей про фактичне надходження коштів від відповідача в рахунок оплати поставленої теплової енергії за вказаним договором.

12.02.2014 року через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника позивача про залучення до матеріалів справи вищевказаних документів.

20.02.2014 року сторони уповноважених представників в судове засідання не направили, були належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили, у зв'язку з чим судова колегія, порадившись, ухвалила здійснити розгляд справи за наявними у справі матеріалами та додатково поданими стороною документами, у відсутність учасників судового процесу.

20.02.2014 року колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01.08.1999 року між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якого є ПАТ «Київенерго» (в тексті договору - енергопостачальна організація) та ЖБК «Кристал-23» (в тексті договору - абонент) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1640059 (надалі - договір), за умовами якого енергопостачальна організація зобов'язується поставити теплову енергію у гарячій воді, а абонент - отримати та оплатити її згідно умов договору (а.с.13-35).

Пунктом 2.1. договору сторони передбачили, що при виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватись тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положеннями про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористуючих установок і теплових мереж (Правил), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством.

Відповідно до пунктів 2.2.1. та 2.2.3. договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількостях та обсягах згідно з додатком № 1 до договору. При зміні тарифів (додаток № 3 до договору) повідомляти абонента у 5-денний термін з моменту отримання Розпорядження держадміністрації міста Києва про їх зміну.

За умовами п.п. 2.3.1., 2.3.2 договору абонент зобов'язаний дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Згідно розділу 5 договору, пункту 5.1, нарахування за теплову енергію здійснюється позивачем відповідно до звертання-доручення відповідача про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді за адресою: вул. Бальзака, 61 А, у м. Києві, а облік споживання теплової енергії - розрахунковим способом.

Додатком № 1 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії, а додатком № 3, 4 - тарифи та порядок проведення розрахунків з абонентом за теплову енергію, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №47 від 15.01.1999р., додаток №5 - схема абонентської теплотраси, що знаходиться на балансі абонента (а.с.15-17).

Умовами п.5 Додатку №1 до договору передбачено, що при відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного Додатку продовжується на кожний наступний рік.

Згідно п.2 Додатку №4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту №6 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними в п.2 цього Додатку документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця (п.3 Додатку №4 до договору).

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки та одночасно договору купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

Відповідно до вимог статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що за спірний період з 01 вересня 2007 року по 01 лютого 2009 року позивачем було поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії у гарячій воді на загальну суму 511 122,42 грн., що підтверджується копіями облікових карток, а також відомостями обліку споживання теплової енергії за спірний період (а.с.38-65).

Як зазначає позивач, ЖБК «Кристал-23» за поставлену теплову енергію розрахувався лише частково на суму 44 697,68 грн., у зв'язку з чим станом на 01.09.2009 року виникла заборгованість у розмірі 466 424,74 грн.

Скаржник обґрунтовує вимоги апеляційної скарги тим, що у нього відсутній борг перед позивачем за заявлений період, вказуючи при цьому, що даний факт підтверджується контррозрахунком об'єму та вартості спожитої мешканцями квартир будинку ЖБК «Кристал-23» гарячої води, обрахованого розрахунковим способом, у кубічних метрах, з урахуванням показників квартирних лічильників та норм споживання на одну особу в квартирах, в яких прилади обліку відсутні. Водночас, апелянт наголошує на тому, що суд не перевірив обгрунтованість застосування позивачем тарифів на теплову енергію, які є завищеними, а крім того, не зареєстровані в Київському міському управлінні юстиції у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, 27.09.2007 року АК «Київенерго» (в тексті угоди - кредитор) та ЖБК «Річковик-23» (в тексті договору - боржник) уклали угоду №43-07 про реструктуризацію заборгованості за договором №1640059 на постачання теплової енергії у гарячій воді. Дана угода є невід'ємною частиною даного договору, за якою сторони визнали такою, що втратила чинність угода про реструктуризацію заборгованості від 26.02.2004 року №126-04.

За умовами угоди, зокрема, пунктами 2, 3, боржник визнає та підтверджує розмір наявної перед позивачем заборгованості за договором №1640059 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.1999 року в сумі 432 014,04 грн. станом на 01.09.2007 року. При цьому, боржник зобов'язується сплатити зазначену п. 2 цієї угоди суму протягом вересня 2007 року - серпня 2010 року.

