Ухвала

від 26.02.2014 по справі 2а-12421/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року Справа № 93084/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Рак Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія БІК" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія БІК" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

01 листопада 2011 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія БІК" звернулося в суд з позовом до відповідача - Державної податкової інспекції (правонаступник - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області), в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0001222300 від 18 травня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 228388,00 грн., в тому числі: основний платіж - 182710,00 грн., штрафні санкції - 45678,00 грн., податкове повідомлення-рішення №0001242300 від 18 травня 2011 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 224233,00 грн., в тому числі: основний платіж - 179386,00 грн., штрафні санкції - 44847,00 грн., податкове повідомлення-рішення №00012232300 від 18 травня 2011 року, яким визначено завищення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 835,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що до складу податкового кредиту та валових витрат позивачем правомірно віднесено суми, сплачені за надані послуги та поставку товарно-матеріальних цінностей від ПП "Універсалбуд". Реальність виконання вищенаведених господарських операцій підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, таким чином висновки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства є помилковими. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Представник апелянта - Бекас Р.Д. в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необгрунтовними, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника відповідача у судове засідання, однак колегія суддів вважає клопотання відповідача необґрунтованим, оскільки останній не надав жодних доказів неможливості участі його представника у судовому засіданні, не зазначив, участь якого саме представника не може забезпечити, крім того, участь його в судовому засіданні не є обов'язковою, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в його відсутності за наявними в справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Свідоцтвом серії А01 №203757 про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою №4252 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) стверджується, що ТОВ "Компанія БІК" зареєстроване як юридична особа 24 жовтня 2007 року виконавчим комітетом Львівської міської ради, ідентифікаційний номер 35501397 (а.с.24-25).

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 19 по 26 квітня 2011 року ДПІ Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Компанія БІК" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з ПП «Універсалбуд» за період з 01 липня 2009 року по 28 лютого 2010 року, якою встановлено порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану варстіть», внаслідок чого занижено податок на загальну суму 182710,00 грн, в тому числі: за липень 2009 року - 7445 грн, за серпень - 4497 грн., за жовтень 2009 року - 2736 грн, за листопад 2009 року - 127556 грн., та зменшено від'ємне значення податку на додану вартість за лютий 2010 року - 835 грн.; порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 179386,00 грн.

За результатами перевірки складено Акт № 803/30/23-1/35501397 від 05 травня 2011 року (а.с.7-20).

18 травня 2011 року на підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення №0001222300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 228388,00 грн., в тому числі: основний платіж - 182710,00 грн., штрафні санкції - 45678,00 грн., податкове повідомлення-рішення №0001242300, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 224233,00 грн., в тому числі: основний платіж - 179386,00 грн., штрафні санкції - 44847,00 грн., податкове повідомлення-рішення №00012232300, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 835,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції з контрагентом - ПП «Універсалбуд», є фіктивними в частині особи, яка їх виконувала, а тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами. В діяльності ТОВ "Компанія БІК" вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з контрагентом, який не виконує свої податкові зобов'язання, зокрема, господарські операції здійснювалися з метою штучного формування податкового кредиту та не мають реального товарного характеру. Вказані обставини підтверджуються постановою Сихівського районного суду м.Львова від 29 грудня 2011 року про закриття з нереабілітуючих підстав кримінальної справи №1-104/11 про обвинувачення директора ПП «Універсалбуд», що свідчить про доведеність вини вказаної посадової особи контрагента у фіктивному підприємництві. таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.

П.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.7.4 ст.7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст. 9 цього Закону).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

У спірних правовідносинах, даючи оцінку правомірності формування позивачем - платником податку сум податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, а також сум бюджетного відшкодування з цих податків, необхідно проаналізувати первинні документи, які підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Компанія БІК" укладено договори з ПП «Універсалбуд», а саме: договір будівельного підряду №01/07 від 03 серпня 2009 року; договір будівельного підряду №02/07 від 03 серпня 2009 року; договір будівельного підряду №01/08 від 03 серпня 2009 року; договір будівельного підряду №02/10 від 05 жовтня 2009 року; договір будівельного підряду №01/10 від 08 жовтня 2009 року; договір будівельного підряду №01/11 від 16 листопада 2009 року.

На підтвердження господарських операціях за вказаними договорами в обґрунтування підстав віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту позивачем надано податкові накладні, виписані ПП «Універсалбуд», акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, платіжні доручення.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що для перевірки законності здійснених донарахувань оскаржених сум податкових зобов'язань платника податків дослідженню підлягають обставини відносно правильності формування даних податкового обліку за результатами виконання цих операцій. Зокрема, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Вирішення даного податкового спору потребує встановлення реальності господарської операції між позивачем та ПП «Універсалбуд».

З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача з питань формування валових витрат та щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Колегія суддів звертає увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Законів України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств".

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Особливу увагу належить звертати на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися ст.204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів звертає увагу на те, що чинним податковим законодавством передбачена презумпція правомірності рішень платника податків, яка передбачає, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України

Крім того, необхідно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (ч. 3 ст.228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Як вбачається з обвинувального висновку від 01 березня 2011 року у кримінальної справи № 179-0467 та постанови про зміну обвинувачення в судовому засіданні від 23 грудня 2011 року, винесених під час судового розгляду кримінальної справи, ОСОБА_2, керівник контрагента позивача - ПП «Універсалбуд», здійснював фіктивне підприємництво, без справжнього наміру на зайняття фінансово-господарською діяльністю, для надання реально діючим суб'єктам господарської діяльності «послуг» по мінімізації податкових зобов'язань безпідставному формуванню податкового кредиту, валових витрат шляхом оформлення підроблених первинних документів бухгалтерського (для імітації здійснення поставок товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, виконання робіт тощо) та податкового обліку, без фактичного проведення цих фінансово-господарських операцій (а.с.209-221).

Досудовим слідством встановлено, що одним із користувачів «послуг» злочинного угрупування по мінімізації податкових зобов'язань, підприємством-вигодонабувачем права на безпідставний податковий кредит є ТОВ "Компанія БІК".

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29 грудня 2011 року у справі № 1-104/11 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 27 ч.3, 28 ч.3, 205 ч.2 КК України, останнього звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ст.1, ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році», провадження у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_2 за ст.ст.27 ч.3, 28 ч.3, 205 ч.2 КК України закрито.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що закриття провадження у кримінальній справі у зв'язку із застосуванням Закону України «Про амністію» не є реабілітуючою підставою, що свідчить про доведеність вини ОСОБА_2 у фіктивному підприємництві.

Таким чином, за наявності доведених обставин щодо вчинення посадовими особами ПП «Універсалбуд» протиправної діяльності щодо надання недостовірних документів ПП "Компанія БІК" вказана постанова про звільнення від кримінальної відповідальності є доказом неправомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарською операцією з ПП «Універсалбуд».

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції з контрагентом ПП «Універсалбуд» є фіктивними в частині особи, яка їх виконувала, а тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами.

Покликання апелянта на Акт про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Компанія БІК» №632/107/23-121/35501397 від 07 травня 2010 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25 жовтня 2007 року по 31 грудня 2009 року як на належний та допустимий доказ на підтвердження факту дотримання апелянтом вимог чинного податкового законодавства, колегією суддів до уваги не береться з наступних підстав.

Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податку порушень. Акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Відтак, вказаний Акт не є належним та допустимим доказом на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що ДПІ у Шевченківському районі м.Львова доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, а тому і правильним є висновок суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення - рішення №0001222300 від 18 травня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 228388,00 грн., в тому числі: основний платіж - 182710,00 грн., штрафні санкції - 45678,00 грн., податкове повідомлення-рішення №0001242300 від 18 травня 2011 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 224233,00 грн., в тому числі: основний платіж - 179386,00 грн., штрафні санкції - 44847,00 грн., податкове повідомлення-рішення №00012232300 від 18 травня 2011 року, яким визначено завищення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 835,00 грн. прийняті правомірно.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія БІК" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року у справі № 2а-12421/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик

Повний текст ухвали виготовлений 28.02.2014 року.