Згідно п.п. 4, 5 угоди боржник разом зі сплатою суми боргу, зазначеної в п. 2 угоди, зобов'язується оплачувати поточне споживання згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді та при проведенні сплати посилатись в реквізитах «призначення платежу» платіжного документа на цю угоду. За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані кредитором кошти зараховуються в першу чергу як оплата поточного споживання енергії, а залишок коштів (за наявності) - на виконання цієї угоди.

В силу приписів статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З поданої відповідачем відомості про перерахунок коштів з рахунку ЖБК «Кристал-23» на рахунок АЕК «Київенерго» за період з вересня 2007 року по січень 2009 року вбачається, що спожита відповідачем теплова енергія була сплачена останнім у розмірі 215 335,00 грн. (140 885,00 грн. - в якості поточних платежів та 74 450,00 грн. - в якості погашення заборгованості по поточним платежам).

Місцевий суд прийняв даний розрахунок в якості належного та допустимого доказу у справі, що підтверджує часткову оплату відповідачем теплової енергії у вищевказаному розмірі, оскільки такий узгоджується з даними первинних документів.

В оскаржуваному рішенні суд правомірно зазначив, що позивач безпідставно не врахував частину перерахованих відповідачем коштів в якості оплати за поточне споживання теплової енергії за договором №1640059 згідно платіжних доручень № 190 від 29.10.2007 року на суму 16 000,00 грн., №207 від 28.11.2007 року на суму 25 000,00 грн., № 223 від 26.12.2007 року на суму 21 500,00 грн., №226 від 26.01.2008 року на суму 19 300,00 грн., №40 від 28.02.2008 року на суму 30 450,00 грн., № 62 від 27.03.2008 року на суму 22 000,00 грн., №104 від 29.05.2008 року на суму 20 335,00 грн., №139 від 30.07.2008 року на суму 24 000,00 грн., № 156 від 28.08.2008 року на суму 17 100,00 грн., № 194 від 31.10.2008 року на суму 22 850,00 грн., № 214 від 30.11.2008 року на суму 21 000,00 грн., № 232 від 26.12.2008 року на суму 22 000,00 грн., № 17 від 30.01.2009 року на суму 15 000,00 грн., № 37 від 26.02.2009 року на суму 10 000,00 грн., № 172 від 01.10.2007 року на суму 7 200,00 грн., № 173 від 25.09.2008 року на суму 28 600,00 грн., № 40 від 26.02.2009 року на суму 14 000,00 грн., оцінюючи такі платежі як оплату боргу за угодою про реструктуризацію боргу від 27.09.2007 року.

Судова колегія погоджується з такою позицією суду, оскільки призначення платежу у вищеперерахованих платіжних дорученнях не містить чіткого формулювання про перерахування всієї суми коштів за платіжними документами виключно в рахунок оплати боргу за угодою про реструктуризацію заборгованості.

Належних доказів у розумінні статей 32, 34 ГПК України на підтвердження факту сплати боргу за спожиту теплову енергію в повному обсязі відповідач не надав, відтак, висновок місцевого суду про часткове задоволення вимог про стягнення з відповідача боргу в сумі 295 787,42 грн. є правильним.

З матеріалів справи, зокрема, облікових карток вбачається, що розрахунок вартості поставленої теплової енергії за спірний період здійснювався позивачем на підставі Розпорядження Київської міської державної адміністрації (виконавчого органу Київської міської ради) №643 від 30.05.2007 року у розмірі 94,33 грн. за 1 Гкал. Саме в такому розмірі наведеним вище розпорядженням був затверджений тариф на теплову енергію, що виробляється АЕК «Київенерго» для відпуску балансоутримувачам теплових пунктів, в тому числі житлово-експлуатаційним організаціям, житлово-будівельним кооперативам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим балансоутримувачам жилих будинків усіх форм власності, для вироблення/створення комунальних послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води населенню.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про безпідставне застосування позивачем вказаних тарифів.

Так, провадження у справі №42/117 ухвалою Київського апеляційного господарського суду зупинялось до розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва справи №8/131 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж» до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними та скасування, зокрема, Розпорядження Київської міської державної адміністрації (виконавчого органу Київської міської ради) від 30.05.2007 року №643 «Про затвердження тарифів на теплову енергію».

Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №8/131, якою адміністративний позов було задоволено, а також ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2009 року були скасовані ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.07.2009 року. Після цього справа розглядалася Шевченківським районним судом м. Києва за №2а-673/2010 та розглядом спору по суті не була вирішена у зв'язку з залишенням адміністративного позову без розгляду згідно ухвали від 27.04.2011 року.

Оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.08.2012 року касаційна скарга, подана на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 року у справі №2а-673/2010 була залишена без задоволення, а оскаржувані судові акти без змін, правові підстави вважати тарифи, затверджені розпорядженням КМДА від 30.05.2007 року №643 не чинними, відсутні.

Разом з тим слід зазначити, що виходячи з положень статті 10 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», ч.2 статті 140 Конституції України, статті 1, ч.2 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також рішення Київської міської ради від 20.06.2002 року №28/28 «Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної численності» Київська міська державна адміністрація, як виконавчий орган Київської міської ради, наділена повноваженнями органу місцевого самоврядування і як орган виконавчої влади - повноваженнями органу державної влади.

Тобто, до повноважень Київської міської державної адміністрації як виконавчого органу Київради згідно ч.2 п.1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» п.2 ч.»а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» віднесено повноваження встановлювати ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги, тарифи щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг.

Відповідно до преамбули та п.1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 року №493/92 та п.1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, до предмета регулювання цих актів не віднесено акти органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів.

Водночас необхідно зазначити, що державна реєстрація нормативно-правових актів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) стала обов'язковою тільки після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 року №833 (опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» 11.08.2011 року №146), якою встановлено, що нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації підлягають державній реєстрації незалежно від функцій, на виконання яких вони видаються.

Отже, відсутність факту державної реєстрації Розпорядження КМДА №643 від 30.05.2007 року, яким встановлені тарифи на теплову енергію, що застосовані позивачем у розрахунках, не може вказувати на їх не чинність.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач крім суми основного боргу просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання 9 749,10 грн. - 3% річних та 66 021,89 грн. інфляційних втрат.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Виходячи з вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В контексті наведеної норми закону інфляційні втрати за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування чужими коштами, що не були своєчасно сплачені.

Отже, твердження скаржника про неправомірне застосування судом відповідальності до відповідача за прострочення грошового зобов'язання, є безпідставними.

Перевіривши правильність розрахунку позивачем розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат, обрахованих за період прострочення з 01.09.2007 року по 01.02.2009 року, виходячи з розміру наявного боргу в сумі 295 787,42 грн., апеляційний господарський суд находить його арифметично вірним та погоджується з висновком суду про те, що несплата заборгованості по договору є порушенням зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності у вигляді стягнення з ЖБК «Кристал-23» на користь ПАТ «Київенерго» трьох процентів річних в сумі 6 181,90 грн. та 41 864,48 грн. інфляційних втрат.

Доводи відповідача про те, що ЖБК безпосередньо не є споживачем житлово-комунальних послуг, а останнім здійснюються лише дії по організації їх надання населенню, що виключає можливість застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання є безпідставними з огляду на те, що договір на постачання теплової енергії у гарячій воді укладений між юридичними особами ПАТ «Київенерго» та ЖБК «Кристал-23», а тому зобов'язання відповідачем мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Твердження скаржника про нез'ясування судом підстав застосування позивачем розрахункового методу обліку споживання послуги за наявності даних про облік її споживання за показниками будинкового лічильника, а також відповідності об'єму послуг з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води як на опалення так і на потреби гарячого водопостачання об'єму фактично отриманих послуг, колегія відхиляє як необґрунтовані, враховуючи наступне.

Так, пунктом 3 Звертання-доручення про укладання договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1640059 від 01.08.1999 року сторони погодили між собою облік споживання теплової енергії розрахунковим способом згідно договірних навантажень (до встановлення приладів обліку).

Таким чином, умовами укладеного договору сторони передбачили облік споживання теплової енергії за приладами обліку у разі їх встановлення.

Як вбачається з матеріалів справи, облік споживання послуги за період з 01.09.2007 року по 01.02.2009 року здійснювався за показами лічильника, з урахуванням максимальних теплових навантажень та максимально допустимих витрат мережної води, що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії за спірний період, підписаних сторонами. Слід зауважити, що відповідач будь-яких зауважень щодо об'єму та кількості поставленої теплової енергії не висловив.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2009 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Здійснити заміну Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Київенерго».

2. Апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу «Кристал-23» на рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2009 року у справі № 42/117 залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 29.05.2009 року у справі №42/117 залишити без змін.

4. Матеріали справи № 42/117 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк